Реферат за темою випускної роботиЗміст
ВступКонцепція ґендеру з’явилась у 60–70‑х роках ХХ ст. завдяки неофеміністському руху, що з’явився на Заході. Цей рух змінив уявлення про стосунки статей та призначення жінки, дав поштовх для пошуку моделі рівних можливостей жінок і чоловіків. Уперше термін ґендер у значенні У контексті гідної праці ґендерна рівність охоплює рівність можливостей та ставлення, рівність винагородження й доступу до безпечного і здорового виробничого середовища, рівність в асоціаціях та колективних переговорах, рівність у досягненні відчутного кар’єрного зростання, охороні материнства, а також у справедливому і для чоловіків, і для жінок балансі між роботою та родиною. МОП розуміє ґендерну рівність як питання прав людини, соціальної справедливості та сталого розвитку [2, с. 47]. З багатьох причин ґендерну рівність вважають важливим елементом сучасної політики розвитку ринку праці. По‑перше, ринки праці з рівною участю чоловіків та жінок є ефективнішими, адже конкуренція на ринках підвищується за більшої участі жінок. По‑друге, зі збільшенням участі на ринку праці і чоловіків, і жінок зростає основа для оподаткування прибутку. По‑третє, політика розвитку ринку праці, яка забезпечує можливості поєднання роботи і сімейного життя, скоріше за все, ще й сприятиме зростанню показників народжуваності, оскільки чоловікам та жінкам легше поєднувати батьківство та кар’єру. По‑четверте, сучасні ринки праці потребують більшої гнучкості та можливостей вибору професій, годин роботи і можливостей дистанційної роботи. 1. Актуальність теми, предмет та об’єкт дослідженняДане дослідження присвячене проблемі ґендерної нерівності як такої і більш детальному її розгляду у сфері науки та освіти на прикладі Донецького національного технічного університету. У роботі проаналізований сучасний стан проблеми, представлені причини ґендерної нерівності у сфері науки та освіти, а також досліджені соціальні процеси, що впливають на неї. Тема ґендерної рівності є новою для України та не розробленою, зокрема у сфері науки та освіти. Актуальність дослідження визначається також незавершеністю розробки та впровадження методологічних і методичних основ, які дозволила б знизити гендерна нерівність у сфері науки та освіти. Тому набуває значимості висвітлення адаптованої для українських вузів методики виявлення ґендерної нерівності та рекомендації щодо її усунення. Об’єкт дослідження – ґендерна нерівність на ринку праці. Предмет дослідження – ґендерна нерівність у соціально‑трудових відносинах, зокрема у сфері науки та освіти. 2. Мета, задачі та наукова новизна дослідженняМета роботи – аналіз ґендерної нерівності на ринку праці, зокрема у сфері науки і освіти; розробка рекомендацій щодо зниження ґендерної нерівності в галузі науки та освіти. Задачі дослідження:
Прогнозована наукова новизна результатів дослідження полягає у:
3. Аналіз сучасних проблем у ґендерному виміріСучасний стан ринку праці України передусім вимагає вирішення таких проблем, як зниження рівня безробіття, покращення якісного складу робочої сили, підвищення конкурентоспроможність національного ринку праці, скорочення диференціації доходів населення. Ми пропонуємо розглянути ці проблеми у ґендерному вимірі. Ґендерний вимір (ґендерний підхід) – об’єктивна родова ознака політичної культури, властива активній представницькій демократії, суть якого – врахування інтересів обох соціально‑статевих груп суспільства. Суть ґендерного підходу полягає в усвідомленні того, що всі суспільні явища по‑різному впливають на жінок і чоловіків, викликаючи їх неоднакові реакції, а тому на державному рівні слід вживати спеціальних заходів, щоб досягти ґендерної рівності [3, с. 13]. У рейтингу рівноправ’я статей, оприлюдненому Всесвітнім економічним форумом, Україна посіла 64‑у позицію зі 135‑ти можливих [4]. Цей індекс розраховується шляхом порівняння можливостей чоловіків і жінок у чотирьох сферах: політиці, працевлаштуванні й побудові кар'єри, освіті та охороні здоров’я. За даним Світового банку [5], жінки і чоловіки в Україні мають приблизно рівний доступ до освіти у початковій школі та середній школі (див. рис. 1). Щодо вищих навчальних закладів, то кількість жінок більша ніж кількість чоловіків у середньому на 21 %. В теорії це мало б означати, що жінки матимуть значні переваги на ринку праці порівняно з чоловіками. Проте, для жінок характерна зайнятість у неформальній економіці. Крім того, жінки працюють понаднормово на неофіційних, непостійних та небезпечних робочих місцях, які характеризуються низькою зарплатнею та низьким рівнем охорони праці. Також жінки переважають серед тих, хто примусово працює на умовах неповного робочого часу. 
Рисунок 1 – Динаміка співвідношення жінок до чоловіків за видами освіти, % Для порівняння, співвідношення жінок до чоловіків у світі, що навчаються у вищий школі, має нестійку тенденцію протягом років. Впродовж 1999–2003 рр. кількість жінок, що навчались у вищий школі мала найбільше значення. Але останнє десятиліття чисельність жінок у вузах стрімко знижується (рис. 2). 
Рисунок 2 – Динаміка співвідношення жінок до чоловіків у світі, що навчаються у вищий школі, % Незважаючи на те, що рівень безробіття серед жінок за всіма віковими групами нижчий, ніж у чоловіків на 1–2 %, рівень зайнятості жінок значно менший, ніж у чоловіків. Зокрема, у віковій групі 25–29 років цей розрив становить 16,7 %, в усіх інших вікових групах – близько 10 % (див. рис. 3). Це свідчить про те, що жінки не мають рівного доступу на ринку праці. 
Рисунок 3 – Рівень зайнятості (а) та безробіття (б) населення за статтю та віковими групами у 2012 році Під час працевлаштування та побудови кар’єри жінки стикаються з розривом у заробітній платі та доходах між чоловіками та жінками. Це – одна з найбільш стійких форм дискримінації. Розриви у заробітній платі характерні не тільки для малокваліфікованих родів занять; вони також зустрічаються у висококваліфікованих професіях (див. рис. 4). Зокрема, найбільший розрив заробітної плати спостерігається у сфері пов’язаній з діяльність авіаційного транспорту і становить 3076 грн., у фінансовій діяльності – 2280 грн., діяльності пошти та зв’язку – 1613 грн. Приблизно однакову заробітну платню жінки і чоловіки отримують у таких видах діяльності, як лісове господарство та пов’язані з ним послуги, діяльність наземного транспорту та операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям. Слід зазначити, що лише в одній сфері заробітна плата жінок перевищую заробітну плату чоловіків на 223 грн. – це рибальство та рибництво [6]. У зв’язку з цим, слід встановлювати справедливу оплату праці за рівний труд. Таблиця 1 – Види економічної діяльності (допоміжна таблиця до рисунку 4)
Рисунок 4 – Середньомісячна заробітна плата жінок і чоловіків за видами економічної діяльності Таким чином, можна сказати, що ґендерна рівність посідає важливе місце у забезпеченні розвитку українського ринку праці. 4. Правове забезпечення ґендерної рівностіНа законодавчому рівні в Україні забезпечено рівні права жінок і чоловіків. Основні принципи ґендерної рівності встановлені Конституцією. Статті 3, 21, 23, 24 Конституції закріплюють рівність чоловіків та жінок в усіх сферах життя. Частина третя ст. 24 Конституції України, безпосередньо присвячена подоланню дискримінації стосовно жінок в Україні та наголошує на тому, що рівність прав жінок i чоловіків забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько‑полiтичнiй та культурній діяльності, у здобутті освіти та професійній підготовці, у праці та винагороді за неї тощо. Йдеться також про те, що створюються умови, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством. Мова йде про правовий захист, матеріальну і моральну підтримку материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам та матерям. Законодавчо чоловіки позбавлені такої можливості. Саме такий підхід є характерною ілюстрацією формального розуміння принципу гендерної рівності. Принципи рівного ставлення до жінок і чоловіків і особливого захисту працюючих жінок закріплені також у Кодексі законів про працю України, що був прийнятий у 1971 р. та досі залишається чинним. Кодекс законів про працю перебуває на стадії реформування, а це є чудовою нагодою змінити деякі його аспекти стосовно питань ґендерної рівності. На міжнародному рівні Україна підписала основні міжнародні документи стосовно ґендерної рівності. Зокрема, держава ратифікувала Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок і Факультативний протокол до неї, Конвенцію МОП 1951 р. про рівну винагороду (№ 100), Конвенцію МОП 1958 р. про дискримінацію в галузі праці та занять (№ 111), Конвенцію МОП 1981 р. про працівників з сімейними обов’язками (№ 156). Цим Україна зобов’язалася гарантувати рівність, розвиток і справедливість у державі, керуючись ідеями соціальної та ґендерної рівності. Україна також підписала Пекінську декларацію та Платформу дій щодо ґендерної рівності та розширення прав жінок (1995 р.) і Декларацію тисячоліття ООН (2000 р.). У вересні 2005 року Верховною Радою України прийнято Закон України Відповідно до зазначеного Закону Уряд забезпечує проведення єдиної державної політики, спрямованої на досягнення рівних прав та рівних можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життя суспільства, приймає Національний план дій щодо впровадження гендерної рівності та забезпечує його виконання, розробляє і реалізовує державні цільові програми щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади щодо забезпечення гендерної рівності, організовує підготовку державної доповіді про виконання в Україні Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, враховує принцип гендерної рівності під час прийняття нормативно‑правових актів, затверджує порядок проведення гендерно‑правової експертизи [7, с. 29–30]. Отже, для забезпечення позитивних зрушень українського законодавства у напрямку досягнення ґендерної рівності слід привернути увагу суспільства до цього питання та посилити політичну волю до конкретних дій. Виявлення ґендерної нерівності у сфері освіти та наукиВ результаті дослідження було встановлено, що жінки переважають у кількості студентів вузів, проте слід зазначити, що у сфері науки і освіти протягом багатьох років
спостерігається ґендерна сегрегація (це ситуація, коли жінки і чоловіки нерівномірно розподілені між різними видами діяльності) серед наукових напрямів у той час, як
оптимальне функціонування сфери науки та освіти можливе за умови рівної участі жінок на всіх рівнях (рис. 5). Так, 
Рисунок 5 – Розподіл студентів ВНЗ І–ІІ рівня акредитації за галузями знань на початок 2009/10 навчального року, % Слід зазначити, що жінки в науці активно підвищують рівень своєї кваліфікації. Так, з 2005 по 2012 рр. можна простежити стійку тенденцію зростання чисельності як кандидатів, так і докторів наук [9, с. 27–28]. Проте, незважаючи на досить високий відсоток жінок серед середньої ланки науковців‑кандидатів наук, їхнє кар’єрне зростання до доктора наук ускладнюється конкуренцією з чоловіками‑вченими. Причому жінці стати доктором наук заважає не тільки ґендерна нерівність, а й об’єктивні труднощі, що виникають у зв’язку з сімейними обов’язками, вихованням дітей. Важливу роль також відіграє різниця у заробітній платі. Незважаючи на те, що цей розрив складає 244 грн. Це не суперечить тому факту, що фемінізація науки і освіти безпосередньо пов’язана з низькою оплатою праці в галузях освіти і науки [6]. Так, наявність ґендерної нерівності у сфері освіти і науки призвела до того, що жінки виявились групою, права на рівність якої не дотримуються. ВисновкиОтже, на ринку праці в цілому і в академічному просторі склалася стійка тенденція поширення ґендерної нерівності. Факторами, що впливають на збільшення ґендерної нерівності, є: збільшення рівня безробіття, ґендерна сегрегація як за видами економічної діяльності, так і за науковими напрямками та сферами, проблеми під час працевлаштування та побудови кар’єри, ґендерна диференціація заробітної плати, тощо. Механізм усунення ґендерної нерівності повинен ґрунтуватися на вирішенні таких завдань:
Від усіх цих характеристик залежить функціонування науково‑педагогічної спільноти на всіх рівнях його структури. На нашу думку, вирішення цих задач допоможе зменшити ґендерну нерівність. При написанні даного реферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення: грудень 2014 року. Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його керівника після вказаної дати. Перелік посилань
|
