Васильченко Олена Анатоліївна
3 Форми співробітництва України з країнами-членами СНД
В рамках взаємодії з країнами СНД першочерговими інтересами для України є економічні інтереси, які полягають в розвитку перед усім взаємовигідної двосторонньої співпраці з країнами-членами СНД. За час існування СНД були підписані понад тисячі багатосторонніх документів. Хоча з огляду на об’єктивно існуючі розбіжності в позиціях держав-учасниць в різних галузях не всі вони діють ефективно.
У таблиці 3 представлені відомості щодо обсягів зовнішньої торгівлі України товарами і давальницькою сировиною з країнами СНД.
Як можна побачити з таблиці по відношенню до всього об’єму українського експорту вивіз товарів до країн-членів СНД у 2000 році збільшився порівняно з 1999 роком, а експорт української давальницької сировини з 1998 року значно скоротився. Імпорт готової продукції з держав Співдружності починаючи з 1998 року зростав як за абсолютним значенням, так і у відсотковому значенні до всього обсягу українського імпорту. У той же час імпорт давальницької сировини з СНД починаючи з 1998 року значно скоротився як по відношенню до загального об’єму українського імпорту, так і у абсолютній формі.
У товарній структурі взаємного експорту і імпорту держав СНД переважають вуглеводна сировина і паливо, чорні і кольорові метали, продукція хімічної, нафтохімічної і харчової промисловості [13].
Таблиця 3 Зовнішня торгівля товарами і давальницькою сировиною з країнами СНД, млн. дол. США
|
hkjh |
Експорт |
Імпорт |
||||
|
1998 |
1999 |
2000 |
1998 |
1999 |
2000 |
|
|
Торгівля товарами |
4202,3 |
3252,2 |
4497,5 |
7897 |
6743,2 |
8039,9 |
|
У відсотках до всього об'єму торгівлі* |
33,25% |
28,08% |
30,86% |
53,81% |
56,92% |
57,61% |
|
Торгівля давальницькою сировиною |
8,7494 |
6,9135 |
3,406 |
352,134 |
307,2478 |
59,7318 |
|
У відсотках до всього об'єму торгівлі* |
8,96% |
8,35% |
1,41% |
37,74% |
33,29% |
6,49% |
* - значення підраховані на основі даних cтатистичного щорічника України за 2000 рік [5].
Торгівля послугами з державами СНД має позитивне сальдо для України. У 2000 році країнам-членам СНД було надано українських послуг на суму 2141,4 млн. дол. США, а імпортовано до України – на суму 215,5 млн. дол. США [5] .
Основними статтями експорту країн СНД у країни останнього світу є паливно-енергетичні ресурси, чорні і кольорові метали, мінеральні добрива, пиломатеріали, продукція хімічної промисловості [13].
2000 рік фактично був завершенням попереднього етапу і початком нового періоду розвитку СНД, що в значній мірі пов’язано з суб’єктивним фактором – заміною кремлівською адміністрацією в Росії.
На саміті держав-учасниць СНД 30 листопада 2001 року обговорювалися питання економічної і політичної співпраці у рамках цієї організації. Знов торкалися питання створення зони вільної торгівлі у межах СНД.
Ще 2 квітня 1999 року Рада глав держав країн-учасниць СНД прийняла рішення, відповідно до якого основним напрямом діяльності Співдружності стає економічне співробітництво, що реалізуватиметься шляхом створення і функціонування зони вільної торгівлі. Була узгоджена структура органів реформованої СНД, досягнуто домовленості про добровільну участь будь-якої держави в цих органах, а також рішення, за яким бюджет СНД повинен формуватися пропорційно участі кожної з них у конкретних органах Співдружності. Реалізація цих рішень вимагає завершення ратифікації всіма країнами Співдружності Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року та Протоколу до неї від 2 квітня 1999 року, а також вирішення питання про стягнення ПДВ за місцем призначення продукції.
За роки існування СНД не вдалося реалізувати основні положення Угоди. Вона залишалася лише програмним документом і декларацією про наміри, що ні до чого не зобов’язувала. Процес формування зони вільної торгівлі виявився більш складним і тривалим ніж уявлялося.
Україна дотримується позиції, обґрунтованої з економічного погляду і адекватної підходам переважної більшості угруповань світу до питань стратегії розвитку інтеграційних процесів. Вона полягає в тому, що реалізація на території Співдружності будь-яких проектів створення Митного союзу, спільного ринку або економічного та валютного союзу можлива лише після завершення процесу поступового формування в межах СНД ефективно діючої зони вільної торгівлі.
Зона вільної торгівлі (ЗВТ) є однією з ефективних форм взаємодії і економічної інтеграції держав
[13] .Але, у випадку СНД створення ЗВТ зштовхується із об’єктивними проблемами і труднощами. Це – системна соціально-економічна криза, що переживають країни Співдружності, процес реформування економічних і суспільних відносин, становлення демократичних основ управління. Значні розходження у рівні соціально-економічного розвитку, напрямленості і темпів економічних і політичних реформ, що проводяться, у зовнішньоекономічних і зовнішньополітичних орієнтаціях, неурегульовані міждержавні і міжнаціональні конфлікти не забезпечують сприятливих внутрішніх і зовнішніх умов для інтеграційних процесів у Співдружності, у тому числі для створення зони вільної торгівлі.
Держави Співдружності значно різняться за структурою економіки і ступеню її зрілості. Росія, Україна, Білорусь, у певній мірі Казахстан, мають достатньо розвинуті національні господарства з високою часткою обробної, у тому числі машинобудівної промисловості, диверсифіковану галузеву структуру виробництва. Інші держави Співдружності можна скоріш віднести до країн, що розвиваються. Вони характеризуються переважно аграрно-сировинною структурою економіки з високою часткою видобувних галузей і первинної переробки сільськогосподарської і мінеральної сировини. Значною частиною свого експорту вони виступають по відношенню один до одного на зовнішніх ринках як конкуренти, про що свідчать, наприклад, складні переговори про придбання або транспортування через Росію нафти з Азербайджану і Казахстану, природного газу із Туркменістану.
Разом з тим для нових незалежних держав – колишніх республік СРСР місткі російські ринки є не тільки привабливими, але й інколи безальтернативними для експорту і імпорту багатьох видів промислової і сільськогосподарської продукції, енергоносіїв, сировини і матеріалів. Це в значній мірі стосується і України.
Оптимальний позитивний ефект від участі в процесі інтеграції можливий для країн СНД лише в контексті поступового та поетапного розвитку їх взаємовідносин, в чому Україна грає не останню роль.