Біографія
Особистісне становлення
Народився 12 березня 1992 в місті Донецьк в сім’ї державних службовців. Моя сім’я складається з чотирьох осіб: батько – Надточий Євген Іванович, гірничий майстер шахти ім. Скочинського; мати – Надточа Світлана Аксентьєвна, завідуюча відділенням поштового зв’язку № 20 міста Донецька; старший брат – Надточій Дмитро Євгенович, який працює на станції технічного обслуговування автомобілів і я, Надточій Олександр Євгенович, студент п’ятого курсу Донецького національного технічного університету.
У дитинстві я був спокійною, але активною дитиною – в дитячому садку я весь час що-небудь розбирав, збирав, майстрував, ліпив і клеїв. Зайняти мене чим-небудь було дуже легко, тому я був досить тихою дитиною.
У 1999 році став учнем загальноосвітньої школи № 98 I-III ступенів міста Донецька. З першого класу я виявляв великий інтерес до навчання, воно давалося мені легко. Так як вчився я серйозно, з більшістю вчителів я був у добрих стосунках. Починаючи з п’ятого класу я почав брати активну участь у житті рідної школи – брати участь в олімпіадах з багатьох предметів. Особливо гарні результати показував в олімпіадах з технічних предметів. Також особливий інтерес я виявляв до трудового навчання – завжди любив майструвати руками, робити якісь вироби, щось ремонтувати. У 10 класі я навіть посів 3 місце у Всеукраїнській олімпіаді з цього предмету. Це, на мою думку, зіграло вирішальну роль при виборі майбутньої професії.
Зі шкільного віку батьки стали віддавати мене в різні спортивні секції. Так я довгий час займався боксом в ДК Лідіївка
, де моїм тренером був колишній колега мого батька, хороший друг сім’ї. Я дуже вдячний йому, адже саме він навчив мене ніколи не відступати і, у що б то не стало, домагатися своїх цілей. Я досить часто їздив на змагання, переважно в самому Донецьку, а так само по містах Донецької області. Хоча мені і не вдалося добитися великих успіхів у цьому виді спорту, бокс виховав у мені багато позитивних якостей, таких як наполегливість, цілеспрямованість і, звичайно ж, дисциплінованість.
У 2005 році почав ходити на плавання в басейн стадіону Кіровець
. Це так само зіграло велику роль при формуванні особистості – я став витривалим як у фізичному сенсі цього слова, так і в моральному.
Саме займаючись різними видами спорту, я познайомився зі своїми кращими друзями. Ми досі з ними разом їздимо на риболовлю, відпочиваємо і взагалі часто зустрічаємося.
У 2010 році, закінчивши школу хорошистом, я успішно здав зовнішнє незалежне тестування і без проблем поступив у Донецький національний технічний університет.
Професійне становлення
Так як я народився і виріс в робітничій сім’ї, все технічне почало залучати мене ще з раннього віку. З дитинства любив повозитися зі своїм велосипедом, пізніше мопедом, щоб бути впевненим, що техніка не підведе в потрібний момент. Далі я став пробувати і вчитися ремонтувати автомобілі. Поступаючи в ДонНТУ, я нітрохи не сумнівався при виборі напрямку, тому що дуже хотів стати інженером. Так я поступив на факультет інженерної механіки та машинобудування.
Перший семестр пройшов важко, напевно, як і для всіх першокурсників. Проте вже ближче до кінця я звик до навчальних навантажень і навчився розподіляти свій час таким чином, що б вистачало і на навчання, і на захоплення, і на додаткові заняття. Не можна сказати, що з кожним семестром навчання давалося мені все легше, але в якості винагороди за мої старання я неодноразово отримував підвищену стипендію.
На останніх семестрах я активно брав участь у науковому житті рідного навчального закладу: конференції з механіки рідини і газу, олімпіади з ВСТІ, гідравліки, гідравлічних машин та апаратів. Беручи участь в олімпіадах з гідравліки, а так само з гідравлічних машин та апаратів, мені вдалося дійти до останнього туру, в якому брали участь студенти з багатьох міст України, і зайняти III місце в обох олімпіадах.
На даний момент темою моєї дипломної роботи є Обгрунтування параметрів робочого процесу гідравлічних пристроїв в мехатронних системах
, а моїм науковим керівником є завідувач кафедри енергомеханічних систем, доктор технічних наук, професор Кононенко Анатолій Петрович.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
У найближчому майбутньому я планую завершити і успішно захистити магістерську роботу. Після хотілося б отримати досвід роботи інженера на якому-небудь великому заводі, адже стати кваліфікованим фахівцем у своїй галузі – мета всього мого навчання в університеті. Навіть якщо доведеться починати кар’єру з посади рядового робітника, я впевнений, що в підсумку я доб’юся визнання як людина, що знає свою справу і буду впевнено крокувати по кар’єрних сходах, підкоряючи нові вершини. Мені здається, я зможу себе проявити як фахівець з гідравлічних апаратів в достатньому або навіть високому ступені.