Крапівницька С.М., Сокур А.О. - Обґрунтування виробничої програми в умовах глобалізації

Ключові слова: виробнича програма, обґрунтування, глобалізація, принципи, алгоритм, етапи

Процеси глобалізації підвищують рівень невизначеності діяльності підприємств, що обумовлюється впливом зовнішнього середовища, неповнотою, неточністю і суперечливістю інформації, багатокритеріальністю та конфліктністю економічних відносин на міжнародних ринках. Підприємства, плануючи свою діяльність постійно стикаються з проблемами впливу цих процесів на показники діяльності підприємства, зокрема в процесі обґрунтування виробничої програми [1].

Питання обґрунтування виробничої програми отримали увагу таких вітчизних та закордонних дослідників як І.Г. Андрєєва, Аткинсон Ентоні, С.Б. Барнгольц, В.А. Горемикін, А. І. Ільїн, Е.С. Ісаєв, Д.О. Корнілов, Г. В. Савицька, Н. Н. Селезньова тощо.

В роботах цих вчених детально розкриваються такі питання як обгрунтування виробничої програми, визначаються її показники, методи планування, а так само інші питання, які стосуються глобалізації та виробничої програми.

Разом з тим подальшого розвитку потребують питання формування виробничої програми підприємства в сучасних умовах під впливом глобалізації.

Продуктивна виробнича діяльність підприємств в сучасних умовах визначається параметрами виробництва і продажу суспільно визнаних благ з метою отримання прибутку. Завдання виробничої діяльності передбачають максимально можливий обсяг виробництва та продажу продукції заданого асортименту, потрібної якості у визначені терміни при найкращому використанні виробничого потенціалу, техніки для стійкого насичення ринку конкурентоспроможною продукцією та досягнення високих фінансових результатів [3].

Особливості формування виробничої програми підприємств в умовах глобалізації визначають такими обставинами:

- міграція факторів виробництва надає можливість широкого їх вибору для виробництва конкурентоспроможної продукції;

- пріоритети у визначенні засад виробничої діяльності мають не виробники, а споживачі продукції внаслідок поглиблення інтернаціоналізації обміну та високого рівня конкуренції. Саме споживачі визначають доцільний обсяг, асортимент, якість та інші характеристики продукції, яка виробляється;

- посилення залежності підприємства в процесі формування та виконання виробничої від інших зарубіжних підприємств – виробників сировини, напівфабрикатів, комплектуючих та інших проміжних товарів та послуг внаслідок інтернаціоналізації виробництва;

- формування системи партнерських відносин щодо створення необхідних умов виробництва, що передбачає аналітичні дослідження щодо вибору та обґрунтування партнерів господарської діяльності;

- тісна інтеграція тактичних і стратегічних цілей у процесі формування виробничої програми, що зумовлене інерційністю виробничої системи господарювання. Необхідність оперативного управління ресурсами й капіталом з метою максимального використання сприятливих умов зовнішнього економічного середовища та мінімізації можливих втрат.

Наявність цих обставин обумовлюють підприємство створювати механізми захисту від несприятливих процесів у формуванні виробничої програми, зокрема в умовах глобальної економічної кризи. Ці механізми повинні ґрунтуватися на наступних принципах:

1) виробнича програма повинна сприяти підвищенню конкурентоспроможності продукції за умови максимально можливої ефективності використання ресурсів підприємства;

2) виробнича програма повинна бути узгодженою з прогнозами попиту та стану зовнішнього середовища;

3) необхідно погодити плановий обсяг робіт з можливостями підприємства та контрагентів і за можливості диверсифікувати постачання факторів виробництва;

4) попередній аналіз ринкової ситуації як на ринку кінцевої продукції, так і на ринку факторів виробництва;

5) узгодження виробничої програми зі стратегічними цілями підприємства, місією тощо.

Базуючись на цих принципах обґрунтування виробничої програми повинно здійснюватися шляхом порівняння альтернативних варіантів виробничої програми з урахуванням не тільки її економічної рентабельності, але й показників ризику, що супроводжують виконання кожного з варіантів виробничої програми.

При цьому слід зазначити, що в сучасних умовах процес формування й обґрунтування виробничої програми не є дискретним, а є перманентним, тобто таким, що здійснюється та корегується протягом усього процесу діяльності підприємства. Це відображено в алгоритмі формування й обґрунтування виробничої програми в умовах глобалізації, який відображено на рис. 1.

Рис. 1 Алгоритм формування й обґрунтування виробничої програми в умовах глобалізації

Дотримання вищеназваних принципів та виконання приведених етапів формування та обґрунтування виробничої програми підприємства повинно дозволити підприємству досягти стійкого розвитку, нівелювати вплив глобалізаційних процесів та покращити результати діяльності.

Список використаних джерел

1. Осипова Г.И. Экономика и организация производства. - М.: МГУП, 2003. – 288 с.

2. Мних Є.В. Економічний аналіз. – К.: Центр навч. літерат., 2003. – 269 с.

3. Сучасні підходи до формування та аналізу виробничої програми промислового підприємства // Науковий вісник НЛТУ України, № 17.8, 2007. – С. 237 – 240.