Як все почалось

Йшов 1991-й рік від народження Ісуса Христа. Сонечко сильно припікало шпаків і голубів, які гуділи на деревах біля пологового будинку, де прибувала моя мати, в місті, яке ніби намальовано крейдою на стіні, місті, яке уособлює край трудівників і сміливців, у столиці Донбасу, місті Донецьку. І ось гул і гамір був розрізаний криком і тупотом маленьких ніжок. Це було майже опівдні 141-го дня 7499-го року від створення світу. Підсумовуючи все вищесказане, в 11-20 20-го травня 1991 світ обзавівся ще одною людинкою - Бровкиною Даніеллою Юріївною.

Особистісне становлення

Виросла я в хорошій сім'ї, мала і маю у своєму розпорядженні і тримаю під своєю майже материнської опікою цілий спектр родичів: маму, тата, старшу сестру, яка вже встигла обзавестися власною сім'єю і подарувати мені чарівну племінницю на момент написання цього тексту, бабусю, дідуся, прабабусю і ще багато інших. Сім'я у мене досить велика і розкидана по декількох містах нашої рідної України.

З 3 років я ходила в Вальдорфський дитячий садок, в якому нас посилено обгодовували білою спаржею, в той час, як 99% дітей в інших садочках - чечевицею. Це був чудовий садок, де ми багато гуляли, грали та разом відзначали всі свята. Загалом, це був чудовий час. Нажаль, садок до наших днів не дожив, інакше я б з радістю відправила своїх діток у цей чудовий розсадник радості і щастя. Дитинство - часто кращий період життя, у мене він пролетів дуже швидко і непомітно. Чудовий час!

Також в ті роки я дуже багато займалася різними мистецтвами: малювала, танцювала, ходила в музичну школу по класу гітари, яку успішно завершила. Зараз часу не так багато, скільки його було в дитинстві, на багато що його не вистачає, тому багатьма своїми захопленнями я перестала займатися, висунувши на перший план найбільш значущі, якими є музика і футбол. Музика - це саме те, що пронизує все моє життя, надихає і налаштовує на досягнення поставлених цілей. Ще в музичній школі я грала в загальному рахунку на трьох інструментах: на гітарі, на домрі в оркестрі, з яким навіть виступала у філармонії, а також самостійно навчилася грати на фортепіано. Ще зовсім не довго співала в хорі, з яким також виступала все в тій же гаряче улюбленій Донецькій обласній філармонії. Музика завжди буде моїм засобом висловити мої почуття і емоції, так як я людина досить неговірка і нетовариська, загалом, досить закрита, а от у музику я виливаю все, що накопичується всередині. А футбол, думаю, і коментувати не потрібно. Це не просто гра чи захоплення, це стиль життя.

Трохи про шкільні роки. У перший клас я пішла в 1998 році в чудовий Навчально-виховний комплекс № 1 або, простіше кажучи, в школу № 1 міста Донецька. На мою скромну думку, ця школа є номером один не тільки за своїм номером, а й за значенням. Я завжди буду вдячна цьому навчальному закладу за всі знання і досвід, якими він мене наділив. Шкільні роки пролітають довго і швидко одночасно. Під час навчання в школі я з часом чудово розумію будову суспільства, і ця будова мені радості не приносить. Я розумію, що світ несправедливий, і я дуже хочу це змінити. Наше життя завжди залежить в чомусь від людей, які нас оточують, а оточують нас далеко не завжди хороші люди. Але якими би похмурими не були іноді мої спогади про шкільні роки, все одно завжди є і безліч світлих спогадів. Наприклад, про мої чудових вчителів, які мене стількому навчили.

Школу я закінчила із золотою медаллю в 2008 році і, після довгої дискусії з внутрішнім світом таки вирішила, хочу вчитися на системного програміста і дозволити моїй родині мене використовувати для лагодження всієї домашньої техніки, адже програміст повинен вміти полагодити холодильник. На вибір спеціальності також вплинуло моє захоплення з самого дитинства комп'ютерними іграми. Напевно, кожен програміст коли-небудь хотів написати свою гру. Я поки не залишаю надії коли-небудь реалізувати своє бажання. Так як моя досить хороша пам'ять і здатність з великою швидкістю засвоювати величезну кількість інформації дозволяли мені вибрати будь-яку досить складну спеціальність, а головною метою мого навчання і подальшої роботи я бачу в принесенні користі суспільству, в один момент переді мною постала дилема: стати програмістом або лікарем . Але після довгого вибору я-таки вирішила присвятити своє життя машинам, а не людям.

Професійне становлення

Терпіння і гарна пам'ять допомогли мені провести університетські роки з величезною користю. Регулярно працюючи, навчаючись і підвищуючи карму, я закінчила бакалаврат з червоним дипломом у 2012 році і в тому ж році вступила до магістратури на бюджетне відділення. У цьому ж році відбулося моє знайомство з роботом Lego ™ Mindstorms ™ NXT 2.0 нашого викладача Красника Михайла Юрійовича, і я назавжди закохалася в це маленьке диво техніки. Тому моя магістерська робота також пов'язана з розвиненою наукою імені Айзека Азімова. Тему моєї роботи ви вже, напевно, встигли прочитати на цій сторінці, тому не буду повторюватися, але в цілому моя робота полягає в збірці і програмуванні мого власного робота. Коли ж прийшов час вибирати наукового керівника, стати моїм сенсеєм я вирішила попросити Тетяну Олександрівну Приходько. У той час вона вела у нас два предмети: "Об'єктно-орієнтоване програмування" та "Комп'ютерні мережі". Обидва предмета мені дуже подобалися, а сама Тетяна Олександрівна дуже хороший викладач і людина, тому я і вирішила пити до неї в учні.

Тонна знань, ідей і відмінний науковий керівник - це далеко не все, що мені дав мій улюблений університет. Я зобов'язана університетові тим, що мені попалася просто найкраща група. Шкода, що багато нас не дійшло до кінця, але у мене чудові стосунки з моїми одногрупниками і я дуже рада, що в нас хороший колектив.

Що буде далі

Планів у мене цілий океан. Першою і найбільш досяжною метою є успішне завершення магістратури. А що далі? Навчання, робота, навчання, робота. Головне - це принести користь і творити добро. Сподіваюся, що зможу досягти успіхів в обраній мною стезі. Мені потрібні тільки трохи удачі і підтримка дорогих мені людей.