Русский   English
ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

На розвиток економіки держави впливають безліч негативних факторів зовнішнього середовища і створюють проблеми для стабільного розвитку. Сукупність цих факторів сприяє зниженню розвитку економічної системи, отже, внутрішні проблеми зростають. В таких умовах все більше зростає роль держави у забезпеченні стійкості розвитку регіонів, як основи, що створює стабільність соціально-економічного розвитку країни в цілому і підвищення рівня життя населення. В магістерській роботі розглядається управлінський підхід до соціально-економічного розвитку регіону, принципи формування системи стратегічного управління розвитком регіону, особливості стратегічного управління соціально-економічним розвитком регіону та шляхи подолання негативних тенденцій.

1. Актуальність теми

Актуальність дослідження обумовлена тим, що успіх проведених соціально-економічних перетворень у регіоні багато в чому залежить від ефективності управлінської діяльності органів влади і управління, які несуть відповідальність за створення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини.

Управління складними соціально-економічними системами являє собою процес реалізації стратегій, в рамках якого досягнення цільових функцій в середньостроковій перспективі забезпечується програмами і проектами, що передбачає необхідність розробки методичних основ і технологій їх реалізації в якості дієвого інструменту досягнення результатів. Процес стратегічно орієнтованого управління соціальними і особливо економічними системами є складним і багатогранним, вимагає наявності високоефективної програмно-проектної підтримки, спрямованої на забезпечення прийняття компетентних і своєчасних рішень, що забезпечує гармонізацію управління в форматі інноваційної економіки.

Реалізація стратегії – це поєднання планових і екстрених управлінських рішень щодо адаптації організації, галузі, регіону, країни в новій ситуації, яка може створити переваги або загрози ослаблення конкурентних позицій цих суб'єктів. Розширюючи даний підхід, стратегію слід розглядати як модель, яка інтегрує основні цілі, політику та дії систем в єдине ціле. Науково обґрунтована стратегія розвитку дозволяє використовувати обмежені ресурси найбільш ефективним способом з урахуванням змін зовнішнього і внутрішнього середовища. Сукупність загально економічних, структуроутворюючих, демографічних, соціально-економічних, еколого-економічних, інноваційно-технологічних і фінансових факторів і ресурсів впливає на господарський механізм, формалізує цільові функції управління і складає основу формування і реалізації стратегій, проектів і програм.

Проблеми стійкості розвитку регіонів актуальні і в даний час, коли глибокі трансформації в економіці роблять її найбільш вразливою і чутливою до впливу найрізноманітніших факторів.

2. Мета і завдання дослідження, об'єкт і предмет дослідження

Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних засад формування стратегії соціально-економічного розвитку регіону та практичних рекомендацій щодо її реалізації для забезпечення довгострокового економічного зростання в сучасних умовах.

Основні завдання дослідження:

  1. Визначити сутність та зміст управління стратегією розвитку соціально-економічних систем.
  2. Обґрунтувати інструментарій і етапи формування та реалізації стратегії розвитку соціально-економічних систем.
  3. Сформувати методологічні та науково-методичні основи оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіону.
  4. На основі використання формалізованих методів спрогнозувати показники виробничої сфери соціально-економічного розвитку регіону і побудувати прогнозну модель розвитку регіону.

Об'єкт дослідження: процеси формування стратегії розвитку соціально-економічних систем.

Предмет дослідження: є методологічні, методичні, інформаційні підходи до формування стратегії розвитку соціально-економічних систем.

3. Теоретичні і методичні підходи до формування стратегії розвитку соціально-економічних систем

3.1 Сутність стратегії розвитку соціально-економічних систем

Управління стратегією необхідно розглядати як управлінську діяльність, спрямовану на досягнення поставлених цілей в умовах нестабільної, конкурентної, ринкового середовища, що включають моніторинг стану регіону, стратегічне планування і реалізацію виробленої стратегії. Під стратегією слід розуміти узагальнюючу модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей управління на основі обраних критеріїв (показників) ефективного розподілу ресурсів.

Стратегія це – це комплекс установок, правил прийняття рішень та способів перекладу системи з старого (наявного) стану в новий (цільовий) стан, що забезпечує ефективне виконання її призначення (місії)[25].

Терміни «стратегічне управління» і «стратегічне планування» часто сприймаються як синоніми, проте стратегічне планування необхідно розглядати як центральну ланку стратегічного управління, так як складання стратегічного плану розвитку регіону являє собою досить складну задачу. Стратегічне планування соціально-економічного розвитку регіону – це класика управлінської діяльності, що означає, що кожен регіон буде шукати свій варіант реалізації стратегічного планування, свій шлях до соціально-економічного процвітання, виходячи з конкретної економічної, соціальної, культурної та управлінської ситуації.

Розвиток – це рух вперед, формування нових якісних і структурних характеристик системи, а також її зростання і розширення. Розвиток є рушійною силою прогресу, його матеріальною основою. У широкому, філософському сенсі розвиток означає процес удосконалення тих чи інших елементів суспільних відносин або матеріально-речових елементів суспільства, перехід до принципово нових якісних характеристик. Серцевиною розвитку є економічний розвиток, який включає кількісне збільшення населення і багатства, поява якісно нових капітальних благ і цінностей, явищ і процесів, глибоку модернізацію та перебудову всієї економічної та соціальної системи.

Економічний розвиток – найважливіша мета будь-якого суспільства, держави. Незалежно від ідеології і вже досягнутого рівня добробуту, всі країни переслідують цілі розвитку економіки і підвищення життєвого рівня. Термін розвиток часто вживається в таких поєднаннях: економічний розвиток, соціально-економічний розвиток, розвиток економіки міста, регіону, країни. У кожному випадку під розвитком розуміється будь-яка прогресивна зміна, насамперед, в економічній сфері. Якщо зміна кількісна, говорять про економічне зростання. При якісній зміні мова може йти про структурні зміни або про зміну змісту розвитку, або про придбання економічною системою нових характеристик.

Економічний розвиток регіону створює базу і є важливим джерелом підвищення якості життя населення, так як в ході взаємно залежних процесів економічного розвитку створюються передумови для підвищення доходів громадян, споживання, рівня освіти та медичного обслуговування. Тобто економічний розвиток, як правило, створює передумови для розвитку соціальної сфери, тому разом із суто економічними характеристиками нерідко розглядають соціальні показники розвитку, які стали не менш важливими в оцінці ступеня розвитку будь-якого регіону.

Розвиток, як процес закономірної зміни, переходу з одного стану в інший, більш досконалий, від старого якісного стану до нового, від простого до складного, від нижчого до вищого завжди є прогресивним. По Шумпетеру, економічний розвиток – це окреме явище, зовсім відмінне від того, що можна спостерігати в економічному кругообігу або в прагненні до рівноваги. Це спонтанні і дискретні зміни в шляхах течії економічного життя, порушення рівноваги, які назавжди змінюють попередній стан рівноваги [16].

Соціально-економічний розвиток являє собою процес постійних якісних, кількісних і структурних змін у стані економіки та соціальної сфери. Соціально-економічний розвиток регіонів завжди було і буде виділено з усієї сукупності державних інтересів як актуальне і пріоритетний напрям, так як кожен регіон, будучи частиною єдиного держави, вносить свою лепту в його історію, внутрішню політичну, економічну, культурну життя, досягнення певних результатів на міжнародній арені. А організація господарської діяльності регіонів за допомогою взаємодії продуктивних сил своїх територій становить єдиний господарський комплекс країни. Саме активізація економічного життя в регіонах визначає тенденції економічного зростання всієї країни.

Соціальний аспект у розвитку полягає в підпорядкуванні цілей економічного зростання першочерговим завданням соціального розвитку. Економічний аспект полягає у найбільшій відповідності кінцевих результатів економічного розвитку досягнення сукупності цілей соціального розвитку. Економічна складова соціально-економічної ефективності є матеріальною основою для поліпшення якості життя – підвищення добробуту суспільства.

Однією з найважливіших рис регіонального господарства є його тісний зв'язок з природно-географічним фактором. Кожен регіон володіє певними природними ресурсами, багато в чому визначають його господарську орієнтацію. Наявність ресурсів, їх обсяг, якість землі, природно-кліматичні умови, місце розташування відіграють ключову роль в економіці регіонів. Обмеженість корисних копалин, збільшення витрат на їх придбання і транспортування ставлять у вигідне становище ті регіони, які володіють багатими природними ресурсами.

Стратегія економічного розвитку регіонів розглядається як система заходів, спрямованих на реалізацію довгострокових завдань соціально-економічного розвитку держави з урахуванням раціонального вкладу регіонів у вирішення цих завдань, визначається реальними передумовами і обмеженнями їх розвитку [1].

Природно, що стратегія економічного розвитку регіонів змінюється в залежності від соціально-економічної і політичної орієнтації держави на конкретному етапі розвитку.

Стратегія соціально-економічного розвитку регіону являє собою документ, що визначає загальні цілі, завдання, напрями розвитку регіону, механізми їх реалізації, які випливають з аналізу ресурсних можливостей, наявної соціально-економічної ситуації та можливих сценаріїв розвитку зовнішніх по відношенню до регіону умов [2].

Стратегія соціально-економічного розвитку регіону може бути обґрунтованими ефективним засобом вирішення соціально-економічних проблем тільки в тому випадку, якщо в процесі її розробки і прийняття поєднуються професіоналізм, науковий підхід до аналізу соціальних явищ і врахування думки основних соціально-економічних суб'єктів, населення регіону, виявленої в ході широкого громадського обговорення проекту.

Управління стратегією соціально-економічного розвитку регіону, як господарської системи, полягає в забезпеченні досягнення науково обґрунтованих, великомасштабних цілей на довгострокову перспективу.

В рамках проведеного дослідження формування стратегії управління регіоном авторами уточнено поняття «стратегія управління», як процесу прийняття та здійснення стратегічних рішень, на основі стратегічного вибору, зробленого на зіставленні власного ресурсного потенціалу з можливостями і загрозами зовнішнього оточення, в якому воно діє.

У процесі формування стратегії важливу роль відіграє стратегічне планування. Під стратегічним плануванням соціально-економічного розвитку регіону автори розуміють процес визначення та реалізація цілей, орієнтирів, пріоритетних напрямів економічного і соціального розвитку та шляхів їх досягнення, які забезпечать ефективне функціонування системи в довгостроковій перспективі, швидку адаптацію до мінливих умов зовнішнього і внутрішнього середовища та підвищення на цій основі якості життя населення.

Актуальність управління стратегією визначають такі чотири фактори-умови:

  1. Поява принципово нових завдань, обумовлених внутрішніми і зовнішніми змінами;
  2. Розширення географічних рамок діяльності національних економік і множинність завдань призводить до ускладнення управлінських проблем;
  3. Посилення ролі вищої ланки управління;
  4. Нестабільність зовнішнього середовища, що підвищує ймовірність стратегічних раптових змін, їх непередбачуваність.

Основою стратегічного управління регіоном є концепція соціально-економічного розвитку. Розробка концепції розвитку регіону – це дослідження стратегічних альтернатив розвитку регіону на певну перспективу. Основними завданнями щодо реалізації стратегії розвитку регіону є:

На думку авторів для успішної реалізації поставлених завдань у соціально-економічному розвитку регіону необхідно дотримуватися наступних принципів: цілеспрямованості, соціальності, системності, адаптивності, комплексності, ефективності, професіоналізму.

Виділяють два основних моменти стратегічного управління регіону. Один з них – потенціал регіону, який забезпечує досягнення цілей у майбутньому. Іншим моментом стратегічного управління є внутрішня структура й організаційні зміни, що забезпечують чутливість регіону до змін у зовнішньому середовищі.

Автори відзначають, що ключове завдання в управлінні стратегій полягає в тому, щоб перевести регіон з його справжнього в бажаний керівництвом і електоратом майбутній стан, для чого необхідно вирішити дві головні проблеми регіонального розвитку:

Функціонування економіки регіону в довгостроковій перспективі визначається зовнішніми і внутрішніми умовами і факторами. Фундаментальні фактори, такі, як розміри регіонального ринку і рівень попиту з боку фізичних осіб і компаній, географічне положення, забезпеченість природними ресурсами, на відміну від інституційних, або не знаходяться під безпосереднім контролем органів влади, або є константою (наприклад, географічне положення). Серед зовнішніх умов найбільше значення для регіонів мають динаміка розвитку світової економіки, досягнення в наукових і виробничих областях, демографічна ситуація.

Висновки

Таким чином, управління стратегією розвитку регіону об'єктивно випливає з необхідності забезпечення соціальної функції і місії регіону в нестабільному середовищі. Воно має специфіку, пов'язану з непрямим впливом на середовище проживання суб'єктів. Зміст стратегічного управління визначається необхідністю розвиваючої, проактивної поведінки органів управління у зовнішньому і внутрішньому середовищі. Стратегічне цілепокладання є самостійною функцією управління розвитком регіону.

Істотним процесом, що визначає сучасний розвиток, є глобалізація світової економіки, а головною стратегією країни і регіону – модель участі в цьому процесі. Якщо у країни та її регіону відсутні свої сценарії розвитку в умовах глобалізації або кризи, то вони змушені будуть брати участь у цьому процесі за правилами і стратегіям, що задається ззовні.

Провідна роль у процесі організації розробки стратегії розвитку належить органам управління. Саме вони повинні стати ініціаціативною силою партнерства між владою, діловим співтовариством і населенням у справі формування стратегія регіонального розвитку.

Суб'єктом розвитку регіону виступають не тільки органи влади федерального, окружного, регіонального, муніципального рівня, але і ділове співтовариство, а також населення. Об'єктом розвитку стає регіон у взаємодії з макрорегіоном, в контексті узгодження стратегічних, тактичних і інших цілей суб'єктів розвитку. Тому потрібні адекватні процеси глобалізації та інші сучасні світові процеси, нові інститути управління розвитком, засновані на стратегічній поведінці, інтеграції цілепокладання, генеруванні конкурентних переваг.

Перелік посилань

  1. Смирнов В.В Особенности эффективного управления развития региона: Методология, стратегия, механизм, организация // Аудит и Финансовый анализ – №6 – 2007.
  2. Андприянов С.В. Управление стратегией социально-экономического развития города: методические аспекты. // ЭРЖ интернет - №3 – 2008г
  3. Аттали Ж. Мировой экономический кризис... А что дальше? / Ж. Аттали. СПб.: Питер, 2009. 176 с.
  4. Гальчинский А. Цикличность как общая закономерность рыночной экономики / А. Гальчинский // Экономика Украины. 1991. №8. С. 25-33.
  5. Гаршин А. С. Особенности стратегического управления / «Молодой учёный» – № 26 (160) – Июнь 2017 г – С. 99-102.
  6. Глазьев С. Кризис, антикризисные меры и стратегия инновационного народнохозяйственного развития в зеркале теории долгосрочной мегатехнологической динамики / С. Глазьев // Российский экономический журнал. 2008. №12. С. 3-9.
  7. Глазьев С.Ю. Стратегия опережающего развития России в условиях глобального кризиса. Монография. / С. Глазьев [Электронный ресурс]: http://www.glazev.ru/upload/iblock/447/447bb80990661122507cb60abd78adb0.pdf
  8. Градов А.П. Цикличность развития экономики и управление конкурентными преимуществами / А.П. Градов. Монография. СПб.: Полторак, 2011. 1150 с.
  9. Дюжилова О.М. Антикризисное управление предприятием: теория и методология: монография / О.М. Дюжилова. Тверь: ТГТУ, 2007. 148 с.
  10. Инфляция в 1980-2015 гг. [Электронный ресурс]: http://svspb.net/danmark/infljacija-stran.php (дата обращения 02.02.2017)
  11. Климко Г.Н. Основы экономической теории: политэкономический аспект / Под ред. Г.Н. Климка. М.: Знание-Пресс, 2004. 268 с.
  12. Кондратьев Н.Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения. М.: Экономика, 2002. 767 c.
  13. Леонтьев В. Экономическое эссе. Теории, исследования, факты и политика / В. Леонтьев. М.: Политиздат, 1990. 416 с.
  14. М.А. Боровская, И.К. Шевченко, А.В. Бабикова, И.С. Богомолова,С.В. Гриненко, Е.К. Задорожняя, М.А. Масыч, Т.В. Морозова, Т.В. М.В. Паничкина, Седова, А.В. Тычинский, Т.В. Федосова, А.Ю. Федотова. Инновационные механизмы стратегического управления развитием социально-экономических систем. Под ред. М.А. Боровской, И.К.Шевченко. – Таганрог: Изд-во ТТИ ЮФУ, 2012. – 198 с.
  15. Меньщикова В.И Стратегия социально-экономического развития в системе управления регионом // Вестник ТГУ, выпуск 6 (74), 2009 – с 77-87.
  16. Нуреев Р. Теории развития: новые модели экономического роста / Р.Нуреев // Вопросы экономики. 2001. №9. с. 136-157.
  17. Организационно-экономические основы стратегического управления территориальным развитием : монография / О.В. Кожевина, С.П. Балашова, М.В. Сиротенко. — М. : РУСАЙНС, 2015. — 142 с.
  18. Ряховская А.Н. Трансформация антикризисного управления в современных экономических условиях / А.Н. Ряховская, С.Е. Кован // Эффективное антикризисное управление. 2013. №5(80). С.62-73.
  19. Сланов В.П. Концепция управления развитием социально-экономических систем как основа инновационных управленческих технологий стратегии регионального развития / ЭКОНОМИКА И УПРАВЛЕНИЕ – N 5(55) – 2010 – С. 96-103.
  20. Сорокина Н.Ю. Концепция стратегического управления развитием как направление современной теории региональной экономики // Журнал Известия Тульского государственного университета. Экономические и юридические науки – 2010г.
  21. Список стран по ВВП на душу населения. [Электронный ресурс]: http://investorschool.ru/spisok-stran-po-vvp-na-dushu-naseleniya-2015 (дата обращения 02.02.2017)
  22. Стратегическое управление социально-экономическим развитием региона / Пивень И. Г, Мартынова Т. А. / Журнал «Новые технологии» №2 - 2011 – с .
  23. Стратегия развития социально-экономического потенциала региона: кластерная модель / Ахметзянова Э.Р, Валеева Э.Н / Стратегия развития экономики - №11 (200) – 2013 – с 41-44.
  24. Туган-Барановский М.И. Периодические и промышленные кризисы. История Английских кризисов. Общая теория кризисов. М. : Наука, 1997. 576 с. 25. Уровень безработицы – список стран [Электронный ресурс]: http://ru.tradingeconomics.com/country-list/unemployment-rate
  25. Шеховцева Л.С. Концептуальные основы стратегического управления развитием региона // Вестник МГТУ, том 9 – №4 – 2006 г. – С..690-693
  26. Шумпетер Й.А. Теория зкономического развития / Й. Шумпетер; [пер. с нем. В.С. Автономова, М.С. Любского, А.Ю. Чепуренко]. М. : Изд-во Прогрес, 1982. 455 с.
  27. Эволюция социально-экономических систем / Л. Г. Батракова. - Ярославский педагогический вестник – 2013 – № 2 – Том I (Гуманитарные науки) – С. 66-69.
  28. Юсим В. Первопричина мировых кризисов / В. Юсим // Вопросы экономики. – 2009. №1. С. 28-39.
  29. Яковлева Ю.К. Социально-экономическое развитие регионов Украины // Економічний вісник Донбасу №3 – 2007 – С. 84-87.
  30. Яхеев А. На жителя какой страны приходится больше всего госдолга? / А. Яхеев [Электронный ресурс]: http://smart-lab.ru/company/bcs_ufa/blog/364763.php