Інноваційна активність персоналу як об'єкт мотивації

Анотація

Шаповалова О.Г., к. е. н., професор Кравченко С.І. Інноваційна активність персоналу як об'єкт мотивації Метою данної статті є уточнення сутності інноваційної активності як об'єкту мотивації персоналу. В роботі виявлено специфіку інноваційної праці та її відмінності від інших видів діяльності робітників. Обґрунтовано доцільність використання специфічних підходів до мотивування працівників, задіянних в інноваційній діяльності.

Важливою передумовою успіху реалізації інноваційних проектів є ефективне управління персоналом, яке передбачає спонукання працівників до роботи, розвиток їхньої ініціативності та позитивного сприйняття протікання процесу інноваційної діяльності. Саме залучення інструментів і технологій, спрямованих на виявлення та використання внутрішніх спонукань і цілей працівника, тобто мотивація, є ефективним засобом підвищення інноваційної активності персоналу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій з питань мотивації персоналу показує, що проблема стимулювання інноваційної активності працівників є надзвичайно актуальною. Вагомий внесок в розвиток дослідження цього напрямку зробили такі автори як Вороновська М.М., Друкер П., Коваль Л.А., Колот А.М., Семів Л.К., Семикіна М.В., Твисс Б. та інші. Разом з тим, слід відзначити фрагментарність матеріалу та необхідність узагальнення з метою вдосконалення підходів до управління персоналом.

Метою даної статті є уточнення сутності поняття інноваційної активності персоналу як об’єкта мотивації шляхом аналізу та систематизації існуючих підходів до сучасного трактування змісту інноваційної активності персоналу.

Згідно проведеним дослідженням наукових робіт з тематики мотивації персоналу та інноваційної діяльності, можна виокремити декілька загальних підходів до трактування інноваційної активності працівників в залежності від її рівня та виду діяльності персоналу. Прибічники першого підходу зазначають, що інноваційна активність – це готовність персоналу до розроблення та впровадження нововведень за умов підтримки та заохочення з боку керівництва підприємства. Так, зарубіжні вчені П. Друкер, Б. Твисс, П. Самуельсон значною мірою ототожнюють інноваційну активність з творчою діяльністю працівників [4]. Тобто, для реалізації мотивації персоналу до інноваційної активності необхідно використання інструментарію, який контролює саме мотиви до прояви творчості та сприйняття інновацій. Проте, в даному підході не враховується наявність ініціативи з боку персоналу до реалізації інноваційної діяльності.

Прибічники іншої точки зору, а саме Семів Л.К., Вороновська М.М., вважають, що інноваційна активність - це цілеспрямована ситуативна діяльність з конструювання, створення та освоєння якісно нових продуктів, об'єктів інтелектуальної власності, впровадження більш досконалих технологій, форм організації й управління виробництвом [3]. Таким чином, вважається, що активність персоналу у сфері нововведень є усвідомленою та спрямованою на досягнення певної мети. Цей підхід є більш актуальним з позиції управління інноваційною діяльністю підприємств, але він не акцентує увагу на ролі керівництва в підвищенні інноваційної активності працівників.

В теорії управління інноваційними проектами також існує погляд, що інноваційна активність - це один із проявів трудової активності, пов'язаної з реалізацією творчих здібностей, набутих знань, професіоналізмом, здатність до розробки і впровадження інновацій незалежно від сфери діяльності. Прибічниками цього підходу є такі вчені, як А.М. Колот, О.Є. Кузьмін, М.В. Семикіна, та інші [1]. Наведений підхід зіставляє інноваційну активність із звичайною трудовою діяльністю, тобто не виокремлює специфіку інноваційної діяльності від рутинної роботи. Проте зазначене може негативно позначитися на ефективності управління інноваційними процесами.

Узагальнюючи існуючі підходи вчених та враховуючи загальновідому специфіку інноваційної діяльності, можна зазначити, що інноваційна активність персоналу як об’єкт мотивації - це здатність та прагнення працівників до розробки і впровадження нововведень шляхом застосування творчих, професійних та інтелектуальних здібностей за умов формування керівництвом потреби персоналу у пізнанні та продукуванні нових знань.