Біографія
Особистісне становлення
Я, Ольга Ігорівна Камозіна, народилась 27 квітня 1991 року у місті Донецьк.
Батьки: мати – Камозіна Наталя Валентинівна.
З дитинства і по нині займалася танцями. Серйозно займалася плаванням. Ще з дитинства я полюбляю подорожувати.
В 1998 році я вступила до загальноосвітньої школи №1 м. Яснуватої. Вчилася добре, навіть із задоволенням.
Українська мова, українська історія і культура завжди були для мене дуже вагомі і важливі .
Професійне становлення
З великим інтересом ходила на уроки англійської мови, фізики та математики.
Мої подорожі до Франції потім раптово показали, що в мене непоганий рівень англійської, адже я була волонтером в англомовній групі. Дякую за це Тетяні Вікторівні Беззуб.
У шкільні роки я активно приймала участь у багатьох олімпіадах.
Приємним фінальним акордом були результати тестування. Тоді ми стали першими, адже раніше ніхто в Україні не практикував такий спосіб оцінювання знань учнів. Ми були трохи налякані, але дуже рішучі все скласти з успіхом і вступити туди, коли так хотіли. Всі мої однокласники були дуже раді результатами нововведень і зараз вже закінчують своє навчання в різних навчальних закладах нашої неосяжної Батьківщини.
Завдяки тому, що я з успіхом склала незалежне тестування, було багато варіантів для вступу. Обрала я Донецький національний технічний університет та спеціальність « Електромеханічні системи автоматизації і електропривод », знаючи про можливість отримати освіту на французькому технічному факультеті.
Адже це дуже добре, що в ДонНТУ можна не тільки отримати певну професію, але і вивчити іноземну мову. Так я і зробила – ризикнула і обрала Французький факультет. Чому ризикнула? Да тому, що у школі вивчала англійську та завжди полюбляю відкривати для себе щось нове. Скажу відверто, за час навчання жодного разу не пожалкувала про свій вибір. Французька мова стрімко увійшов у моє життя за допомоги нашого викладача – Іни Анатоліївни Тішечко . Ця добра та талановита жінка відкрила для нас новий світ і нові можливості. Адже ми почали вивчати мову, яка зараз є державною не тільки у Франції, Бельгії та Канаді, а і в Монако, Мадагаскарі та навіть на Гаіті.
Навчання тут нелегке, частіше навіть дуже складне, але я полюбляла ходити до університету! Пари завжди проходили швидко та плідно, так як мені дуже пощастило з викладачами.
Так же хочу відмітити, що у мене була чудова група: я та ще п’ять веселих та розумних хлопців.
Студентське життя плинуло дуже швидко: Дні факультетів, концерти, конкурси, лінгвістичні олімпіади та конференції французькою мовою. Це було для мене дуже цікаво та принесло багато емоцій в навчання. Так же було приємно отримувати похвалу за виконану роботу – у мене є багато грамот, які з ніжністю оберігаю і зараз!
За час навчання мені були особливо цікаві такі предмети як системи управління електроприводом, моделювання електромеханічних систем, електричні машини, комплектний електропривод та французька мова.
Це особливе ставлення до предмету в мене з’явилось ще й завдяки нашим викладачам. Мені особисто хотілося би подякувати наступних з них: Володимира Пилиповича Борисенко, Гліба Станіславовича Чекавського, В’ячеслава Миколайовича Хоменко, Артема Анатолійовича Мельника, Бажутіна Дениса Володимировича і Трандафілова Володимира Миколайовича.
Вийшло так, що в 2012 році я пройшла відбір а участь у програмі "МАSTER" у рамках українсько- французького співробітництва між університетами ( ДонНТУ та Університет Сержі- Понтуаз, Франція).
Моя тема магістерської роботы – « Прогнозування і класифікація за допомогою нейронних осциляторів сигналів управління електромеханічних систем супроводу осіб з фізичними вадами » , виявилась новою для нашої лабораторії. Я і мії консультант, В’ячеслав Миколайович Хоменко, маленькими, але стімкими кроками починаємо освоювати раніше невідоме нам. .
Мій науковий керівник з української сторони – професор Володимир Пилипович Борисенко, спеціаліст в області теорії автоматизованого електроприводу, а з французької – Ерік Моначелі, професор Версальського університету.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
На даний момент моя основна мета полягає у тому, щоб написати магістерську роботу. Поки що я стикаюся з великими труднощами, але сподіваюсь, що зможу їх всіх вирішити та з успіхом захистити свою роботу .
Після цього настане нова сторінка у моєму житті. Буду вчитися жити без вже такого рідного університету! Сподіваюсь знайти йому гідну заміну та нове захоплення в обличчі хорошої та цікавої роботи.
Але моя тяга до подорожей не згасне ніколи! Є у мене одна заповітна мрія. Хотілося би мені створити фотоальбом свого мандрування світом. Як на мене, гідна заміна казкам перед сном для моїх онуків – правдиві пригоди їх бабусі, та ще й з ілюстраціями,нууу, і трохи фетезі не завадить))