ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

В даний час сучасним підприємствам доводиться працювати в умовах швидко змінюваного зовнішнього середовища, адже на сьогоднішній день дуже швидко змінюються уподобання споживачів, розробляються нові продукти та послуги, відкриваються нові ніші, модернізується обладнання. Таким чином, не тільки підприємства, які хочуть зайняти лідируюче становище в своїй галузі, а й підприємства, які просто хочуть стабільно працювати на ринку, повинні своєчасно реагувати на ці зміни, підлаштовуючись під сформовані умови. Одним із способів, який значно спрощує процес адаптації, є впровадження системи якості на підприємстві. Однак щоб впроваджені принципи дійсно працювали, необхідна оцінка системи ефективності системи якості, яка дозволить визначити, наскільки ефективною була обрана стратегія і які доопрацювання та удосконалення необхідно буде зробити в майбутньому.

1. Актуальність теми

З моменту широкомасштабного впровадження систем якості на основі міжнародних стандартів ISO серії 9000, перед кожним підприємством виникає питання, як же оцінювати ефективність системи якості. Цим і зумовлена актуальність і практична значимість моєї дипломної роботи.

2. Мета і задачі дослідження

Мета дослідження: вивчити особливості оцінки економічної ефективності системи якості, впровадженої на підприємстві.

Об'єкт дослідження: економічна ефективність системи якості.

Предмет дослідження: виявлення способів і методів оцінки економічної ефективності системи якості.

Задачі дослідження:

  1. проаналізувати літературу з даного питання;
  2. провести аналіз способів і методів оцінки економічної ефективності системи якості;
  3. сформулювати висновки.

3. Огляд досліджень та розробок

Дослідження теоретичних, методологічних і практичних питань економічного аналізу систем менеджменту якості проводилися багатьма російськими і зарубіжними вченими з різних напрямків. При розробці проблем управління якістю та систем менеджменту якості велику роль зіграли праці В. Демінга, Д. Джурана, К. Ісікави, Ф. Кросбi, Г. Тагутi, А. Фейгенбаума, Дж. Харрiнгтона, У. Шухарта.

Великий внесок у дослідження економічних аспектів системи менеджменту якості внесли праці таких вчених: Г.Г. Азгальдов, Р.Я. Белобрагiн, А.А. Богданов, Б.I. Герасимов, А.В. Глiчев, Д.С. Демиденко, Н.Д. Iльенкова, Дж. Кампанелла, Ю.А. Куликов, В.А. Лапiдус, Д.С. Львiв, В.В. Окрепилов, С.В. Пономарьов, А.Є. Хачатуров, В.Є. Швець, Дж.Ч. Шоттмiллер.

Наукові праці перерахованих авторів мають важливе теоретичне і практичне значення. Однак представлені в них підходи до економічного аналізу лише частково дозволяють оцінити ефективність функціонування систем менеджменту якості [14, с.5]

4. Виклад основного матеріалу

4.1 Поняття економічної ефективності системи якості підприємства

Багато фахівців вважають, що ефективність систем якості слід визначати, перш за все, як економічну ефективність шляхом встановлення зв'язку (функціонального або кореляційного) між впровадженням систем менеджменту якості та фінансовими показниками діяльності компаній. Цікаво відзначити, що різні фахівці абсолютно по–різному розуміють цю проблему і відповідно вибирають способи її вирішення. Традиційні економісти шукають можливість визначення економічної ефективності системи менеджменту якості в рамках логіки традиційних підходів. Згідно з цією логікою, економічна ефективність визначається двома способами:

Економічний ефект
Економічна ефективність

Економічний ефект визначається як різниця витрат до і пiсля впровадження якого–небудь заходу. В якості економічних результатів розглядаються наступні вартісні показники: обсяг виробництва; валовий дохід (або оборот); прибуток; чистий дохід. Оскільки витрати і результати рознесені у часі, то при визначенні і тих і інших пропонується враховувати їх рiзночаснiсть за допомогою процедури дисконтування [2, c.286].

У Великому економічному словнику економічна ефективність визначається як: результат економічної діяльності, економічних програм і заходів, що характеризується відношенням отриманого економічного ефекту, до витрат факторів, ресурсів, який зумовив отримання цього результату, досягнення найбільшого обсягу виробництва із застосуванням ресурсів певної вартості[5, c.811]

В електронному економічному словнику: Економічна ефективність — результативність економічної системи, що виражається у відношенні корисних кінцевих результатів її функціонування до витрачених ресурсів[6]

Також в електронному джерелі ми зустрічаємо таке поняття як: Економічна ефективність — показник, що визначається співвідношенням економічного ефекту (результату) і витрат, які породили цей ефект (результат)[7]

Таким чином ми бачимо, що всі ці визначення схожі між собою і за смисловим значенням практично збігаються з визначенням, яке дано в стандарті ISO 9000:2008 [3, c.14], де ефективність визначається як зв'язок між досягнутим результатом і використаними ресурсами. Іншими словами, економічна ефективність визначається на основі співвідношення між вигодами і витратами на їх отримання [2, c.288] Виходячи з визначень економічної ефективності, встановити показник ефективності без визначення витрат на якість не представляється можливим.

А. Фейгенбаум витрати на якість поділяються на такі групи:

  1. профілактичні, в тому числі планування якості, тобто витрати, пов'язані з будь–якою діяльністю, яка знижує або повністю запобігає можливість появи дефектів або втрат;
  2. витрати на перевірки, в тому числі на інспекцію, тобто витрати на визначення та підтвердження досягнутого рівня якості;
  3. внутрішні втрати, в тому числі витрати на повний брак і переробки, тобто витрати, понесені всередині організації, коли обумовлений рівень якості не досягнут, тобто до того, як продукт був проданий;
  4. зовнішні втрати, в тому числі витрати на обслуговування претензій, і гарантій тощо, коли обумовлений рівень якості не досягнут, тобто після того, як продукт був проданий.

Таким чином, сума всіх цих витрат і дорівнюватиме загальним витратам на якість [1 c.166].

Структура витрат на якість

Малюнок 1 — Структура витрат на якість

Структура формування витрат на якість продукції та їх види представлені на малюнку 1. Однак слід враховувати, що розподіл витрат на ці групи дуже умовно. І в різних організаціях можуть використовуватися свої методики підрахунку. Але це не суттєво, оскільки класифікація та аналіз витрат на якість — внутрішня діяльність кожного підприємства. Досить, що б було повне узгодження всередині підприємства за обраними видами та категоріями витрат. Категорії витрат повинні бути постійними, не дублювати один одного.

Всі вихідні дані по витратах можна отримати керуючи інформацією з якості, яка має на увазі ведення відповідних записів у рамках діючої системи якості. Аналіз та оцінка витрат на якість дає можливість підприємству управляти витратами і оцінити вплив функціонування системи якості на результати діяльності.

Витрати на якість неминучі в діяльності будь–якого підприємства, оскільки не можна виключати корисні витрати на якість, пов'язані із забезпеченням та підтриманням досягнутого рівня якості. У той же час є частина витрат, від яких підприємство може позбутися, якщо зменшити кількість невідповідностей у своїй роботі і виробленої продукції (надаваних послугах). Логіка безкоштовної якості почне діяти тоді, коли частка витрат на попереджувальні заходи (корисних витрат) почне зростати. За рахунок збільшення попереджувальних заходів буде зменшуватися кількість невідповідностей, що забезпечить компанії високу якість продукції та послуг, дозволить зменшити витрати на контроль і буде сприяти підвищенню прибутку.

Не можна керувати тим, що не можна змінити. Навчившись вимірювати та оцінювати ефективність впровадженої системи менеджменту якості, підприємство отримує можливість управляти ефективністю системи якості та підвищувати її. Класифікація витрат на якість — тільки перший крок у напрямі управління витратами на якість та оцінці ефективності системи якості. Для повноцінної оцінки ефективності системи якості необхідно розробити і впровадити систему обліку та аналізу витрат на якість. При цьому перед підприємством стоять наступні завдання:

– класифікувати витрати на якість;

– виявити джерела даних про витрати на якість;

– вибрати базу для вимірювань;

– визначити відповідальність за збір і аналіз інформації;

– управляти витратами на якість в рамках всієї компанії, підрозділів, окремих процесів.

Після успішної реалізації описаних вище завдань підприємство може закріпити досягнуті результати і пов'язати цілі у сфері якості з фінансовими показниками діяльності компанії. Вбудовування механізмів обліку та аналізу витрат на якість у повсякденну роботу співробітників буде сприяти більш тісної інтеграції системи якості з системою фінансового менеджменту компанії, за рахунок чого підвищиться корисність, оперативна доступність і наочність економічних показників функціонування системи якості для керівництва [8].

Таким чином, управління ефективністю системи якості є частиною системи управління витратами компанії. Ті підприємства, які здійснюють ефективну управлінську стратегію оптимізації витрат, розуміють, що управління витратами на якість — це інструмент зниження загальних витрат компанії, підвищення її прибутковості і зміцнення конкурентних позицій на ринку.

4.2 Моделі дослідження витрат на якість

Для оцінки витрат на якість в даний час сформовано дві основні моделі оцінки: вартісна модель процесу, описана в Британському стандарті BS 6143:1992 Керівництво з економіки якості. Частина 1. Модель витрат на процес, і модель попередження, оцінки та відмов (PAF), описана в Британському стандарті BS 6143: 1990 Керівництво з економіки якості. Частина 2. Модель попередження, оцінки та відмов [9].

Перша частина Вартісна модель процесу. З цієї концепції враховуються всі витрати на виконання процесу, який має свої входи і виходи, як бажані, так і небажані.

Вартісна модель процесу передбачає, що всі витрати на продукцію можуть бути розділені на дві категорії: витрати, пов'язані з досягненням відповідності з якості, і витрати, пов'язані з невідповідністю за якістю. Обидві ці категорії витрат розглядаються як потенційні джерела економії. При цьому у витрати на невідповідність за якістю входять тільки ті витрати, які викликані відступом від конструкторської, технологічної, нормативної, організаційної документації, і не входять витрати на попередження відступів від документації (підвищення кваліфікації персоналу, випробування на надійність і т.д.). Основна увага у вартісній моделі процесу приділяється скороченню витрат на реалізацію процесів [10, c.7].

Спочатку розглядаємо можливі витрати на якість у процесі виробництва або послуги. Далі необхідно визначити вартість всіх виявлених витрат. Вона може бути отримана з фінансових звітів або шляхом складання звіту про вартість процесу. Угруповання перерахованих показників у звіті не вирішує проблем, але дозволяє їх виявити. Навіть якщо знайдене рішення проблеми буде визнано непридатним через дорожнечу або інших причин, завдання не повинна бути закинуто — можливість застосувати знайдене рішення може з'явитися пізніше.

Основним завданням такого подання даних є те, що після розкриття і визначення витрат на процес з'являється можливість його контролю і безперервного поліпшення по всіх категоріях.

Дана система застосовна для всіх процесів різних підприємств

Друга частина Модель PAF (попередження, оцінка, відмова). У моделі PAF витрати, пов'язані із забезпеченням якості, розбиваються на дві основні категорії: витрати, пов'язані з невідповідністю за якістю (безповоротні) та витрати, пов'язані з досягненням відповідності (профілактичні) за якістю.

Витрати, пов'язані з відповідністю, діляться на витрати на оцінку і попередження, а витрати, пов'язані з невідповідністю, — на внутрішні відмови і зовнішні відмови. Відповідно до цього стандарту розглянемо номенклатуру витрат усіх видів.

Витрати на попередження:

– планування якості, розробка та конструювання вимірювального та випробувального обладнання;

– аналіз якості та перевірка конструкції;

– перевірка і технічне обслуговування обладнання для вимірювання та випробувань;

– перевірка і технічне обслуговування виробничого обладнання, що використовується для оцінки якості;

– гарантії постачальників;

– підготовка кадрів у сфері якості;

– аналіз якості та програми з удосконалення якості.

Витрати на оцінку:

– передвиробнича перевірка;

– проведення лабораторних прийомних випробувань;

– вибір способу контролю;

– контроль та випробування;

– контрольне та випробувальне обладнання;

– матеріали, що витрачаються при проведенні контролю та випробувань;

– аналіз і доповідь про результати випробувань і контролю;

– польові випробування на працездатність, затвердження і схвалення, оцінка складських запасів;

– iнвентаризація складування.

Витрати на оцінку будуть виправдані за умови, що невідповідність виявлять до того, як продукція потрапить до споживача. Такими діями можуть бути:

– випробування продукції або перевірка документації до того, як її передадуть споживачеві;

– перевірка документів і виправлення помилок до того, як вони будуть відвантажені;

– відновлення пошкоджених поверхонь;

– перевірка підготовлених рахунків перед відправленням їх споживачам для оплати.

Виявлення невідповідностей на цій стадії виключає серйозні витрати на відмови і збої в майбутньому, а також допомагає розробляти більш ефективні методи контролю [11,c.4].

Витрати на відповідність часто називають профілактичними або попереджувальними витратами на підвищення якості. Такі витрати є вигідними інвестиціями у поліпшення якості.

Витрати, пов'язані з внутрішніми відмовами: брак; заміна, переробка та ремонт; пошук і усунення несправностей або аналіз дефектів і відмов; повторні випробування і контроль; дозвіл на модифікацію і поступки; пониження класу якості; простої.

Витрати, пов'язані із зовнішніми відмовами: скарги; гарантійний повернення; знехтувана і повернута продукція; втрати продажів; витрати на відкликання продукції; відповідальність за продукцію.

Витрати, пов'язані з відмовами або безповоротні витрати на якість становлять у середньому 4-5% від обсягу продажів.

Для того щоб розглянути всі втрати, крім традиційних витрат, потрібно врахувати і приховані витрати на невідповідність: утримання додаткової сервісної служби; затримки з виконанням планів; затримки з оформленням документів; додаткові перевезення; помилки в оформленні рахунків на оплату; неповне виконання прийнятих замовлень; доопрацювання конструкції невідповідної продукції; втрати часу на контакти з незадоволеним споживачем; невикористані виробничі потужності та ін.

Ці, не відображені в бухгалтерських документах витрати, становлять не менше 15-20% від загального обсягу продажів.

Зусилля щодо виправлення невідповідностей, виявлених поза компанії, зазвичай спрямовані на відновлення довіри споживачів, інакше це загрожує втратою ринку.

Отже, дорого обходяться не так організаційне забезпечення якості, скільки невідповідності, що призводять до переробок, ремонту та утилізації бракованої продукції [12].

Розглянута модель PAF легко застосовується при аналізі витрат на якість продукції в промисловості, але в меншій мірі застосовна при аналізі витрат на процеси та послуги. Модель PAF заснована на обчисленні конкретних витрат, пов'язаних з кількістю конкретного продукту [11,c.4].

Таким чином, в даний час для оцінки витрат на якість використовуються наступні моделі оцінки: вартісна модель процесу і модель попередження оцінки і відмов (PAF). Однак при оцінці економічної ефективності системи якості модель, за якою буде проводитися оцінка, повинна вибиратися виходячи із специфіки підприємства.

Висновки

Система якості — сукупність організаційної структури, процедур, процесів і ресурсів, необхідних для здійснення загального керівництва якістю.

Після впровадження системи якості на підприємстві, для того, щоб зрозуміти, наскільки ефективно працює дана система, наскільки ефективною є обрана стратегія і які доопрацювання та удосконалення необхідно буде зробити в майбутньому – необхідно робити оцінку ефективності системи якості.

Відповідно до термінології стандарту ISO 9000:2008, ефективність визначається як зв'язок між досягнутим результатом і використаними ресурсами. Таким чином, дати оцінку економічної ефективності неможливе без визначення витрат на якість.

Для оцінки витрат на якість сформовані дві основні моделі оцінки: вартісна модель процесу, описана в Британському стандарті BS 6143:1992 Керівництво з економіки якості. Частина 1. Модель витрат на процес, і модель попередження, оцінки та відмов (PAF), описана в Британському стандарті BS 6143:1990 Керівництво з економіки якості. Частина 2. Модель попередження, оцінки та відмов.

Затраты на качество неизбежны в деятельности любой компании, поскольку нельзя исключать полезные затраты на качество, связанные с обеспечением и поддержанием достигнутого уровня качества. В то же время есть часть затрат, от которых компания может избавиться, если уменьшит количество несоответствий в своей работе и производимой продукции (оказываемых услугах). Логика бесплатного качества начнёт действовать тогда, когда доля затрат на предупреждающие мероприятия (полезных затрат) начнёт расти. За счёт увеличения предупредительных мероприятий будет уменьшаться количество несоответствий, что обеспечит компании высокое качество продукции и услуг, позволит уменьшить затраты на контроль и будет способствовать повышению прибыли.

Не можна керувати тим, що не можна змінити. Навчившись вимірювати та оцінювати ефективність впровадженої системи менеджменту якості, підприємство отримує можливість управляти ефективністю системи якості та підвищувати її. Класифікація витрат на якість — тільки перший крок у напрямі управління витратами на якість та оцінці ефективності системи якості. Для повноцінної оцінки ефективності системи якості необхідно розробити і впровадити систему обліку та аналізу витрат на якість. При цьому перед підприємством стоять наступні завдання:

  1. класифікувати витрати на якість;
  2. виявити джерела даних про витрати на якість;
  3. вибрати базу для вимірювань;
  4. визначити відповідальність за збір і аналіз інформації;
  5. управляти витратами на якість в рамках всієї компанії, підрозділів, окремих процесів.

Після успішної реалізації описаних вище завдань підприємство може закріпити досягнуті результати і пов'язати цілі у сфері якості з фінансовими показниками діяльності компанії. Вбудовування механізмів обліку та аналізу витрат на якість у повсякденну роботу співробітників буде сприяти більш тісної інтеграції системи якості з системою фінансового менеджменту компанії, за рахунок чого підвищиться корисність, оперативна доступність і наочність економічних показників функціонування системи якості для керівництва.

Таким чином, управління ефективністю системи якості є частиною системи управління витратами компанії. Ті підприємства, які здійснюють ефективну управлінську стратегію оптимізації витрат, розуміють, що управління витратами на якість — це інструмент зниження загальних витрат компанії, підвищення її прибутковості і зміцнення конкурентних позицій на ринку.

В даний час не розроблено загальної методики перевірки ефективності системи якості, тому кожне підприємство саме вирішує якими методами оцінки ефективності користуватися, виходячи із специфіки і завдань виробництва. Однак безперечним залишається той факт, що ефективність систем менеджменту якості буде закономірно рости тільки в тому випадку, коли керівництво підприємства буде проводити постійний аналіз, який буде чітко відображати всі досягнуті результати, фінансові показники, оцінювати якість своєї продукції і за отриманими даними оцінювати ефективність всієї системи менеджменту якості. Таким чином, оцінка ефективності системи менеджменту якості повинна проводитися регулярно, комплексно і відповідально.

Перелік посилань

  1. Момот А.И. Менеджмент качества и элементы системы качества: Учебник. – 2-е изд., доп. и расш. – Донецк: Норд–Пресс, 2005. – 320с.
  2. Управление качеством: учебник для бакалавров / Е.А. Горбашко. – М.: Издательство Юрайт, 2012. – 463 с. – Серия: Бакалавр. Углубленный курс.
  3. Международный стандарт ISO 9000: 2008. Системы менеджмента качества. Основные положения и словарь.
  4. К вопросу определения результативности и эффективности СМК. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.classs.ru
  5. Борисов А. Б. Большой экономический словарь. – М.: Книжный мир, 2003. – 895 с.
  6. Экономический словарь. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://abc.informbureau.com
  7. Современная экономическая теория. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://modern–econ.ru
  8. Повышение эффективности системы менеджмента качества компании. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.psycho.ru
  9. Шулепова К.С., Морозова Е.В. Модели управленческого учета затрат на качество. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.rae.ru
  10. BS 6143. Руководство по экономике качества. Часть 1 : Модель затрат процесса (1992). – М. : НТК Трек, 2001. – 26 с.
  11. BS 6143. Руководство по экономике качества. Часть 2 : Модель предупреждения, оценки и отказов (1990). – М. : НТК Трек, 2001. – 24 с.
  12. Финансовый менеджмент и менеджмент качества. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.logolex.com.ua
  13. Бондарец А.В., Чеснокова Ж.А., Чесноков А.Ю. МЕТОД ИССЛЕДОВАНИЯ ЗАТРАТ НА КАЧЕСТВО // Современные проблемы науки и образования. – 2011. – № 6. Электронный журнал. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.science–education.ru
  14. Экономический анализ системы менеджмента качества промышленного предприятия / А.Н. Канивец, Б.И. Герасимов, Л.В. Пархоменко; под науч. ред. д-ра экон. наук, проф. Б.И. Герасимова. Тамбов: Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2005. 144 с.