Дитинство

Я, Лiнкiн Віктор Олегович, народився 2 травня 1991 року в м. Димитров Донецької області в сім'ї шахтаря. День мого народження співпадає з днем народження моєї улюбленої мами, так що, виходить, я татовий подарунок для моєї мами на день народження. Середньостатистична сім'я: батько – шахтар, мама – домогосподарка і мій молодший брат, на три роки молодше мене.

Перші роки життя пройшли в селищному районі Димитрова. Це був свій дім, який побудували задовго до мого народження мої предки. З тими безтурботними роками пов'язана безліч хороших вражень, відкриттів і перших розчарувань. З раннього дитинства мене виховували як ввічливу, гуманну і чуйну людину. Моя мама приділяла на наше з братом виховання увесь свій час, за що я їй безмірно вдячний. У дитячі роки я проводив багато часу на свіжому повітрі, грав у футбол і допомагав по господарству вдома. Так само на мені лежав вантаж відповідальності за свого молодшого братика, що зробило великий вплив на формування у мене, як особи, таких важливих, на мій погляд, якостей як відповідальність і уміння піклуватися про близьких.

Шкільні роки

У віці семи років я поступив до школи № 17 міста Димитрова. Також, через декілька місяців після початку навчального року я поступив в музичну школу № 1 міста Димитрова по класу фортепіано. З молодших класів мені подобалися заняття математикою. Упродовж мого навчання в молодших класах ніяких пам'ятних подій в моєму житті не відбувалося.

Приблизно у віці 9 років моя сім'я переїхала жити в центр Димитрова, в двокімнатну квартиру. Переїзд супроводжувався численними ремонтами, в процесі яких батько навчав мене різного роду справам, які, я вважаю, повинен уміти робити кожен поважаючий себе чоловік.

З молодших класів я цікавився різними книгами і передачами про єгипетські таємниці, передбачувані описи створення нашого всесвіту і інші научно-футурестичнi гіпотези. Не знаю, з чого пішов такий інтерес, але можу сказати з упевненістю, що інтерес до різних, таких, що відходять від стандартного мислення, речей і літератури, що виходить за рамки загальноосвітньої програми, дозволив мені істотно розширити свій свіогляд.

Провчившись в школі № 17 до 8-го класу я і мій брат, який на той момент також вчився в школі № 17, перейшли в іншу школу міста Димитрова. І ось, наступне перше вересня я вже зустрів як дев'ятикласник школи № 8 міста Димитрова. Перші дні були важкі, оскільки я почував себе чужим. Але через деякий час я познайомився ближче зі своїми однокашниками і все налагодилося. У той час сталося і знайомство, тоді просто з однокласником, а надалі з кращим моїм другом, з яким пов'язана незліченна кількість хороших спогадів.

Закінчення дев'ятого класу далося мені не легко, бо в той же рік я закінчував і музичну школу. Але, зібравши усю волю в кулак, я успішно закінчив музичну школу і благополучно склав усі іспити. Упродовж усього мого юнацького життя я був захоплений велосипедною їздою, навіть трохи займався триалом. Увесь свій вільний час, як тільки потеплішає, я проводив на своєму вело-байку або за його ремонтом.

Після не довгих роздумів я вирішив поступити в Красноармiйскiй міський ліцей „Надія”, який мав сильну викладацьку базу, особливо по частині математики. Я успішно склав вступні іспити і першого вересня переступив поріг ліцею як його учень технічної групи (поглиблене вивчення математики). Знову новий колектив і нові знайомства. Думаю саме зміни колективів вплинули на розвиток у мене такої дуже важливої риси як комунікабельність.

Можна нескінченно довго писати наскільки багато для мене означають ці два роки навчання в ліцеї, але я постараюся стиснути усе це в декілька реченнь. Ліцей дав мені те, навіщо я поступив у нього, а саме сильні знання по математиці і не менш якісну освіту в інших предметах. Також, саме в ліцеї, я вперше почув про програмування і саме там зацікавився цим напрямом, про що ні краплі не жалію. Але, на ряду з цим, ліцей дав мені бурю різних вражень і спогадів. Поїздки в Крим, які організовувалися викладачем з ліцею, дозволили набути нового досвіду, безліч безцінних знань під час проживання в наметовому містечку, яке ми розбивали на Ангарському перевалі. Також ці поїздки підняли мій інтерес до гітари. Що надалі і привело до освоєння мною цього прекрасного інструменту.

Пройшовши навчання в ліцеї, я, з легкістю здав зовнішнє оцінювання, яке було вперше введено саме в році мого випуску. І йшов до ВНЗ з упевненість, що зможу поступити. Після подання документів в три ВНЗ, а саме Красноармiйська філія Донецкого національно технічного університету (ДонНТУ), в ДонНТУ на факультети „Обчислювальна техніка і інформатика” (ОТI) і „Комп'ютерні інформаціонні технологіі i автоматіка” (КIТА) спеціальності пов'язані з програмуванням і в Державний університет інформатики і штучного інтелекту (ДУIiШI) на спеціальності „Програмного забезпечення” (ПЗ) і „Системи штучного інтелекту” (CШІ) я успішно пройшов на бюджет за усіма поданими мною заявками і зупинив свій вибір на спеціальності CШІ в ДУIiШI.

Університет

Інтерес до інформатики, який з'явився у мене під час навчання в ліцеї, зiграв вирішальну роль у виборі ВНЗ і спеціальності. Я з цікавістю вивчав нові мови програмування. На першому курсі брав активну участь в дебюті першокурсника, освоював незнайомі мені раніше предмети і весело проводив час зі своїми одногрупниками. Після зимової сесії другого курсу я влаштувався на роботу php-програмістом в студію КОIНС, де пропрацював паралельно з університетом трохи більше, ніж півтора роки. Це дало мені безцінний досвід і знання. На третьому курсі я зацікавився курсом тривимірної графіки в OpenGL. Успішно написав курсовий проект по курсу тривимірної графіки використовуючи для оболонки інтерфейс, написаний на мові програмування С#. На четвертому курсі мене дуже захоплювали такі предмети як генетичні алгоритми, розпізнавання образів, нейронні мережі та статистичні методи. Написання лабораторних робіт за ціма предметах було дуже цікавим. Програмування їх я продовжував на С#, дізнаючись безліч нових деталей цієї мови.

Успішно закінчено навчання і отриманий диплом бакалавра. Далі мною був узятий курс на магістрат. І ось іспити успішно складені і я пройшов на бюджет. Пішов з колишнього місця роботи.

На п'ятому курсі, в першому семестрі, нам почали читати курс обробки зображень, який відразу ж прикував до себе мою увагу. На С# написав досить функціональне застосування по обробці і сегментації кольорових і чорно-білих зображень. На початок зимової сесії я влаштувався на нову фірму Iнтравеб php-програмістом.

Плани на майбутнє

Цілями на майбутнє для себе я бачу: становлення як фахівця в області розробки сайтів і, надалі, два можливі варіанти розвитку своєї кар'єри. Це або формування своєї власної команди, для створення фірми по розробці сайтів, або працевлаштування в одній з великих корпорацій, що займається розробкою і просуванням сайтів в мережі інтернет.