Біографія
Дитинство
Я, Сиротюк Євгеній Ярославович, народився 7 вересня 1991 року в селищі Новодонецьке Добропільського району Донецької області. Мама – Сиротюк Галина Зіновіївна – помічник начальника ділянки вентиляції і техніки безпеки на шахті; батько – Сиротюк Ярослав Іванович – шахтар-прохідник. Як би зараз не хотілося мати брата чи сестру, так сталося, що я всього одна дитина в сім'ї. Я вважаю, що мої батьки дали мені гарне виховання, яке дуже допомагає в житті, за що я їм і дякую.
Як і більшість дітей, я ходив у садок. Мені дуже подобалося проводити там час з друзями, але коли справа доходила до сонної години, для мене це було як покарання, я не міг лежати і нічого не робити. Можна сказати, що я був не спокійним, але слухняним.
Школа
У 1998 році я пішов в перший клас ЗОШ № 16. Дуже цікавим фактом є те, що більшість дітей нашого класу виявилися моїми друзями, з якими я разом ходив до садку, тому впродовж всього шкільного життя у нас вийшов дуже дружний клас.
Навчання давалося мені легко, особливо такі точні науки як математика і фізика, але гуманітарні предмети мене не сильно приваблювали.
З п`ятого класу і до кінця навчання я брав активну участь в житті школи. Ми багато їздили по різним конкурсам і фестивалям, що загартувало в мені командний дух.
Паралельно з навчанням в школі я ходив до спортзалу на секцію «важкої атлетики». Заняття спортом додали мені впевненості в собі, тому я намагаюся постійно тримати себе у формі і регулярно ходжу до тренажерної зали.
У одинадцятому класі за порадою дуже хорошої знайомої, яка закінчила не так давно факультет «Комп'ютерні інформаційні технології та автоматика» (ФКІТА), я почав їздити на підготовчі курси з математики в Донецький національний технічний університет (ДонНТУ). Щонеділі я їздив у Донецьк, для того щоб підвищити свій рівень знання математики, і потихеньку звикати до аудиторій університету.
Надалі ця підготовка допомогла мені успішно здати тести з ЗНО. Після були випускні іспити, згодом чого школу я закінчив із золотою медаллю.
Університет
Після закінчення школи питання, «в який же ВУЗ поступати?», не виникало. Очевидно, це був Донецький національний технічний університет. Залишалося тільки визначитися зі спеціальністю, яка б мене приваблювала. Гарненько подумавши, я вибрав для себе спеціальність «Комп'ютерні системи медичної і технічної діагностики» (КСД). Мені здається, ця професія є найбільш перспективною. Так у 2008 році я вступив до ДонНТУ на спеціальність КСД.
Поселили мене в гуртожиток № 2, і далі почалося справжнє студентське життя. Звичайно, відразу в очі кинулися умови проживання: загальний душ, маленькі кімнати, таргани, а найголовніше – постійні нічні гулянки. Але з часом я звик, і навіть здається, що це допомогло мені прищепити навички життя в екстремальних ситуаціях.
Практично відразу у мене з'явилися друзі, з якими я дружу дотепер і без яких не уявляю подальшого життя.
В кінці першого курсу мене вибрали в студентську раду (студраду) гуртожитка, де я став старостою другого поверху, а вже до четвертого курсу я був головою студради.
Разом з хлопцями ми домоглися відкриття другого душа в гуртожитку, ремонту туалетів та умивальників, що є практично неможливим з нашим сьогоднішнім фінансуванням. Ця посада допомогла мені розвинути в собі навички лідерства.
Загалом, життя в гуртожитку залишило приємний слід в моєму студентському житті. Мені здається, що студент, який не жив у гуртожитку– це не студент!
З навчанням спочатку було трохи важкувато, через що навіть перестав отримувати стипендію у другому семестрі, але, адаптувавшись до навчального процесу, в подальших семестрах вже не виникало подібних проблем. Нові предмети, нові викладачі – все це ставало дуже цікавим, особливо паралельне вивчення технічних і медичних дисциплін.
У червні 2012 року після вдалої здачі державних іспитів я отримав диплом бакалавра, а вже в серпні я без проблем поступив в магістратуру.
Моїм науковим керівником стала Васяєва Тетяна Олександрівна, яка допомогла визначитися з темою магістерської роботи: «Побудова аналітичної системи для прогнозування перинатального ризику».
Плани на майбутнє
Першим ділом – це успішне завершення магістратури, потім знайти гарну роботу і побудувати чудову кар'єру, створити міцну сім'ю і виростити як мінімум двох дітей.
А в найближче майбутнє хочеться отримати другу вищу освіту, тому як: «ученому – світло, а невченому – тьма!».