Русский   English

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

1. Аналіз існуючої нормативно-правової бази досліджуваної теми

1.1 Нормативно-правова база земельного кадастру

Земельний Кодекс України є головним нормативно-правовим актом, що регулює питання в сфері земельних відносин, який згідно ст.86 Конституції Донецької Народної Республіки застосовується на території ДНР в частині, що не суперечить Конституції Донецької Народної Республіки [1]. У Земельному кодексі України визначено поняття, призначення, завдання та склад відомостей Державного земельного кадастру.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру регулюються Законом України № 3613-VI від 07.07.2011 Про Державний земельний кадастр.

Регулювання відносин, що виникають при веденні Державного земельного кадастру, здійснюється відповідно до Законів України.

Про землеустрій, Про оцінку земель, Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність, Про захист персональних даних.

На території Донецької Народної Республіки ведення Державного земельного кадастру регулює Постанова Ради Міністрів ДНР № 17–16 від 02.09.2015 р. Про затвердження Тимчасового порядку ведення Державного земельного кадастру та реєстрації прав користування земельними ділянками. Згідно з цим нормативно-правовим актом – державний земельний кадастр – єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів Донецької Народної Республіки, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками та землекористувачами [2].

1.2 Законодавче регулювання процесу внесення, вилучення та виправлення відомостей ДЗК

Державний земельний кадастр містить відомості:

  • про об’єкти Державного земельного кадастру;
  • про зареєстровані права постійного користування, оренди, суборенди на земельні ділянки;
  • про права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і для забудови (суперфіцій);
  • про зареєстровані права власності на земельні ділянки, які є результатом взаємодії з органами Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки.

Відомості про об’єкти Державного земельного кадастру змінюються, вносяться до Державного земельного кадастру безперервно [3]. Відомості та зміни вносяться одночасно в документи Державного земельного кадастру у текстовій та графічній формі.

Внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою замовника документації із землеустрою та оцінки земель або її розробника від імені замовника, якщо це передбачено договором на виконання відповідних робіт.

Після перевірки посадовою особою територіального органу (структурного підрозділу) наданої для внесення відомостей документації, відомості заносяться в ДЗК або приймається рішення про відмову внесення відомостей [4].

1.3 Виправлення помилок, допущених при веденні ДЗК

Помилками в Державному земельному кадастрі є:

  • Технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру.
  • Технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка в документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру).
  • Помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки в документації із землеустрою та оцінки земель (в тому числі виявлена ​​після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об’єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою).
  • Помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру, внесених до нього з інших кадастрів та інформаційних систем в порядку інформаційної взаємодії.

У разі виявлення фізичною або юридичною особою у витягу або довідці з Державного земельного кадастру технічної помилки зацікавлена особа письмово повідомляє про це територіальний орган (структурному підрозділу) за місцем розташування земельної ділянки [5].

Розгляд заяв здійснюється посадовою особою не пізніше п’яти робочих днів після надходження такої заяви.

Якщо факт невідповідності відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, посадова особа (без справляння плати) за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру [6].

Виправляє допущену помилку (крім випадків, коли технічна помилка допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру) та письмово повідомляє не пізніше п’яти робочих днів про виправлення помилки зацікавленим. Якщо за результатами розгляду заяви встановлено, що відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, і не потребують виправлення, посадова особа повідомляє заявника про відмову.

Якщо за результатами розгляду заяви про виявлення технічної помилки встановлено, що відомості Державного земельного кадастру відповідають інформації, що міститься в документах, які є підставою для їх внесення, але потребують виправлення в таких документах, посадова особа повідомляє про це заявника із зазначенням документів і технічних помилок в них, виправлення яких має передувати виправленню відповідних відомостей у Державному земельному кадастрі. Виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок в документах, на підставі яких внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах і за заявою зацікавленої особи.

У разі виявлення технічної помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру, органом, що здійснює його ведення, зазначений орган не пізніше п’яти робочих днів письмово повідомляє про це зацікавленій особі і виправляє зазначену помилку [7]. Виправлення помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки в документації із землеустрою та оцінки земель, здійснюється після внесення змін до таку документацію.

У разі виявлення органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, в документації із землеустрою та оцінки земель помилки, допущеної в його відомостях, зазначений орган не пізніше п’яти робочих днів письмово повідомляє про це зацікавленій особі згідно і виправляє зазначену помилку. Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду.

У разі виявлення органом, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, помилки у присвоєнні кадастрового номера земельній ділянці вказаний орган не пізніше п’яти робочих днів з моменту виявлення помилки. Виправляє помилку в кадастровому номері шляхом присвоєння земельній ділянці за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру нового кадастрового номера, наступного за останнім у відповідному кадастровому кварталі. Письмово повідомляє про це власникам, землекористувачам відповідної земельної ділянки.

Помилки, допущені у відомостях Державного земельного кадастру, перенесені в нього з інших кадастрів та інформаційних систем в порядку інформаційної взаємодії, підлягають виправленню у Державному земельному кадастрі після їх виправлення у відповідних кадастрах та інформаційних системах. Часто зустрічається проблемою є накладення ділянок, перетин їх. Як наслідок, виникають похибки у визначенні площ ділянок, через що виникають безліч питань пов’язаних з оподаткуванням та справляється орендної плати, невідповідність меж на місцевості з межами на картах, суперечки суміжних землекористувачів та землевласників.

Така проблема стала зустрічатися відносно недавно – з моменту вступу в силу в 2013 році Закону України Про Державний земельний кадастр, а так само відкриття доступу до автоматизованої Публічної кадастрової карти. Відповідно до Закону, з 1 січня 2013 року акти на право власності на земельні ділянки видавати перестали, а єдиним правовстановлюючим документом стало свідоцтво на право власності. Крім того, фактично була встановлена ​​обов’язок власників землі здійснювати державну реєстрацію та отримувати кадастрові номери на свої земельні ділянки, що в разі накладення меж земельних ділянок виявилося досить складним. Складнощі при отриманні кадастрового номера в першу чергу пов’язані з законодавчим обмеженням, яке забороняє державну реєстрацію земельних ділянок, які перебувають у межах інших земельних ділянок або їх частин (накладаються на них). Безумовно, накладення меж земельних ділянок – це наслідок недобросовісної роботи землевпорядної організації та реєстратора.

У 2009 році Конституційний Суд України в своєму рішенні встановив, що органи місцевого самоврядування мають право вносити зміни, а також скасовувати свої акти, що дає можливість в позасудовому порядку врегулювати проблему з накладенням земельних ділянок шляхом відповідного звернення до органу, що видав державний акт на землю. Таке звернення можливе тільки в разі, коли відсутній спір і власникам землі вдалося досягти консенсусу. Ведення ДЗК перш за все спрямована на державний облік земель, контролю за їх використанням і охороною. Одним з основних принципів ДЗК є об’єктивність, достовірність і повнота відомостей у Державному земельному кадастрі. Згідно з цим принципом неприпустимо існування такої проблеми як накладення ділянок і перетин їх кордонів. Існування даної проблеми має вирішуватися законодавчо на республіканському рівні.

2. Постановка проблеми та актуальність досліджень

2.1 Виявлення недоліків існуючого законодавства

Якість кадастрової інформації в автоматизованій системі Державного земельного кадастру в чому визначає ефективність системи оподаткування, ринку нерухомості, інвестиційних процесів, прийнятих рішень в сфері управління та розвитку; вона є основою національної інфраструктури геопросторових даних. Дуже важливо, щоб кадастрові дані відповідали базовим інформативним властивостями, таким як об’єктивність, достовірність, точність, актуальність та повнота. Введення в дію єдиної державної системи координат привели до того, що на кадастровій карті розташування окремих земельних ділянок не відповідає як взаємною, так і просторовому географічному положенню.

Однак недосконала організація технологічного процесу виправлення виявлених помилок, відсутність чіткої понятійної аргументації в нормативно-правових документах критеріїв виявлення помилок в геометричних параметрах земельної ділянки і в даних ДЗК. Ігнорування існування даної проблеми призводить до численних судових позовів по вирішенню земельних спорів та значних фінансових витрат щодо усунення помилок. Виправлення помилок виявлених в державний земельний кадастр може проводитися як за заявою особи, яка є власником і користувачем ділянки, так і органу ведення земельного кадастру. Виправлення помилок передбачає виконання повторних геодезичних і проектних робіт органом, який був виконавцем документації, яка була підставою для внесення відомостей до ДЗК. Але часто дана процедура викликає труднощі, так як вимагає витрат з боку землевласників і землекористувачів, а в разі наявності суперечок між суміжними землекористувачами – судових розглядів. Так само необхідні додаткові витрати на повторне внесення даних в ДЗК. Нормативно-правова база ведення ДЗК більше уваги приділяє виправлення технічних помилок пов’язаних з описками, помилками ігноруючи при цьому питання регулювання коригування геопросторових даних об’єктів земельного кадастру.

Неврегульованість питання щодо виправлення помилкових відомостей в кадастрової бази даних є причиною подальшого накопичення помилок. Законодавством не врегульовано питання, що робити в разі вже існуючого накладення ділянок. Відсутні норми регулюють виявлення подібних проблем і їх масове рішення. У зв’язку з цим актуальним є питання розробки нормативно-методичних рекомендацій щодо критеріїв виявлення і класифікації помилок і вдосконалення організаційно-технологічного процесу їх усунення і недопущення в кадастрових відомостей про земельні ділянки.

Вирішення цього завдання можливе за рахунок корекції меж земельних ділянок. Існує кілька підходів до виконання просторової і топологічної корекції. Одним з найвідоміших є модуль ArcGIS – Cadastral Editor, який дозволяє побудувати таку модель зберігання даних, яка дозволяє виправляти помилки взаємного розташування і уникнути розривів і перетинів земельних ділянок. Ефективною є методика, запропонована в роботі Могильного С. Г. і Гавриленко Д. Ю. Топологічна та координатна корекція меж землекористування в автоматизованих системах кадастру, яка дозволяє виправити просторове положення земельних ділянок при мінімальній зміні площ. При цьому наявність фіксованих пунктів необов'язково, що дозволяє виконувати зв’язування при неповному заповненні блоку і поступового знаходженні даних в систему.

На підставі створеної моделі можлива корекція геопросторових даних об’єктів ДЗК таким чином, щоб положення земельних ділянок відповідало ортофотопланів, не порушувалися спільні кордони і практично не змінювалися площі земельних ділянок [8]. Таким чином, не значна зміна площі не буде підставою для внесення змін до реєстраційних даних, правовстановлюючі документи, уточнення оціночних показників земельних ділянок, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а так само залучення до відповідальності осіб, раніше некоректно виконали землевпорядні та топографо-геодезичні роботи, але забезпечить об’єктивний контроль інформації про об'єкти ГЗК.

Таким чином, виходячи з перерахованих вище проблем, можна зробити висновок про актуальність вирішення даного питання на законодавчому рівні. Існують алгоритми і математичний апарат дозволяє усувати накладки ділянок, розбіжності в координатах межових знаків, але вони не застосовуються в даний час як апарат державного регулювання. Для того щоб запобігти накопиченню неточностей в НКР, необхідно вжити ряд заходів, які б допомогли на державному рівні впровадити ці інструменти в ГІС системи.

3. Пропозиції щодо врегулювання проблеми

За результатами аналізу нормативно-правової бази ДЗК було виявлено ряд недоліків:

  • ігнорування на державному рівні існування накладень і перетинів кордонів земельних ділянок;
  • відсутність критеріїв виявлення накладень і перетинів кордонів земельних ділянок і норм щодо їх усунення;
  • відсутність методики коригування геопросторових властивостей даних ДЗК;
  • відсутність підтримки вирішення даної проблеми масово на державному рівні.

Перш за все, для вирішення проблеми, необхідний ряд заходів з боку держави та органу ведення ДЗК, які б сприяли виявленню земельних ділянок які перетинаються і накладаються. Даний етап може бути вирішене в порядку проведення інвентаризації [9]. Надалі рекомендується застосування автоматичних систем коригування координат поворотних точок меж земельних ділянок, які дозволили б виконати зрівняння з мінімальним зміною площ ділянок. Але для виконання даної процедури необхідна розробка відповідної нормативно-методичної бази, яка б виконувала наступні завдання:

  • визначення критеріїв виявлення ділянок для коригування;
  • застосування автоматизації зрівнювання координат поворотних точок меж ділянок;
  • порядок виконуваних дій і застосовуваних заходів для усунення накладок і перетинів;
  • мінімізація внесених в документацію і реєстраційні дані змін;
  • фінансування заходів, що проводяться.

На даному етапі науково-дослідної роботи, в результаті аналізу джерел виявлена ​​її актуальність. Рішення проблеми в повному обсязі передбачає розробку рекомендацій для нормативно-правового акта, який міг би регулювати коригування геопросторових даних об’єктів ДЗК. На наступному етапі планується проведення подальших досліджень теми, спрямованих на порівняння з методами усунення накладок і перетинів кордонів земельних ділянок інших держав, а так же нормативно-правове регулювання вирішення даного питання.

Список источников

  1. Варламов А. А. Кадастр недвижимости / А. А. Варламов, С. А. Гальченко. – М.: Колос, 2012, – 680 с.
  2. Волков С. Н. Землеустройство и кадастр недвижимости : учеб. пособие / С. Н. Волков, А. А. Варламов, С. А. Гальченко, – М.: ГУЗ, 2010, – 336 с.
  3. Григорьев С. А., Атаманов С. А. Введение в кадастровую деятельность: учебно-справочное пособие. / С. А. Григорьев, С. А. Атаманов – М.: Изд-во МИИГАиК, 2010, – 207 с.
  4. Даниленко Е. П. Управление муниципальной собственностью и земельными ресурсами: учебно-методические материалы / Е. П. Даниленко, – Белгород: Изд-во БГТУ им. В. Г. Шухова, 2013, – 54 с.
  5. Донцов Д. Г. Кадастровые управляющие информационные системы в градостроительной деятельности: учеб. пособие по направлению 630100 Архитектура / Д. Г. Донцов, В. А. Игнатьев, Н. Г. Юшкова, – Волгоград, 2005, – 230 с.
  6. Золотова Е. В. Градостроительный кадастр с основами геодезии: учеб. для вузов: Спец. Архитектура / Е. В. Золотова, Р. Н. Скогорева, – М.: Архитектура – 2009, – 175 с.
  7. Лесных И. В. Городской кадастр: учеб. пособие / И. В. Лесных, В. Б. Жарников, В. Н. Клюшниченко, С. Н. Ушаков, – Новосибирск: СГГА. Институт кадастра и геоинформационных систем, 2000, – 120 с.
  8. Клюшниченко В. Н. Кадастр застроенных территорий: Курс лекций / В. Н. Клюшниченко, Н. В. Тимофеева, – Новосибирск: СГГА, 2011, – 142 с.
  9. Коротеева Л. И. Земельно-кадастровые работы. Технология и организация: учеб. пособие / Л. И. Коротеева, – Ростов-на-Дону: Феникс, 2007, – 158 с.