Біографія
Особистісне становлення
Народилася я в родині військовослужбовців 15 лютого 1985 в місті Потсдам, Німеччина. Ті, хто виріс і народився в сім'ях військових, чудово розуміють, що специфіка професії батьків пов'язана з частою зміною проживання. Коли мені було 3 роки, наша родина по заміні потрапила в Забайкальський військовий округ, де я і провела своє щасливе, безтурботне дитинство і юність. Спочатку ми потрапили у військову частину під пгт Ясная, де ми прожили 2 роки. Наша частина була розташована на сопці, ми жили в службовій квартирі у п'ятиповерховому будинку для офіцерів, поряд з яким розташовувалася сама частина. До найближчого міста близько 40 хвилин їзди, навколо тільки сопки і ліс, що починався відразу за будинком. Так як садочка не було, в дитинстві за мною доглядала сусідка і більш дорослі діти. Більшість часу ми гуляли на вулиці, що сприяло формуванню міцного імунітету і самостійності. З яскравих спогадів того часу — катання взимку на санчатах з гірки висотою з триповерховий будинок. Коли мені було 5 років, ми переїхали в м. Борзя (Читинська обл.). У самому місті стояла військова частина, недалеко від неї ми жили в службовій квартирі. Там я теж не ходила в садок, часто бувала на роботі в частині у мами і тата. У 1992 році ми потрапили в військове містечко під м. Борзя, де прожили 7 років. Цей період часу подарував мені щасливе дитинство і вірних, справжніх друзів, з якими, незважаючи на те, що життя розкидала нас по різних країнах, я спілкуюся дотепер. У містечку було 20 п'ятиповерхових будинків для офіцерів, школа, садок, 2 магазини. Поруч з військовим містечком у військовій частині служили мої батьки. Навколо містечка сопки, степи, де влітку ми гуляли з кішками, збирали квіти і печериці, каталися на велосипедах. Тут я пішла в перший клас, в школу № 28. У школі я вчилася добре, про що свідчать численні подяки за успіхи в навчанні та зразкову поведінку. Додатково займалася англійською, шейпінгом, ходила в гурток Умілі ручки
, а так само відвідувала танцювальний гурток в місцевому гарнізоні офіцерському клубі. Любила з батьками їздити на річку Борзянку на рибалку. Пару разів ходила з батьком на полювання, однак, оскільки тварин я люблю і мені дуже шкода всяких куріпок і зайчиків, то дане заняття мене не захопило. Багато часу проводила на вулиці з друзями, граючи у всілякі рухливі ігри. Слід зазначити, що у військових містечках люди більш згуртовані, чуйні, завжди готові прийти на допомогу, підтримати. Це пов'язано з тим, що родичі у військовослужбовців далеко, а також з важкими умовами побуту, де взаємовиручка просто необхідна. З дитинства ми гуляли разом і доглядали за більш маленькими сусідськими дітьми. Влітку всією сім'єю їздили у відпустку в Україну в Макіївку і Донецьк до моїх бабусь і дідусей. Поїздка на поїзді займала близько 7 днів в один кінець, що було звичайно втомливим, проте завжди знаходилися цікаві заняття в поїзді. Найбільш запам'яталася краса і велич озера Байкал, його ми об'їжджали на поїзді цілий день. На станціях купували смачну копчену і сушену рибку, кедрові шишки і горішки.В 1999 році ми по заміні потрапили в Московський військовий округ, м. Вязники (Володимирська обл.). Тут я вчилася в гімназії з гуманітарним ухилом. Вчилася добре, брала участь у міжшкільних олімпіадах з англійської, хімії, закінчила кваліфікаційні курси за спеціальністю Оператор ЕОМ
. Вязники мене вразили своїми красивими пейзажами, після Борзi, де кругом тільки степи і сопки, Вязники зустріли нас достатком річок і озер, які розтікалися біля підніжжя міста. Цю красу треба бачити. Тут я також знайшла вірних друзів і зустріла свою другу половинку. У 2002 році я закінчила школу. У 2003 вийшла заміж, а в 2004 народила синочка Микиту. У силу життєвих обставин в 2004 році разом з чоловіком і сином переїхала в Україну в місто Донецьк.
Професійне становлення
Спеціальність Якість, стандартизація, сертифікація
цікавила мене давно. Проте раніше ДонНТУ не набирав студентів за даною спеціальністю на перший курс (тільки на п'ятий). Тому я вирішила отримати бакалаврат за іншою спеціальністю, щоб потім на 5 курсі отримати ще одну професію. Щоб чотири курси було цікаво і продуктивно вчитися, першe освітe я вирішила отримати в області психології. Дана професія викликала в мене інтерес, так як психологія — наука про душу, допомагає пізнати себе і оточуючих, розкрити свій внутрішній потенціал. Тому в 2008 я поступила, а в 2012 році закінчила Донецький інститут ринку та соціальної політики за спеціальністю Психологія
.
У 2012 році я поступила в Донецький національний технічний університет в магістратуру за спеціальністю Якість, стандартизація та сертифікація
. Вибір університету не випадковий, оскільки ДонНТУ славиться високим рівнем преподавання, а також тим, що готує висококваліфікованих фахівців. Обрана мною професія досить перспективна в Україні і Росії, так як останнім часом число підприємств, що впровадили та сертифікували у себе систему менеджменту якості, на відповідність вимогам міжнародних стандартів серії ISO сильно зросла. Крім того, якість стало необхідним аспектом всіх етапів нашого життя. Таким чином, професія даної спеціальності затребувана на ринку праці. Темою моєї дипломної роботи є таке актуальне у наш час питання, як Аналіз економічної ефективності діючої системи якості підприємства
. Науковим керівником дипломної роботи є Олександр Івановіч Момот.
Плани на майбутнє
Оскільки в особистому житті я вже реалізувалася: я щаслива в шлюбі, у мене підростає чудовий синочок, хочеться реалізуватися також і в професійній сфері як фахівець в області якості. У майбутньому хотілося б знайти добре оплачувану цікаву роботу з можливістю кар'єрного росту, яка дозволить мені реалізовувати на практиці отримані в університеті знання.