Русский   English
ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Введення

Сучасний підхід до управління якістю відрізняється націленістю на постійне вдосконалення процесів і результатів праці у всіх підрозділах підприємства.

Поняття конкурентоспроможність підприємства включає великий комплекс економічних характеристик, визначаючих положення фірми на тому чи іншому ринку.

Якість продукції та послуг — найважливіший фактор ефективної діяльності підприємств. У ринковій економіці величезна увага приділяється проблемам якості. Це обумовлено наявністю конкурентного середовища. Сертифікат на систему якості служить вирішальним фактором для укладення контракту на поставку продукції. Успішна реалізація якісного продукту споживачу є головним джерелом існування будь-якого підприємства. Серйозна конкурентна боротьба обумовила в країнах з розвиненою ринковою економікою розробку програм підвищення якості.

1. Актуальність теми

Актуальність даної теми полягає в тому, що під тиском конкуренції, виробничі підприємства приречені на пошук методів і засобів підвищення ефективності та якості управління. Практична значимість — у вивченні факторів підвищення конкурентоспроможності за рахунок інновацій.

2. Цели і завдання дослідження

Метою роботи є дослідження заходів щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства за рахунок впровадження системи загального управління якістю.

Для цього необхідно:

3. Огляд досліджень та розробок

Проблема підвищення якості продукції на основі впровадження систем якості розглядалася багатьма вітчизняними і зарубіжними вченими і фахівцями: Андрєєв В.В., Архипов П.К., Бадалов Л.М., Бойко В.В., Брун М., Войтоловський В.М., Георгі Д., Гличев О.В., Кіперман Г.Я., Деніела Д.Д., Ісікава К., Ильдеменов В.І., Диллие Х., Прокопенко М.Ф. та інші.

Різні підходи і методики оцінки конкурентоспроможності підприємств розробляли і застосовували Аврашков Л.Я., В.В. Кочетов, В.В. Криворотова, Ж.Ж. Ламбен, Ш.Ш. Магомедов, О.Г. Макаренко, Э.В. Мінько, Н.К. Моїсеєва, В.А. Мошни, А.Д. Німців, A.B. Стрільців, Х.А. Фасхиев, В.В. Царьов, В.Д. Шкардун, та ін.

Питанням розробки механізму підвищення конкурентоспроможності на рівні підприємства були присвячені праці вчених Г.Л. Азоева, Б. Бенсуссана, О.Д. Вайсман, З.О. Васильєвої, Д.С. Воронова, П. Друкера, П.С. Зав'ялова, М.І. Перцовского, А.Г. Поршньова, Б.А. Райзберга, Б.О. Татарських, P.A. Фагхутдинова, Р. Хамела, Г.І. Яковлєва та ін

Величезну роль у розвитку менеджменту якості зіграли А. Файоль, Г. Вебер, Р. Форд, Г. Эмерсон, М. Маслоу, Ф. Тейлор, Е. Демінг, Дж. Журан, А. Фейгенбаум, К. Ісікава, Ст. Шухарт, Р. Тагуті, Ф. Кросбі, Д. Харрінгтон.

Схема конкурентноспроможності

Малюнок 1 — Схема конкурентноспроможності
(анімація: 7 кадров, 5 циклов повторения, 109 килобайт)

Як видно з малюнка 1, конкурентноспроможність залежить від ряду факторів, таких як кваліфікація персоналу, технологічний рівень, мотивація персоналу.

Конкуренція — це суперництво, змагання між виступаючими на ринку підприємствами, що має метою забезпечити кращі можливості збуту своєї продукції, задовольняючи різноманітні потреби покупців [1, с. 86].

У загальному випадку доцільно виділяти такі складові: конкурентоспроможність пропозиції на ринку, конкурентоспроможність ресурсів підприємства, конкурентоспроможність менеджменту і конкурентоспроможність підприємницької ідеї (бачення).

1) Конкурентоспроможність пропозиції на ринку визначає так звану поточну конкурентоспроможність підприємства. Для сучасних маркетингових ринків властива конкуренція не того, що зроблено фірмами, а того, чим вони додатково забезпечили свою продукцію у вигляді упаковки, послуг, реклами, консультацій для клієнтів, фінансування, особливостей поставки, послуг по складуванню та інших шанованих людьми речей [4, с. 18]. Поняття пропозиція продукту істотно розширює рамки враховуються при аналізі конкурентоспроможності факторів, що визначають остаточний вибір покупця.

Пропозиція, таким чином, включає в себе продукт, ціну і супутні послуги, тобто те, що визначає корисність (вигідність) придбання для клієнта.

2) Довгострокова конкурентоспроможність підприємства визначається конкурентоспроможністю наявних ресурсів (потенціалу підприємства): фінансових, природних, матеріальних, технологічних, виробничих, кадрових та інших. Зокрема, платоспроможний попит, що також можна розглядати як один з видів ресурсів, з приводу доступу до якого існує конкуренція. При цьому якщо розглядати загальний сукупний попит, то всі підприємства, що пропонують товари або послуги на певній території, є конкурентами. Наявність ресурсів дозволяє підприємству тривалий час забезпечувати (підтримувати) конкурентоспроможність пропозиції. Зазначимо, що ресурсні переваги підприємства перед конкурентами набувають практичне значення лише у разі їх відповідності поточним ринковим умовам.

3) В умовах конкуренції необхідно підтримувати ресурсну базу в актуальному для умов ринку стані. Цей процес, а також грамотне використання наявних ресурсів з точки зору конкуренції визначається конкурентоспроможністю менеджменту підприємства, насамперед вищого керівництва. Здібності топ-менеджерів до прийняття найважливіших стратегічних рішень, генерації нових ідей саме в тому темпі, який вимагає ринок, і вміння організувати їх виконання, готовність йти на розумний ризик є найважливішими чинниками конкурентоспроможності менеджменту. Конкурентоспроможність менеджменту — це порівняльна характеристика якості менеджменту на підприємстві й у конкурентів. Насамперед це відмінності у кваліфікації, мотивації, організації управління. Оцінка конкурентоспроможності менеджменту утруднена, тому що результати роботи кожного менеджера інтегруються в загальний результат, який в свою чергу може проявлятися з певним запізненням. Значення даної складової конкурентоспроможності особливо проявляється в умовах динамічного зовнішнього середовища та активного конкурентної протидії.

4) Сполучною, базовим елементом зазначених аспектів конкурентоспроможності є конкурентоспроможність підприємницької ідеї. Підприємницька ідея включає основне уявлення про продукт підприємства, про спосіб задоволення потреби клієнтів, про спосіб підтримки та розвитку потенціалу і про способи управління підприємством. Перераховані складові є унікальними для кожного підприємства, а їх вдале поєднання і визначає конкурентоспроможність підприємницької ідеї. Логічно припустити, що на конкурентоспроможність підприємницької ідеї істотно впливають особисті характеристики власника (власників) бізнесу, наприклад, його наполегливість у досягненні поставленої мети. Безумовно при цьому, що найбільш важливим критерієм конкурентоспроможності підприємницької ідеї є її ефективність з точки зору ринкових перспектив.

Процеси розвитку якості, механізми та умови на макрорівні повинні відповідати таким критеріям: визначення ц ілей і завдань в галузі якості, аналіз ресурсних можливостей та їх реалізація. Зараз здійснити якісний і кількісний аналіз продукції підприємств, систем якості практично неможливо.

Для стабільного функціонування та подальшого розвитку будь-якої галузі необхідно проводити заходи, які сприяють ефективній роботі підприємств.

Параметри якості продукції, визначаються виробником, виходячи з інтересів споживача, а її конкурентоспроможність — споживачем.

Основна мета концепції — вирішення проблеми створення більш ефективної системи і механізму управління безпекою, якістю і конкурентоспроможністю продукції, товарів і послуг підприємств України; формування та нарощування їх експортного потенціалу, а також створення на цих засадах передумов для залучення стратегічних інвестицій у перспективні види економічної діяльності, формування і здійснення політики управління безпекою, якістю, конкурентоспроможністю продукції, товарів і послуг.

4. Поняття конкурентноспроможності

Конкурентоспроможність організації за структурою і змістом представлена як взаимообусловленное єдність двох складових: конкурентоспроможність продукції та ресурсного потенціалу організації.

Сутність конкурентоспроможності організації — сукупність трудового і науково-виробничого потенціалу організації, здатного створювати і виробляти продукцію певного рівня конкурентоспроможності.

Поняття конкурентоспроможність підприємства дуже багатогранний і поширюється на всі складові діяльності підприємства, такі як товар і його основні характеристики, а також організаційні, фінансові та виробничі характеристики самого підприємства.

Конкурентоспроможність підприємства безпосередньо залежить від конкурентоспроможності товару.

Конкурентоспроможність підприємства — це здатність здійснювати прибуткову господарську діяльність в умовах жорсткої конкуренції [1, c. 90]. Конкурентоспроможність підприємства можна охарактеризувати як його потенційна якість, яке включає:

  1. Здатність підприємства отримувати реальну оцінку очікувань цільової групи споживачів, а також простежувати тенденції споживчого поведінки. Іншими словами, підприємство повинне бути здатне своєчасно, об'єктивно і точно оцінювати споживчий попит як у даний час, так і прогнозувати його динаміку на майбутнє. Така оцінка можлива лише на базі наукової моделі цільової споживчої групи, враховує її економічні, соціально-культурні та психологічні чинники, розробленої методами сучасної соціології та маркетингу.
  2. Здатність організовувати виробництво, результати якого будуть відповідати очікуванням цільової групи споживачів як найбільш корисного товару по відношенню ціна-якість. Говорячи про результати, мається на увазі не тільки споживчі якості товару, що випускається, але і його маркетингові якості (ціна, гарантії, післяпродажне обслуговування тощо).
  3. Здатність проводити ефективну поточну маркетингову політику.
  4. Здатність знаходити і створювати умови для зниження витрат на забезпечення факторами виробництва-капіталом, робочою силою, сировиною і матеріалами, енергією на одиницю проданої продукції.
  5. Здатність до створення та утримання технологічного виробництва над іншими членами галузевої співтовариства, що вимагає своєчасного оновлення застосовуваних технологій. Це може ставитися до виробництва, збуту, управління.
  6. Здатність планувати, організовувати й проводити ефективну стратегію в сферах виробництва і маркетингу на основі інновацій.
  7. Створення і розвиток високого кадрового потенціалу, як на виконавській, так і на управлінському рівнях. Якість виконавського персоналу проявляється в його здатності ефективно використовувати наявні на підприємстві виробничі технології та готовності до освоєння перспективних технологій [2, с. 43].

Все разом це розширює можливості підприємства і знижує його питомі витрати на фінансовому, сировинному інших ринках, що відбивається на ціні продукції і отриманого нею прибутку.

Шляхи підвищення конкурентноспроможності

Аналіз конкурентних позицій підприємства на ринку передбачає з'ясування його сильних і слабких сторін, а також тих чинників, які тією чи іншою мірою впливають на ставлення покупців до підприємства і, як результат, на зміну його частки в продажах на конкретному товарному ринку. Стикаючись з міжнародною і внутрішньою конкуренцією, на думку французьких економістів А. Олливье, А. Дайана і Р. Урсе [17, с. 99], воно повинно забезпечити собі рівень конкурентоспроможності по восьми факторів. Це:

До ключових факторів ринкового успіху відносять:

Фактори конкурентоспроможності, на думку М.Портер [16, с. 341], безпосередньо пов'язані з факторами виробництва. Всі фактори, що визначають конкурентні переваги підприємства і фірми галузі, він представляє у вигляді декількох великих груп:

  1. Людські ресурси — кількість, кваліфікація і вартість робочої сили.
  2. Фізичні ресурси — кількість, якість, доступність і вартість ділянок, води, корисних копалин, лісових ресурсів, джерел гідроенергії, рибальських угідь; кліматичні умови і географічне положення країни базування підприємства.
  3. Ресурс знань — сума наукової, технічної і ринкової інформації, що впливає на конкурентоспроможність товарів і послуг і зосередженої в академічних університетах, державних галузевих НДІ, приватних дослідницьких лабораторіях, банках даних про дослідження ринку та інших джерелах.
  4. Грошові ресурси — кількість і вартість капіталу, який може бути використаний на фінансування промисловості та окремого підприємства. Природно, капітал неоднорідний. Він має такі форми, як незабезпечена заборгованість, забезпечений борг, акції, венчурний капітал, спекулятивні цінні папери і т.д. У кожної з цих форм свої умови функціонування. А з урахуванням різних умов їх руху в різних країнах, вони будуть в значній мірі визначати специфіку економічної діяльності суб'єктів в різних країнах.
  5. Інфраструктура — тип, якість наявної інфраструктури та плата за користування нею, що впливають на характер конкуренції. Сюди відносяться транспортна система країни, система зв'язку, поштові послуги, переведення платежів і коштів з банку в банк всередині та за межі країни, система охорони здоров'я та культури, житловий фонд та його привабливість з точки зору проживання і роботи.

Всі фактори, що впливають на конкурентоспроможність підприємства, М. Портер пропонує ділити на кілька типів [16, с. 343].

По-перше, на основні і розвинені.

Основні чинники — це природні ресурси, кліматичні умови, географічне положення країни, некваліфікована і полуквалифицированная робоча сила.

Розвинуті фактори — сучасна інфраструктура обміну інформацією, висококваліфіковані кадри (фахівці з вищою освітою, фахівці в області ЕОМ і ПК) і дослідницькі відділи університетів, які займаються складними, високотехнологічними дисциплінами.

Поділ факторів на основні і розвинені вельми умовно. Основні фактори існують об'єктивно або для їх створення потрібні незначні державні та приватні інвестиції. Як правило, створюване ними перевагу нестійке, а прибуток від використання низька. Особливе значення вони мають для видобувних галузей, галузей, пов'язаних із сільським та лісовим господарством і галузей, що застосовують в основному стандартизовану технологію і малокваліфіковану робочу силу.

Набагато більше значення для конкурентоспроможності мають розвинені фактори, як фактори більш високого порядку. Для їх розвитку необхідні значні, часто тривалі за часом вкладення капіталу та людських ресурсів. Крім того, необхідна умова самого створення розвинених факторів — це використання висококваліфікованих кадрів і високих технологій.

Іншим принципом поділу факторів є ступінь їх спеціалізації. Відповідно з цим всі фактори поділяються на загальні та спеціалізовані. Загальні фактори, до яких М.Портер відносить систему автомобільних доріг, персонал з вищою освітою, можуть бути використані в широкому спектрі галузей [25, с. 285].

Спеціалізовані фактори — це вузькоспеціалізований персонал, специфічна інфраструктура, бази даних у певних галузях знання, інші чинники, що застосовуються в одній або в обмеженому числі галузей. Прикладом служить розробляється за контрактом спеціалізоване програмне забезпечення, а не стандартні пакети програм загального призначення [16, с. 154].

Загальні фактори, як правило, дають конкурентні переваги обмеженого характеру. Вони є у значній кількості країн.

Спеціалізовані фактори, які часом ґрунтуються на загальних, утворюють більш солідну, довготривалу основу для забезпечення конкурентоспроможності. Фінансування створення цих факторів більш цілеспрямоване і часто більш ризиковане, що, однак, не означає відмови від участі у такому фінансуванні держави.

Шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємства.

  1. Постійне використання нововведень.
  2. Пошук нових, більш досконалих форм реалізованого товару.
  3. Збут товарів в ті сегменти ринку, де найбільш високі вимоги до якості та сервісного обслуговування.
  4. Реалізація тільки високоякісних товарів.
  5. Постійне навчання і перепідготовка кадрів.
  6. Підвищення матеріальної зацікавленості працівників і поліпшення умов праці.
  7. Проведення маркетингових досліджень ринку, з метою встановлення потреб покупців.
  8. Аналіз своїх конкурентів, для виявлення своїх сильних і слабких сторін.
  9. Використання найбільш ефективних рекламних заходів.
  10. Реєстрація свого товарного знаку і використання фірмових марочних виробів.
  11. Поліпшення логістичної діяльності (особливо важливо для великих мережевих операторів).

Список використаних джерел

  1. Бланк И.А. Управление активами. — Киев: Ника-Центр, Эльга, 2002. — 785 с.
  2. Еленева Ю.Я. Разработка и внедрение системы обеспечения конкурентоспособности в комплексе Предпринимательское дело: Дис. канд. техн. наук. — М., 1994. — 215 с.
  3. Азрилиян А.Н, Азрилиян О.М., Калашникова Е.В. и др. Большой экономический словарь: 24.8 тыс. терминов. — М.: Институт новой экономики, 2002. — 1280 с.
  4. Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика. — М.: Центр экономики и маркетинга, 2004. — 235 с.
  5. Белоусов А.Г., Стаханов, Д.В.Стаханов Н.В. Коммерческая логистика: Учебное пособие для экономических специальностей высших учебных заведений. — Ростов: Феникс, 2004. — 224 с.
  6. Бланк И.А. Торговый менеджмент. — М.: Российско-Финский институт менеджмента и бизнеса, 2004. — 408 с.
  7. Глухов А.И. Оценка конкурентоспособности товара и способы ее обеспечения: Учебное пособие М.: Маркетинг, 2004. — 458 с.
  8. Мишин Ю.А. Слагаемые конкурентоспособности: Рекомендации по выработке стратегии развития производственных структур. — М.: Недра, 2004. — 451 с.
  9. Портер М. Международная конкуренция: пер. с англ. / Под. ред. Е.Д. Щетинина. — М.: Международные отношения, 1993. — 451 с.
  10. Фатхутдинов Р.А.Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление. — М.: ИНФРА-М, 2005. — 312 с.
  11. Шекшня С.В. Управление конкурентоспособностью в современной организации: Учебное пособие. — М.: Недра, 2002. — 386 с.
  12. Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика: Учебное пособие; 2-е изд., с испр. и доп. — М.: Ассоциация авторов и издателей Тандем; Изд-во ГНОМ-ПРЕСС, 2004. — 457 с.
  13. Повышение конкурентоспособности предприятия. [Электронный ресурс]. — Режим доступа: http://www.rosdiplom.ru/library/prosmotr.aspx?id=497205