Біографія
Особистісне становлення
Я, Вікторія Сергіївна Афенченко, народилася 17 грудня 1991 року в місті Костянтинівка. Мама — Ольга Вікторівна Афенченко.
У віці 3 років мене вперше відправили в дитячий садок. І вже до 5 років, коли моя сім'я переїхала в славне місто шахтарів — Донецьк, я відвідала другий садок, де мені і прищепили любов до малювання, танців, музики, читання і рахунку. До цих пір пам'ятаю не любимо мною вечірні каші і денний сон, але навіть ці нелюбимі моменти скрашували вихователька Алла Анатоліївна та нянечка Тетяна Миколаївна.
У 1999 році мене відвели в перший клас загальноосвітньої школи № 69 м. Донецька. Моїм першим класним керівником стала дуже мила і доброзичлива жінка — Ірина Анатоліївна. Її уроки завжди були цікавими і пізнавальними. У школі я вчилася разом з усіма моїми дошкільними друзями, можливо з цієї причини школа не була для мене чимось страшним і нудним.
З другого класу я поглиблено займалася вивченням іноземної мови, а саме англійської. Моїм учителем була Наталя Сергіївна. Це найкращий викладач. Вона навчила мене граматиці, змушувала вчити слова. І ці знання не пройшли даром, так як саме вона познайомила і дала можливість поспілкуватися з носіями мови Пітером і Майклом.
Оскільки я була шалено допитлива, моя сім'я вирішила, що однієї школи буде мало, тому в 8 клас я пішла вчитися в ліцей з математично — фізичним ухилом, а в суботу я відвідувала комп'ютерну академію, де мене навчили працювати не тільки з комп'ютерами, але й з багатьма цікавими програмами.
Моє навчання вмістилася в 11 років і весь цей час я не втрачала можливості реалізувати себе у творчості. Так я пам'ятаю свої перші уроки малювання, де я дізналася, як підбирати кольори або створювати тінь на полотні. Або ж уроки танців, де мені показали, як правильно тримати спину і як тягнути носок. Самими не забуваємими стали заняття вокалом. Тому що саме там я дізналася про існування таких понять як альт або сопрано, дізналася, як це співати в колективі на великій сцені.
Жодне моє літо не пройшло просто сидінням у будинку. За кордоном я ще не була, але Україну я об'їздила від і до. Я могла відвідати бабусь і дідусів у Донецькій області, або ж поїхати до родичів у західні області, або ж поніжитися на берегах Азовського або Чорного морів.
Мені дуже пощастило з друзями. Я ніколи не сумую. Ми раз у раз зустрічаємося за чашкою чаю і грою в мафію, або ходимо в кіно, боулінг, в гарну літню погоду їздимо з наметами в ліс, а в зимову — катаємося на лижах.
Професійне становлення
До часу вступу до університету я вже мала дипломи про закінчення академії, ліцею, багато грамот.
Прийшов час вибирати ВНЗ і напрям навчання. Це стало найважливішим моментом у житті, так як думки в сім'ї розходилися. Бабуся, Лідія Павлівна Педан, була впевнена, що з мене вийшов би ідеальний хірург, дідусь, Віктор Якович Педан, запевняв, що я повинна стати ветеринаром, а мати сказала, що прийме будь-яке моє рішення. Я не стала подавати документи на спеціальність, пов'язану з мовним навчанням, бо хотіла вивчити щось нове, тому вибір ліг на Донецький національний університет — напрямок фізики або ж Донецький національний технічний університет (ДонНТУ) — напрямок електромеханіки. Не кажучи нікому я вибрала електротехнічний факультет, спеціальність — електромеханічні системи автоматизації та електропривод. Після першого ж рейтингового випробування я набрала досить високий бал, і в підсумку влітку 2009 року була зарахована в ряди студентів ВНЗ.
На другому курсі я стала студенткою вже французького технічного факультету. Почалося поглиблене вивчення французької мови за допомогою нашого викладача — Інни Анатоліївни. Вона показала на скільки красива мова і наскільки проста.
За всі чотири роки навчання я взяла участь у багатьох днях факультету, концертах, конкурсах, олімпіадах і конференціях. Це все було шалено цікаво, емоційно і весело.
Кожен з викладачів прищеплював особливий інтерес до електроприводу, електромеханічних систем, моделюванню і, звичайно, до французької мови. З кожним роком я дізнавалася все більше інформації, яка як піраміда збиралася з року в рік, з однієї дисципліни до іншої.
Хочеться особливо подякувати таких викладачів: Володимира Пилиповича Борисенка та Артема Анатолійовича Мельника за інтерес до роботів, Гліба Станіславовича Чекавського, Павла Івановича Розкаряку, Ольгу Іванівну Толочко, Валерія Матвійовича Шумяцького, Олексія Васильовича Світличного. Кожен з них вклав частинку себе в розвитку нових фахівців в галузі електрики.
І так в 2013 році без зусиль отримавши диплом бакалавра і склавши вступні іспити я стала магістром Донецького національного технічного університету. Після цього пройшла відбір на участь у програмі Маster
в рамках українсько — французького співробітництва між університетами (ДонНТУ та Університет Сержі-Понтуаз, Франція). Науковий керівник Олексій Васильович Світличний, тема наукової роботи Дослідження характеристик системи управління рухом автономного об'єкта
.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
У найближчому майбутньому я дуже сильно постараюся здати свою магістерську роботу на 5
, влаштуватися працювати за фахом, продовжити займатися науковою діяльністю в галузі робототехніки. Надалі, звичайно ж, хотілося б, показавши блискучі результати, просунутися по кар'єрних сходах. Також я хочу створити сім'ю і народити дітей.