ДонНТУ   Портал магістрів

Біографія

Становлення як особистості

Народилася я у славетному місті-герої Києві в ніч на 24 грудня в рік народження незалежної України – 1991. Я була другою дитиною в родині моїх батьків: інженера-електрика Світлани Костянтинівни і дизайнера меблів Дмитра Геннадійовича. А на два роки раніше в сім'ї з'явився первісток – мій брат Рома. Він зараз займається розробкою сайтів, а також 3d-дизайном.

Коли мені виповнився 1 рік, наша родина перебралася з Києва до Донецька, де жив мій тато. Це був мій перший (який в силу об'єктивних причин не запам'ятався) політ на літаку. Раннє дитинство проходило на тлі важких для України процесів перебудови суспільства, кризи, що торкнулося і нашої сім'ї, але від цього воно не стало менш щасливим. В 4 роки навчилася читати і дуже полюбила це заняття. У початковій школі с захопленням читала дитячі детективи і в результаті в обласній дитячій бібліотеці ім. Кірова перечитала їх усі. Також в 4 роки почала займатися естрадними, а потім народними, танцями, що приносило мені шалену радість. Танці і донині є одним з моїх захоплень.

У школу мене віддали у віці 6 років. Досі пам'ятаю, як моя перша вчителька Лідія Іванівна відмовляла моїх батьків, стверджуючи, що мені буде важко і я буду відставати від класу. Але вибір був зроблений – і привіт, перший клас ЗОШ № 15 міста Донецька! Перші шкільні роки мені запам'яталися, здебільшого, гулянням з друзями на дворі, а не сидінням за книжками. Але у мене перед очима був негативний приклад брата-двієчника, який стимулював мене стати краще. І так з хорошистки в початковій школі я стала відмінницею, при цьому батьки мене ніколи не змушував вчитися і завжди давали мені право вибору, за що їм окреме величезне спасибі!

Також одним з моїх захоплень стала англійська мова, якe я почала вивчати ще у першому класі. Любов до неї мені привила моя перша вчителька англійської Емма Олександрівна, дуже інтелігентна жінка і талановитий педагог. Тоді ж я спробувала вивчати німецьку, але вона юній мені не припала до душі. У середній школі я продовжила вивчення мови вже на курсах, а у старшій з відзнакою закінчила більше серйозні курси при Донецькому національному університеті, досягнувши рівня "Upper-intermediate".

У старших класах я усвідомила, що моя рідна школа не може дати мені максимум знань, і я вирішила вступати до навчального закладу нового типу – Донецького колежу при Донецькому національному технічному університеті (ДонНТУ), він же колеж Штейна (за іменем його видатного директора Григорія Аркадійовича Штейна), він же потім перейменований в Донецький ліцей Колеж. У 8му класі ходила на підготовчі курси, а після них з легкістю вступила до 9го класу колежу, продемонструвавши один з кращих результатів серед вступників. Потрапила я у фізико-математичний клас, в підгрупу фізиків.

Навчання в колежі залишило в пам'яті багато яскравих спогадів: були виїзди на природу, різноманітні концерти та КВК, бали, олімпіади та конкурси, але найголовніше – там я придбала гарних друзів, які залишаються в моєму житті і донині. Моєму інтелектуальному і духовному розвитку в період навчання в колежі сприяв особливий, ретельно підібраний, педагогічний склад цього закладу. У ньому хотілося б виділити улюблену класну Ларису Іванівну Чернову, фізика Чернухина Романа Олександровича (на його уроках завжди було весело і цікаво), вчителя історії Приседську Ірину Вадимівну. Особливе місце і відбиток у моєму серці залишили математик Чернишов Володимир Олексійович (спасибі Вам за те, що навчили мислити нестандартно, навчили в складній задачі бачити безліч простих і що були до нас добрі) і вчитель російської мови та літератури Світлана Андріївна, яка впродовж трьох років вчила нас доброті, великодушності, важливості постійного духовного розвитку, важливості в будь-якій ситуації залишатися Людиною, будучи цим принципам яскравим прикладом.

Професійне становлення

З раннього дитинства в мені був помічений аналітичний склад розуму, а творча діяльність мені не давалася: я так і не навчилася гарно малювати, а в музичну школу мене не взяли (вже не знаю, який ведмідь мені наступив на вухо). Мені ще зі школи подобалися математика і фізика, а навчання в колежі лише зміцнило моє до них тяжіння.

Коли настав час вибору професії і внз для подальшого навчання, я виділила для себе два напрямки - економічний (а саме, спеціальність "Фінанси" в Донецькому національному університеті) або технічне (факультет КІТА в ДонНТУ) в силу їх популярності та перспективності, до того ж шкільна підготовка дозволила мені не боятися спеціальностей з великим конкурсом. На рейтингових випробуваннях в ДонНТУ пріоритет напрямків розставила наступним чином: "Телекомунікаційні системи та мережі" (ТКС), "Інформаційні керуючі системи" (ІКС) і "Землевпорядкування та кадастр" (ЗК). І за підсумками рейтингів я пройшла на ТКС. Трохи поміркувавши та вивчивши, чим займається цей напрямок і побачивши в ньому перспективу, я зупинила на ньому свій вибір. Залишалася формальність: здати зовнішнє незалежне тестування, що мені легко вдалося з балами 195,5 з української та 197 з математики. Хоча мій вибір спеціальності спочатку був не до кінця усвідомленим, у правильності свого рішення я пізніше переконалася. 

І ось наступило зібрання перед першим вересня: мене призначили старостою групи ТКС-08А. Мені це дуже сподобалося, оскільки я в собі відчувала лідерський потенціал і хотіла його проявити. Добре запам'ятався Дебют першокурсника і наш запальний танець під Майкла Джексона, наше знайомство з групою, блукання лабіринтами третього корпусу, лекції Катькалової О.А. і Волкова О.Ф., а також чудового викладача вищої математики Петренко Олександра Дмитровича.

Перший курс для мене пройшов досить легко: ще в колежі нас готували до університету як знаннями, так і організацією навчального процесу: у нас теж були пари, куратори, іспити в кінці семестру, а програми з фізики і математики торкалася університетської.

Протягом другого і третього курсів ми ближче познайомилися зі спеціальністю: вивчали Теорію електрозв'язку із суворим і вимогливим Воронцовим Олександром Григоровичем, Теорію телетрафіка з мудрою Вікторією Яківною Воропаєвою, радіорелейні системи з чудовим Пасльоном Володимиром Володимировичем, а також були незабутні лекції з добрим Широковим Юрієм Дмитровичем, який усім роздавав цукерки, а у відповідь на безглузді питання студентів радив купити півня і морочити йому голову... =)

Я приймала участь в конференціях з філософії, першою серйозною для мене стала Міжнародна конференція Людина і космос в Дніпропетровську. Також брала участь в олімпіадах з вищої математики та ТОЕ, на якій показала третій у вузі результат.

Мене часто запитували: навіщо тобі так старанно вчитися? Відповідь досить проста: я звикла бути кращою (взірцем) і робити все за максимумом, до того ж мені подобається процес пізнання більше, ніж його результат у вигляді оцінок у заліковій книжці (хоча і він є немаловажливим).

Найбільш пам'ятним став для мене четвертий курс: ми познайомилися з грамотним фахівцем і викладачем Бойком Віталієм Вікторовичем, конструювали джерело електроживлення з Сергієм Всеволодовичем Константиновим, але головне – я взяла участь у престижному конкурсі за спеціальністю Професіонали майбутнього 2012, який проходить за підтримки компанії МТС-Україна, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, а також Національної комісії з питань регулювання зв'язку та інформатизації. Пройшовши відбірковий тур у стінах університету у вигляді реферату на тему конкурсу та завдання з теорії кодування і модуляції, я потрапила в команду з п’яти моїх однокурсників. Нам з нашим керівником Дегтяренком Іллею В'ячеславовичем належало протягом 3х місяців розробити проект на тему Спільне будівництво та експлуатація мереж нового покоління різними операторами. За цей час ми обробили колосальну кількість технічних літературних джерел, в т.ч. англомовних, навчилися працювати в команді, дізналися багато нових і актуальних проблем за фахом. Зокрема, нами була розроблена концепція групового мультістандартного пристрою доступу в гетерогенному мобільному середовищі: його апаратна і алгоритмічна реалізація, а також запропонована бізнес-модель віртуального мобільного оператора. Наш проект був гідно оцінений журі конкурсу, і ми посіли почесне перше місце. Проект і нашу перемогу ми присвятили світлій пам'яті завідувача кафедри "Автоматики та телекомунікацій", засновника нашої спеціальності Бессараба Володимира Івановича, який трагічно пішов із життя того квітня...

Далі слідували державні іспити, безсонні ночі підготовки до них і завершальна поїздка всім академпотоком на відпочинок у Щурово, де ми і відзначили завершення бакалавріату.

Проте літо для нас було не безтурботним часом відпочинку, а вступною кампанією до магістратури. Це був стресовий період ще й тому, що вступний іспит дорівнювався до середнього балу за всі 4 роки навчання, що з деким зіграло "злий жарт": хтось перенервував, і в підсумку – отримав 4, а то й 3, при середньому балі 4,8. Отак і я при своєму середньому балі 5,0 написала на четвірку, але в результаті апеляції мені підвищили оцінку – так я пройшла на бюджет до магістратури.

Вибір наукового керівника було зроблено ще на третьому курсі навчання, майже без вагань він пав на доцента кафедри Автоматики і телекомунікацій, кандидата технічних наук, заступника завідувача кафедри АТ Воропаєву Вікторію Яківну, оскільки тематика досліджень Вакторії Яківни мене зацікавила: зокрема, дослідження трафіку мобільних мереж. Однак при виборі теми і проблематики магістерської роботи було вирішено продовжити дослідження, початі в період роботи над конкурсним проектом, а саме, досліджувати перемикання з'єднання між різними технологіями в умовах мультістандартний бездротової мережі. Гетерогенні мережі є реальною перспективою розвитку бездротових мереж в рамках світового масштабу, хоча в Україні це прогнози далекого майбутнього, оскільки темпи розвитку мобільних мереж нових поколінь в нашій країні залишають бажати кращого. Однак ці бар'єри є більш політичними, ніж технічними або фінансовими, тому є надія на те, що Україні таки вдасться вийти на один рівень зі світовими лідерами в галузі телекомунікацій та зв'язку.

Звичайно, шлях мого професійного розвитку тільки починається. Галузь телекомунікацій охоплює безліч аспектів, вона еволюціонує і змінюється, що вимагає постійного вдосконалення і розширення знань, не даючи розслабитися її фахівцям.

Цілі, плани і бачення майбутнього

З типово-очевидного: закінчити магістратуру, реалізувати себе у професії, інакше б ви зараз не читали тут мою біографію :)

З далекосяжних планів: велика родина, подорожі світом (хочу переймати позитивний досвід інших країн і намагатися його впровадити в Україні), громадська діяльність, можливо, наукова діяльність, вивчення іноземних мов.

Життєва позиція і погляди

У житті я є перфекціоністом, слідуючи девізу: "Good isn't good enough". Люблю пізнавати світ, перебуваю в процесі пошуку себе і гармонії з навколишнім світом. Прагну до постійного саморозвитку і дотримуюся позиції, що людина повинна розвиватися в трьох вимірах: інтелектуально, духовно і фізично ("В людині все повинно бути прекрасно ..."). У людях ціную чесність, відкритість і добропорядність, а також інтелект і почуття гумору.

Займаю активну життєву позицію, вважаю, що людина сама творець своєї долі і тільки від неї самої залежить, наскільки вона буде щаслива і успішна.

Вважаю, що у кожної людини має бути кілька цілей у житті: крім локальних, або егоїстичних (реалізувати себе в сім'ї, професії, здійснити свої заповітні бажання), ще й глобальні: ми повинні рухати суспільство вперед, сприяти його прогресу, адже якби наші предки мислили інакше, у нас було б зовсім інше (можливо, не таке райдужне) теперішнє. А ось в якому світі жити нашим дітям, залежить безпосередньо від дій кожного з нас.

Вважаю помилковою думку, що бути щасливим – це мета життя. Це не мета, це спосіб його прожити.