Біографія
Особисте становлення
Народився я в селищі Зуївка, Харцизького району, Донецької області, у далекому 1993 році. Все дитинство, отроцтво і юність провів тут. Бігав в футбол, допомагав батькам по дому і господарству. Вдома не сидів, так як з розваг був тільки телевізор, або ж яка небудь робота, і весь вільний час, не тільки тепле, але і в мокру і холодну пору року, проводив на вулиці з друзями.
Батька мого звати, Сергій Вікторович, працює він на шахті, як і багато хто у нашому краї, і вже дуже тривалий час. Свого часу закінчив гірничий технікум у Єнакієвому, відслужив у армії, ще радянської. Він так само народився у цьому селищі і живе тут, по сьогодні. Сам особисто побудував будинок, у якому ми всією сім'єю живемо.
Мати звуть, Інга Миколаївна, працює вона у нашій селищній раді. Родом сама з Кривого Рогу, але приїхала сюди ще дитиною разом зі своєю матір'ю. Закінчила тут школу. Тут же зустріла мого батька, вийшла заміж і більшу частину свідомого життя провела у цьому селищі.
У дитинстві, як я вже писав вище, проводив багато часу на вулиці.Любив грати у футбол з друзями у парку. Та й взагалі, грали у різні ігри на вулиці. Пізніше, ставши старше, ходили на річку з друзями купатися, грати у латки у воді. Батько по приходу з роботи, завжди нагадував мені, що я повинен був зробити за день, якщо щось потрібно було, і якщо я щось не робив, то йшов і робив.Взагалі усі канікули у мене проходили у бегатьні по селищу, і тільки мати змушувала мене вчитися і заганяла додому.
Якимись особливими талантами я не володію. Батько з дитинства прищепив любов до спорту, яка у підсумку перетворилася у звичку, і її можна вважати хорошою. Ще я володію старанністю і завзятістю у монотонної і одноманітною роботі, за умови, що вона мені хоч не багато та до душі. Єдиним талантом по-справжньому у себе, можу назвати бажання пізнавати нове у навколишньому світі.
У дитинстві мріяв стати міліціонером, як би бути рятувальником людей, але більш приземлене бажання. Пізніше, були мрії стати гонщиком, і ганяти на формулі 1. А взагалі чогось конкретного не було тоді, всі мрії змінювалися від обставин у житті. Зараз же мої думки спрямовані на роботу з прийнятною зарплатою, яка б дозволила забезпечити мені і моїм близьким гідне життя
Прагну зайняти соціальний осередок у суспільстві, що б приносити користь державі, у якому живу. Прагну до того, що б моя праця був корисний і гідно оплачений. Намагаюся всебічно розвиватися і не відставати від життя, завжди є бажання досягти успіху у тій справі, якою займаюсь.
Захоплююся спортом, стежу за єдиноборствами і футболом, сам займався боксом, та й взагалі люблю проводити активно свій особистий час. По можливості бігаю, ходжу у зал. Так само моїм улюбленим заняттям є читання художньої літератури, на що я виділяю мало не кожну вільну хвилину.
Що стосується яскравих моментів, так можна сказати про те, як мене навчив їздити на велосипеді мій двоюрідний брат. Потім як батько вчив мене їздити на мотоциклі, я був тоді у старших класах. Так само мені вдалося виступити за збірну ДонНТУ з боксу, що доставило невимовне задоволення за рівнем проведення даного заходу. Можна так само додати і отримання ступеня бакалавра.
До успіхів можу зарахувати можливість навчання у університеті, у який я зміг поступити лише на платну основу, але у наслідок вийшло перевестися на бюджет і більш того отримувати стипендію. Можу зарахувати собі досягненням і то що я перший зі своїх близьких родичів отримаю у найближчому час вищу освіту
Школа у мене одна на все селище, як в принципі і в кожному невеликому поселенні. У ній все знали всіх, так як була вона не великою. Викладають в ній дуже хороші і грамотні вчителі, і дають не тільки знання свого предмета, а й допомагають як наставники. Одним з таких вчителів можу назвати вчителя математики Бородіну Тетяну Борисівну, вона завжди була рада допомогти не тільки зі свого предмета, а й вчила, як бути і що робити. Але за моїми спогадами можу назвати буквально всіх своїх вчителів по школі, які в тій чи іншій мірі вплинули на мене як на особистість, і допомогли стати тим ким я є зараз.
Професійне становлення
У дитинстві батьки мене не підштовхували до вибору, спеціальності, намагалися давати свободу дій у виборі, хоча і не забували забороняти, що то надзвичайне. У школі доводилося вчитися з ухилом на фізико-математичному напрямку. Мені воно давалося так собі, але фізика була все-таки краще, і саме вона стала для мене спец предметом при вступі до університету.
Батьки у першу чергу змушували мене вчитися, і вчити все, що задають у школі, а на рахунок професійної орієнтації завжди запитували мене, ким я хочу стати, і ніколи не нав'язували щось своє. А вчителів у школі не сильно турбувало, куди я піду, головне, що б у університет і вдало здав ЗНО.
Як це часто буває, подавав документи відразу на кілька спеціальностей, і пішов туди куди пішов, не буду лукавити, мене просто переконали сюди вступити, інакше мене б тут не було. Але так як у приймальні комісії сидять ті, хто зобов'язані залучати студентів, у той день вони зробили свою справу.
У період навчання у університеті, мене багато чому навчили по моїй спеціальності. Навчили працювати на стендах і дали можливість практично застосувати теоретичні знання, робота проходила під чуйні наглядом викладачів, які допомогли мені вирости з професійної точки зору.
Найбільш сильний вплив на моє професійне становлення вплинули викладачі нашої кафедри, а саме: Ликов Олексій Геннадійович, Винниченко Микола Григорович, Хламов Михайло Георгійович.
Мотивацією вступу до магістратури стали знову ж, батьки, яким було мало бакалавра, але і у мене не було інших якихось варіантів. Що стосується керівника, то він залишився той же, що і був при захисті бакалавра. Мій викладач наполягав на тій же темі, що і була, тільки вже більш глибоко досліджена на рівні магістерської роботи.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Найближча мета – закінчити університет, після чого буду шукати роботу, і не обов'язково за фахом. У ситуації, що склалася у нас у регіоні, можливо поїду у Росію. А так, чого то конкретного на найближчі роки немає, буду намагатися забезпечити собі гідне існування підвернувшимися можливостями.
Плани на майбутнє такі, що треба знайти роботу, де будуть платити гроші без затримок і повністю, що вкрай складно. І буде це робота за фахом чи ні, не має для мене значення. У майбутньому хотілося б бути максимально самодостатнім і ні від кого не залежати, як би це фантастично не звучало.