Удосконалення системи фінансового планування як інструмент забезпечення фінансової безпеки підприємств
Зміст
Вступ
На сучасному етапі розвитку виробництва одне з провідних місць займають проблеми фінансової безпеки підприємств. Процес консолідації фінансового капіталу на основі застосування відтворювальних інструментів, які необхідні для зростання доходів підприємств і країни в цілому, обумовлює необхідність дослідження факторів, що сприяють підвищенню фінансової безпеки підприємств. В сучасних умовах функціонування підприємств, що характеризуються невизначеністю і високою динамічністю зовнішнього середовища, виникає об'єктивна необхідність застосування ефективного фінансового менеджменту. Однією з основних функціональних складових, що забезпечують результативність фінансового менеджменту, є фінансове планування. Без його використання в діяльності підприємства важко забезпечити стійкий фінансовий стан на майбутнє, сформувати достатній обсяг фінансових ресурсів на розвиток при мінімальних витратах, а отже, і досягти успіху на ринку.
Актуальність теми
Вітчизняний і зарубіжний практичний досвід говорить про те, що проблема вдосконалення фінансового планування на мікрорівні продовжує залишатися актуальною. Планування стабілізує діяльність підприємства в умовах непередбачуваності ринкових відносин. Фінансове планування накладається на всі операційні процеси, пронизує і пов'язує в єдине ланка маркетинг, кадрове та виробниче планування. За допомогою фінансового планування конкретизуються намічені прогнози, визначаються взаємопов'язані завдання і послідовність їх реалізації у досягненні обраної мети. Важливість і актуальність усіх зазначених питань зумовили значний інтерес і увага науковців до вивчення фінансового планування діяльності підприємства. При цьому необхідно відзначити різнобічність висвітлення питань фінансового планування в науковій літературі, і як наслідок, відсутність єдиної термінологічної бази його пізнання.
Мета і завдання дослідження
Метою дипломної роботи є формування цілісного уявлення про фінансове планування як інструменту підвищення рівня фінансової безпеки підприємства і розробка рекомендацій по його використанню.
Для досягнення даної мети в процесі роботи необхідно вирішити наступні завдання:
дослідити економічну сутність фінансового планування;
вивчити види та методи фінансового планування;
вивчити сутність фінансової безпеки;
провести аналіз фінансового стану підприємства;
запропонувати напрями удосконалення фінансового планування на основі фінансової безпеки.
Зміст роботи
3.1 Теоретичні основи фінансового планування та фінансової безпеки підприємства Основу механізму управління фінансовою діяльністю підприємства складає фінансове планування – процес розробки системи фінансових планів і планових (нормативних) показників по забезпеченню розвитку підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищенню ефективності його фінансової діяльності в майбутньому періоді [1,с. 353]. Фінансове планування на підприємстві (чи внутрішньофірмове фінансове планування) включає три основні системи:прогнозування фінансової діяльності (стратегічне планування фінансової);
поточне планування фінансової діяльності;
оперативне планування фінансової діяльності. Усі системи фінансового планування знаходяться у взаємозв'язку і реалізуються у визначеній послідовності, в той же час, кожній із цих систем властиві певний період і свої форми реалізації його результатів.
Найбільш складною серед систем фінансового планування є система прогнозування фінансової діяльності, яка спрямована насамперед на розробку фінансової стратегії підприємства. Система поточного планування фінансової діяльності базується на розробленій фінансовій стратегії і полягає в розробці конкретних видів поточних фінансових планів, які дозволяють визначити на майбутній період усі джерела фінансування розвитку підприємства, сформувати структуру його доходів і витрат, забезпечити постійну платоспроможність підприємства, визначити структуру його активів і капіталу на кінець планованого періоду.
Система оперативного планування фінансової діяльності полягає в розробці комплексу короткострокових планових завдань з фінансового забезпечення основних напрямів господарської діяльності підприємства. Головною формою такого планового фінансового завдання є бюджет, що представляє собою оперативний фінансовий план короткострокового періоду, що розробляється зазвичай в межах до одного року (як правило, в рамках наступного кварталу або місяця), що відображає витрати і надходження коштів у процесі здійснення конкретних видів господарської діяльності. Бюджет деталізує показники поточних планів і є головним плановим документом, доводимо до центрів відповідальності
всіх типів.
В роботі [13, с. 322] фінансовий план визначається як узагальнений плановий документ, який відображає надходження і витрачання грошових коштів підприємства на поточний (до одного року) і довгостроковий (понад одного року) період, який включає складання операційних і поточних бюджетів, а також прогнози фінансових ресурсів на два-три роки.
Фінансове планування і бюджетування у роботах [2;4;6] розглядаються як основа підвищення результатів фінансової діяльності підприємства, оскільки вони забезпечують використання сприятливих можливостей в умовах мінливої ринкової кон'юнктури, дозволяючи моделювати розвиток різних ситуацій, своєчасно коригувати роботу підприємства і вибирати найбільш перспективні шляхи його розвитку. У роботах Кіркач С. М., Науменковой С. В., Татьянич Л. С. [5;9; 12] виконаний детальний аналіз підходів до визначення сутності фінансового планування. Причому, в роботі Кіркач С. М. [5] акцент робиться на виділення ключових слів при аналізі дефініцій фінансового планування – процес, інструмент, вид діяльності.
Фінансове планування є функцією управління, і відповідно з цим служить основою для прийняття фінансово-економічних управлінських рішень. З іншого боку фінансове планування, як функціональна складова фінансового менеджменту виконує ряд функцій, що відображають призначення і види діяльності підприємства, здійснювані в процесі фінансового планування. Під функціями планування розуміються відокремилися види праці, породжувані поділом праці всередині процесу планування, тобто будь-яка робота, будь-яка дія, що здійснюється в процесі формування плану і спрямоване на зміну стану підприємства [11].
Планування нерозривно пов'язане з прогнозуванням, яке дозволяє знизити невизначеність майбутнього, оцінюючи можливі фінансові наслідки прийнятих рішень і впливу зовнішніх факторів, і, тим самим, підвищити точність і надійність планових рішень. Прогнозування супроводжує і процес виконання плану, дозволяючи своєчасно відстежити внутрішні та зовнішні загрози, які виникають в ході його виконання, і скоригувати план.
Відміну від фінансового прогнозування фінансового планування полягає в тому, що при прогнозуванні оцінюються можливі майбутні фінансові наслідки рішень, що приймаються і зовнішніх факторів, а при плануванні фіксуються фінансові показники, які підприємство намагається отримати в майбутньому.
Фінансова безпека підприємства – це стан захищеності фінансових інтересів підприємства на всіх рівнях його фінансових відносин від впливу внутрішніх і зовнішніх загроз, що забезпечує його самозбереження і розвиток в поточної і стратегічної перспективи. Недостатня увага до проблем забезпечення безпеки діяльності може, навіть при високій прибутковості бізнесу, призвести до того, що суб'єкт підприємництва стане вкрай вразливим до різного виду ризиків, а в майбутньому може спричинити його банкрутство. Саме тому, актуалізують своє значення проблема розробки системи фінансової безпеки суб'єктів підприємництва, виявлення ризиків і загроз, які призводять до порушення рівноваги і втрати фінансової безпеки, вибору та обґрунтування заходів, що протидіють цій тенденції. Загроза – це будь-які обставини або події, які можуть призвести не тільки до порушення встановлених бізнес-процесів, збитків або зниження доходів, але й до порушення політики безпеки підприємства [7].
До таких загроз можна віднести: неефективна фінансова політика підприємства, недостатність фінансових ресурсів підприємства, недостатній контроль за керівництвом і оптимізацією активів і пасивів підприємства, високий рівень конкуренції на ринку, нестабільна ситуація економіки, внаслідок якої можна спостерігати загострення всіх цих факторів.
Головні зовнішні небезпеки і загрози, що впливають на втрату фінансової безпеки, наступні:
скупка акцій, боргів підприємства небажаними партнерами;
наявність значних фінансових зобов'язань у підприємства (як великий величини позикових коштів, так і великих заборгованостей підприємству);
нерозвиненість ринків капіталу та їх інфраструктури;
недостатньо розвинена правова система захисту прав інвесторів і виконання законодавства;
криза грошової і фінансово-кредитної систем;
нестабільність економіки;
недосконалість механізмів формування економічної політики держави.
До внутрішніх небезпек і загроз, що впливають на фінансову безпеку, відносяться навмисні або випадкові помилки менеджменту в області управління фінансами підприємства, пов'язані з:
вибором стратегії підприємства;
управлінням і оптимізацією активів і пасивів підприємства (розробка, впровадження і контроль управління дебіторською та кредиторською заборгованостями, вибір інвестиційних проектів і джерел їх фінансування, оптимізація амортизаційної і податкової політики).
Ключовий чинник успішного розвитку підприємства – грамотний і професійний менеджмент підприємства, а головний чинник ризику, як відзначають Б. Леонтьєв і Р. Клейнер, – фактор ННН
– некомпетентність, несумлінність, недбалість. [8]
На взаємозв'язок планування, в тому числі і фінансового, і фінансової безпеки вказують автори роботи [3]. Так, вони відзначають, що досягнення високого рівня фінансово-економічної безпеки підприємства можливе лише за умови стабільної, затребуваною діяльності, оскільки в такому випадку підприємство здатне виконувати поточні завдання по виробництву і реалізації продукції, відшкодовувати понесені витрати, виплачувати заробітну плату, сплачувати податки і формувати ресурси для виконання стратегічних завдань. Однією із системоутворюючих стратегічних завдань є окупність інвестицій, вкладених у проекти компанії, спрямованих розвиток поточної діяльності. У цьому зв'язку стратегічна, інвестиційна діяльність та операційна, фінансова діяльність тісно взаємозалежні і потребують для своєї ефективної реалізації застосування планових (прогнозних) методів.
Першим об'єктом прогнозування економічних показників є виручка від реалізації. Для того щоб скласти прогнозний план продажів і прогнозний план собівартості необхідно проаналізувати такі фактори як: минулий обсяг продажу, ринкова кон'юнктура і її можливе зміни, загальна економічна ситуація, прибутковість продукції, цінова політика, наявні виробничі потужності, довгострокові тенденції зміни продажів різних видів продукції, динаміка структури собівартості в залежності від обсягу продажів. Результати прогнозування використовуються у всіх сферах внутрішньофірмового планування, включаючи загальне стратегічне планування, фінансове планування, планування виробництва й управління запасами, маркетингове планування й управління товарними потоками і товарними операціями. Другим об'єктом прогнозування є обсяг активів та джерел їх формування (пасивів), необхідних для отримання прогнозної виручки від реалізації. Іншими словами, виходячи з планованих обсягів ділової активності, планується обсяг майна (обладнання, площі, фонд заробітної плати, запаси, грошові кошти) і структура капіталу компанії (власне та позикове фінансування). Прогнозування бухгалтерського балансу здійснюється у спрощеній формі у вигляді агрегованого балансу: актив (основний і оборотний капітал) і пасив (власний і позиковий капітал). Для функціонування системи фінансово-економічної безпеки наявність інформації про величиною майбутніх доходів і витрат підприємства є критично значущою.
З метою забезпечення фінансової безпеки підприємства фінансове планування повинно враховувати фінансові ризики, пов'язані з прийняттям фінансових рішень, а також можливості виключення або зменшення ризиків. Тому в умовах невизначеності ринкового середовища, особливо важливим є шостий етап в системі розробки фінансового плану. На цьому етапі проводиться оцінка в кількісній формі ризику при виборі будь-якого з ключових напрямів економічного розвитку підприємства. Однак при визначенні ризику в кількісній формі врахувати всі внутрішні і зовнішні фактори, які можуть вплинути на ефект прийнятого рішення, практично неможливо. Будь-яке підприємство по своїй суті не є закритою системою: воно має безліч зв'язків, як з іншими підприємствами галузі, так і іншими суб'єктами ринку. Тому передбачити всі можливі варіанти розвитку підприємства неможливо. Прийняття управлінських рішень в такому разі відбувається в умовах невизначеності наслідків, і рівень ризику в даному випадку збільшується.
3.2 Аналіз фінансового стану підприємства із застосуванням методу аналізу ієрархії
У другій частині дипломної роботи ми будемо аналізувати фінансовий стан підприємства з застосуванням методу аналізу ієрархії (МАІ). Метод аналізу ієрархій (МАІ), розроблений Т. Сааті, передбачає декомпозицію проблеми на все більш прості складові частини і обробку суджень особи, яка приймає рішення шляхом попарного порівняння цих суджень. В результаті визначається відносна значимість досліджуваних альтернатив для всіх критеріїв, знаходяться в ієрархії. Відносна значущість виражається чисельно у вигляді векторів пріоритетів. Отримані таким чином значення векторів є оцінками за шкалою відносин і відповідають так званим жорстким оцінками. На першому етапі МАІ окреслюється проблема формулюється мета, яку необхідно досягти. Метою є вибір показника, який більшою мірою, ніж інші характеризує фінансовий стан підприємства.
Другий етап полягає в побудові ієрархії. Вершиною побудови ієрархічної структури (рис. 1) є мета (0 рівень):
Оцінка фінансового стану підприємства (До).
На наступному (першому) рівні знаходяться критерії, що уточнюють мету. Це можуть бути фінансова стійкість (К1) і ділова активність підприємства (К2).
На другому рівні знаходяться 4 критерії, які уточнюють критерії першого рівня:
ліквідність підприємства (К11);
платоспроможність підприємства (К12);
рентабельність підприємства (К21);
оборотність (К22).
На третьому (нижньому) рівні знаходяться 12 елементів (показників) оцінки фінансового стану підприємства:
коефіцієнт абсолютної ліквідності (К111);
коефіцієнт швидкої ліквідності (К112);
коефіцієнт покриття (К113);
коефіцієнт власності (К121);
коефіцієнт платоспроможності (К122);
коефіцієнт фінансової залежності (К123);
рентабельність майна (К211);
рентабельність власного капіталу (К212);
рентабельність продажу (К213);
загальна оборотність капіталу (К221);
оборотність власного капіталу (К222);
оборотність залученого капіталу (К223).
У відповідність з МАІ елементи нижнього рівня ієрархії повинні бути порівнянні попарно щодо елементів вищого рівня і т. д. аж до вершини ієрархії.
Малюнок 1 - Ієрархічна структура для оцінки фінансового стану підприємства
На третьому етапі здійснюється порівняння елементів ієрархії. Формується оцінка відносної важливості факторів на кожному рівні ієрархії з використанням матриць парних порівнянь суб'єктивних суджень, що відображають оцінку важливості факторів. Парні порівняння проводяться в термінах домінування одного елемента над іншим з урахуванням 9-бальної шкали.
Наступний крок полягає в обчисленні вектора пріоритетів щодо даної матриці, тобто обчислення головного власного вектора, який після нормалізації стає вектором пріоритетів. При відсутності ВТ можна отримати грубі оцінки цього вектора наступними чотирма способами, які представлені нижче в порядку збільшення точності оцінок.
Підсумувати елементи кожного рядка і нормалізувати їх діленням кожної суми на суму всіх елементів. Сума отриманих результатів буде дорівнює одиниці. Перший елемент результуючого вектора буде пріоритетом першого об'єкта, другий – другого об'єкта і т. д.
Підсумувати елементи кожного стовпця, знайти зворотні величини цих сум. Нормалізувати їх так, щоб їх сума дорівнювала одиниці. Для цього ділять кожну зворотну величину на суму всіх зворотних величин.
Розділити елементи кожного стовпця на суму елементів стовпця (тобто нормалізувати стовпець). Потім скласти елементи отриманої рядки і поділити цю суму на кількість елементів рядка (усереднити за нормалізованим стовпцями).
Знайти геометричне середнє кожного рядка (перемножити всі n елементів рядки з твору витягти корінь n – го ступеня). Нормалізувати отримані числа (розділити на суму).
Для отримання оцінки узгодженості в загальному випадку помножимо матрицю порівнянь на отриманий вектор пріоритетів, отримаємо новий вектор. Розділивши першу компонент цього вектора на першу компоненту вектора пріоритетів, другу компоненту нового вектора – на другу компоненту вектора пріоритетів і т. д., визначимо ще один вектор. Розділивши суму компонент цього вектора на число компонент, знайдемо наближення до числа (званого максимальним або головним власним значенням). Знайдемо, таким чином, відношення узгодженості. На основі отриманих результатів у третій частині дипломної роботи ми дамо оцінку підприємства і розробимо рекомендації щодо покращення фінансової безпеки підприємства.
Висновок
В даний час у російській економіці діють поряд з неплатоспроможними підприємствами і цілком благополучні, фінансово спроможні господарюючі суб'єкти, які змогли прогресивно сприйняти зміни, спрямовані на багатоукладність економіки, широкий спектр форм власності, неминучість випереджаючого нарощування якості і номенклатури товарів для широкого споживчого попиту. Кожне підприємство володіє певним капіталом, за рахунок якого воно й отримує основну частку прибутку. Помилки, пов'язані з вкладенням капіталу, неминуче призводять до втрати фінансової стійкості і навіть банкрутства. Таким чином, система планування та управління внутрішніми ресурсами і є ключовим чинником успіху підприємства в умовах ринкової економіки.
Список джерел
Бланк И.А. Словарь-справочник Финансового менеджера / Бланк И.А. – К.: Ника-Центр, 1998. – 480 с.
Бурцев, В.В. Через бюджетирование к эффективному менеджменту [текст] / В.В. Бурцев // Финансовый менеджмент. – 2005. – № 1.
Васильев В.Л. Прогнозирование финансовых результатов предприятия как элемент системы экономической безопасности / В.Л. Васильев, Ф.Н.
Рузанов, Н.А. Шмонов. [Електронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.konspekt.biz/index.php?text=53066
Великая, Е.Г. Стратегическое управление затратами на основе бюджетирования [текст] / Е.Г. Великая // Финансы и кредит. – 2012. – № 9. – С. 10 – 27.
Киркач С.М. Конкретизація сутності фінансового планування з позиції функціонування підприєства (банку) [Електроний ресурс] / Киркач С.М. // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України: зб. наук. пр.; гол.ред. А.О. Єпіфанов. – Суми: ДВНЗ "Українська академія банківської справи", 2012. – №34.– Режим доступу: http://archive. nbuv.gov.ua /portal/soc_gum/pprbsu/2012_34/34_01_15.pdf
Кокин. А.С. Значение финансового планирования для обеспечения стабильной деятельности организации // А.С. Кокин, Г.Н. Яковлева // Вестник Нижегородского университета им. Н.И. Лобачевского, 2011, № 5 (1), с. 218–222.
Кузенко Т. Б. Фінансова безпека підприємства: Нав- чальний посібник / Кузенко Т. Б., Мартюшева Л. С., Грачов О. В., Литовченко О. Ю.– Харків: ХНЕУ, 2010.– 298 с.
Лапуста М.Г., Шаршукова Л.Г. Риски в предпринимательской деятельности. М.: ИНФРА-М, 1998. С. 96.
Науменкова С.В. Фінансове планування як складова системи ефективного управління фінансами акціонерного товариства / С.В.Науменкова, О.І. Глазун // Вісник української академії банківської справи. – 2004. – № 1 (16). – С.71 – 85.
Отливанская Г. А. Финансовое планирование в современной экономической науке / Г. А. Отливанская, Р. А. Бабашов. [Електронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2507
Планирование финансов [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://www.debtexpert.ru/debts-941-2.html
Татьянич Л.С. Роль фінансового планування на підприємстві в умовах ринкового господарювання / Татьянич Л.С. // Вісник бердянського університету менеджменту і бізнесу. – 2010. – №1 (9). – С. 78 – 83.
Финансы, денежное обращение и кредит: Учебник / М.В. Романовский и др.; Под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской. – М.: Юрайт- Издат, 2006. – 543 с