Біографія

Особистісне становлення

Я, Куксін Ігор Юрійович, народився 30 жовтня 1991 року славному місті металургів і шахтарів - місті Донецьку. Мої батьки - Куксін Юрій Володимирович і Куксіна Ольга Іванівна. Через два роки після мого народження у моїх батьків народилася ще одна дитина, мій брат - Куксін Станіслав Юрійович. У підсумку наша сім'я стала на три чверті чоловічий, що, на мій погляд, обрадувало моїх батьків, які мріяли про двох синів.

У віці 3-х років мене віддали в дитячий сад, який я справно відвідував деякий час. Але потім я зрозумів, що це не моє, мені там страшенно не подобалося, і все закінчилося тим, що одного разу я втік з садка додому. Після цього випадку у мене відбулася серйозна розмова з батьками, і я зрозумів, що робити так більше не варто. Потім я деякий час відвідував інший садок, в якому теж не відчував себе комфорно. І, нарешті, я поставив крапку в цій історії: одного разу прийшовши з саду додому, я рішуче заявив: «Я в садок більше не піду». Моя рішуча відмова відвідувати садок не стала великою проблемою для моїх батьків, так як у мене був молодший брат, і мама в цей час не працювала, а щільно займалася нашим вихованням. У дитинстві я відвідував велику кількість гуртків та секцій: курси з підготовки до школи, школу раннього естетичного розвитку, музичну школу по класу флейти, яку я не закінчив, кинувши її на останньому році навчання, у віці 10 років, про що тепер сильно жалкую. Також, завдяки тому, що моя мама викладач англійської мови, я в 5 років почав вивчати цю іноземну мову.

У 1998 році я став учнем першого класу загальноосвітньої школи № 55. Моєю першою вчителькою була Махаліна Тамара Михайлівна, мила жінка, про кращого першого класного керівника не можна було і мріяти. У школі я вчився разом з усіма моїми дошкільними друзями, там наша дружба зміцнилася і тримається досі. Моє навчання в початковій школі, як і подальша життя (чого я тоді ще не усвідомлював), нерозривно була пов'язана зі спортом. Першим моїм серйозним спортивним захопленням стала спортивна гімнастика. Цим видом спорту я займався близько 3-х років, отримав II юнацький спортивний розряд і кілька разів займав призові місця на змаганнях місцевого рівня.

У 5-му класі, у віці 9 років, я перейшов на новий спортивний для себе рівень, і почав займатися таким прекрасним видом спорту, як фехтування. Моя бабуся, Дмитрієва Лідія Петрівна, завжди хотіла, щоб хтось із онуків займався цим спортом, я втілив її мрію. Заняття проходили в стінах спортивного манежу Донецького національного технічного університету, а всі тонкощі фехтування я пізнавав на пару з моїм кращим шкільним другом Данилом. Моїм першим і єдиним тренером стала Ермаченкова Лариса Петрівна, якій я дуже вдячний. Під її керівництвом і повчанням я почав домагатися досить непоганих спортивних результатів. Олімпійську медаль я, правда, так і не поцілував, але до 16 років завоював звання майстра спорту України. Мій тренер і фехтувальна доріжка багато чому навчили мене в житті, допомогли становленню мого характеру, не тільки як спортсмена, але і як особистості. Завдяки спорту у мене з'явилося багато нових друзів і знайомих, мені пощастило відвідати велику кількість міст як нашої країни, так і ближнього зарубіжжя. І те, що я вивчав англійську мову, дозволило мені спілкуватися з іноземцями, розуміти один одного, пояснюватися. У школі, з 5 по 8 клас, я вивчав французьку мову, абсолютно не підозрюючи, що ці знання мені знадобляться в майбутньому.

У 2004 році, коли я навчався у 8 класі, було прийнято рішення продовжити навчання не в школі, а в якому-небудь ліцеї чи коледжі. Вибір припав на Донецький ліцей «Інтелект». Закінчивши 8 класів, я успішно здав вступні іспити, і з вересня 2005 року став учнем 9 класу з інформатико-математичним ухилом. Не можу сказати, що з самого початку навчання в ліцеї давалося мені легко. Порівняно зі школою навантаження було зовсім інший, перші місяці навчання я дуже сильно шкодував про те, що вступив до ліцею, приходив додому завжди в поганому настрої. Але всі ці негативні моменти незабаром пройшли, я з задоволенням став ходити до ліцею, в якому мене оточували відмінні викладачі та однокласники. Тут я почав опановувати основи програмування, більш глибоко вивчав деякі розділи математики. Також, окрім навчання, було багато всяких культурно-масових заходів: КВК, дебюти, дні сім'ї, різні свята, поїздки до Святогірська. Зараз у мене залишилися тільки теплі спогади про ліцей.

Професійне становлення

І ось в 11 класі настав час вибирати місце подальшого навчального закладу. Насправді з вибором ВНЗ я анітрохи не вагався, їм був, звичайно, Донецький національний технічний університет. Багато чого було вже з ним пов'язано. Але от з вибором спеціальності виникли деякі проблеми і дискусії. Мій дідусь, Дмитрієв Іван Ілліч, у минулому почесний гірник СРСР хотів, щоб я пішов по його стопах. Але я не хотів бути шахтарем, механіком, металургом, «чистим» програмістом. На сімейній раді було прийнято обопільне рішення - електротехнічний факультет, спеціальність - електромеханічні системи автоматизації та електропривод. Після першого ж рейтингового випробування я набрав вельми високий бал, і в підсумку влітку 2008 року був зарахований до лав студентів ВНЗ.

Протягом чотирьох років я навчався в прекрасній групі ЕАПУ-08б, осягав тонкощі електроприводу, різних систем автоматизації. Брав участь у студентських конференціях, олімпіадах. Мене оточували відмінні викладачі, практики, які ділилися зі мною своїми безцінними знаннями. Продовжуючи вивчати англійську мову в університеті, за порадою одного з моїх друзів, я вирішив взяти участь у студентській програмі «Work & Travel USA» («Працюй і Подорожуй США»), і літо 2011 року я провів в штаті Аляска Сполучених Штатів Америки. Ця поїздка подарувала мені незабутні враження, додала впевненості у спілкуванні з іноземцями, дозволила побачити життя людей іншої країни, завести нових знайомих. Для мене це безцінний досвід, і про це літо у мене залишилися тільки найприємніші спогади та враження. Величезна подяка моїм батькам за те, що підтримали мене і дозволили взяти участь у такій програмі.

Влітку 2012 року я з відзнакою закінчив бакалаврат і отримав червоний диплом бакалавра електромеханіка. За це хочеться висловити подяку всьому колективу кафедри ЕАПУ. Відразу ж вступив до магістратури. Також з вересня 2012 року по запрошенню завідуючої моєї кафедри, Толочко Ольги Іванівни, і доцента французького університету Сержі-Понтуаз, Патріка Енафа, я став учасником програми «Маster» в рамках українсько-французького співробітництва між університетами (ДонНТУ і університет Сержі-Понтуаз, Франція ). Тут і стали в нагоді мої знання іноземних мов: англійської та французької, який, на жаль, практично забувся зі шкільного віку, і довелося вивчати його знову. У лютому 2013 року я був на стажуванні у Франції, де познайомився з французькими викладачами, аспірантами, студентами, побачив їх рівень і стиль викладання, навчання і науки, слухав лекції, відвідував нові місця.

Про Франції отримав виключно позитивні враження. Почав роботу над моїм дипломним проектом: «Штучна шкіра. Впровадження системи тактильного сприйняття, забезпеченою можливістю до навчання », над яким я працюю в даний момент. Керівниками мого проекту стали к.т.н., доцент Чекавський Гліб Станіславович, Олександр Пітті (університет Сержі-Понтуаз), а також аспіранти кафедри ЕАПУ Мельник Артем Анатолійович і Хоменко В'ячеслав Миколайович, яким я хочу висловити величезну подяку за підтримку і допомогу в роботі над моїм проектом, що є настільки цікавим для мене особисто, а також інноваційним і актуальним для робототехніки. Свої досліди я проводжу у лабораторії 8.105а. Тема проекту включає в себе велику кількість міждисциплінарних знань, які необхідно накопичувати в процесі написання проекту. Тому робота є досить трудомісткою, але мене це не особливо лякає, а дає лише додаткову мотивацію якісно виконати магістерську роботу, отримати позитивні результати і винайти, а потім і впровадити щось нове в область робототехніки.

Плани на майбутнє

У найближчому майбутньому я хотів би успішно закінчити навчання в університеті, захистити магістерську роботу і займатися тим, що буде приносити мені щастя і втілення моїх прагнень. Також в планах є продовження вивчення іноземних мов, вдосконалення та розширення знань, умінь і навичок, отриманих мною в стінах вузу, а головне - їх застосування та впровадження в реальному житті. Крім цього, я збираюся відвідувати нові країни, подорожувати, пізнавати нове. І, звичайно ж, головним аспектом в житті для мене є створення міцної, надійної і щасливої ​​родини.