Особистісне становлення
Народився 13 лютого 1991 року в місті Донецьк. Батьки – Сироєшкін Віктор Михайлович і Сироєшкіна Ірина Анатоліївна.
У віці до семи років активно займався бальними танцями і вивченням англійської мови в рамках дитячого садка. Про кар’єру професіонального танцівника довелось забути у зв’язку зі зміщенням акцентів у сторону освіти у вигляді вивчення мов і підготовки до початкової школи. Початкова школа № 87 відмітилася у пам’яті місячним перебуванням в обласній травматології після стрімкого польоту з другого поверху вниз головою через невдалий експеримент по підкоренню шкільних перил і подоланню сили тяготіння, що, проте, не завадило цю саму початкову школу закінчити з тотальним успіхом і перейти до середньої школи в якості учня, що подає надії. До головних захоплень того часу слід також віднести тривалі і виснажливі мандрівки на велосипеді, заняття греко-римською боротьбою і знайомство з хіп-хоп культурою, яка видавала останні свої дихання на території одного з мікрорайонів Донецька. У останнього пункту була одна важлива перевага – зіткнення з розмовною і швидкою англійською мовою у всьому її різноманітті і деталях.
Перехід до середньої ланки школи ознаменувався гострим світоглядницьким конфліктом з викладачем «старої школи», котра, крім викладання історії і класного керівництва юними душами, за сумісництвом була жінкою одного партійного бонзи районного масштабу радянського періоду і пропагувала комуністичні цінності, які я, у власну чергу, вважав мертвими і дефективними, перебуваючи на позиціях індивідуального розвитку і лібералізму. Протягом наступних двох років я був розчарований процесами, що відбувалися в заштатній школі, яка як буквально розсипалася на очах (найбільш визначною подією було руйнування козирка біля входу, яким було травмовано декілька школярів), так і не була спроможна контролювати неблагополучних учнів, що опинилися на узбіччі адекватної соціалізації та під впливом де градаційних процесів. Незважаючи на все вищезазначене, в школі кипіло суспільне життя, епіцентром якого мені пощастило стати в якості ведучого різних заходів, учасника поетичних і пісенних конкурсів, переможця шкільних і районних змагань.
Логічним кроком в подальшому отриманні середньої освіти був перехід до україномовної гімназії імені Василя Стуса з поглибленим вивченням англійської мови в сьомому класі, яка дозволила мені у повній мірі розкрити власний потенціал, ставши багатократним переможцем різних внутрішньогімназійних, районних і міських змагань, отримавши досвід спілкування з гостями з дальнього зарубіжжя і сформувавши той світоглядницький базис, який є основою мене теперішнього. Підтвердженням всіх вищезазначених успіхів є золота медаль, що прикрашає стіну моєї кімнати, в купі з великою кількістю дипломів і грамот.
Професійне становлення
Донецьк не можна назвати глобальним центром гуманітаристики, тут завжди віддавали перевагу точним наукам і технічній освіті, відносячись до всього іншого знання з великою долею зневаги. Свідоцтвом цього є грубий і примітивний конструктивізм, з проявами якого жителі міста щоденно зіштовхуються не тільки в архітектурі, але й у всіх проявах життєдіяльності столиці Донбасу. Однак мій вибір завжди був пов’язаний з гуманітарним напрямком: спочатку я пробував власні сили у вивченні іноземної мови, потім зайнявся написанням роботи з історії України для Малої Академії Наук. Цей тернистий шлях і привів мене до факультету філософії і релігієзнавства Державного університету інформатики і штучного інтелекту, якому я багато в чому вдячний за оформлення мене як особистості і формування цілісної світоглядницької картини з широким методологічним апаратом в рамках значно більших, ніж звичайний місцевий патріотизм.
Моїм першим науковим керівником був Фесенко Андрій Миколайович, кандидат історичних наук, доцент кафедри філософії Донецького національного технічного університету. Людина достатньо широких інтересів, ніколи не нав’язуючи власну позицію, він досить тонко і проникливо умів направити наукові пошуки у вірному напрямку, надавши студенту можливість самому обирати поміж кількома конкуруючими позиціями. Темою досліджень в рамках написання курсових робіт була українська релігійність козацтва Запорізької Січі, явище двовір’я, тобто змішення язичницьких і християнських вірувань.
Зміна наукових інтересів сприяла початку співпраці з Олександром Володимировичем Білокобильським, доктором філософських наук, професором кафедри філософії Донецького національного технічного університету. Дослідження останніх трьох років проходять у сфері вивчення впливу розвитку сучасних інформаційних технологій і віртуального простору Internet на різноманітні прояви релігійного життя, як в інституціональному, так і в індивідуальному форматах. Недоречно було б намагатися підвести якісь проміжні результати цієї наукової і творчої взаємодії, є надія на те, що вона буде довгостроковою і продуктивною.
Період навчання в університеті ознаменувався участю в цілому ряді науково-практичних конференцій, всеукраїнській олімпіаді з філософії і участю у виданні збірника есе «Метафізика Донецька». Одним з головних маркерів успішності отримання ступені бакалавра філософії можна виділити отримання іменної стипендії Верховної Ради України в 2011-2012 навчальному році, якою щорічно нагороджуються 220 кращих студентів України.
Цілі, плани, бачення майбутнього
В найменш багатослівному розділі біографії хочеться сказати про те, що важко ставити перед собою цілі в матеріальній площині, оскільки сучасний світ надає масу можливих варіантів і шляхів розвитку подій, і виділення найбільш оптимального з них буде справою конкретної ситуації і обставин, що склалися навколо неї. Головним є виділення принципів, якими має керуватися людина. До цих принципів слід віднести чесність перед собою, порядність у відношенні оточуючих, здатність до критичного осмислення дійсності, наявність адекватного інструментарію зі взаємодії і трансформації як оточуючого світу, так і власної особистості. Маючи в наявності дані принципі і їх похідні, будь-яке людське намагання приречене на безумовний і безапеляційний успіх. По відношенню до себе можу лиш сказати про наявність стійкого бажання пов’язати власне життя з діяльністю, яка буде нести в собі творчу складову, можливість реалізації власного потенціалу і зміни соціальної дійсності.