Крапівницька С.М., Сокур А.О. - Інноваційна складова виробничої програми підприємства

Розглянуто підхід, згідно з яким інноваційний розвиток підприємства пов’язується з формування його виробничої програми. З метою розв’язання відповідних задач сформовано процес моделювання оптимальної виробничої програми з урахуванням розвитку підприємства.

Питання моделювання оптимальної виробничої програми отримали увагу в роботах таких вітчизних та закордонних дослідників як Андрєєва І.Г., Аткинсон Ентоні, Барнгольц С.Б., Горемикін В.А., Ільїн А.І., Ісаєв Е.С., Корнілов Д.О., Савицька Г.В., Селезньова Н.Н. тощо.

Метою статті є дослідження сучасних інноваційних складових виробничої програми підприємства.

Процеси інноваційного розвитку тісно пов’язані з виробничою діяльністю підприємств. Інновації є видом діяльності в умовах невизначеності, коли неоднозначність наслідків рішень керівництва підприємства виражена особливо гостро. Реалізація інвестиційних інноваційних проектів приводить до зміни обсягів тих або інших видів ресурсів, що використовуються під час виготовлення продукції. Тим самим ефективність цих ресурсів змінюється, причому зміни можуть бути різними для окремих видів продукції. Через це в умовах інноваційного розвитку виникає проблема формування та корекції виробничої програми з урахуванням усіх особливостей впровадження інновацій.[1]

В економічних дослідженнях останніх років висвітлюються як процеси інноваційного розвитку, так і питання формування й оптимізації виробничої програми підприємств. Так, оптимізація виробничої програми з урахуванням інновацій традиційно здійснюється за допомогою методів розв’язання повсякденних задач, зокрема математичного програмування, тощо. У статтях зарубіжних та вітчизняних науковців також розглядаються питання врахування наявних у підприємства ресурсів (матеріальні, трудові, фінансові тощо). Однак поєднання цих двох процесів з врахуванням їх взаємовпливу поки що недостатньо досліджене і не описане в економічній літературі. [2]

Для складання оптимальної виробничої програми з урахуванням інноваційного розвитку підприємства необхідний такий підхід, в основі якого лежить метод багатокритеріальної оптимізації, що дозволяє використання декількох критеріїв оптимальності. Тому процес моделювання оптимальної виробничої програми є складним і включає наступні етапи:

1. Моделювання інноваційного розвитку підприємства.

2. Визначення якісних та кількісних змін виробництва у часі.

3. Вибір та загальна характеристика номенклатури підприємства.

4. Огляд та аналіз основних показників виробничої діяльності підприємства з урахуванням інноваційного розвитку.

5. Вибір та обґрунтування критеріїв оптимальності.

6. Побудова економіко - математичної моделі формування виробничої програми.

7. Обґрунтування ефективності вибору оптимального варіанту виробничої програми.

На першому етапі необхідно визначити загальні цілі, форми та методи інноваційного розвитку підприємства протягом періоду формування виробничої програми, якісну та кількісну оцінку результатів впровадження інновацій на підприємстві з урахуванням параметрів невизначеності та ризиків, що супроводжують інноваційну діяльність.

На другому етапі результати моделювання повинні бути зіставлені з прогнозами стану зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства з метою визначення інтегральних якісних та кількісних змін у виробництві.

Вибір та загальна характеристика номенклатури підприємства полягає у відображенні характеристики товарів та послуг, що входять до його номенклатури, на основі яких буде формуватися оптимальна виробнича програма з урахуванням інноваційного розвитку. Також визначаються основні елементи документації, які використовуються при складанні виробничої програми. До них відносять: стратегічний план розвитку, план впровадження інновацій на підприємстві, перспективний прогноз випуску продукції, результати маркетингових досліджень цільового ринку, довгострокові і поточні договори тощо.

Важливим етапом, пов'язаним із формуванням виробничої програми підприємства, є огляд та аналіз основних показників виробничої діяльності підприємства з урахуванням інноваційного розвитку, на основі яких вибираються та обґрунтовуються критерії оптимальності, які послідовно включаються в економіко - математичну модель задачі. До критеріїв оптимальності виробничої програми підприємства рекомендуємо віднести такі критерії: обсяг валового прибутку, обсяг реалізованої продукції та частку освоєного цільового ринку. До обмежень - обмеження щодо використання певних видів ресурсів (сировини, матеріалів) або загальні витрати, в тому числі витрати на інноваційний розвиток.

Побудова економіко - математичної моделі формування виробничої програми враховує елементи моделі інноваційного розвитку та має на меті визначення таких параметрів виробничої програми, що максимізують значення обраних критеріїв з урахуванням обмежень.

Останнім етапом процесу є обґрунтування ефективності вибору оптимального варіанту виробничої програми. Цей етап повинен ґрунтуватися на альтернативності побудови виробничої програми, її гнучкості, наявності інструментів щодо корегування інноваційного розвитку та виробничої програми підприємства в процесі їх реалізації.

Основним завданням запропонованої моделі формування виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їхніх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися наступних вимог:

1) правильне визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва попитом споживачів та інноваційним розвитком виробничих можливостей підприємства;

2) повне ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва, інноваційного розвитку та реалізації продукції;

3) обґрунтування плану виробництва та інноваційного розвитку продукції ресурсами, і в першу чергу, виробничою потужністю.

Висновки

Використання запропонованих етапів моделювання оптимальної виробничої програми з урахуванням інноваційного розвитку підприємства, що базується на використанні критеріїв оптимальності дозволяє визначити склад, кількість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлена в плановому періоді і поставлена споживачам. Відображаючи головне завдання господарської діяльності, дана модель дозволяє формувати плани підприємства та забезпечити відповідність всіх інших розділів планів виробничій програмі та спрямована на забезпечення їх виконання.

Список використаних джерел

1. Гукалюк А.Ф. Моделювання процесу розробки оптимальної виробничої програми // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – № 9

2. Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства: Навч. Посібник: Вид. 2-ге, перероб. Та доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 356 с.