Русский   English
ДонНТУ   Портал магістрів

Зміст

Вступ

Облік земель представляє собою державний захід щодо накопичення, систематизації і аналізу всебічних відомостей про кількість, розміщення і господарське використання земельних ресурсів. Будучи складовою частиною державного земельного кадастру, облік продовжує вивчення господарського стану земель і починає їх вивчення в природному відношенні.

Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь.

Земельно-облікові документи, вивчаючи землі, дають про них у повному обсязі тільки кількісну характеристику. Природний і господарський стан земель висвітлюється ними лише а першому наближенні. Завдання щодо повного вивчення природного і господарського стану земель виконується землеоціночними роботами.

Земельно-облікові роботи вимагають детального, наполегливого і цілеспрямованого вивчення земельного фонду у всіх його структурних підрозділах по всім одиницям і елементам незважаючи на розрізненість і площі одиниць обліку, виключно уважно враховуючи окремо кожен з них в документах обліку. Цю особливість земельно-облікових документів в сучасних умовах обов'язково слід пов'язувати з комп'ютеризацією облікового процесу як єдиного способу додання кадастрової інформації конкурентноздатного характеру.

Державний облік земель проводиться по фактичному стану земельних угідь на підставі якісної землевпорядної документації та планово-картографічних матеріалів, і даних з обліку поточних змін, визначених графічним способом.

1. Мета і задачі

Мета – розробити форми статистичної звітності з кількісного обліку земель для ДНР.

Основні завдання дослідження:

  1. Аналіз ведення обліку земель за кордоном.
  2. Аналіз і порівняння форм звітності в правовій системі України та Російської федерації.
  3. Аналіз і вирішення проблеми невідповідності форм звітності і картографічних матеріалів.
  4. Внесення змін до форми звітності відповідно до рішення поставлених завдань.

2. Постановка проблемы

На сучасному етапі, земельне законодавство ДНР знаходиться в стадії формування. У період становлення законодавчої бази є можливість ввести необхідні зміни і вдосконалити процес управління земельними ресурсами з урахуванням аналізу досвіду інших держав.

Так як земля є цінним економічним ресурсом держави і багатством народу, вкрай важливо ефективне ведення земельного кадастру. Відомості кадастрового обліку в більшості країн світу мають вплив на загальну землевпорядну політику країни, тому максимально точні відомості про розміри та стан земельних ресурсів є надзвичайно важливими, а звідси підвищена увага до кадастрового обліку [1], [2], [3],[5], [6], [7], [9], [10], [29], [32].

Кількісний облік земель, що є складовою частиною земельного кадастру, являє собою систему заходів з накопичення, систематизації і аналізу всебічних відомостей про кількість, якість, розміщення і господарське використання земельних ресурсів.

Основне завдання обліку земель полягає в тому, щоб дати характеристику не тільки землеволодіння та землекористування, а й кожній земельній ділянці як земельно-облікової одиниці. Кожна земельна ділянка складається з певної кількості земельних угідь за категоріями відповідно до цільового призначення земель. Урахуванням охоплюються всі землі державної, комунальної та приватної власності.

Дані обліку кількості земель відображають фактичний стан їх використання та фіксуються в щорічних звітах за формами 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем [4], [5], [8], [12], [14], [18], [19].

Однак без графічного відображення кількісного обліку земель важко виділити окрему земельну ділянку та визначити його економічну ефективність. Ще однією важливою проблемою є неузгодженість між інструкцією з кількісного обліку земель та стандартної класифікації землекористувань ЄЕК [11][13][32].

Для вирішення цих проблем необхідно проаналізувати кадастрові системи інших країн і виявити найбільш підходящу процедуру обліку земель.

3. Аналіз ведення обліку земель за кордоном

У більшості Європейських країн земельний кадастр ведеться на протязі століть і є складним заходом, що охоплює широке коло питань з вивчення, оцінки та обліку земель. Кадастрові відомості слугують для юридичного оформлення угод із землею, розрахунку податкової ставки і визначення цін на землю, а також для ефективного господарського використання.

У зарубіжній практиці поняття кадастр найчастіше пов'язують з поняттям «нерухомість». А під нерухомістю при цьому визначається громадський опис, що містить дані щодо кількості, вартості, власності ділянок землі та іншого нерухомого майна, міцно прив'язаного (пов'язаного) до землі [21], [22], [24], [31], [42], [49], [50], [51].

Як зауважує С. Волков (2005), земельний кадастр за кордоном, включає в себе не тільки технічні дії, але і певний земельно-кадастровий процес, пов'язаний з реєстрацією земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна, а також угод з ним. В результаті відомості, одержані внаслідок проведення земельного кадастру нерозривно пов'язані з поняттями обліку, оцінки вартості земельних ресурсів, оцінки стану і можливості використання за тим чи іншим призначенням [8].

Орієнтуючись на економічно розвинені країни, кадастрові системи можна розділити на чотири групи:

  1. країни з наполеонівською адміністративною системою, яка включає країни півдня Європи – Францію, Іспанію, Італію, Грецію;
  2. країни з німецькою системою – Німеччину, Австрію, Швейцарію;
  3. блок скандинавських країн, де головним представником є Швеція;
  4. окремо виділяють групу англомовних країн, куди входить Англія та інші країни світу, які в тій чи іншій мірі зазнали впливу англійського загального права, включаючи США і Канаду.

Крім того, свої особливості мають кадастрові системи колишніх соціалістичних країн і країн ісламського впливу, про які в літературі є зовсім мало інформації2], [46].

3.1 Країни з наполеонівської кадастрової системою

У країнах з наполеонівської системою головна мета кадастру – оподаткування власності (фіскальний кадастр), він не має функцій юридичної кадастру, або системи, спрямованої на захист прав власності.

У Франції історично склалася досить складна система інформаційного забезпечення управління земельними ресурсами, в якій задіяні різні міністерства і відомства. Сучасний французький земельний кадастр являє собою струнку систему обліку земель для цілей оподаткування. Основні принципи цього кадастру складаються в єдності якісного і кількісного обліку земель при хорошій планово-картографічній основі.

Функції кадастру у Франції полягають у визначенні місця розташування та ідентифікації земельних ділянок; описі їх кордонів, типу вирощуваних культур, характеристики будівель; розрахунку бази для оподаткування земельних ділянок і будівель; оновленні кадастрового плану та супутньої текстової інформації.

Кадастрова документація комуни включає: кадастровий план, опис секції (легенди плану), кадастрову матрицю, а також додаткову інформацію, призначену для потреб кадастрової служби.

Парцела є базовою кадастрової одиницею. Вона являє собою ділянку землі, що належить одному власникові. Кожна парцелла ідентифікується по унікальному номеру всередині кадастрової секції.

Зведеним документом для обліку та оцінки майна, а також для визначення земельного податку забудованих і незабудованих земельних ділянок служить кадастрова матриця [8], [21], [22], [23], [24], [25].

3.2 Країни з німецькою системою кадастру

Німецька система управління нерухомістю, виходячи з юридичних традицій країн, які відносяться до цієї групи, відрізняється від наполеонівської системи кадастру насамперед детально відпрацьованими процедурами, високою точністю визначення меж землеволодінь, гарантіями положення кордонів і гарантіями зареєстрованих прав. Система реєстрації прав та кадастру нерухомості скаладається в цих країнах з двох частин: поземельної книги і кадастру (Grundbuch + Cadastre).

В Австрії ведення кадастру і поземельної книги знаходиться у федеральній компетенції. Здійснення кадастрових робіт входить в обов'язок Федерального відомства по стандартам і топографічній зйомці, яке, в свою чергу, підпорядковується Міністерству економіки та праці. Ведення поземельної книги з підтвердженням існуючого правового статусу відповідних земельних ділянок (власність, обтяження, сервітути і т. д.) Знаходиться в компетенції судового органу (суду поземельної книги).

У базі даних земельних ділянок міститься інформація про фонд земельних ділянок Австрії. Кадастрова карта являє собою графічну частину кадастру в системі топографічної зйомки місцевості. Предметом зображення є поворотні точки меж земельних ділянок, номери ділянок, а також види землекористування (землі сільськогосподарського використання, ліс, сади і т. д.) [8], [21], [22], [23], [24], [25].

3.3 Кадастр країн Північної Європи

Особливістю скандинавських країн є централізація реєстру власності, а також значний вплив західноєвропейських (німецьких) традицій реєстрації. Ці країни мають точні великомасштабні карти нерухомості, створені в єдиній системі координат, які покривають всю країну і на яких базується система реєстрації прав власності. Реєстри власності, в основному комп'ютеризовані, виконуються центральними державними офісами, тоді як картографування ділянок нерухомості ведеться на рівні провінцій. Найбільших успіхів у створенні реєстру власності досягла Швеція.

Швеція – чи не єдина країна, де на базі земельного кадастру створена автоматизована інформаційна система відомостей про землі, нерухомості, населенні. Кадастр даної країни розглядається як система найбільш раціонального і ефективного використання всіх ресурсів в області землекористування. Він перетворений в багаторівневу інформаційну систему відомостей про землі та нерухомості в результаті злиття автоматизованого національного банку даних про нерухомість з банком даних про населення, матеріалами економічної статистики, оподаткування і результатами переписів. Власне земельний кадастр складається з двох реєстрів: земельного та нерухомої власності.

Для кожної ділянки обов'язково наводиться така інформація: місце розташування (адреса, координати), площа, податкова вартість, власник (адреса, особистий цивільний реєстраційний номер і т. п.). Вимоги до забудови та її план, обмеження і правила використання території, ідентифікаційний номер, примітки.

Згідно із законодавством Швеції, зміст кадастрових карт включає: кордон та кадастрові номери одиниць нерухомого майна, записи про які внесені до головного реєстру; земельні ділянки, на які зареєстровані сервітути; окремо земельні ділянки, на які зареєстровані сервітути, пов'язані з інженерними мережами та спорудами; земельні ділянки, на яких є споруди суспільного користування; дороги загального користування; деякі відомості з реєстру планів; кордони ленов, муніципалітетів, парафій; деякі топографічні елементи; адреси і регістри адрес; точки кордонів нерухомості, включені в реєстр координат [8], [21], [22], [44], [45], [57].

3.4 Кадастр в англомовних країнах

Серед європейських країн особливо виділяється Англія. Основою системи управління земельними ресурсами служить так званий земельний реєстр Її Величності (Her Majesty Land Register), який по суті є реєстром прав власності на нерухомість (або реєстром титулів).

Облікові записи про земельні ділянки, що містяться в базах даних в урядових відділах і громадських об'єднаннях, протягом багатьох років формувалися і накопичувалися відповідно до цілей і завдань цих організаційних структур без належної координації діяльності в сфері уніфікації відомостей про земельні ділянки, тому створюється національна земельно інформаційна система. Сучасна система вивчення земель у Великобританії включає два основних етапи: фізичну і економічну класифікацію земель. При фізичній класифікації всі землі країни в залежності від ступеня впливу фізичних факторів, що обмежують їх використання в сільськогосподарському виробництві, об'єднують в п'ять класів землепрігодності. Основними фізичними факторами, які впливають на сільське господарство, є клімат, рельєф, особливості грунтового покриву (вологість, глибина кореневого шару, механічний склад, структура, кам'янисті). До першого класу відносять землі з дуже невеликими обмеженнями їх сільськогосподарського використання або землі, що не мають таких обмежень. До наступних класів відносять землі з невеликими, середніми, великими і дуже великими обмеженнями. Економічна класифікація земель заснована на визначенні вартості стандартної чистої продукції кожного класу земель [8], [22], [25], [26], [30], [35].

Земельний кадастр США на ранній стадії призначався для швидкого заселення земель, а лише потім для оподаткування. Він бере свій початок з 1785 р, коли в країні була прийнята за основу прямокутна система геодезичних координат. З цього часу почали проводити опис землеволодінь, складати акти про наявність земельної власності (в земельній книзі), здійснювати облік земель.

Кадастр земель в США спрямований на реалізацію трьох основних функцій:

  1. інформаційна база для оподаткування;
  2. інформаційна база про права землевласників;
  3. моніторинг сучасного і потенційного використання земель.

У базу даних багатоцільового кадастру включені наступні файли: правовий опис в графічному вигляді з доповненням в текстовому; облік земельної власності – інформація про кожну парцелу (характеристика грунтів, ландшафт і ін.); ринкові відомості – відомості про ціни та витрати, дат придбання і оренду, тобто відомості, що становлять інтерес на ринку; землекористування (податковий список) – дані про платника податків, величині податку, коді податкової ставки. У більшості районів США облік земель веде держдепартамент, в інших випадках – департамент штату. Різноманіття земельної власності і конкуренція не дозволили реалізувати систему багатоцільового кадастру в цілому, тому діють лише окремі його частини [8], [21], [22], [34], [35], [41].

В Австралії склалася чітка система управління земельними ресурсами на основі системи реєстрації землеволодінь Торренса (Torrens Title System), яка має такі основні нововведення:

Досвід використання системи реєстрації Торренса в Австралії показав, що з метою підвищення ефективності використання та охорони земель дії, пов'язані із забезпеченням управління земельними ресурсами, реєстрацією земельних ділянок та іншого нерухомого майна, земельним кадастром та оцінкою земель, землеустроєм, геодезією і картографією, земельно-інформаційними системами, повинні бути зосереджені в одному державному відомстві (на підприємстві).

У зв'язку з цим наприкінці 1990-х років в штаті Новий Південний Уельс при Департаменті інформаційних технологій і управління (земельна адміністрація) було створено Державне госпрозрахункове підприємство земельно-майнової інформації (LPI – Land and Property Information), що має в своєму складі три основних підрозділи:

Зведення землевпорядних дій в одне підприємство, що веде реєстрацію, облік, оцінку, формування об'єктів земельно-майнового комплексу та управління ними в Австралії, дозволило по-висіть ефективність державного управління земельними ресурсу-ми, знизити питомі витрати на землевпорядкування та земельного кадастру, зменшити число адміністративного персоналу, який відає земельними справами, організувати раціональне використання та охорону земель країни [8], [21], [28], [37], [38].

3.5. Кадастр країн Східної Європи

У країнах Східної Європи підвищується статус земельного кадастру в зв'язку з подіями в них економічними перетвореннями, особливо в сільському господарстві, і кадастр перетворюється в багатоцільові інформаційні системи про земельні ресурси. Загальні проблеми земельної реформи в країнах Східної Європи:

Історія кадастру в Польщі пов'язана з історією польської держави, з її входженням до складу Речі Посполитої, з поділами Польщі. Кадастр проводився на основі люстрацій земель. У ХІХ ст. почали складати докладні карти з додатком до них реєстрів, що містили докладні відомості про кожній дільниці: номер, назва угідь, розмір, використання та ін. Проводилась природно-аграрна класифікація земель. Урахуванням земель займаються територіальні органи геодезії, для його ведення впроваджується автоматизована система.

У Польщі запроваджено метод автоматичної обробки даних в рамках інформаційної кадастрової системи. Інформаційну систему планується розширити до системи багатоцільового кадастру, що включає облік земель, будівель, ліси та іншої нерухомості з рішенням економічних задач [8], [21], [51], [54].

У Республіці Білорусь Державний земельний кадастр розглядається як сукупність відомостей і документів про правовий стан, природний стан і господарське використання земель і призначений для реалізації земельного законодавства, регулювання земельних відносин, управління земельними ресурсами, проведення землеустрою, оцінки та планування господарської діяльності землекористувачів, землевласників і власників землі, здійснення інших заходів, пов'язаних з використанням і охороною землі. Дані державного земельного кадастру використовуються при встановленні прав на земельні ділянки, здійснення операцій з ними, визначення вартості і розмірів платежів за землю.

До Державного земельного кадастру входять:

Земельний облік включає облік кількості та якості земель. Він ведеться по фактичному стану та використання земель на основі доброякісних планово-картографічних матеріалів. Обліку підлягає вся земельна фонд по адміністративно-територіальним одиницям, категоріям земель і землекористувачів, земельних ділянок і видів земель.

Об'єктом обліку, як і кадастру в цілому, є всі земельні ресурси країни. Основні одиниці обліку - земельні ділянки, які групуються за виробничими чи іншим атрибутивною параметрам. Основний елемент обліку - вид земель (угіддя), окремі ділянки і контуру яких є одиницями рахунку при земельному обліку для отримання загальних даних за видами земель, земельної ділянки (землекористування) і т. д.

Складовою частиною земельної обліку є інвентаризація земель, яка представляє собою одноразову облікової захід.

При обліку земель застосовують два види відображення відомостей: текстовий (отримані дані висловлюють цифровими показниками і вносять в спеціальні документи) і графічний, тобто результати безпосередніх спостережень на місцевості за допомогою спеціальних технічних прийомів відображаються на планово-картографічній основі [8], [21], [47].

4. Облік земель в Російськії Федерації

Земельний кадастр Росії все більшою мірою розглядається як механізм захисту прав на землю [56].

При веденні державного кадастру нерухомості здійснюється кадастровий облік. Кадастровий облік нерухомого майна – це дії по внесенню в державний кадастр нерухомості відомостей про нерухоме майно, які підтверджують існування такого нерухомого майна з характеристиками, що дозволяють визначити це нерухоме майно як індивідуальну певну річ, або підтверджують припинення існування цього нерухомого майна, а також інших відомостей про нерухоме майно.

Облік земель є складовою частиною державного земельного кадастру, відображає господарське використання і природний стан земель, накопичує і подає відомості про кількість земельних ресурсів, необхідні для управління територіями.

Облік земель ведеться за категоріями, об'єктами власності, землеволодіння, землекористування, сільських населених пунктів, міст, муніципальних утворень, суб'єктів Російської Федерації і в цілому по країні [1], [4], [20].

Він проводиться за фактичним станом і використання земельних угідь на основі доброякісних планово-картографічних матеріалів, даних інвентаризації земель, обстежень і вишукувань, звітів землекористувачів, власників, орендарів. Звіти складаються щорічно (за станом на 1 січня) про що відбулися зміни в складі земель за єдиною формою (форма-22, затверджена Держкомстатом Росії) на підставі матеріалів обліку попереднього року, виправлень і доповнень за результатами нових зйомок, інвентаризації, контрольних обмірів.

Залежно від завдань, змісту і специфіки робіт облік кількості та якості земель поділяють на основний (первинний) і поточний (оперативний). Ці два види обліку взаємопов'язані між собою і представляють певні етапи єдиного процесу земельного обліку.

Первинний (основний) облік полягає в отриманні необхідної інформації про розміри, місцезнаходження, якісний стан, розподіл та використанні земель і внесення цих даних в земельно-кадастрові документи.

Поточний облік земель полягає у виявленні та внесенні в земельно-кадастрові документи змін, що відбулися в використанні земель після проведення основного земельного обліку.

Результати поточного обліку земель відображають у земельно-облікової документації. На рівні землеволодіння (землекористування) такими документами є поконтурної відомість і земельно-обліковий план [54].

Звіт про наявність земель та розподіл їх за формами власності, категоріями, угіддями та користувачами складається відповідно до п. 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 травня 2008 р N 671-р, що затвердив відповідно до Федерального закону від 29 листопада 2007 р N 282-ФЗ Про офіційний статистичний облік і системи державної статистики в Російській Федерації Федеральний план статистичних робіт, згідно з яким Росреестр є суб'єктом офіційного статистичного обліку та здійснює формування офіційної статистично інформації, названої в п. п. 9.6 - 9.13 плану, а також звітні дані є інформаційною базою для підготовки Державного (національного) доповіді про стан і використання земель в Російській Федерації, щорічно подається до Кабінету Міністрів України згідно з Постановою Уряду Російської Федерації від 28.11.2002 N 846 Про затвердження Положення про здійснення державного моніторингу земель.

Звіт складається один раз на рік за станом на 1 січня року, наступного за звітним.

Статистичний звіт являє собою узагальнений, систематизований за певним принципом звід документованих відомостей про земельний фонд в певних межах.

Звітною документацією є форми федерального державного статистичного спостереження за земельними ресурсами, затверджені Постановою Росстату від 06.08.2007 N 61 Про затвердження статистичного інструментарію для організації Роснерухомістю статистичного спостереження за земельними ресурсами, а також додатки до статистичних форм і таблиці.

Форми державного статистичного обліку:

  1. N 22-1 Відомості про наявність і розподіл земель за категоріями і формами власності (попередні відомості);
  2. N 22-2 Відомості про наявність і розподіл земель за категоріями і угіддям;
  3. N 22-3 (організації) Відомості про права, на яких використовували землю підприємства, організації, господарства, суспільства, що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції;
  4. N 22-3 (громадяни) Відомості про права, на яких використовували землю громадяни (об'єднання громадян), що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції;
  5. N 22-4 (організації) Відомості про наявність земель у підприємств, організацій, господарств, товариств, що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції;
  6. N 22-4 (громадяни) Відомості про наявність земель у громадян (об'єднань громадян), що займаються виробництвом сільськогосподарської продукції;
  7. N 22-5 Відомості про розподіл загальних площ міських поселень за видами використання земель і формам власності (попередні відомості);
  8. N 22-6 Відомості про розподіл загальних площ сільських поселень за видами використання земель і формам власності (попередні відомості);
  9. Додаток N 1 до форми N 22-4 (організації, громадяни) Стан меліорованих земель (зрошення);
  10. Додаток N 2 до форми N 22-4 (організації, громадяни) Стан меліорованих земель (осушення).

5. Облік земель в Україні

Згідно з наказом Держкомстату № 126 від 27.07.1992 Про затвердження форм державної статистичної звітності по земельних ресурсах, облік кількості земель ведеться по власниках землі та землекористувачам, в тому числі орендарям.

При обліку кількості земель виділяються: землі в межах населених пунктів, землі за межами населених пунктів, землі за формами власності, зрошувані та осушені землі, землі знаходяться в користуванні у тому числі на умовах оренди.

Для кількісного обліку земель застосовується найбільш поширена одиниця виміру площі – гектар. За існуючою практикою землі приватної власності і ті, які знаходяться в користуванні громадян, обліковуються з точністю до 1 м2, інші до 0,01 га.

Державний облік земель проводиться по фактичному стану земельних угідь на підставі доброякісної землевпорядної документації та планово-картографічних матеріалів, і даних з обліку поточних змін, визначених графічним способом [9], [12], [13], [14], [15], [16], [17], [19], [20].

Облік кількості земель ведеться згідно державної статистичної звітності. Наказом від 05.11.98.г. №377 Держкомстатом України затверджено та введено в дію, починаючи з 01.01.99 р, форми звітності:

  1. Форма 6-зем (річна) – Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддях та видами економічної діяльності;
  2. Форма 6а-зем (річна) – Звіт про наявність зрошуваних земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддям;
  3. Форма 6б-зем (річна) – Звіт про наявність осушених земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддям;
  4. Форма 2-зем (піврічна) – Звіт про землі, які перебувають у власності та користуванні.

Кількісний облік земель ведеться автоматизовано за допомогою програмного комплексу Земля.

ООднак, в 2015 року було внесено зміни до законодавства. Так, Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.12.2015 № 337 Про затвердження форм адміністративної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 11-зем, 12-зем, 15-зем, 16-зем) та Інструкції щодо їх заповнення , були прийняті нові форми звітності:

  1. Форма звітності № 11-зем (квартальна) Звіт про землю і земельних ділянок за цільовим призначенням та формами власності та Інструкцію щодо її заповнення;
  2. Форма звітності № 12-зем (річна) Звіт про землю і земельних ділянок по власниках і користувачами, формам власності та Інструкцію щодо її заповнення;
  3. Форма звітності № 15-зем (квартальна) Звіт про землю і земельних ділянок за цільовим призначенням і угіддями та Інструкцію щодо її заповнення;
  4. Форма звітності № 16-зем (річна) Звіт про землю і земельних ділянок по власниках і угіддям та Інструкцію щодо її заповнення.

Аналіз стану земельного фонду Донецької Народної Республіки

На сучасному етапі відбувається формування земельного фонду ДНР в зв'язку з встановленням меж. Також слід враховувати, що деякі земельні угіддя на даний момент не придатні для цільового використання.

Станом на 01.01.2017 р земельний фонд ДНР згідно з формами статистичної звітності з кількісного обліку земель сформований таким чином (на підставі даних Державного комітету із земельних ресурсів Донецької Народної Республіки).

Рисунок 1 - Територія Донецької Народної Республіки станом на 01.01.2017

Рисунок 1 – Територія Донецької Народної Республіки станом на 01.01.2017

Діаграма 1 - Загальна площа земель Донецької Народної Республіки

Діаграма 1 – Загальна площа земель Донецької Народної Республіки

За формою 6-зем

Діаграма 2 - Розподіл земель Донецької Народної Республіки по землекористувачам і власникам

Діаграма 2 – Розподіл земель Донецької Народної Республіки по землекористувачам і власникам

Діаграма 3 - Структура земельного фонду Донецької Народної Республіки за основними видами угідь

Діаграма 3 – Структура земельного фонду Донецької Народної Республіки за основними видами угідь

За формою 2-зем

Діаграма 4 - Розподіл земель Донецької Народної Республіки за формами власності

Діаграма 4 – Розподіл земель Донецької Народної Республіки за формами власності

Діаграма 5 - Розподіл земель державної та муніципальної власності за видами користування

Діаграма 5 – Розподіл земель державної та муніципальної власності за видами користування

Висновки

На даному етапі роботи було виконано огляд літератури та розглянуто досвід інших країн в області обліку земель. Наступними завданнями за планом є порівняння форм звітності України і Росії, а також ввести необхідні зміни до форм звітності ДНР.

Під час написання реферату дослідження ще не закінчене. Остаточні результати будуть представлені в червні 2018 на захисті магістерської роботи.

Перелік посилань

  1. Колчина Н.В., Пестин К.А. Государственный кадастровый учет земельных участков: прошлое, настоящее, будущее // Инновационная деятельность: теория и практика. – 2016. №5. – с. 25-36.
  2. Сараненко И.И. Анализ государственного земельного кадастра Бгачевского сельского совета черкасской области // Вестник Воронежского государственного аграрного университета. – 2011. – № 2 (29).
  3. Богатырев Г.Б., Воронина М.М. Из истории земельного кадастра // Проблемы агрохимии и экологии. – 2011. – №3. – с.44-46
  4. Быстраков Ю.И. Учет и анализ использования земельных ресурсов. М.: Статистика, 1976.
  5. Е.Г. Черкашина. Кадастровый учет земельных участков: современная история: Автореф. дис. канд. наук. – М., 2007. – С. 13.
  6. Варламов А.А. Теоретические и методические положения управления земельными ресурсами и формирования системы государственного земельного кадастра. Монография. Том 2. М., 2001 г.
  7. Государственный земельный кадастр. – М.: /Библиотечка «Российской газеты, выпуск № 14, 2001.
  8. Волков С.Н. Землеустройство. Том 7. Землеустройство за рубежом. – М. КОЛОСС – 2005..
  9. Дегтярев И.В., Осипов Л.И. Земельное право и учет земель. М.: изд-во Колос, 1970.
  10. Ерофеев Б.В. Земельное право России. М.: ООО Профобразование,2001.
  11. Жариков Ю.Г. Некоторые вопросы теории земельного права // Земельное законодательство и практика его применения на современном этапе. Сборник статей научно-практической конференции, сост. Боголюбов С.А., Широкорад И.И. – М.: ИЗиСП, ГУЗ, 2004.
  12. Третяк А.М. Проблеми розвитку державного земельного кадастру в україні як системи фіксації земельних активів // Земельний кадастр. – 2012.– №1. – с. 28-34.
  13. Г. М. Дудич. Економічний механізм державного регулювання земельних відносин. // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія Економіка і менеджмент. – 2013. – №12(58). – с. 13-17.
  14. Паньків З. В. Сучасний стан землекористування. // Земельний кадастр. – 2012.– №1. – с. 304-312.
  15. О. А. Демидов. Про землекористування і облік земельних ресурсів та об’єктів рекультивації на прикладі дніпропетровської області // Міжвідомчий тематичний науковий збірник Землеробство. – 2013. – №85. – с.120-130.
  16. Монтян Т. Система титулів Торренса: коли вже її обере Україна. [Электронный ресурс]; режим доступа:blogs.pravda.com.ua
  17. Пономарьова Я.О. Порівняльно-правовий аналіз регулювання адміністративних проваджень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в Україні та за кордоном / Я. О. Пономарьова // Форум права. – 2011. – № 4. – С. 577–582.
  18. 18. Попов А.С. Основні аспекти розвитку кадастрових систем / А.С. Попов // Вісн. Львів. нац. аграр. ун-ту: Серія Економіка АПК. – Львів: ЛНАУ, 2010. – № 17(1). – 343 с. – С. 246-251.
  19. Г.І. Грещук. Особливості землевпорядного забезпечення кадастрової діяльності // Землекористування. – 2016. – №4. – с. 142-147.
  20. Магазинщиков Т.П. Учет земель (учебник для землеустроительных факультетов). Львов, ЛСХИ, 1970.
  21. Попов А.С. Кадастровi та реєстрацiйнi системи країн свiту: монографiя/А.С.Попов. – Х.: Вид.-во ТОВ Щедра садиба плюс, 2014. – 216 с.
  22. Миронова Л.А. Система учета земель за рубежом. // Наука и современность. – 2013. – с. 117-121.
  23. Герман И.Е. Земельные дела в Западноевропейских странах. / Герман И.Е. – М.: Типо-литография В. Рихтера, 1913. – 208 с.
  24. Филиппова А.П. Зарубежный опыт функционирования кадастровых информационных систем // Земельный вестник России, № 1-2, 2005 – с.63-68.
  25. Рассказова А. Опыт управления земельными ресурсами в зарубежных странах // Электронный журнал Investzem.Ru; режим доступа:works.doklad.ru
  26. Черемшинський Г. Обзор опыта зарубежных стран в создании земельных регистрационных систем. / Г. Черемшинський // Укргеодезкартография.
  27. Системы регистрации прав на недвижимое имущество. Опыт зарубежных стран / под ред. А. А. Лазаревского. – М.: Фонд Институт экономики города, 2000. – 176 с.
  28. Волков С.Н. Землеустройство и управление землей в Австралии / С.Н. Волков // Земельный вест. России. – 2002. – № 1. – С. 45I51.
  29. Государственный земельный кадастр Республики Беларусь: стремление вперед.
  30. Tatarenko T. S. Role land inventory in land management // Doung Science. – 2014. – №2. - с.
  31. Peresolyak V.Y. Aspects of restoring the extent village, town and city councils and administrative territorial units for state land cadastre. // Land management science, production and education XXI century. Proceedings of the international scientific – practical conference. : Institute of Agrarian Sciences of Land Management , 2001. – S. 58 – 64.
  32. Standard Classification of Land use. UNJECE (Geneva) [Электронний ресурс]. Режим доступу:www.unescap.org
  33. Land Administration for Sustainable Development / I.P. Williamson, S. Enemark, J. Wallace, A. Rajabifard. – Redlands, California, USA: ESRI Press Academic, 2010. – 497 p.
  34. Enemark S. Land Administration Systems – concepts and functions / Lecture Course: Land Administration Systems 2.
  35. The Bogor Declaration // Report from the United Nations Inter-Regional Meeting of Experts on the Cadastre, 18-22 March, Bogor, Indonesia.
  36. Bogaerts T. Cadastral Systems: Critical Success Factors. / Proceedings of the 24st Urban Data Management Symposium.
  37. Mills T. A Case for Torren’s system of Title Registration / T. Mills / International Real Estate Society Conference, Kuala Lumpur, 26-30 January 1999.
  38. Wallace J. A Methodology to Review Torrens Systems and Their Relevance to Changing Societies from a Legal Perspective // UN-FIG Conference on Land Tenure and Cadastral Infrastructures for Sustainable Development, Melbourne, Australia, 24-27 October 1999.
  39. Ciparisse G. Multilingual thesaurus on land tenure / G. Ciparisse. – Rome: Food and Agriculture Organization of the United Nations, 2003. – P. 96.
  40. Dale P.F. Let the Users Speak / Proceedings of the International Conference on Cadastral Reform, 29 June – 1 July 1192, Melbourne, Australia.
  41. Dale, P. Cadastral Surveys within the Commonwealth / P. Dale. – London: Her Majesty's Stationery Office, 1976. – 281 p.
  42. Enemark S. Land Administration Infrastructures for Sustainable Development / S. Enemark / The Seventh United Nations Regional Cartographic Conference for the Americas On Spatial Data and Development: Building a Sustainable Infrastructure, 22-26 January, 2001, New York.
  43. Jo Henssen. Basic principles of the main cadastral systems in the world. [Электронный ресурс]; Режим доступа:www.fig.net
  44. Jaap Zevenbergen. A Systems Approach to Land Registration and Cadastre
  45. Йенсен У. Автоматизированная регистрация недвижимости в Швеции / Ульф Йенсен [Электронный ресурс]; Режим доступа:www.geo-garant.ru
  46. Ericsson Agneta, The cadastral system in Sweden / Agneta Ericsson
  47. Типология основных мировых систем управления недвижимостью / Офиц. сайт науч.-техн. библиотеки Сибир. гос. геодез. акад.
  48. Земельные отношения в Республике Беларусь в 2003–2004 годах / сост. А. А. Гаев [и др.]. – Мн., 2005.
  49. Ткачук С.А. Управление земельными ресурсами (вопросы общей теории) Учебное пособие. – Целиноград: ЦСХИ, 1986.
  50. Улюкаев В.Х. Варламов А.А., Петров Н.Е. Земельное право и земельный кадастр. Учебник. – М. : Колос, 1996.
  51. Дегтярев И.В., Осипов Л.И. Земельное право и земельный кадастр. – М.: юридическая литература, 1986
  52. Гендельман М.А., Волков С.Н. и др. Научные основы землеустройства.,курс лекций – Акмола: ААГРУ, 1995.
  53. Зябликов В.В. Земельный кадастр в за рубежом. – СПб.: Питер, 2010.
  54. Хохлов И.Х., Матвиенко В.А. Кадастр и оценка земельной собственности. – М.: Архитектура – С, 2009.
  55. Фомина П.П. История учета земельных ресурсов. – М., 1996. С. 118.
  56. Баранов В.М., Птичкин В.А. Развития кадастра. – М.: «Былина», 2001.