Біографія
Дитинство
Я, Чигарьов Іван Олександрович, народився 14 грудня 1987 року у місті Донецьк.
З 1989 року ходив в дитячий сад. Я вважаю, що дитячий сад розвиває позитивні якості у дітей, робить їх більш товариськими, доброзичливими, розуміючими, розвиває творчі здібності. У дитячому саду мені подобалося, єдине чого я не розумів – це необхідність спати вдень, ніколи не спав під час тихої години. Подобалося малювати, ліпити з пластиліну, вирізати різні вироби з паперу та інші речі, які вихователі проводять в садку.
З самого дитинства я був і залишаюся дуже допитливим. Мені завжди було цікаво все, що мене оточує, як це працює і чому, тому багато моїх іграшок я з радістю розбирав і дивився що там всередині. Тетріс, радіо, машинки на пульті управління, старий телевізор та інші речі не пройшли повз моєї цікавості і викрутки.
Школа і технікум
У 1995 році пішов у загальноосвітню школу I–III ступенів № 64 міста Донецьк. У школі вчився на відмінно, я легко розбирався з точними науками, гуманітарні науки давалися не так легко, тому улюбленими предметами можна назвати математику, фізику, хімію, тому що заучувати їх мені не доводилося. З цієї причини я був першим претендентом на участь в олімпіадах у класі. На олімпіадах трохи не дотягував до призових місць і показував гарні результати. Користувався повагою серед своїх однокласників.
Різні секції та гуртки я не відвідував, але підтримував свою фізичну форму, займався з друзями на турніках, брусах, а вдома “тягав” гирі. Брат ходив на айкідо, тому ми відпрацьовували з ним деякі прийоми.
На запитання “Ким хочеш працювати?” я відповісти однозначно не міг, я міг стати і інженером, і архітектором, і лікарем і т.д. Тому було важко визначитися з майбутньою професією. У 2000 році у мене з’явився перший комп’ютер, через кілька місяців я написав першу програму на мові Pascal. Я зрозумів, що хочу створювати. Програмування якраз підходило для цього, тому вибір професії зупинився на розробці програм для комп’ютерів. Незабаром я вивчив мову Assembler і Delphi, написав перший вірус, що видаляє інформацію про розбиття дисків на комп’ютері, після чого комп’ютер не завантажувався.
Після закінчення дев’яти класів школи з відзнакою в 2003 році я вступив до Донецького технікуму промислової автоматики на спеціальність “Розробка програмного забезпечення для автоматизованих систем та електронно-обчислювальної техніки”.
На самому початку навчання було помітно, що вчишся не в школі – зросли вимоги, викладачі ставилися до студентів як до дорослих, з’явилося більше свободи. Порадували уроки хімії, так як на уроках, на відміну від школи, хімічні реакції ми не тільки записували, а й проводили самі. Добре запам’яталася пролита на пальці азотна кислота.
На першому курсі технікуму я вже знав три мови програмування, тому на уроках програмування нічого не вчив і іноді виправляв викладачів. Розробляв для себе різні невеликі програми, набирав досвід у написанні програм. Більш-менш нормальні програми – чат для спілкування в домашній мережі і програма для створення стереозображень (їх колись друкували на обкладинках зошитів).
Навчання мені давалося легко, отримував з усіх предметів оцінки “відмінно”, тому закінчив технікум з червоним дипломом.
Університет
Після закінчення технікуму я вирішив не зупинятися на дипломі спеціаліста і вступив в 2007 році в Державний університет інформатики і штучного інтелекту, який на даний момент став частиною Донецького національного технічного університету (Інститут інформатики і штучного інтелекту). Думати над вибором спеціальності не довелося, я вирішив продовжувати вчитися за раніше обраною спеціальністю. Поступив на спеціальність “Програмне забезпечення автоматизованих систем”.
Після закінчення технікуму, вчитися в університеті було легко, багато предметів повторювалися, частина навчального матеріалу я вже знав, але в університеті предмети вивчалися більш детально. Серед всіх предметів з програмування найбільше приваблює галузь обробки і розпізнавання зорових образів і все, що пов’язано зі штучним інтелектом. Тему випускної дипломної роботи бакалавра я обрав “Виявлення та розпізнавання тексту”.
У 2011 році закінчив університет і отримав червоний диплом бакалавра. В цьому ж році для продовження навчання вступив до магістратури. Керівником моєї магістерської роботи є к.т.н, доцент кафедри “Програмне забезпечення інтелектуальних систем” Волченко Олена Володимирівна. Тема магістерської роботи – “Аналіз і розробка алгоритму визначення взаємного розташування об’єктів на зображеннях”. Даний алгоритм дозволяє отримувати тривимірну картину на основі двох фотографій. Об’єкт фотографується злегка під різними кутами, за рахунок чого можливо отримати інформацію про об’єм предмета. Мозок всіх тварин, які мають бінокулярний зір, легко справляється з цим завданням, але для техніки цей процес є складним і ресурсоємним.
Плани на майбутнє
Планами на найближче майбутнє є успішний захист магістерської роботи, працевлаштування за фахом. У більш віддаленому майбутньому хотілося б створити щось цікаве і варте уваги, подорожувати по світу.