Біографія
Дозвольте представитися. Я, Рогожин Євген Ігорович, народився 23 січня 1996 року в улюбленому мною місті Харцизьк. Мої батьки Чуракова Любов Миколаївна і Рогожин Ігор Вікторович. У родині я не єдина дитина, у мене є старший брат Сергій, який є яскравим прикладом для мене. Він навчив і продовжує вчити мене долати життєві труднощі, є моєю підтримкою в різних ситуаціях. Моє дитинство було досить барвистим, було багато незабутніх моментів. З дитинства я був дуже активною дитиною, можна сказати непосидою, і до цього дня таким є. Любив і люблю грати в футбол, теніс, різні спортивні ігри. Так само відвідував спортивну секцію з волейболу та футболу.
В школу я пішов в 6 років. Школа була недалеко від мого будинку. Моїм улюбленим предметом була фізкультура і географія. Завжди любив дізнаватися нові країни, їх традиції, культуру і пам'ятки. Дуже хотів відправитися в кругосвітню подорож. Так само був активом класу, брав активну участь в шкільних виступах. Був комунікабельним, добрим, старанним учнем.
Кожні літні канікули ми всією сім'єю їздили до Сімферополя. Любив проводити час разом. Це були незабутні моменти в моєму житті, які я б поставив на повтор. Завжди любив і люблю літо, прекрасна пора року, коли можна купатися в морі, відпочивати і просто радіти сонячним дням! Звичайно, напевно, як і всі я відвідував табори різна, де було багато веселощів, забави, і позитивні емоції. У таборі з'явилися нові друзі, з якими я підтримую спілкування навіть по сьогоднішній день. Завжди любив заводити нові знайомства, хоч з дитинства був скромною дитиною, але товариським. У школі я часто замислювався про подальше виборі професії. Звичайно, варіантів було багато, так як в дитинстві всі ми не можемо визначитися, однак, я тоді вже знав, що хочу вступити до технічного університету. У 2013 році я закінчив школу. Після закінчення школи у мене залишилися тільки позитивні емоції, інколи проходить повз неї і ностальгувати. Іноді хочеться повернутися в перший клас і все почати спочатку.
Професійне становлення
З подальшим вибором навчального закладу у мене було кілька варіантів. У підсумку я зупинився на ДонНТУ. Вирішили, що хоче навчатися в технічному вузі. І вибір свій залишився задоволений. Пам'ятаю свій перший курс, коли я тільки познайомився зі своїми сусідами і одногрупниками. Побачив вперше гуртожиток і заселився в кімнату. Для мене це був хвилюючий момент, так як я став самостійною людиною. У мене не було проблем з адаптацією, я полюбив свій університет, свою групу і навіть кімнату в гуртожитку.
Хочеться згадати свій перший день студента, як ми всією групою зібралися провести час разом. Студентські роки для мене, швидше за все, найяскравіший уривок в моєму житті, який я буду згадувати завжди з посмішкою. Навіть зараз закінчуючи університет, я буду завжди пам'ятати про ці яскравих і незабутніх роках. Дійсно, скоро я стану фахівцем своєї справи, а так хочеться ще побути студентом.
Мені подобається все позитивне, коли у мене з'являються невеликі проблеми, я завжди намагаюся знайти в них якісь позитивні моменти. Я люблю допомагати оточуючим людям і дивитися, як вони стають щасливими від моєї допомоги. Дійсно, мені добрий подобається, ввічливий, чесний, надійний і відповідальні люди, а коли люди грубі і агресивні, я намагаюся обходити їх сторона. У мене є двоє кращі друзі, яких я зустрів в університеті. Знаю, що вони допоможуть, підтримають у будь-яку важку хвилину. В даний момент значна роль в моєму житті відіграє написання магістерської роботи. Мій керівник Гермонова Катерина Олександрівна.
Цілі, плани і бачення майбутнього
Після закінчення університету в 2019 році, я планую піти працювати за фахом. Хочеться стабільна і висока заробітна плата. Так само планую створити міцну і люблячу сім'ю. Є думка і бажання відкрити невеликий сімейний бізнес, який буде приносити не тільки заробіток, але і задоволення. Однак, покаже час, що мене чекає в майбутньому. Не люблю загадувати і жити за планом.