Особистісне становлення

Я, Узун Владислав Ігорович, народився 24 лютого 1994 року у місті Горлівка, Донецької області. Мої батьки: вітчим – Губа Дмитро Геннадійович, мати – Узун Анжеліка Віталіївна.

У перший клас я пішов в 2001 році. Брав активну участь в шкільних і міжшкільних олімпіадах з математики, російської та англійської мови. Брав участь практично у всіх шкільних заходах не тільки як ведучий, а й безпосередньо організатор. З 2005 по 2010 роки перебував в секції пішого туризму і був капітаном шкільної команди. Брав участь в 4 туристичних зльотах і командних змаганнях.

У 2010 році вступив до Горлівського Машинобудівного коледжу на спеціальність Обслуговування верстатів із програмним управлінням і РТК. Був у складі команди КВН Діти Спонсорів і брав участь в фестивалях КВН міста Горлівки. З 2011 року був головою культурно масового сектора студентської ради коледжу. У 2013 році брав участь в Міжнародний студентський конкурс Із комп'ютерного моделювання серед користувачів програмних продуктів АСКОН

Коледж дав мені дуже гарну базу для вступу до університету, а активну участь в житті коледжу дозволила розвинути комунікабельність і знаходити спільну мову з будь–яким колективом.

Професійне становлення

Коли ти підліток і тобі 16 років, батьки кажуть, що знають краще куди слід свтупати і який шлях обрати. У моєму випадку вони мали рацію і опираючись на їх напуття я поступив в машинобудівний коледж залишивши право вибору спеціальності за собою. На той момент обслуговування верстатів з програмним управлінням і робото–технічних комплексів здавалося мені найбільш цікавою спеціальністю.

Коли навчання в коледжі добігало кінця, переді мною постало питання про необхідність вибору вищого навчального закладу. Диплом молодшого спеціаліста вже дозволяв приступити до роботи, а проходження виробничої практики на Горлівському машинобудівному заводі дозволило зарекомендувати себе, як цілком відповідального і працездатного співробітника. Однією з умов гарантованого працевлаштування було продовження навчання у вищому навчальному закладі за заочною формою навчання, і серед усіх варіантів, я зупинив свій вибір на Донецькому національному технічному університеті. Однак, із – за конфліктної ситуації в країні, завод був змушений призупинити свою роботу, в зв'язку з чим, я поступив на очне відділення ДонНТУ, на факультет інженерної механіки та машинобудування. База знань, отриманих в коледжі, дозволила продовжити навчання на прискореному курсі за спеціальністю Технологічні машини і обладнання на кафедрі Мехатронні системи машинобудівного обладнання.

Найбільший інтерес представляли предмети пов'язані з автоматизацією виробництва, зокрема проектування і програмування роботів і маніпуляторів.

Питання про вступ до магістратури було вирішено швидко і однозначно позитивно. Магістратура – це найвища ступінь в двоступеневій системі вищої освіти. Підсумком двох не легких років роботи стане диплом об отриманні спеціалізованої освіти і бажана кваліфікація. Протягом усього періоду навчання я більш детально вивчив тонкощі своєї спеціальності і отримав досвід у проведенні наукової роботи в цікавій для мене сфері. Магістратура покликана підготувати серйозних фахівців для роботи в виробничих компаніях, працюючих не тільки в наших регіонах, а й за кордоном, і є, як правило, своєрідним прохідним квитком на вищі посади.

Науковим керівником моєї магістерської дисертації стала Поїзд Світлана Андріївна, а темою – Дослідження впливу температурного фактору на процес шліфування виробів з ситалів. На мій погляд використання неметалів в машинобудуванні досить перспективне не тільки в економічному плані, але і в плані подальшого прогресу металургії.

Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації

Після закінчення магістратури я повинен зробити складний життєвий вибір: продовжити наукову діяльність або відправитись практично покоряти професію. В найближчому майбутньому планую успішно захистити магістерську дисертацію, а також вступити в школу для підвищення рівня володіння англійською мовою. Моя спеціальність має на увазі роботу на більш сучасному обладнанні, такому як верстати з ЧПУ і автоматизовані комплекси, і я бачу для себе потенціал в пошуку роботи в Російській Федерації. На даний момент на території Росії є більша кількість підприємств з необхідним сучасним обладнанням.

Постійний розвиток технологій і прагнення людини роботизувати працю, дозволить постійно розвиватися не тільки в особистому професійному становленні, але і відкриває велику кількість дверей для подальшого кар'єрного росту.