Біографія
Особове становлення
Я, Євгеній Геннадійович Макаров, народився 9 вересня 1994 року в с. Старомлинівка, Донецькій області.
С. Старомлинівка (до 1947 року - Старий Керменчик) було засноване греками в 1779 році. За розповідями батьків село було раніше не гірше районного центру але до нашого часу у зв'язку із закриттям усіх сільськогосподарських об'єктів працювати стало ніде і населення скоротилося.
Мої батьки: Геннадій Григорович Макаров, 1973 р.н., за освітою - токар, 22 роки тому закінчив школу міліції і з того часу працює в Донецьку в полку ППС; Ірина Семенівна Макарова, 1973 р.н., за освітою - майстер по нігтьовому сервісу на даний момент займається своїм салоном .
У дитячий сад я не ходив, оскільки мама на той час займалася моїм вихованням.
У 4 роки я перший раз пішов на риболовлю і до 7 років увесь вільний час я проводив на природі з однолітками. Почав рано захоплюватися технікою ще до школи постійно ходив з обпаленими від паяльника пальцями, а в кімнаті стояв стійкий запах каніфолі і спаленних транзисторів. Так що можна сказати, що я був активною і допитливою сільською дитиною. Оскільки жив я до вступу до університету в селі, навчитися довелося роботі з різноманітним інструментом від банальної викрутки і надалі до зварювального апарату.
У період з 2001 по 2012 рік навчався в загальноосвітній школі I - III східців №1 с. Старомлинівка. Інтерес викликали точні науки. Клас у нас був дуже активний кожне свято і ранок не проходило без нашої участі. Школа у нас була цікава, бракувало тільки нормального трудового навчання, але в 9 класі його замінили на основи бджільництва. Ніколи не забуду сміх одногрупників коли вони про це дізналися. На цьому уроці мені сподобалося і як тільки з'явилася можливість, я завів бджіл. На даний момент це моє можна сказати єдине захоплення яке надалі може стати перспективною і прибутковою справою.
Професійне становлення
В 2012 році закінчивши 11 клас, довго роздумував про те куди поступити, вибір зупинив на ДонНТУ і електротехнічному факультеті. Документи подав взагалі випадково, проходив повз перший корпус і був спійманий дівчиною з приймальної комісії. Вона мене зацікавила і без роздумів і сумнівів першого вересня я пішов на зайняття.
Навчання виявилося цікавим, але в той же час важким. Практичного зайняття було мало а лекції здавалися нескінченними. Перед першим учбовим днем побоювався що не зможу порозумітися з колективом, але вийшло все в точності навпаки. На першій парі Інженерної графіки я був в шоці тому що креслення у нас в школі не було. Але не дивлячись на це креслити мені сподобалося особливо в Компас 3d і це згодилося в подальшому навчанні. Для мене найцікавішими стали 2-5 курси навчання, саме тоді з'явилася можливість не лише працювати головою але і "покрутити гайки", почали активно читати профільні предмети пов'язані з автоматизацією і електроприводом, схемами і принципами роботи електронних пристроїв. Мене зацікавила микросхематехніка, що і посприяло вибору теми бакалаврського диплому і керівника, яким і до цього дня являється Шумяцкий Валерій Матвеевич.
Цілі, плани і бачення майбутнього
Про майбутнє доки не замислювався, час зараз не краще для побудови планів. Але точно знаю що спершу поїду в село і перший рік після навчання, удома займатимуся справами, що накопичилися, тоді я і поміркую про майбутнє і плани. Можливо розширю пасіку і хобі стане прибутковою і цікавою роботою, а може плюс до пасіки відкрию бджільницький магазин якого в нашому районі можна сказати що немає. Роздумувати на цю тему можна довго, але в ідеалі я сподіваюся на те, що знайду застосування своїм умінням, влаштуюся на цікаву роботу за фахом і продовжу удосконалювати свої навички, оскільки освоїти хочеться багато усього нового. Я вважаю що людина яка уміє багато що робити руками не пропаде, без роботи не буде і зможе забезпечити сім'ю.