Біографія
Особистісне становлення
Я, Контурська Катерина Вікторівна, народилася в місті Донецьку 5 квітня 1995 року. З самого дитинства жила в селі Кленівка Амвросіївського району. З самого народження була дуже допитливою. Мене цікавило все абсолютно і тому у мене завжди в голові виникала купа питань. Саме через це поїздки в автобусі зі мною для батьків були величезним випробуванням для їх нервової системи.
Як і всі діти в моєму селі, я ходила у місцевий садок Журавлик
. Завжди брала участь в танцювальних постановках в садку, а також в пісенних конкурсах і конкурсах читців. І тільки пізніше, коли трохи підросла, зрозуміла, що всі ці таланти у мене відсутні.
З ранніх років мріяла бути дизайнером одягу або стоматологом і все, що стосувалося цих сфер діяльності, мене цікавило до божевілля. Завдяки моїй мамі з дитинства освоїла базову англійську мову, проте на цьому моя дружба з цією іноземною мовою закінчилася. Також завдяки батькам і навчальній програмі в садку в ранньому віці навчилася читати і писати.
У школу я пішла в неповні вісім років. Я була дуже відповідальною дитиною, тому в групі продовженого дня, щоб не забути все, чого вчили на уроках, я відразу ж сідала за виконання домашнього завдання, а вже тільки потім зі спокійною душею йшла грати з іншими дітьми.
Через місяць в першому класі я відкрила для себе гурток танців і гімнастики і, потрібно зазначити, до гімнастики у мене дійсно був талант. Щоліта, після закінчення чергового класу, мама змушувала мене читати книги і спочатку мені це шалено не подобалося, проте потім я відкрила для себе любов до читання і вже в третьому класі я почала сама ходити на перервах в шкільну бібліотеку і брати різні книги.
Таким безтурботним і щасливим чином я довчилася до четвертого класу і в жовтні моє життя кардинально змінилося. Моїй родині довелося переїхати в Донецьк. У звʼязку зі швидким переїздом, я стала дуже замкнутою дитиною і коло моїх друзів в Донецьку звузилося до сусідки і молодшої сестри.
Танці і гімнастику я кинула і відкрила себе в образотворчому мистецтві. Провчилася я в художній школі майже чотири роки, однак великого художника з мене не вийшло, так як мені просто це перестало подобатися і я кинула школу мистецтв, так і не довчившись два роки. Про свій вчинок я ні крапельки не шкодую, тому що вважаю, що життя у нас одне і потрібно займатися тим, що дійсно приносить задоволення.
Після відходу з художньої школи я шукала себе в різних видах спорту, таких як волейбол, баскетбол, футбол і навіть бокс. У пʼятому класі я в черговий раз змінила школу і потрапила в клас, де класним керівником була учителька праці. Вона вела свій гурток з шиття одягу, і ми з однокласницями усі його з радістю відвідували. Кожного разу після закінчення чергового наряду ми влаштовували показ мод в школі.
Однак і з цим захопленням мої шляхи розійшлися, коли батьки відправили мене вчитися в Донецький ліцей Колеж
. Під час навчання в ДЛК я відкрила у собі здібності до математики. Тому 9-11 класи я марила мріями про навчання на економічній спеціальності.
Всі іспити і тестування в випускному класі я здавала без допомоги репетиторів, так як мої викладачі в колежі наполегливо доводили мені, що я всього можу добитися сама і що здати випускні іспити для мене не важко. На випускному балу, навіть за невмінням танцювати, я все одно була солюючої парою в вальсі, хоча я до сих пір сміюся, коли переглядаю відео цього вальсу.
Професійне становлення
Після закінчення колежу прийшов час вступати до університету. Я ні крапельки не сумнівалася в тому, що піду вчитися на економічну спеціальність і тому відразу ж в перший день рознесла і розіслала документи в різні ВНЗ саме на спеціальності, безпосередньо повʼязані з економікою. Але у мене залишився пакет документів зайвий в ДонНТУ і тут на очі мені попалися дівчата-екологи. Вони так цікаво описували навчання на ФЕХТ, що останній пакет я без роздумів віднесла саме сюди.
Коли прийшов час віддавати оригінали, я взяла документи і віднесла на ФЕХТ, мотивуючи себе тим, що я правильно роблю і що у мене буде цікава робота. Поступивши на ФЕХТ, в перший же день я познайомилася з усією своєю групою і це виявилися одні з найвеселіших і класних людей, яких я коли-небудь знала.
Весь перший курс університету – це одні суцільні веселощі і маса позитивних спогадів не рахуючи сесію. Хоча і перша сесія це суцільні веселі спогади. Складно знайти таку ж дружню групу як ми.
Подіями, які найбільше запамʼяталися, стали наші посиденьки між парами в місцевому кафе Ліверпуль
, гра в мафію і асоціації при будь-якій зручній можливості, поїздки на машині з корпусу в корпус, а також піші прогулянки туди ж, написання програм з інформатики та підірваний мозок від них. Звичайно не обійшлося без зірваних пар. За весь цей рік я ні разу не пошкодувала, що стала екологом.
На другому курсі я стала старостою сама того не підозрюючи. Але завдяки новому статусу я навчилася спілкуватися з людьми, стала більш відкрита і товариська, перестала боятися дзвінків з невідомих номерів тощо. Загалом, від свого статусу я отримала тільки кращі навички.
Мої одногрупники відкрили в мені любов до прогулянок, поїздок і спільного відпочинку і зараз, якщо мене звуть куди-небудь, я без роздумів погоджуюся і знаю, що буде весело. Загалом ФЕХТ – це найкращий факультет, який тільки можна уявити. Звичайно вчитися на ньому складно, наші викладачі дуже вимогливі і суворі, а сесії і навчання неймовірно складні, але все це того варто.
Найбільше мені запамʼяталися такі викладачі як: Панасенко Анатолій Іванович, Прилипко Юрій Степанович, Трошина Олена Анатоліївна, Чайка Людмила Вікторівна, Горбатко Сергій Віталійович і Рубльова Людмила Іванівна.
Звичайно, без допомоги наших лаборантів ми б не зробили всі ці лабораторні та практичні завдання. Вони допомагали нам знайти підхід до викладачів, зробити все як потрібно на лабораторних практикумах, рятували, коли ми забували свої халати і навіть поїли чаєм в холодні пори року.
Окремо хочу виділити Берестову Аліну Анатоліївну. Вона допомагала нам справлятися з тими самими суворим викладачами, яких я назвала раніше. До неї завжди можна прийти і поплакати на плечі через складнє студентськє життя і завжди почути поради про подальші дії або просто поговорити про справи й турботи.
Коли я перший раз на парі з хімії побачила Ганнову Юлію Миколаївну, то від її ефектної появи в кабінеті у мене здригнулося серце. Першою думкою було, що ми потрапили жорстоко і що її предмет буде неможливо здати, але перше враження оманливе.
Вже на другій парі я зрозуміла, що це був її виховний хід, щоб налаштувати нас серйозно на вивчення предмета. Це найдобріша людина в світі, яка допоможе в будь-який момент і заспокоїть будь-яку істерику з приводу навчання одним тільки поглядом.
Загалом саме її я хотіла бачити своїм дипломним керівником і тому відразу ж на початку третього курсу їй про це сказала, щоб її ніхто інший не зайняв. Я жодного разу не пошкодувала про вибір керівника диплома і саме тому на вступі до магістратури наш тандем знову воззʼєднався і зараз ми знову працюємо над дипломом, але вже магістра.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Під час написання диплома бакалавра мені випала можливість проходити практику в Донецькому регіональному виробничому управлінні Комунального підприємства Компанія
.Вода Донбасу
Там я познайомилася з роботою виробничого еколога і з чудовим колективом. У цє підприємство я закохалася з перших хвилин перебування там. Саме тому я зробила висновок, що якщо я коли-небудь і буду працювати за спеціальністю, то тільки тут.
Однак крім екології я сподіваюся домогтися успіхів у гімнастиці та стретчингу. Завжди після складних пар і за часів поганого настрою я йду в зал на тренування і поганий настрій, а також проблеми відходять на другий план або в голову приходить їх рішення.
Я вважаю, що найголовніше – це знайти таку роботу і хобі, які будуть приносити тільки задоволення, користь і хороший заробіток. Однак все це стає більш можливим, якщо і в родині панує розуміння і гармонія. Тому крім професійних навичок і хобі я, звичайно, хочу створити міцну і люблячу сімʼю, яка буде для мене опорою, підтримкою і мотиватором ставати краще і досягати поставлених цілей.