Біографія
Особистісне становлення
Я народився 8 лютого 1996 року у місті Курахове, Донецької області, Мар’їнського району. У мене, як і у багатьох моїх однолітків, було досить звичайне дитинство: спочатку я ходив у дитячій садок, потім у школу; грав у дворі, та їздив на город. Я був досить самостійним та доброзичливим хлопцем, тому бавився цілими днями на вулиці, будуючи фортеці з піску або махаючи палкою, уявляючи себе ніндзя, оточений такими ж життєлюбними дітьми.
У 6 років, коли пішов до школи, мама записала мене до хореографічної секції. Я завжди мав добрий слух, мабуть тому, що часто слухав Bon Jovi и Aerosmith разом зі своїми батьками. Так чи інакше, я почав танцювати і танцював довго. Аж 9 років, якщо ви бажаєте конкретики. Це були добрі часи. Тоді я здобув добру фізичну форму і більш за це, об’їхав майже всю Україну з ансамблем. Ми бували як у маленьких містах, назв яких я вже не пам’ятаю, так і у великих, як Київ чи Львів. Навіть потрапив до Буковелі. Файне місце, хочу вам сказати.
У дев’ятому класі мені запропонували стати ведучим на святі у честь 8 Березня (якщо я правильно пам’ятаю, людина, що повинна була вести – захворіла). Мені було цікаво спробувати і я погодився. Все пройшло настільки добре, що я був ведучим майже на всіх міських заходах, протягом трьох років, доки не вступив у ВУЗ. До речі, у свій випускний я також був на сцені. Це теплі спогади для мене. Дружний колектив, та улюблена справа, що ще потрібно для щастя?
Стосовно школи, я ніколи не був відмінником, бо мені це не було цікаво. Хочу подякувати своїх батьків за те, що вони не змушували мене вчитися на одні п’ятірки. У нас були хороші вчителі: вони знали своє діло, та були або безкрайньо добрими, або з відмінним почуттям гумору. Вони методично вдовбували у наші голови знання, не зважаючи на юначий супротив та ранок понеділка.
Професійне становлення
З самого дитинства я був людиною допитливою у всіх областях знання. Через це, я до останнього не міг визначитися з ВУЗом та предметами, які буду здавати на ЗНО. Я хотів бути лікарем, юристом та інженером. Так і не зумівши вибрати щось одне, я обрав ті дисципліни, що давали мені максимально великий вибір спеціальностей (тоді ще не було обмежень щодо цього): українську та англійську мови, математику, історію. Однак, коли прийшов час обирати учбовий заклад, мені було чітко сказано, що я піду до технічного ВУЗу, бо престиж, завжди при роботі и так далі. Тим більш, що я завжди мав нахил до точних наук.
Одну проблему вирішили, але тепер треба було обрати конкретну спеціальність. У той час, я практикувався у програмуванні, тому хотів вибрати щось пов’язане з цим, однак я не хотів бути виключно програмістом. З цим питанням я прийшов до свого викладача інформатики. Вона порадила вступити у ДонНТУ на факультет КІТА, аргументував тим, що там навчають широкому профілю и це дасть мені можливість претендувати на велику кількість можливих професій, але потрібно буде самостійно отримати можливі специфічні знання та навички. Я вирішив, що це мені підходить і подав документи.
Не буду приховувати, спочатку я був декілька розчарований, бо велика кількість предметів для загального розвитку
сприймалася мною досить негативно. Я вважав (і досі вважаю), що цей час можна було витратити на вивчення спеціалізованих дисциплін, або більш глибоке вивчення математики та фізики, або на вивчення суміжних знань, таких як програмування. Однак на третьому році кількість загальних дисциплін різко впала, і я заспокоївся.
Зараз я працюю системним адміністратором і це декілька відрізняється від моєї учбової спеціальності, але в університеті мені дали достатню кількість знань, щоб я отримав цю роботу. Особливо стали у нагоді різноманітні знання комп’ютерних технологій: мережі, бази даних та інші. Однак, найбільш важливим є те, що протягом навчання у мене сформувався інженерний образ мислення. Це дуже важливо у моєї роботі.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Моїм найближчим планом є захист диплому. Далі іде запис альбому нашої музичної групи (про яку писав Атрем Мілютін) та здобуття більш глибоких знань у моїй професії. Що до більш глобальних цілей, то серед них є створення сім’ї та побудова кар’єри.
Старанна праця – це ключ до усіх моїх цілей, однак не варто забувати про здоров’я, бо здорове тіло і здоровий дух – найкращій фундамент продуктивної роботи.