Русский   English
ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Оборотні активи забезпечують безперебійний кругообіг коштів підприємства. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях промисловості. Вона залежить від складу витрат на виробництво, типу виробництва (одиничне, серійне, масове), тривалості виробничого циклу, періодичності та регулярності поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції.

Ефективне використання оборотних коштів залежить від правильного визначення потреби в оборотних коштах. Заниження величини оборотних засобів тягне за собою нестійкість фінансового становища, перебої в виробничому процесі і зниження обсягів виробництва і прибутку. Завищення розміру оборотних коштів знижує можливості підприємства виробляти капітальні витрати для розширення виробництва. Таким чином, від використання оборотних активів залежать ефективність функціонування підприємства і його фінансова стійкість.

1. Актуальність теми

Одним з найважливіших факторів безперебійного функціонування підприємства гірничої промисловості, а також для надання не спотвореної фінансової звітності, є ефективна система бухгалтерського обліку оборотних коштів в сфері виробництва: виробничих запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, незавершеного виробництва і витрат майбутніх періодів.

Не дивлячись на велику кількість законодавчих і міжнародних регулюючих актів з обліку оборотних коштів в сфері виробництва, а також методологічних основ формування в бухгалтерському обліку інформації про такі засоби та розкритті її у фінансовій звітності підприємства, існує певний ряд недоліків, які привертають увагу безлічі вчених, що пропонують методи вдосконалення відображення облікової інформації по оборотних коштів в сфері виробництва.

2. Мета і задачі дослідження та заплановані результати

Мета дослідження полягає у виявленні недоліків і протиріч в бухгалтерському обліку оборотних активів у сфері гірничої промисловості та розробці конкретних рекомендацій щодо його вдосконалення.

Основні задачі дослідження:

  1. Розкрити теоретичні основи бухгалтерського обліку оборотних коштів в сфері виробництва, а саме їх сутність і зміст, класифікацію, стан проблеми і нормативно-правове регулювання.
  2. Сформулювати завдання вдосконалення обліку оборотних коштів в сфері виробництва.
  3. Розкрити організацію бухгалтерського обліку оборотних коштів, а саме їх структуру, первинний, аналітичний та синтетичний облік, а також практику складання фінансової звітності.
  4. Провести аналіз практики бухгалтерського обліку оборотних коштів в сфері виробництва в умовах шахти і розробити рекомендації щодо його удосконалення.
  5. Розкрити питання аудиту оборотних коштів в сфері виробництва.

Об'єкт дослідження: процес обліку оборотних коштів в сфері виробництва в умовах гірської промисловості.

Предмет дослідження: сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів обліку оборотних активів у сфері виробництва.

Практична значимість роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані при реформі бухгалтерського обліку підприємств в ДНР. Теоретична значимість полягає в розробці рекомендацій щодо вдосконалення протиріч, ліквідації недоліків обліку оборотних коштів в сфері виробництва і способів реалізації їх на підприємствах гірничої промисловості.

3. Огляд досліджень та розробок

Дослідженнями бухгалтерського обліку оборотних коштів і ефективним їх управлінням займалися такі вчені як В.А. Гавриленко [1, 2], І.М. Юркова [3], Ф.Ф. Бутинець [4], В.В. Сопко [5], Ю.Ю. Миронова [6], Е.А. Данилевич [7] та інші.

Незважаючи на масштаби розгляду проблеми і значний внесок вчених у розвиток теорії і практики обліку, залишається ще багато проблем методологічного та організаційно-практичного характеру, що вимагають негайного вирішення. До таких проблема слід віднести:

  1. Вченими, не знайдено єдине тлумачення сутності термінів запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.
  2. Недолік виробничих запасів для безперервної підтримки виробничого процесу.
  3. Надлишок, великі залишки виробничих запасів на складі, що призводять до втрати прибутку.
  4. Неправильний вибір методів і способів оцінки незавершеного виробництва, що призводить до неточних відображенню його залишків і невірного розрахунку собівартості продукції, в результаті чого – перекручення фінансової звітності.
  5. Чи не розвинений механізм з ресурсозбереження на основі повторного використання матеріалів, що призводить до збільшення собівартості вугільної продукції, недоробки при визначенні незавершеного виробництва і обліку витрат майбутніх періодів.

Економічна сутність і структура оборотних коштів в сфері виробництва

Оборотні кошти, на відміну від основних виробничих фондів, споживаються в одному виробничому циклі і їх собівартість в повному розмірі переноситься на собівартість виробленого продукту. При цьому одна їх складова частина в речовій формі входить у вироблену продукцію і приймає товарну форму, в якій вона буде спожита. Інша – повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживчу вартість, в матеріальній формі в продукт праці не входить.

Склад оборотних коштів у сфері виробництва як об'єкт бухгалтерського обліку представлений наступним:

1. Виробничі запас – предмети праці, які ще не спрямовані у виробництво і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів. Такі запаси містять сировину і матеріали, комплектуючі вироби, покупні напівфабрикати, горючі і мастильні матеріали, запчастини, тару та інші матеріальні цінності, необхідні для виробництва продукції (робіт, послуг), обслуговування виробництва і управлінських потреб. Вони припускають найбільшу частину оборотних виробничих засобів.

Основні матеріали і сировина входять до складу виробленого продукту. Допоміжні матеріали можуть матеріально входити до складу виробленої продукції, але на відміну від основних матеріалів вони дають зробленому продукту певні властивості і в той же час з основними матеріалами вносять в нього зміни. Наприклад, лісові кріпильні матеріали, металева кріплення, рейки рудничні, вентиляційні труби і т.п.

Бухгалтерський облік виробничих запасів регулюється П (С) БО 9 Запаси, згідно з яким запаси – це активи, які утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) в умовах звичайної господарської діяльності; знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції (робіт, послуг), а також управління підприємством [8].

У П (С) БО 9 «Запаси» розкриті питання оцінки запасів на момент отримання (придбання), вибуття і на дату балансу.

Оцінка на момент отримання (придбання). Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельних витрат [8].

У разі якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості. Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за П (С) БО 16 Витрати. Первісною вартістю запасів, внесених до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених п. 9 Положення (стандарту). Первісною вартістю запасів, отриманих підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість з урахуванням витрат [8].

Оцінка вибуття запасів. При відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних витрат; ціни продажу.

Вартість МШП, переданих в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання [8].

Оцінка запасів на дату балансу. Виробничі запаси відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилася або вони зіпсовані або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду. Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на завершення виробництва і збут. Сума, на яку ПС запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених запасів списуються на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до прийняття рішення про конкретних винуватців відображаються на позабалансових рахунках. Після встановлення осіб, які повинні відшкодувати втрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості (або інших активів) і доходу звітного періоду. Якщо чиста вартість реалізації запасів, що раніше були уцінені та які є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, визнається інший операційний дохід із збільшенням вартості запасів [8].

2. Незавершене виробництво (НЗВ) – продукція, яка ще не пройшла всіх стадій обробки; знаходиться безпосередньо на робочих місцях в виробничих цехах або в процесі транспортування від одного виробничого підрозділу в інше. Вироби, обробка яких повністю закінчена в даному виробничому підрозділі, але вони ще вимагають подальшого опрацювання в інших виробничих цехах, називаються напівфабрикатами власного виготовлення. Регулювання обліку НЗВ відбувається згідно ПСБО 9 Запаси [8], 16 Витрати [9], які розглядають питання оцінки та інвентаризації НЗВ, методи його оцінки.

Відносно НЗВ в П (С) БО 9 Запаси [8] встановлено, що НЗВ відображається в обліку і фінансової звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації в разі втрати НЗВ первісної очікуваної економічної вигоди. Запаси у вигляді НЗВ відносяться до запасів, виготовленим власними силами підприємства. У зв'язку з цим їх первісною вартістю визнається їх виробнича собівартість, яка визначається за вимогами П (С) БО 16 Витрати [9].

У п. 11 П (С) БО 16 визначено склад витрат, що формують собівартість реалізованої продукції і виробничу собівартість продукції (робіт і послуг), яка і може бути застосована для оцінки НЗВ. Перелік витрат, що підлягають віднесенню до складу прямих і загальновиробничих витрат, що формують виробничу собівартість продукції (робіт, послуг), наведено в п. 12, п. 13 П (С) БО 16 [9]. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством самостійно. При цьому підприємство може використовувати Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг).

Крім того, п. 21 П (С) БО 9 [8] передбачена оцінка запасів в частині НЗП за нормативними затратами. Оцінка за нормативними затратами полягає у використанні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норми витрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися і переглядатися.

Таким чином, залишки НЗВ можуть бути оцінені або за фактичною виробничою собівартістю, або за поточною нормативної (планової) собівартості. Оцінка НЗВ проводиться в кінці місяця спеціально створеною комісією в розрізі видів НЗВ і статей калькуляції.

Методи оцінки незавершеного виробництва. На підприємствах з безперервним технологічним процесом оцінка НЗВ здійснюється за собівартістю сировини і матеріалів, завантажених в апарати. Кількість сировини, матеріалів і напівфабрикатів визначається шляхом проведення замірів і лабораторних аналізів і вказується в перерахунку на вміст в них корисної речовини. У цехах з коротким циклом технологічного процесу оцінка НЗВ здійснюється тільки за собівартістю вихідної сировини, матеріалів і напівфабрикатів, що знаходяться в переробці. У деяких галузях промисловості, де залишки незавершеного виробництва порівняно стійкі і невеликі, допускається залишення у складі незавершеного виробництва тільки основних прямих витрат. Також НЗВ може бути оцінена на дату балансу за чистою вартістю реалізації.

3. Витрати майбутніх періодів – витрати на підготовку і освоєння нової продукції, які мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому. Облік таких витрат визначається згідно з П (С) БО 16 Витрати [9].

Визначення ВМП приведено в п. 2.36 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності – це витрати поточного або попередніх звітних періодів, що відносяться до наступних звітних періодів. Витрати майбутніх періодів враховуються в складі оборотних активів. Списання РБП проводиться в порядку, встановленому підприємством при їх прийнятті до обліку протягом періоду, до якого вони належать. Термін, протягом якого ВМП переносяться на відповідні витрати, визначається при їх прийнятті до обліку.

Вугледобувні підприємства мають досить високий рівень матеріаломісткості виробництва, в якому оборотні виробничі засоби складають майже 70% загальної собівартості вугілля. При цьому всі матеріали на шахті відносяться до допоміжних. До витрат майбутніх періодів, поряд з класичними, включають витрати на гірничо-підготовчі роботи [1].

Значущим обставиною правильної організації обліку оборотних коштів в сфері виробництва вважається їх правильна угруповання (систематизація) на підприємстві за їх призначенням і значущості в процесі виробництва. Особливу увагу слід приділити їх поділу на нормовані і ненормовані виробничі оборотні кошти.

Оборотні кошти в сфері виробництва в умовах шахти представлені виробничими запасами на виконання робіт основного і допоміжного виробництва (загальновиробничі витрати) і для виконання інших видів виробництва, незавершеним виробництвом і витратами майбутніх періодів.

Структура виробничих запасів для виконання робіт основного виробництва в умовах шахти включає:

  1. Визначення нормативу виробничих запасів: на основі нормативу або лімітно-забірних карт.
  2. Придбання виробничих запасів.
  3. Облік руху виробничих запасів на складі.
  4. Визначення фактичної величини виробничих запасів в середньому за місяць і на кінець місяця.
  5. Визначення нормативних втрат по інвентаризації і відображення в обліку.
  6. Повторне використання матеріальних цінностей і їх відображення в виробничих запасах.
  7. Безоплатне отримання виробничих запасів.
  8. Облік виробничих запасів, виявлених при інвентаризації (надлишок).
  9. Вибуття виробничих запасів: продаж, безоплатна передача, недостача (псування) при наявності винних осіб, недостача минулих звітних періодів за наявності винних осіб, недостача цінностей, що надійшли від постачальників, втрати запасів у результаті стихійних лих.

Структура виробничих запасів для виконання робіт допоміжного виробництва (загальновиробничі витрати) включає в себе запаси, кількість яких не можливо визначити за допомогою нормативів на певний період і тим самим здійснити їх закупівлю. Такі запаси закуповуються і розподіляються по ділянках у міру необхідності.

Структура виробничих запасів для виконання інших видів виробництв включає в себе запаси, які закуповуються та розподіляються на підставі вимог від начальників структурних підрозділів.

НЗВ на шахтах не враховується, а переданий на ЦЗФ рядове вугілля з метою отримання концентрату враховується як напівфабрикат власного виробництва.

Структура витрат майбутніх періодів включає:

  1. Витрати на підготовку і освоєння виробництв: доразвердка родовищ, очищення території в зоні відкритих гірничих робіт, майданчиків для зберігання родючого шару грунту, що використовується при подальшій рекультивації земель, влаштування тимчасових підземних шляхів і доріг для вивезення вугілля, що видобувається і т.п.
  2. Облік матеріалів тривалого користування, витрати на які відносяться на видобуток і збагачення вугілля через витрати майбутніх періодів: облік металевої аркового кріплення (МАК); облік рештаков, конвеєрів, комплексів і ланцюги, витрачених на заміну зношених; облік кабелю гнучкого при обладнанні лав і заміні зношеного, а також при проведенні підготовчих виробок за рахунок собівартості видобутку вугілля; облік труб водопровідних і повітропровідних, вентиляційних і прогумованих, що витрачаються на обладнання гірничих виробок, що проводяться за рахунок собівартості видобутку вугілля, крім магістральних ліній; рейок рудничних і стрілочних переводів по шахтам і розрізах і т.п.
  3. Облік майбутніх витрат по передоплаті газет, журналів та інших періодичних і довідкових видань.
  4. Облік майбутніх витрат по оплаті авансом орендних платежів.
  5. Облік майбутніх витрат на ліцензію і торговий патент терміном до 1 року.

Структура оборотних коштів в сфері виробництва в умовах вугледобувного підприємства представлена на мал. 1.

Структура оборотних коштів в сфері виробництва в умовах вугледобувного підприємства

Малюнок 1 – Структура оборотних коштів в сфері виробництва в умовах вугледобувного підприємства (анімація: 13 кадрів з повторенням, 290 килобайт)

Висновки

В рамках даної роботи була досліджена економічна сутність оборотних активів вугільного підприємства, розглянуто їх структура.

Таким чином, оборотні активи забезпечують безперебійний кругообіг коштів підприємства. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях промисловості. Вона залежить від складу витрат на виробництво, типу виробництва (одиничне, серійне, масове), тривалості виробничого циклу, періодичності та регулярності поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції.

Ефективне використання оборотних коштів залежить від правильного визначення потреби в оборотних коштах. Заниження величини оборотних засобів тягне за собою нестійкість фінансового становища, перебої в виробничому процесі і зниження обсягів виробництва і прибутку. Завищення розміру оборотних коштів знижує можливості підприємства виробляти капітальні витрати для розширення виробництва. Таким чином, від використання оборотних активів залежать ефективність функціонування підприємства і його фінансова стійкість.

Новизна роботи полягає в розробці рекомендацій щодо вдосконалення протиріч, ліквідації недоліків обліку оборотних коштів в сфері виробництва і способів реалізації їх на підприємстві.

При написанні даного реферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення: травень 2020 року. Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його керівника після вказаної дати.

Перелік посилань

  1. Гавриленко, В.А. Экономический анализ деятельности промышленных предприятий : монография / В.А. Гавриленко. – Донецк : ДВУЗ «ДОННТУ», 2009. – 383 с.
  2. Гавриленко, В.А. Калькулирование себестоимости продукции на промышленных предприятиях : монография / В.А. Гавриленко. – Донецк : ГОУВПО «ДОННТУ», 2018. – 266 с.
  3. Юркова, І.М. Класифікація виробничих запасів на вугледобувних підприємствах / І.М. Юркова // Економічний форум. – 2013. – Вип. 3. – С. 217-223.
  4. Бутинець, Ф.Ф. Бухгалтерський управлінський облік: навч. пос. – Житомир: ЖІТІ. – 2000. – 567с.
  5. Сопкo, В.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник для студентів спеціальності. Облік і аудит вищих навчальних закладів / В.В. Сопко. – Тернопіль: Астон. – 2005. – 496 с.
  6. Миронова, Ю.Ю. Облік незавершеного виробництва на підприємстві / Ю.Ю. Миронова // Журнал Облік і аудит. – 2011. – Вип. 7. – С. 97-99.
  7. Данилевич, Е.А. Бухгалтерский учет в горной промышленности: учебник / Е.А. Данилевич, С.И. Уткина, Л.М. Гуменюк. – Москва: Недра. – 1988. – 222с.
  8. П(С)БУ 9 Запасы [утвержденный приказом Минфин Украины №246 20. окт. 1999 г.] : действующ. ред. // Официальный сайт Министерства финансов Украины. – Электрон. дан. – Донецк, 2020. – Режим доступа: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/REG4044.html (Дата обращения: 26.10.2020).
  9. П(С)БУ 16 Расходы [утвержденный приказом Минфин Украины №318 31. дек. 1999 г.] : действующ. ред. // Официальный сайт Министерства финансов Украины. – Электрон. дан. – Донецк, 2020. – Режим доступа: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/REG4248.html (Дата обращения: 26.10.2020).