Біографія
Особистісне становлення
Я, Вараницький Дмитро Сергійович, народився 26 липня 1994 року в
місті мільйона троянд – Донецьку, в сім’ї Вараницького Сергія
Прокоповича та Вараницькой Наталії Віталіївни. У віці чотирьох років
мене віддали в садок, де я пробув всього півроку. Надалі моїм
вихованням займалася бабуся і мама. Вони прищепили мені такі якості як
охайність та акуратність. Чим я відрізняюся від більшості дітей, так це
тим, що освіта, отримана дома, дозволила піти до школи відразу у другий
клас. Щоліта мене возили на відпочинок до Криму. В яких місцях я там
тільки не побував. Найбільше мені подобалися культурні частини Криму з
його фортецями, музеями, а також степова частина з чудовими кінними
прогулянками. З дитинства я був активною дитиною і прагнув обійняти
неосяжне, пізнати весь світ. Відвідував і танцювальну школу, і
плавання, і спортивні секції. Коли мені виповнилося десять років, мій світ
перевернувся, народилася моя сестра Вероніка. З її народженням я
навчився відповідальності, турботливості про близьких. Після закінчення восьмого
класу я перейшов зі своєї школи в Донецький ліцей Колеж
.
Це дало величезний поштовх для мого розвитку в плані математичних
спеціальностей. Завдяки вмінню вчителів зацікавлювати учнів і доступно
викладати матеріал я робив все більші успіхи рік від року. Саме в
коледжі я навчився нестандартно підходити до вирішення поставленого
завдання, з’явилися друзі, з якими мені не страшно піти і в вогонь, і в
воду.
Професійне становлення
Ще за два роки до вступу в університет ми з батьками стали спостерігати за новими тенденціями нашого міста, за новим підходом у навчанні студентів. Тому труднощів з вибором ВНЗ та факультету я не відчував. Навчання, особливо перші курси, давалося не особливо легко. Величезні обсяги матеріалу, найскладніші предмети, але з усіма труднощами мені допомогли впоратися мої друзі – одногрупники. Наша взаємодопомога і виручка у важку хвилину, виявилися просто неоціненною підтримкою. І ми з усім впоралися і подолали всі перешкоди. Неодноразово я брав участь у конференціях, маю публікації у книжкових і електронних виданнях в області електротехніки та електромеханіки. Безперечно, самим визначальним став четвертый курс, який остаточно сформував уявлення про моєї спеціальності. Важливим моментом стало написання наукової роботи під керівництвом Борисенко Володимира Пилиповича.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Після закінчення бакалаврату я вирішив поступати до магістратури з метою удосконалення своїх знань. Хороші результати за час навчання в бакалавраті дозволили мені навчатися на бюджетній основі. Надалі моя мета – це професійна самореалізація і, безперечно, зайняти своє місце у житті.