Біографія
Особистісне становлення
Мій тато, Володимир Микитович, "заручник" неймовірних збігів, людина що володіє вдалим поєднанням прозорливості і веселої вдачі. Як і належить розумному і кмітливому індивідууму цими притаманними йому "спецефектами" він навчився користуватися. Одним з прикладів цього є моя поява в цьому світі. Я був подарунком його мамі (моїй бабусі) на день її народження. Внаслідок змови з ще однію, не менш винахідливою людиною, моєю мамою, Аллою Михайлівною, 1 березня 1991 року в місті Донецьку народився я, дитинча на ім'я Альоша. Татусеві "спецефекти" в повній мірі передалися мені і в додаток до цього, як мені розповіли мої творці, я володів невимовною фантазією, що піднімало мене на новий рівень.
З того часу як рівень моїх знань "перевалив" за нуль і я усвідомив хто я і де перебуваю, виявилося що я у мами з татом не один. До того моменту як я народився у мене вже 6 років як був брат, якого звуть Андрій. Не дивлячись на те, що ми іноді з ним конфліктували, він все одно був і є для мене прикладом у всьому.
У віці 2 років мене віддали в дитячий садочок. До цього часу розмовляти я ще не навчився. Так як моя мама вміло читала моє кодування, я і не обтяжував себе. Але в дитячому садочку мене не розуміли, відповідно довелося змінювати кодування. В наслідок чого розмовляти я став більше ніж потрібно. У дитячому садочку я в повній мірі насолоджувався безтурботністю до 7 років. Мені все це так подобалося, що навіть по неділях я просив водити мене в садочок. Але на жаль...
Після досить успішно складених випускних іспитів в дитячому садочку виявилося, що настав час вчиться. Розпочався цей процес в ЗОШ № 33. Тривав він цілих 5 років. Там я зрозумів, що епоха "Валяння дурня" закінчилася.
Унаслідок зміни місця проживання наступні 3 роки я провчився в ЗОШ № 68. Коли я почав розуміти важливість і значення всіх наук я перейшов до Донецького ліцею "Колеж". Колезькі викладачі буквально з перших занять заразили мене інтересом до своїх предметів. Найбільше прогресували такі "недуги" як математика та хімія. Їх я обожнював. Пізніше до них приєдналася інформатика. Також у колежі я познайомився з масою цікавих людей, більшість з яких так само як і я прагнули до прогресу. Не дивлячись на вищесказане багато в чому я був несерйозний, моє життя в той час здебільшого протікало під прапором "Якщо хочеш зробити дурість, поквапся: випередять".
Паралельно з шкільним курсом моїх батьків турбувало мій інтелектуальний і фізичний розвиток. В результаті чого мене "помістили" в секцію спортивної гімнастики та почали долучати до музики в музичній школі № 7 за класом гітари. Тоді я ще не розумів, яке місце музика займе у моєму житті. Не розумів, що музика це не просто послідовність звуків, які люди машинально відтворюють на різних музичних інструментах. Музика — це стан душі. А для того, щоб передавати цей стан, змусити слухача зрозуміти і відчути певний настрій, потрібен інструмент. Я довго не розумів — навіщо мені потрібна ця музика? Мій геніальний викладач вів зі мною справжній бій. Я пручався як міг, але цей бій, на щастя, я все таки програв. Так само як і в історії з моєю балакучістю, коли я скуштував всі принади магії музики, мене "поперло". Далі я неодноразово ставав лауреатом різних конкурсів. На даному етапі, в цьому напрямку, апогеєм була моя перемога в Донецькому обласному конкурсі. Я став найкращим гітаристом Донецької області.
У 2008 році я успішно закінчив "Колеж" і переді мною постав вибір піти в консерваторію, чого я хотів напевно більше, або піти по стопах брата, поступити в ДонНТУ (Донецький національний технічний університет) на факультет ОТІ. Спеціальність інформатика є однією з найперспективніших, точні науки мене теж не мало приваблювали, та й батьки були вагомим аргументом, тому чаша вагів схилилася в бік ДонНТУ. На ЗНО (зовнішнє незалежне тестування) я добре продемонстрував свої знання, що дозволило поступити на бюджет.
Професійне становлення
На перших же лабораторних заняттях я зрозумів, що вчиться тут буде не дуже просто, але я був готовий. До третього курсу, як і у багатьох студентів, усвідомлення важливості та інтерес до більшості предметів у мене з'являлася після того як предмет закінчувався.
Паралельно з навчанням у ДонНТУ я вирішив всерйоз зайнятися вивченням німецької мови. Після проходження декількох початкових рівнів у Донецьку наступним кроком було його вивчення в німецькомовному середовищі в Німеччині. За сприяння мого брата, в той час студента Гамбурзького університету, я двічі мав можливість на літніх канікулах побувати на курсах з вивчення німецької мови в місті Гамбурзі. Успішно їх завершивши, я досяг рівня В2.
Наближуючись до отримання ступеня бакалавра з кожним роком я ставав більш серйозним і відповідальним. Набуті знання значно збільшували мій світогляд. Після держ. іспиту я твердо вирішив іти до кінця і поступати в магістратуру.
Вступний іспит в магістратуру я склав на відмінно, що в сумі з моїм середнім балом дало мені можливість поступити на бюджет. Науковим керівником магістерської роботи став кандидат технічних наук Григор'єв Олександр Володимирович. Я вибрав собі, на мій погляд дуже цікаву тему дипломної роботи — "Дослідження можливості побудови редактора онтологій для синтезу Інтернет-сайтів". Вирішив, що тут потрібна рука гітариста.
Я і майбутнє
В майбутньому я планую отримати ступінь магістра в одному з університетів Німеччини, після чого в повній мірі скористатися накопиченим потенціалом і зайняти стійку позицію в цьому жорстокому світі. Головна мета, яку я переслідую, проходячи всі згадані випробування, це звичайно бажання створити свою власну сім'ю (дружина, діти і все таке). Сім'я — це близькі люди, у колі яких завжди тепло і затишно, де панує взаєморозуміння, любов і щастя.