Біографія
Дитинство
Я народилася на світ 11 липня 1991 року в 3 години 46 хвилин, напевно тому я не люблю довго спати. Народилася я від великої любові своїх батьків: мати – Лимарчук Валентина Олександрівна, 1954 р. Батько – Лимарчук Володимир Миколайович, 1962 р. Свою любов мої батьки розділяють на двох: мене і мою старшу сестру – Лимарчук Христину Володимирівну, 1989 р.
У дитинстві я була дуже активною дитиною, не могла сидіти на місці. Мріяла про те, що коли виросту, буду самостійною, і буду робити все, що захочу. Мої батьки виховали мене відмінно. Ну напевно так кожен думає. Мама завжди була поруч, коли це було потрібно, а за татом я була як за камʼяною стіною. У дитинстві ми гуляли з друзями, які жили на вулиці. І дуже приємно усвідомлювати те, що з деякими ми дружимо досі, а один друг став моїм вірним супутником життя.
<2>ШколаЗ самого дитинства я дуже любила вчитися. Коли моя сестра пішла в 1‑й клас, я сиділа разом з нею на уроках, мені було дуже цікаво. А коли настав час мені самій іти до школи, я дуже хвилювалася. Я навіть зараз памʼятаю свою першу перекличку. Нам показували школу, познайомили з класним керівником, і розповіли які предмети у нас будуть. А 1 вересня памʼятаю ще краще – мене одягнули в форму, завʼязали білі банти, і з червоними жоржинами я йшла в свій новий клас.
У 1998 році я пішла в 1‑й клас. Вчилася добре, і до 5‑го класу я отримувала грамоти та золоті медалі. Брала участь в олімпіадах з Природознавства і Математики. Дуже було страшно, і якось не по собі, але я тоді ще навіть не могла уявити, що чекає мене далі – ліцей, університет… Це зараз, коли я бачу школярів, як вони радіють, граючи на вулиці, і не знають, що скоро їх безтурботне дитинство скінчиться, почнуться нові труднощі. І так хочеться підійти до кожного і сказати – "Не квапся дорослішати", адже в дитинстві цього хоче кожен, але коли виростає, то хоче назад в дитинство. Свій 6‑й клас я почала в іншій школі, в яку почала ходити в 2002 році. У віці 12 років мені важко далася адаптація в цій школі – нові люди, нові вчителі, нові правила. Але звикнувши, все стало на свої місця. Ці роки в школі були набагато складніше попередніх. Деякі предмети давалися досить складно. Навіть зараз я, напевно, не зможу вивчити хімію і фізику. Досить не легко давалася і алгебра з геометрією, Але у нас була
чудова вчителька з цих предметів, яка всім допомагала, і була дуже доброю і чуйною. Я памʼятаю її до цих пір. Це Капелюшок Марина Кимовна.Я не знаю викладає вона до цих пір, але дуже хотіла б щоб вона вчила моїх дітей. Після 9‑го класу половина моїх однокласників пішла зі школи, і я теж. У 2006 році вступила до Професійного технічного ліцею, ще за тих часів, привʼязаного до Інституту штучного інтелекту. У цьому ліцеї я отримала спеціальність Оператор компʼютерного набору
. Мої однокласники запитували мене, навіщо я пішла після 9‑го класу, і не довчився до 11‑го. А я зовсім не шкодую про це. В ліцеї у мене зʼявилися нові друзі, з ними я підтримую звʼязок досі. А головне, та спеціальність, яку я там отримала, дуже потрібна і допомагає мені зараз.
Університет
При виборі університету я не сумнівалася, і вирішила вступити в той, до якого був прикріплений мій ліцей – Інститут Штучного Інтелекту. А от з вибором факультету все було не так просто. Звичайно, батьки не обмежували мене, і сказали, щоб я вибирала те, що сама хочу, щоб я змогла в майбутньому з цим працювати. Спочатку я хотіла продовжити повʼязувати своє життя з компʼютерними системами, і хотіла вступити на відповідний факультет. Також на рівні з цим у мене розглядався факультет Філософії і релігієзнавства, спеціальність філософія. Мене якось затягували ці роздуми про існування, про свідомість. Але чомусь в останній момент я передумала і вирішила вступити на Соцільного працівника. У 2009 році я подала документи на цю спеціальність, і мене прийняли. У ті часи у нас замість іспитів був конкурс атестатів, і завдяки своєму успішному закінченню
школи, я поступила. Коли в нас почалися перші лекції, семінари, було досить незвично. Адже це Вищий навчальний заклад, і тут все по іншому. Викладачі у нас були відмінні. Беліков Олександр Володимирович – спеціаліст вищої кваліфікації. Дуже хороший, мудрий, розумний і дружній. Напевно один з найкращих викладачів, які зараз є у нас в Університеті. Його пари не хотілося пропускати. Розповідає матеріал дуже зрозуміло, і докладає до цього дуже цікаві приклади. Після невеликих організаційних реконструкцій, Інститут Штучного Інтелекту перейшов до Донецького Національно Технічного університету, і наша спеціальність стала Соціологія
. Під час навчання на цій спеціальності, я багато чому навчилася, особливістю вважаю вміння брати інтервʼю, заповнювати анкети, прораховувати вибірку. Дуже пишаюся тим, що брала участь в попередньому анкетуванні з приводу майбутніх на той момент виборів. Це було дуже цікаво, адже коли б я могла дізнатися думку багатьох людей про політику? Я відчувала себе невідʼємною
частинкою цих виборів, адже я брала участь в дослідженні політичних уподобань електорату. Дуже важливий і дуже хвилюючий момент був тоді, коли настав Держіспит. Ніколи ще не було так страшно, адже це зовсім не школа, всі хвилювалися, що не здадуть і не здобудуть диплом. Але з успіхом склали іспити, і зʼявилася нова проблема – куди далі? На нашому факультеті магістратури Соціологія не було, дуже хотілося залишитися на цій спеціальності, адже вона дуже мені підходила. А в інший університет переходити не дуже хотілося. У самий останній момент, коли я обирала спеціальність, мені на очі потрапила Інтелектуальна власність
. Я раніше про неї ніколи не чула, і почала активно вивчати що це і як це. Дуже зацікавила частка права у цій спеціальності, адже зараз потрібно знати право, в самих мінімальних азах. Порадившись з батьками, я вже хотіла вчитися в цій сфері. Крім цього я подавала ще на 2 спеціальності, і що мене шалено потішило, це те, що я пройшла на всі 3 спеціальності. І звичайно тут
я безопереджено обрала Інтелектуальна власність
.
Тема моєї дипломної роботи ‑ "Захист прав промислової власності". Мій науковий керівник – доцент, к. б. н., Масюк Леонід Миколайович. Я вибрала цю тему, тому що вважаю, що в даний момент у цієї проблеми є недомовленості, і про це потрібно говорити. Зараз в Україні процвітає недобросовісна конкуренція, і кожен підприємець просто зобовʼязаний знати як захистити свою власність. Тому цим питанням необхідно в першу чергу цікавитися і займатися.
Професійні та творчі плани на майбутнє
В найближчому майбутньому я планую успішно закінчити навчання, захистити диплом, і знайти гідну роботу. Створити сімʼю, народити дитину, і жити довго і щасливо. Звісно ж також хочу продовжувати навчатися чомусь новому, цікавому. Починаю замислюватися про аспірантуру, ну це вже після того як закінчу магістратуру.