до верху

Донецький політехнік
від 5 березня 2003 г. №5

Подарунок собі і університету зробили Олена БАКЛАНОВА та Богдана ВАСИЛЬЕВА , які у номінації "Студенти ВНЗ" Всеукраїнського туру конкурсу читців на краще виконання творів української письменниці Олени Теліги, який відбувся у Києві, зайняли перше і третє місця. Вони відзначені Дипломами лауреатів конкурсу і грошовими преміями, а Катерина Моргун нагороджена Почесною грамотою оргкомітету. Крім цього, Олена БАКЛАНОВА та Артур МАРМІЛЬ стали дипломантами обласного конкурсу, присвяченого пам`яті Т. Шевченка за самобутнє втілення літературного матеріалу. Ми попросили Олену поділитися своїми враженнями.
- Право на поїздку до Києва ми вибороли, зайнявши призові міста в обласному турі цього конкурсу. Але ж усі учасники Всеукраїнського туру раніше теж стали переможцями. Тому конкуренція була надзвичайно великою. Високий рівень підготовки мали не тільки читці, а й виконавці пісень на слова Теліги, які самі написали і музику. Звучали також чудові літературно-музичні композиції, твори письменниці читались під супровід класичної музики. А ми читали її вірші і нариси.
- Ми дуже хвилювались і аж ніяк не розраховували на призові місця. Результати конкурсу почали оголошувати з третього місця. І о диво! Називають прізвище нашої Богдани! Всі ми дуже зраділи - слава Богу, нас відмітили серед кращих! Друге місце - не ми. Перше - і звучить моє прізвище. Я не повірила своїм вухам. Піднімаюсь на сцену немов у сні. Мені вручають Диплом, грошову премію, книги, оточують кореспонденти українського радіо, телебачення. Все дуже урочисто, почесно.
- Потім був гала-концерт. До нього повністю включили програму переможців. Звичайно, було дуже приємно, що по закінченні конкурсу так часто звучало: "Донецький технічний університет".
- Ми поздоровляємо переможців конкурсу з високими результатами і бажаємо їм подальших творчих успіхів, а від себе додамо, що готувала студентів зав. відділу українознавства науково-технічної бібліотеки Л.Ю.ДОБРОВОЛЬСЬКА, яка близько семи років веде студію художнього читання. Їй слово.
- Я дуже рада за своїх дівчаток. Олена Бакланова і Богдана Васильєва навчаються, причому на "відмінно", уже на п`ятому курсі, а відвідувати студію почали з першого. Вони талановиті, працелюбні і дуже відповідальні. Тому я ніскільки не дивуюсь, що саме їм дістались призові міста у конкурсі.
- Наша студія існує вже вісім років, але тільки недавно отримала назву "Софійність" (від грецького sоfia - мудрість, знання). Таку назву колектив обрав тому, що основний напрямок нашої роботи якраз цьому відповідає. Студійці досконало вивчають українську мову, пізнають багато нового з української культури, філософії. Великий Г. Сковорода стверджував: "Софійність - це краса, істина та добро буття, розкриті через творчість людини".
Щодо наших найближчих планів.Незабаром покажемо літературно-художню композицію "Декілька сторінок із особистого життя Т. Шевченка" та літературно-художню композицію "Мова - жива скарбниця народу". У травні студійці візьмуть участь у міжнародній конференції, присвяченій В.І.Вернадському. До відзначення року Росії в Україні ми готуємо літературно-музичну композицію "Чайковский и Пушкин".Свою програму, звичайно, за фінансової підтримки ректорату, плануємо показати в Росії в кінці семестра. А 11 березня, хто бажає, зможе познайомитися з нашою студією в телепрограмі "Донецкий политехник" на Новому каналі. Та найкраще знайомство - особисте. Чекаємо на вас!

до верху

Е.Інгільдєєва, О і К. Бакланові,
Б.Васильєва (ФЕіМ, ІV курс).
Донецький політехнік
від 17 червень 2002

Наприкінці травня Донеччина зустрічала делегацію з різних областей України, щоб передати їй естафету міжнародного Шевченківського літературно-мистецького свята "В сім'ї вольній, новій...", яку рік тому прийняла від Івано-Франківщини. Не залишився осторонь від цього свята і наш університет. До ДонНТУ завітала велика група майстрів слова. Ще на порозі І учбового корпусу делегацію гостинно, з хлібом-сіллю, зустріли студенти і викладачі і провели гостей до музею історії ДонНТУ. А після відбулася зустріч зі студентами, на якій митці (серед них було більшість поетів) познайомили присутніх з своїми творами. Студенти ДонНТУ, які займаються у студії художнього читання, подарували гостям невеличкий, але дуже цікавий концерт. По закінченні зустрічі проректор В.І.Костенко вручив членам делегації книги "Історія ДонНТУ" та "Юз і Юзовка", а члени делегації - свої збірники творів та іншу літературу для бібліотеки університету.
Зараз вивчення української мови для багатьох стало необхідністю, що диктує нам життя. А для тих, хто звик розмовляти, думати, творити російською мовою (таких на Донбасі більшість), це ще й проблема.
Та тільки не для студентів, які беруть участь в роботі студії художнього читання, що працює при нашій бібліотеці. З першого року навчання у студії українська мова для кожного з нас стала неначе рідною, хоча склад групи досить різноманітний. Адже серед нас і росіяни, і грузини, і татари, і представники змішаних народів. Та це не має значення, творча робота об'єднала усіх. Кожний з нас отримав ази правильної вимови, адже робота у студії завжди йде напружно, на репетиціях відточується кожне слово, що є в сценарії, звертається увага на кожну дрібницю, що заважає красивому і правильному звучанню мови.
А оскільки репетиції, вистави і навіть повсякденні розмови у студії йдуть тільки українською, то звичайно, що рівень володіння мовою зростає швидко. Про це свідчать і виступи на всеукраїнських конференціях, участь у яких брали наше студенти. Траплялося, що організатори конференцій навіть дивувались, що в Донецьку так вміють розмовляти державною мовою. Та знання української мови - це не єдине, що ми отримуємо від відвідування студії. За чотири роки ми навчилися працювати перед аудиторією, не боятися сцени, узнали багато чого нового з питань української культури та з життя славетних. Так, наприклад, усі знають: Т. Шевченко - геніальний художник, геніальний письменник, але мало хто знає, чому ж він так мріючи про свою сім'ю, дітей, маючи великий успіх у елітних салонах Петербурга, так і залишився самотнім до трагічного кінця. І ми не випадково вибрали для однієї з останніх наших вистав цю тему. Т. Шевченко, якого так чудово зіграв першокурсник А. Марміль, постає перед нами як людина з безмежно романтичною натурою, добродушний, довірливий, боготворить жінку. В ній хоче бачити ідеальне створіння природи, ніжну, вродливу істоту. Але доля розпоряджувалася з ним по-іншому. На його шляху постають жінки, кожна з яких незаслужено приносить йому тільки гострий, пекучий біль, розчарування.
Склад колективу студії час від часу поновлюється. Цього року в наших заходах дебютували першокурсники. Так, у прем'єрі літературно-художньої композиції "Жінки у житті Т.Г. Шевченка" взяли участь студент ЕТФ Роман Гварміані та студенти інженерно-економічного коледжу Катя Моргун і Артур Марміль. Особливо приємно ще раз підкреслити, що Артур грав головну роль - Т.Г. Шевченка і впорався з цим блискуче.
Нам також приємно, що нашою роботою зацікавилися працівники інших вузів Донецька. Ми отримали запрошення показати наші вистави в Державній Академії управління та Університеті економки і торгівлі.
Життя - це не тільки нескінчений ланцюжок буднів. Іноді його наповнюють яскраві свята, що приносять полум'я натхнення і радості. Такими святами для нас кожного разу стають вистави, які ми готуємо.

до верху

Донецький політехнік
від 27 грудня 2001 № 17-18

В прошлом номере наша газета писала о поэтическом вёчере, состоявшемся в выставочном зале девятого учебного корпуса. И вот - очередная встреча любителей прекрасного. Она называлась "Духовна наснага в поезії, музиці та живопису". Собравшиеся познакомились с картинами Петра Любимова на библейские сюжеты и с удовольствием прослушали литературно-музыкальную композицию "Світ ловив мене, та не піймав", посвященную 280-летию со дня рождения украинского философа и просветителя Григория Сковороды. Ее подготовили учащиеся инженерно-экономического коллежа и студии художественного чтения ДонНТУ.

до верху

Дарія Макеєва
Донецький політехнік
від 10 грудня 2001 №16

29 листопада відбулася подія, яка зацікавила шанувальників таланту Лесі Українки (Лариса Петрівна Косач) та тих, хто цінує і поважає поезію, мудрість і спрямованість у житті. Гостям була запропонована до уваги літературно-художня композиція, присвячена 130-річчю від дня народження письменниці. Але ж то була не просто вистава, то була перлинка мистецтва. Мистецтва справжнього та витонченого. Актори віддавали глядачам свій талант, свої думки, свою душу. Були й сторінки життя Лесі Українки, доторкнулися гості й до історії роду Косачів та роду Драгоманових, згадали деяккі цікаві речі з дитинства поетеси.
У багатьох людей є щось, чому можна б було навчитися. Отож, у Лесі Українки таких рис удосталь. Це і знання багатьох мов, музичне та художнє виховання, але ж головне - це нестримана тяга до життя, віра і надія. Звичайно, вірші, сповнені впевненості, світу, вірші суспільні та революційні, ліричні і казкові, справили враження на глядачів. Але про цю велику людину сказано і написано багато, і кожен має знайомитись з нею особисто. Важливіше у цій виставі було те, що молодь саме це й робила - самотужки йшла у світ цікавого та прекрасного, знаходила у цьому світі скарби поезії, акторської майстерності і підносила ці скарби людям навколо себе.
Тремтячі вогники у канделябрі, струмочки гарних мелодій, вірші та палаючі очі акторів - ось враження від тієї події, яка промайнула, залишивши після себе теплі, приємні спогади і різноманітні піднесені думки.
Велика подяка усім, хто це свято подарував - студентам. Богдані Васильєвій, Катерин Баклановій, Ользі Калініченко, Еліні Інгільдєевій Олені Прокопович, роіу Гварміані, Олені Баклановій та художнім керівникам: Л.Ю.Добровольській та Тетяні Романюк.

до верху

Т. Нечипоренко, к.ф.н.,
доцент кафедри філософії ДонНТУ,
член оргкомітету конференції.
Донецький політехнік
від 2 грудня 2001 №16

Є люди, які народжені, щоб нести світло. Своєю осяйною мудрістю, всім своїм життям вони дають зрозуміти нам, якою повинна бути Людина і для чого ми приходимо в цей світ. І хоч ці люди не сіють і не жнуть, не будують, але все ж є найдорогоціннішими для людства. Вони є нашими світочами.
Григорій Савич Сковорода (1722-1794) стояв не тільки біля витоків української філософії, культури, але й своєю подвижницькою діяльністю торував дорогу Месії України - Т. Шевченку, іншим діячам вітчизняної культури, освітлював дорогу прийдешнім поколінням, не даючи згаснути Духу нашому, не даючи згубити нашу історичну пам'ять, нагадуючи нам, чиїх батьків ми діти.
3 грудня 2002 року виповнюється 280 років з дня народження генія. Вшановуючи пам'ять великого українського філософа, просвітителя, гуманіста, в ДонНТУ 13-14 листопада відбулася міжрегіональна наукова конференція "Філософсько-етична спадщина Г.С. Сковороди та духовний світ сучасної людини". Її проводила кафедра філософії ДонНТУ спільно з науково-методичним центром вищої освіти Міністерства освіти і науки України та Донецьким колежем. В роботі конференції взяли участь викладачі, аспіранти, студенти вузів, вчителі шкіл Донецька, Запоріжжя, Слав'янська, Макїївки, Горлівки.
Участників конференції вітав проректор ДонНТУ Костенко В.І., який в своєму виступі наголосив на важливості проведення цієї конференції. Він відзначив внесок Г. Сковороди в вітчизняну і світову культуру і звернув увагу, що вивчення його духовної спадщнини може стати фундаментом в розбудові сучасної освіти, культури, тим паче, що мандрівний шлях Сковороди приводив його і на Донеччину, в Святогір'я.
З великою увагою і зацікавленістю присутні заслухали на пленарному засіданні доповіді Алєксєєвої Л.О. (ДонНТУ) "Г.С. Сковорода і досвід метафізики мандрування", Штейна Г.А. (Донецький колеж) "Григорій Сковорода і Данііл Мейнгард" та Бігун Г.С. (Донецький університет економіки і торгівлі) "Етико-ціннісні аспекти творчої спадщини Г. Сковороди і сучасність". Доповідачі підкреслювали дивовижну послідовність у дотриманні власних принципів життя філософа, рідкісний приклад гармонії слова і діла, філософії і життя.
Плідною була робота участників конференції в секціях. В багатьох виступах прозвучала думка про те, що в сучасних умовах, коли постає гостра необхідність гуманізації всіх сфер суспільства, і освіти зокрема, звернення до першоджерел, до скарбниці філософської думки Г. Сковороди є надзвичайно важливою справою. Дослідження проблеми людини, її призначення, сенсу буття, самопізнання, щастя в творчості українського філософа є досить актуальними сьогодні. Г.С. Сковорода вірив в реальність, високість, потрібність всього духовного, підкреслюючи особливе значення для людини внутрішнього життя, духовності, божественності. Адже духовна людина тотожна Богові за своєю суттю, за своїм "серцем". Учасники конференції наголошували на тому, що для українського філософа людина, людяність є мірою всіх речей. Цю думку підкрелювали Бігун Г.С., Дудник В.М. (Донецький колеж), Трофімюк В.К. (ДонНТУ), Целік Т.В. (Донецький Інститут внутрішніх справ МВС України) та ін.
Особливо плідною і надзвичайно сучасною є теза філософа про те, що чим більше розвиваються науки про природу, тим важливішою стає наука про людину. У виступах Музи Д.Е., Додонова Р.О. (ДонНТУ), Сухіни І.Г. (МАУП) наголошувалось, що в нинішніх умовах загострення низки глобальних проблем, пов'язаних з діяльністю людини, з її праненням безмежного панування над природою, гуманістичний пафос сковородинівської філософії набуває особливого значення. А це в свою чергу ставить перед освітою завдання - подолати стереотип меншо-вартості гуманітар-ного знання, який останнім часом переважає в вузів-ській підготовці спеціалістів. Сучасна освіта повинна бути націлена не на вузьку професійну підготовку, а мусить стати формуванням Культури як ціліс-ного явища.
Проблеми "сродної праці", само-реалізації людини, щастя викликали жваве обговорення серед учасників конференції.
У виступах також акцентувалась увага на тому, що гума-ністичне вчення Г. Сковороди в сучасному світі, коли зростає релігійний фанатизм, відбувається протистояння культур, може бути використане для виховання толерантності, терпимості, здатності до діалогу (Кротенко Л.В., Нечипоренко Т.Б. (ДонНТУ) та ін.
Учасники були одностайними в тому, що проведення конференцій з вітчизняної філософії дуже важлива справа, і вони повинні проовдитися регулярно.
Прекрасним завершенням роботи конференції стала літературно-художня композиція "Світ ловив мене, та не спіймав", присвячена життєвому шляху Г. Сковороди, яку показали студенти інженерно-єкономічного колежу та художньої студії ДонНТУ Моргун К., Мармиль А., Калініченко О., Бакланова О., Бакланова К., Васильєва Б., Інгільдєєва А., Гварміані Р., Горбата Н., Шаімова В. Завдяки чудовому сценарію, підготовленому керівником студії художнього читання Л.Ю. Добровольською, неабияким артистичним здібностям виконавців, мелодійному звучанню української мови, співу, віршам Г.С. Сковороди, присутні ніби занурились в атмосферу тієї доби і змогли подумки пройти життєвими шляхами філософа. Світло линуло з очей і сердець юних виконавців, які так переконливо відтворили духовний світ Г. Сковороди. І кріпла в нас, людях старшого покоління, віра в те, що не все так безнадійно в цьому непростому житті, що дійсно духовність, культура врятують світ, в що безперечно вірив Григорій Савич.
За активну участь в конференції студенти нагороджені Почесними грамотами та цінними книгами, які були придбані завдяки особистій підтримці ректора ДонНТУ О.А. Мінаєва.
Щира подяка і низький уклін всім, хто не залишився байдужим в проведенні наукової конференції, хто словом і ділом допомогав здійснити цю важливу справу.

до верху

Донецький політехнік
від 19 листопада 2001 №15

30 жовтня науково-технічна бібліотека нашого університету провела творчу зустріч з членом Національної Спілки письменників України, заслуженим працівником культури України, лауреатом Всеукраїнського відкритого рейтингу популярності "Золота фортуна" поетом Борисом Федоровичем Бєлашем.
Він народився і виріс на Донбасі. Закінчив Горлівський гірничий технікум. Працював на шахті "Кочегарка". Після закінчення факультету фізичного виховання Харківського педагогічного інституту працював на кафедрі фізкультури Донецького політехнічного інституту. Він майстер спорту з боротьби.
Борис Бєлаш закінчив Московський літературний інститут ім. М.І. Горького. Зараз він професіональний письменник. В різних видавництвах Москви, Києва, Донецька вийшли з друку понад 20 його книг.
Зміст творів Бєлаша дуже різноманітний: це й дитинство, опалене війною, кохання, природа, шахтарська праця, гумор, враження від подорожей по країнах ближнього і далекого зарубіжжя і багато-багато чого іншого. І все це офарблено психологічною гамою почуттів.

Борис Бєлаш

А жизнь как жизнь...
Порою дарит радости.
Но, если что-то не по ней,
не так,
С размаху бьет в лицо моей упрямости
Ее диалектический кулак.
Я кубарем качусь.
Я задыхаюсь.
Из речки пью багряную зарю...
И снова зло и твердо поднимаюсь
И все ж
спасибо жизни говорю
За мудрость от ее науки шибкой...
Не так ли в детстве,
стиснув кулаки,
Не успевал я злиться за шлепки,
Как вновь тянулся к матери с улыбкой.

На зустрічі в бібліотеці Б. Бєлаш прочитав твори різних періодів, відповів на запитання присутніх щодо історії їх написання, зокрема, поеми "Роксолана".
Вірші поета читали студенти ФЕМ 0. і К.Бакланові, Б.Васильева, Е. Ігільдєєва. Доцент кафедри електричних станцій, член Національної Спілки письменників України В.Павловський прочитав вірш Б.Бєлаша на українській мові в авторському перекладі, а професор В.Мирний - свій вірш, присвячений Б.Бєлашу.
Тут можна було придбати збірки поезій Б.Бєлаша, що вийшли з друку останніми роками, та одержати автограф поета.
На закінчення зустрічі присутні щиро побажали Б.Бєлашу творчої наснаги і плідних здобуттів на ниві поетичного слова.

до верху

Яна Кошельковская, студкор
Донецький політехнік
від 9 листопада 2000 №12

Члены "Клуба семи" и гости выступили не только в роли зрителей. В исполнении И.И. Булавкина, профессора кафедры РПМ Горного института, прозвучали отрывки из оперы "Евгений Онегин", романсы.
В.В. Мирный, зав. кафедрой маркшейдерского дела, прочитал свое стихотворение, посвященное этому заседанию клуба и. памяти И.Л. Никольского; большой интерес у присутствующих вызвал рассказ В.П. Волковой, зам. директора библиотеки, о романе в письмах (1200 штук!) Чайковского и баронессы фон Мекк.
Праздник поэзии и музыки удался и никого не оставил равнодушным, лишний раз подтвердив, что в техническом университете трудятся и учатся талантливые и разносторонние люди. К сожалению, посетить этот вечер из-за небольшой.вместимости зала смогли немногие.
Хочется пожелать, чтобы "Клуб семи" вновь и вновь собирал на свои вечера студентов и сотрудников университета, просвещая их и даря хорошее настроение.

до верху

Л.Добровольська,
зав. відділу українознавства
науково-технічної бібліотеки.
Донецький політехнік
від 17 вересня 2001 №12

Ми вже неодноразово розповідали про студентів, які відвідують студію художнього читання, що працює при науково-технічній бібліотеці університету. Всі вони навчаються на "відмінно" та "добре" і знаходять час для духовного збагачення. Не стали винятком і канікули. Студенти ФЕМ Олена і Катерина Бакланові, Богдана. Васильєва, наприклад, протягом літа готувались і брали участь в конкурсах, фестивалях, які проводились на обласному та Всеукраїнському рівнях. Богдана взяла участь у міжнародному фестивалі-конкурсі ліричної пісні ім. Є.Мартинова "Отчий дом" і нагороджена. Дипломом за 2-е в місце в номінації "Вокалісти". Цей фестиваль проходив у три тури, в ньому взяли участь близько 600 учасників. З 20 вересня пройдуть Дні Донбасу в Москві. Богдана включена до складу групи, яка проведе цю почесну місію.
Починаючи з 1997 року кожного літа в Донецьку проводиться Всеукраїнський фестиваль мистецтва академічного співу "Українське бельканто". Це пісенне свято проходить в рамках діючої на Донеччині регіональної комплексної програми "Обдаровані діти".
У серпні цього року 129 юних вокалістів майже з усіх міст і районів Донеччині; конкурували в обласному турі. А потім його переможці змагалися з представниками 12 регіонів України. Дипломантами цього фестивалю стали Олена та Катерина Бакланові. А 28 серпня в театрі опери та балету ідбувся гала-концерт, після якого начальник Головного управління освіти і науки Донецької облдержадміністрації В.В. Тесленко вручив переможцям Дипломи і цінні подарунки.
7-9 вересня Олена та Катерина Бакланові взяли участь в обласному фестивалі авторської пісні, який відбувся в м. Ясинувата.
Бажаємо нашим аматорам творчої наснаги, плідних здобутків, хай виступи їх будуть яскравими. Йдіть впевнено по дорозі своєї мрії!

до верху

Донецький політехнік
від 9 жовтня 2000 №11

Нещодавно в лекційній залі бібліотеки ім. Н.К.Крупської відбувся творчий вечір члена національної спілки письменників України, доцента кафедри електричних станцій Віталія Павловського. Вірші поета читали студентки ДонДТУ, учениці студії художнього читання Олена та Катерина Бакланові. Деякі вірші Віталія Павловського стали піснями - композитор Тамара Дікова написала до них музику, а виконали їх народна артисти України Тамара Лагунова та заслужений артист України Ігор Діков.
Вечір проходив у теплій атмосфері. Присутні задавали питання, зокрема, чому так пізно почав писати? (його перша поетична збірка вийшла у 1995 році). На, що пан поет не без гумору відповів, що в його житті було три любові: до математики, жінок і поезії, та з роками він віддав перевагу останній.
Зараз Віталій Павловськии працює. Над новою збіркою віршів і поемою про шахтарів.

до верху

Донецький політехнік
від 9 жовтня 2000 №11

З першого жовтня розпочала свою роботу студія художнього читання. В плани студійців на цей навчальний рік включено проведення концертних програм присвячених пам'ятним та урочистим датам нашої країни. Зараз готується разом з "Клубом семи" вечір "Чайковський і Пушкін". Планується підготувати великі програми, присвячені Дням української писемності та Т.Г.Шевченку. У зв'язку з цим запрошуються студенти перших-других курсів на роль Т.Г. Шевченка.
З пропозиціями звертатись до відділу, українознавства-бібліотеки, кімната 246.

до верху

Катерина Безлепкіна, студкор
Донецький політехнік
від 18 квітня 2000 г. №6

Літературно-художню композицію "Твій біль, твою любов, Кобзарю, дозволь до серця прихилити", присвячену 186-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка, підготували й провели студенти ДонДТУ, які відвідують студію художнього читання.
Як завжди, виступ студійців був на високому рівні. Та сьогодні ми розповімо не про саму композицію, а про тих, хто її готував, тобто студентів зі студії художнього читання, що працює при науково-технічній бібліотеці ДонДТУ. Навчається зараз в ній 14 таких же, як і ми, студентів. Керує студією заслужена артистка України Ніна Харченко. Студійці часто виступають на вечорах, присвячених українській культурі, оспівують красу України та її мови, особливості народних традицій.
Щоб детально познайомитись з цим колективом, я побувала на одному із засідань студійців, яке відбулося невдовзі після проведення чергового заходу. Тут я зустріла студентів і старших курсів (Ю.Кивалін, Є.Бухтіяров) і молодших (сестри Бакланові, Б.Васильєва, О.Вишневська, С.Антошин, О.Калініченко, С.Комаровта та ін.). Всі вони надзвичайно талановиті люди. Більшість з них навчається на "відмінно" і "добре", деякі складають вірші (О.Бакланова, О.Калініченко), пишуть пісні і самі їх виконують (сестри Бакланові).
Заняття в студії проводяться індивідуально. Кожен із студійців у свій за розкладом час приходить на репетицію і займається, як правило, до 18 години. Кожне слово, кожен рядок наші читці разом з автором переживають, пропускають через серце. Як правило, щоб досягти певного результату, над одним твором приходиться працювати по 1,5-2 місяці. А буває, що сьогодні твір читається з одною інтонацією, настроєм, а через тиждень він переосмислюється й одержуєш зовсім інше звучання. Тому студійці повинні мати міцну витримку, вміти володіти собою й добре розуміти те, що вийшовши на сцену, незалежно від внутрішнього стану, повинні вести себе природно й розкуто.
На засіданні, яке я відвідала, було проведено детальний аналіз виступу кожного із членів колективу. Керівник студії дуже прискіпливо й критично віднеслась до кожної помилки артиста. Після цього студенти читали свої вірші (О.Бакланова, О.Калініченко), співали свої пісні, а студентка Б.Васильева виконала українські і російські романси. Український гумор читав Є.Бухтіяров, а Ю.Кивалін, як завжди, - лірику високого патріотизму.
На заходах, що проводять студійці, інколи бувають гості з інших вузів. Після одного з них доцент кафедри української літератури ДонДТУ, автор декількох книг з питань українознавства Оліфіренко В.В., висловив своє захоплення високим професіоналізмом, з яким наші "технарі", як він назвав студійців, читали твори українських письменників.
Студійців, як я зрозуміла, в цю студію об'єднала любов до рідного краю, української мови, цікавість до культурної спадщини своїх предків, а також особисте високе духовне багатство. Зараз вони готують урочистий вечір, присвячений сучасній українській поетесі Ліні Костенко, а потім планують взяти участь в урочинах, присвячених Дню Перемоги, провести вечір "Ми таланти твої, ДонДТУ".
З великим задоволенням відвідують студію не тільки студенти, а й, наприклад, молодий біблиотекар О.Ізвєкова.
Ви запитаєте: "А з чого ж все розпочиналося?" А почалося зі створення відділу українознавства при НТБ, який на початку 90-х років очолила великий ентузіаст своєї справи Л.Ю.-Добровольська і пізніше організувала роботу студії художнього читання, члени якої "несуть в народ" частки нашої незвичайної культури.
І мені, як і багатьом іншим, хочеться сказати спасибі за те, що завдяки таким, як вони, ми не забуваємо про наше духовне надбання, про найкраще, що в нас є.

до верху

Катерина Безлепкіна, студкор
Донецький політехнік
від 6 березня 2000 г. №4

Студенты и сотрудники ДонГТУ, посещающие мероприятия, проводимые отделом украиноведения НТБ, не могли не обратить внимание на двух очаровательных сестер-близняшек Катю и Лену Баклановых, студенток группы ЭПР 986 факультета экономики и менеджмента.
Девушки одинаково профессионально владеют искусством вокала и художественного чтения. И несмотря на то, что участие в художественной самодеятельности требует много времени, они успевают отлично учиться. Наш корреспондент решил познакомиться с талантливыми сестрами поближе и узнать секреты их разносторонней успешной деятельности.
- Прежде всего хотелось бы узнать, как вам удается отлично учиться при такой занятости? - Многие думают, что если ты отличник, то часами сидишь в библиотеке, ночи напролет зубришь конспекты, никогда не гуляешь. Это не так. Чтобы отлично учиться, достаточно небольших усилий каждый день. Со временем это становится нормой, так сказать, "входишь во вкус", и отличная учеба превращается в самое обычное дело.
- Есть ли у вас любимый преподаватель? - В ДонГТУ много хороших преподавателей, но самая любимая - Альбина Александровна Медовникова, математик. Нам она нравится и как человек, и как преподаватель.
- У всех студентов есть проблема - проснуться к первой паре, при этом классно выглядеть и быть, желательно, в хорошем настроении. Что помогает вам взбодриться? - Мысль о встрече с друзьями, знакомыми, любимыми преподавателями.
- Кто первым открыл ваши таланты? - Наши родители. А началось все с того, что мы вечерами с папой пели под гитару детские песни.
- Когда вы первый раз попали на сцену? - В четыре года папа взял нас на работу на новогодний утренник. А уже гораздо позже, когда занимались в школе академического пения "Бельканто", довелось выступать на профессиональной сцене - в Оперном театре и филармонии. Ну и, конечно, много раз пели на сцене нашего Дворца детского и юношеского творчества. А еще мы участвовали в международном. конкурсе украинской песни в Черновцах, выступали в Киеве на Президентской елке.
- Чем вас привлекла студия художественного слова? - Нас всегда привлекала такая среда, где можно было бы не только интересно проводить время, но и развиваться духовно. А все это мы имеем в студии.
- Как вы относитесь к праздникам? - Мы их обожаем, особенно в кругу друзей, с песнями, музыкой, анекдотами..
- Вы больше любите дарить или получать подарки? - Получать подарки очень приятно, но еще приятней - их дарить. Приятно сознавать, что кого-то ты делаешь хоть на время счастливее.
- Что бы вы пожелали нашим читательницам накануне праздника? - Желаем всем читательницам "ДП" огромного счастья, любви, удачи, быть всегда молодыми, красивыми, желанными, единственными и неповторимыми!

до верху

Катерина Безлепкіна, студкор
Донецький політехнік
від 6 грудня 1999, №13

В житті кожного народу одне з найважливіших місць посідає мова. І так сталося, що саме нам дісталася найспівучіша, найдотепніша та найбагатша мова. Їй і був присвячений вечір, який відбувся у кінці листопада у нашому університеті.
Українська мова оспівує найдорожче, що є в нас - матір, Батьківщину, рідний дім. Багато виконавців віршами та прозою говорили про це, вкладаючи душу у кожний рядочок, кожне слово, кожний звук. Свій настрій і. любов, заклики до наших душ передавали зі сцени Ольга Калініченко, Оксана Ізвєкова, Олена та Катерина Бакланові, Юрій Кивалін, Сергій Антошин, Евген Бухтіяров. Ми відчували пахощі любистку та милувалися зоряним світом, чули гомін річок та шелест, трав.

Мова, наша мова -
Мова кольорова.
В ній гроза травнева
Й тиша вечорова.
Мова, наша мова -
Літ минувших повість,
Вічно юна мудрість,
Сива наша совість.

А ще хлопці та дівчата віршованими рядками намагалися пробудити у слухачів почуття патріотизму, як, наприклад, Сергій Антошин, який дуже схвильовано і пронизливо продекламував вірш Віктора Баранова "До українців".

Українці мої! То вкраінці ми з вами
чи як?
Чи в "моголах" і вмерти судилось нам ще
від Тараса?
Чи в могили й забрати судилось нам
наш переляк
Що - згнітив нашу гідність до рівня
вторинної раси?
Українці мої! Дай вам. Боже, і щастя,
і сил.
Можна мити й хохлом.
І не згіркне від того хлібина.
Тільки хто ж тоді небо прихилить
до ваших могил,
Як не зраджена вами, зневажена
вами Вкраїна...

Я не випадково написала на початку, що наша мова найспівучіша, бо в українських піснях є туга і любов... Наші пісні це не купа слів, яку повторюють під музику; ні, це - самоцвіти і перлини..На ствердження цього студенти консерваторії та нашого вузу співали такі відомі й близькі багатьом з нас пісні як "Ніч яка місячна", "Дивлюсь я на небо", "Рушник" та інші, арії з опери Гулака-Артемовського "Запорожці за Дунаєм".
На цьому вечорі ми були свідками того, що на нашій Донеччині є багато талантів й через декілька років ми будемо тільки мріяти, щоб попасти на їх концерти. Більшість з них навчається у таких відомих артистів, як Аліна Коробко, Петро Ончул, Раїса Колесник, Микола Момот. Я певна, що вони гідні учні своїх вчителів. Вони мають терпіння, голос, талант, але головне - відчувають те, про що співають. Серед них Вадим Бабунов, Сергій Страженов, Роман Горових, Руслан Слабунов, Ганна Братусь, Ольга Петровська. Не уступали майбутнім професіональним вокалістам і студентки ДонДТУ Катерина та Олена Бакланові.
Мова - це берегиня нашої культури, слави та волелюбності. І все це я відкрила на вечорі. Тому хочу щиро подякувати зав. відділом українознавства, автору сценарію цієї літературно-музичної композиції Л.Ю.Добровольській і керівнику студії художнього слова, артистці драмтеатру Н.Харченко та ведучим вечора Олені Прокопович і. Сергію Куценко, без яких би цей чудовий вечір не відбувся.

до верху

Л.Добровольська
зав.відділом українознавства НТБ
Донецький політехнік
від 18 жовтня 1999, №11

- так називається виставка літографії, яка відкрита в Донецькому обласному художньому музеї. Вона знайомить з унікальним альбомом, який складається з 21 ілюстрації. Кожна з них образно розповідає про життя і діяння українського народу в епоху визвольної боротьби проти гніту польської шляхти, напад турецько-татарських загарбників. На кожному аркуші зображено портрети та постаті діячів української історіі. Всі портрети декоративно обрамлює графічна віньєтка, в розповідній композиції якої відображено історичні, батальні, побутові сцени, сплетені з елементами пейзажу та козацькими атрибутами.

Альбом уперше було видано в 1900 році у Петербурзький друкарні знаного на той час видавця А.Маркса і перевидано в 1991 році. А задумала і виконала його шляхетна трійця, палкі шанувальники героїчної минувшини українського народу, два видатних українських художника Сергій Васильківський і Микола Самокиш та відомий на той час історик і етнограф Дмитро Яворницький. Працівники музею запрошують відвідати вистав ку, яка покликана благотворно впливати на виховай ня у наших сучасників почуття патріотизму й поваг до історико-культурної спадщини українського на роду. Виставка працюватиме до кінця жовтня.

до верху

Андрей Куликов,
cтудент ФТФ
Донецький політехнік
від 28 квітня 1999, №7

В начале апреля, по инициативе зав. отдела украиноведения НТБ Л.Е. Добровольской для первокурсников французского технического факультета был проведен урок-викторина в память о Тарасе Шевченко. Победителей викторины ожидали призы, и какие! Подарочные, прекрасно оформленные издания "Кобзаря" очень вдохновили участников. Вопросы, связанные с жизнью и творчеством великого поэта, были несложными, но поначалу многие не могли раскрепоститься - сказывалось волнение. Зато чуть позже, постепенно освоившись, участники викторины буквально засыпали приятно удивленную ведущую Л.Е. Добровольскую градом ответов. Иногда она даже не могла определить, кто же ответил первым: уж очень активными были все. Но самыми-самыми, оказались Игорь Блинов и Богдан Гураль (Ф-98В), набравшие максимум очков.

Победителями же стали Сергей Попов, Богдан Гураль, Игорь Блинов и Аня Вятохо, получившие в награду призы и аплодисменты. Аплодисментами наградили присутствующие и библиотекаря О. Извекову и студентов ГГФ, прекрасно прочитавших стихи великого поэта.

Хочется надеяться, что подобные уроки викторины, приобщающие студентов к мировой культуре и повышающие их образовательный уровень, станут традиционными.

до верху

Одарка Макєєва
Донецький політехнік
від 12 квітня 1999, №6

24 березня у залі дев'ятого корпусу відбувся урочистий концерт, присвячений 185-річчю Тараса Шевченка. На свято завітали гості з донецької консерваторії та Палацу дитячої та юнацької творчості. Настрій в учасників та глядачів був святковий і піднесений, бо шевченкова весна - це шанування свого співвітчизника та повага до своєї країни. Багато цікавого було розказано про життя та творчість Кобзаря. Лунали пісні, створені за його віршами, у виконанні справжніх майстрів. Студенти нашого вузу дуже майстерно і гарно читали поеми та вірші Тараса. Повільні та стрімкі українські танці примушували пританцьовувати сидячих у залі.

Це свято було на схоже на звичайні студентські свята. Та саме у цьому його цінність. Зібрати поруч студентів, викладачів, сумних та веселих, дуже різних за смаком, могла сила поезії, сила слова та сила краси. Отже, свято вдалося. Свято, призначене Шевченкові, молоді та весні.

до верху

Л.Добровольська
зав.відділом українознавства НТБ
Донецький політехнік
від 4 березня 1999 г. №4

9-го березня виповнюється 185 років від дня народжнення талановитого українського художника, поета, мислителя Т.Г. Шевченка. Значна частина його творів як художника, так і поета, присвячено жінці: матері, сестрі, подрузі, коханій. Тому ми, відзначаючи ювілей цього геніального творця, день народження якого майже співпадає зі світлим жіночім святом, пропонуємо вам поетичні рядки, присвячені жінці. В них Шевченко найчастіше звертався до теми жінки - матері із особливою шанобливістю обожнював її, а наругу над нею вважав великим гріхом:

В нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая,
З своїм дитяточком малим.

Буває іноді дивлюся,
Дивуюсь дивом, і печаль
Охватить душу; стане жаль
Мені її, і зажурюся,
І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим
Тієї матері святої,
Що в мир наш Бога принесла

В поемі "Наймичка" Шевченко пише:

… А коло дитини
Так і пада.
В будень і в неділю
Головоньку йому змиє,
Й сорочечку білу
Що день Божий надіває,
Грається, співає,
Робить возики, а в свято -
То й з рук не спускає.
… Сама не зїсть не доп`є,
Його нагодує.
Не зна Марко, як в колисці
Часом серед ночі
Прокинеться, ворухнеться -
То вона вже скочить,
І укриє, й перехрестить,
Тихо заколише, -
Вона чує з тії хати,
Як дитина дише.

Або в поемі "Княжна":

… А вона молилась
І жить у Господа просилась,
Бо буде вже кого любить.
Вона вже матір`ю ходила,
Уже пишалась і любила
Своє дитя. І дав дожить
Господь їй радості на світі.
Узріть його, поцілувать
Своє єдине є дитя,
І перший крик його почути…
Ох, діти! Діти! Діти!
Велика Божа благодать.

Надзвичайно багато любовна лірика Т.Шевченка. Перше незабутнє кохання юного Тараса до Оксани Коваленко, подруги дитячих літ, на все життя визначило тип жінки, до якого весь час повертався поет і в житті і в творчості: маленька, чорноока, кучерява, надзвичайно емоційна. Образ такої Оксани став його музою, Беатріче його поезії. Пізніше він напише:

Ми вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились,
А матері на нас дивились
Та говорили, що колись
Одружимо їх. Не вгадали
Старі зарані повмирали,
А ми малими розійшлись
Та вже й не сходились ніколи.

Як правило, у ранній ліриці Т. Шевченко про свої інтимні переживання не писав прямо, а об`єктивізував їх в образах ліричних героїв, персонажів: поеми "Катерина", "Тополя", "Наймичка", "Мар`яна-Черниця" та інші. І лише на засланні та в останні роки життя Т.Шевченко розкриває таємниці свого серця, пише глибоко інтимні поезії, присвячує їх жінкам, які відіграли в його житті значну роль, як наприклад, Ганна Закревська.
Г.З.

Якби зустрілися ми знову,
Чи ти злякалася б, чи ні?
Якеє тихеє ти слово
Тоді б промовила мені?
Ніякого. І не пізнала б.
А може б потім нагадала,
Сказавши: "Снилося дурній".
А я зрадів би, моє диво!
Моя ти доле чорнобрива!
Якби побачив, нагадав
Веселеє та молодеє
Колишнє лишенько лихеє.
Я заридав би, заридав!
І помоливсь, шо не правдивим,
А сном лукавим розійшлось,
Слізьми-водою розлилось.
Колишнєє святеє диво!

до верху

Донецький політехнік
від 16 лютого 1999, №3

23 січня в лекційній залі Донецької обласної бібліотеки відбулася науково-практична конференція, присвячена десятиріччю Донецького обласного Товариства української мови ім.Т.Шевчена. У конференції взяли участь представники обладміністрації, преси, радіо, телебачення, державних, громадських та релігійних організацій. На завершення конференції була проведена урочиста церемонія вручення "Золотих грамот" Товариства.

За вагомий внесок у справу збереження і розвитку української культури і мови на Донбасі "Золоті грамоти" Товариства отримали співробітникі ДонДТУ: В.С.Білецький, провідний науковий співробітник кафедри збагачення корисних копалин; Л.Ю.Добровольська, зав. відділом українознавства науково - технічної бібліотеки; В.М.Алтухов, ст. викладач кафедри української та російскоі мов.

до верху

Донецький політехнік
від 29 грудня 1998, №13

під таким девізом Донецьке обласне управління культури в жовтні - листопаді цього року провело обласний огляд роботи бібліотек. За підсумками огляду нагороджено Листом подяки Л.Ю.Добровольську, зав. відділом українознавства нашої бібліотеки, за активну участь у конкурсі й розкриття ролі і місця бібліотек в процесі національного відродження, їх виховного й інформаційного потенціалу, за популярізацію кращих взірців національної культури.

до верху

Л.Добровольська
зав.відділом українознавства НТБ
Донецький політехнік
від 8 грудня 1998, №12

Запитання до вікторини на звання "Кращого знавця книжкової справи в Україні" були опубліковані в газеті "Донецкий політехник" № 10,1998. А тепер ми, як обіцяли, даємо відповіді на них.

1. Історія популярної української книги починається з "Енеїди" І.Котляревського, XVIII ст.

2. "Він був сином мужика, а став володарем у царстві духу", - так сказав І.франко про Т.Г.Шевченка.

3. Приклади художніх творів українських письменників, в назві яких є жіночі імена: І.Котляревський "Наталка Полтавка", Т.Шевченко "Катерина", Г.Квітка-Осно-в'яненко "Маруся", М.Старицький "Маруся Богуславка", М. Рильський "Марина", В.Сосюра "Марія", Л.Костенко "Маруся Чурай", П.Загребельний "Роксолана" та ін.

4. На сюжет п'єси І.Котляревського "Наталка Полтавка" композитор М.Лисенко написав однойменну оперу.

5. Під псевдонімами друкувалися такі відомі українські майстри слова: Олена Пчілка (Ольга Петрівна Драгоманова), Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська-Маркович), Панас Мирний (Опанас Якович Рудченко), Ірина Вільде (Дарина Дмитрівна Полотнюк), Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко), Іван Ле (Іван Леонійович Мойся), Григорій Косинка (Григорій Михайлович Стрілець), Микола Трублаїні (Микола Петрович Трублаєвський), Юрій Дольд-Михайлик (Юрій Петрович Михайлик) та ін.

6. Президенти Л.Кравчук і Л.Кучма під час інаугурації складали присягу на вірність народові України на Пересопницькому Євангелії.

7. Найдавніша точно датовані пам'ятка українського рукописного мистецтва, яка збереглася до наших днів - це Остромирове Євангеліє, 1056-1057 p.p.

8. Першу друкарню у Києві було засновано в 1615 році у Києво- Печерській лаврі.

9. Виробництво власного паперу в Україні почалося в ХІІ-ХІІІ ст. в Галичині. Папір в ті часи називався термітка.

10. У 1816 р. у Харкові одночасно вийшли два журнали: "Украинский вестник" і "Харьковский Демокрит", що стали першими журналами в Україні. Загалом у цей час в Росії виходило 7 журналів.

Найбільш повні відповіді на запитання вікторини дав студент факультету економіки і менеджменту В.Матюхін. Йому поступився першокурсник ФМФ О.Ізвєков. Але обидва юнаки отримають прекрасно ілюстроване подарункове видання "Кобзаря" Т.Г.Шевченка.

до верху

Донецький політехнік
від 20 жовтня 1998, №10

1998 рік оголошено роком 1000-річчя літописання та книжкової справи в Україні. Важлива роль у відзначенні цієї дати відведена бібліотекам. У зв'язку з цим працівники науково-технічної бібліотеки ДонДТУ у цьому році організували та провели цілий ряд книжкових виставок, літературних урочин, вікторин, а також семінар бібліотечних працівників "Бібліотека-дзеркало людської цивілізації".

До кінця року планується ще провести книжкові виставки "Українська класична література" та присвячені І.Нечуй-Левицькому, О.Кобилянській, Г.Квітці-Основ'яненку, О.Олесю, М.Хвильовому та ін. Окрім цього, запрошуємо вас взяти участь у вікторині на звання "Кращого знавця книжкової справи в Україні", і пропонуємо відповісти на такі запитання:

1. З якої книги починаєтся історія популярної української книги?

2. Про кого з видатних українських класиків І.Франко сказав: "Він був сином мужика, а став володарем у царстві духу"?

3. Назвіть художні твори українських письменників, в назві яких є жіночі імена.

4. На сюжет однієї з п'єс 1.Котляревського написано оперу. Вкажіть назву п'єси та ім'я композитора.

5. Назвіть прізвища відомих українських майстрів слова, які друкувалися під псевдонімом.

6. На якій книзі під час інаугурації склали присягу на вірність народові України президенти Л.Кравчук і Л.Кучма,

7. Назвіть найдавнішу точно датовану пам'ятку українського рукописного мистецтва, яка збереглася до наших днів.

8. В якому році було створено першу друкарню в Києві і де саме?

9. Коли і де почалося в Україні виробництво власного паперу? Як в ті часи називали папір?

10. Де і коли в Україні з'явився перший журнал?

Відповіді направляйте до 1 -грудня цього року до відділу українознавства НТБ, кімн. 3.246 з 8.00 до 16.00, крім вихідних.

Прізвища переможців будуть опубліковані в "Донецькому політехніку" й кожному з них буде вручено "Кобзар" Т.Шевченка.

Відповіді на запитання вікторини також читайте в "Донецькому політехніку".

до верху

Л.Добровольська
зав.відділом українознавства НТБ
Донецький політехнік
від 20 жовтня 1998, №10

У цьому році виповнюється 125 років від дня заснування Наукового Товариства ім. Т.Г.Шевченка (НТШ). У зв'язку з цією подією у вестибюлі наукового відділу науково-технічної бібліотеки нашого університета працювала книжкова виставка, присвячена НТШ. Матеріал для неї люб'язно надав голова Донецького обласного відділення НТШ В.С.Білецький - головний науковий співробітник кафедри збагачення корисних копалин.

На виставці були представлені книги, зокрема з історії української державності та українського державного права, збірники праць з українського слов'янського мовознавства; збірники наукових праць і матеріалів, присвячених українському історику, видатному організатору української науки, політичному діячеві і публіцисту проф. М. Грушевському та проф. Г.Лужницькому - літературознавцю, письменнику, драматургу, історику, відомому не тільки в українській діаспорі, але й за її межами; проф. В. Леву - великому педагогу, почесному чле|ну Українського бібліотечного товариства США, автору декількох книжок, багатьох статей, оглядів, спогадів й інші книги, які видані на кошти НТШ.

Після книжкової виставки в одній з аудиторій навчального телецентру ДонДТУ відбувся огляд історичного шляху НТШ, взяти участь в якому були запрошені викладачі, працівники бібліотеки та студенти.

Що ж ми, звичайні громадяни, знаємо про НТШ -дивовижну святиню української духовності, якою завжди воно було? Слід відзначити, що це була перша й гривалий час єдина на всю Україну наукова інституція, яка фактично відігравала роль першої новітньої Академії Наук. Навіть після утворення на території УРСР Академії Іаук НТШ залишалось вагомою і знаною в світі асоціацісю вчених, які продовжували вільні українознавчі дослідження, не спотворені ідеологічним тиском.

Спочатку товариство об'єднувало певні вузькі кола ітелігенції: літераторів і мовознавців, письменників, поетів, і його діяльність була обмежена рамками саме цих фахів. Із часом виникла потреба ширше і більш різнобічно розгорнути в Україні наукову роботу, створити потужний науковий центр. Єдиним на цей час закладом, який міг сконсолідувати прогресивних українських учених, було Товариство ім.Шевченка. Тому на загальних зборах Літературне товариство було перейменоване в Наукове і був прийнятий новий Статут, в якому, зокрема, записано, що НТШ "мас плекати та розвивати науки в українсько-руській мові".

До НТШ тепер увійшли учені різних профілів. Дійсні члени НТШ повинні були мати науковий ступінь (так лишилось і до цього часу). Першими дійсними члена НТШ були такі видатні учені, як: М.Грушевський, Антонович, К.Левицький, С.Томашівський, О.Кониський, І.Франко та ін. (усього 32 особи).

По реформі Товариство розгорнуло широку наукову діяльність і особливої сили воно набрало, коли в 1894 р. до Львова переїхав великий організатор наукової роботи М.Грушевський, який був беззмінним головою НТШ із 1897 по 1913 рік. Товариство організувало бібліотеку,музей , видавало наукові "Записки наукового Товариства ім. Щевченка", "Літературно-науковий вісник", журнал "Зоря", "Етнографічний збірник", "Пам'ятки українсько-руської мови і літератури", серійні видання "Руська історична бібліотека" та "Українсько-руська бібліотека", а також твори Т.Шевченка, І.Франка та інші; наукові праці й матеріали.з еміграції

Рік за роком організовувалась робота нових секцій, виходили нові публікації, зростав бюджет НТШ, росло довір'я і жертовність громадян. Перед першою світовою війною приблизно половину коштів на наукові видання покривала держава.

Багато уваги НТШ приділяло університетській справі й опіці над студентською молоддю. Товариство мало декілька фондів, з яких видавало стипендії студентам. Дбало НТШ й про українську середню школу. Так, завдяки його науково обгрунтованому домаганню у Галичині росла кількість українських гімназій.

Успішний розвиток наукової й суспільної діяльності НТШ припинила війна 1914р. Воєнна цензура закрила всі українські часописи, повністю заборонила українське друковане слово, ряд видатних українських діячів було заарештовано, зокрема, і проф. М.Грушевського, якого після кількох місяців в'язниці вислали до Казані. Деякі учені виїхали до Відня і там продовжили наукову роботу. Російською владою була заборонена для НТШ всяка діяльність і установи НТШ. І починаючи з того часу, з невеликими періодичними "потепліннями", робота НТШ супроводжувалась систематичними переслідуваннями українських науковців чи то російською владою, польською, німецькою чи радянською. Від учених вимагались результати обмеженого кола наукової, а інколи і псевдонаукової роботи, яка б відповідала ідеології існуючої влади. НТШ працювало тільки в еміграції. У різних країнах світу були створені його відділи й представництва.

На сучасному етапі нормальна робота секцій НТШ розпочинається й на Батьківщині з основним осередком, як і раніше, у м.Львові. Зараз зібрана поки що невелика бібліотека, підготовлена до видання одна з великих праць "Енциклопедія українознавства", збірка "Наші втрати" та ін., відновлено видання "Записки НТШ", журналу "Сьогочасне й минуле", та ін. Очолює НТШ в Україні академік, проф., д-р техн. наук Олег Миколайович Романів.

У Донбасі також працює Донецьке обласне відділення НТШ, до складу якого входять п'ятнадцять провідних учених, у тому числі професор із нашого університету В.В.Мирний. Донецьке обл.відділення НТШ засноване в 1997 p., але доробок його значний. Уже підготовлено і видано друком "Гірничий тлумачний словник" (разом із ДонДТУ); історичну розвідку "Заселення степів України в XVI-XVIII ст.", та за підтримки НТШ (Донецьк) виходить аналітично-інформаційний журнал "Схід", який у чотирьох номінаціях (економіка, політологія, історія, філософія) зареєстрований ВАК України.

Бажаємо членам НТШ подальших успіхів у науковій роботі, яку вони ведуть у традиціях НТШ: фахово, глибоко, грунтовно і неуперeджено, незалежно від тих чи інших мінливих політичних симпатій гілок влади.

до верху

О.БАЛАБАНОВА,
студентка групи Ф97в,
С.СТОЛЯР,
студент групи Ф97а
Донецький політехнік
від 5 травня 1998, №1

Про те, що буде проведена вікторина "Сторінками творчості Тараса Шевченка", студенти наших груп були попереджені за два тижні. І ось першого квітня відділ українознавства бібліотеки й кафедра культурології цю вікторину провели для нас - студентів 1 курсу механічного та фізико-металургійного факультетів (групи Ф97). У ній взяли участь студенти й інших факультетів перших курсів: О.Гро-макова (ГФ), Ю.Юренко і Ю.Куриліна(ФЕМ), Ю.Кивалін(ГГФ), і також бібліотекар О.Ізвекова, які дуже гарно читали уривки з творів Т.Шевченка. Як потім виявилось, вони вчаться майстерності читання ( в студії художнього читання, що працює при відділі українознавство бібліотеки. За умовою вікторини ми повинні були вказати назву твору, охарактеризувати подію чі людину, якій присвячено цей твір. Наші відповіді доповнювала, а також розповідала цікаві факти з життя Т.Шевченка зав.відділом українознавства бібліотеки Л.Ю.Добровольська.

Найбільш активну участь у вікторині взяли студенти К.Савченко, О.Аббісідарська, Д.Родіонов, Д.Швидкий, Е.Дудкіна, О.Бондаренко. Всі вони, а також студенти зі студії художнього читання були нагороджені "Кобзарем" Т.Шевченка. Завдяки вікторині ми пізнали багато нового про життя й творчість Т.Шевченка, розширили кругозір і водночас зрозуміли, як мало знаємо про геніального українського художника і поета.

Час пройшов в дружній, теплій обстановці, чому сприяла доброзичливість між гостями й студентами. До того ж ігрова форма заняття допомогла краще запам'ятати нове. Жаль тільки, що такі заняття проходять рідко. Бо це навіть не урок, а свято, в даному випадку свято, присвячене Тарасові Шевченку.

до верху

Л.Добровольська
зав.відділом українознавства НТБ
Донецький політехнік
від 5 травня 1998, №1

Народний ансамбль "Сувенір" Донецького обласного палацу дитячої та юнацької творчості існує десять років і за цей час двічі успішно витримав сьрьозний іспит на звання народного. Другий рік, як в ансамблі з'явились свої співаки, які вже встигли стати лауреатами Всеукраінських конкурсів.

На початку квітня в актовому залі IX учбового корпусу відбувся великий концерт народного асамблю "Сувенір". У програму концерту були включені танці й пісні більшості народів, які населяють багатонаціональний Донецький край. Глядачі побачили надзвичайно яскраві, мальовничі українські, російські, болгарські, єврейські, німецькі, циганські, молдавські та інші танці і послухали пісні цих народів. Що стосується сольного виконання пісень, то всіх покорив надзвичайно сильним, дзвінким голосом лауреат всеукраінського конкурсу 12-річний Олександр Богданов, який виконав італійську пісню "Джамайка" та попурі єврейських пісень у супроводі дівочого ансамблю. Недарма фахівці вже встигли назвати його українським Робертіно.

Дуже шкода, що таку красоту не побачили, не почули наші студенти й викладачі. Адже в цей вечір були показані кращі зразки національних культур. Хоча оголошення були розвішані в усіх корпусах та на гуманітарних кафедрах, зал був напівпустий. Виходячи з того, що інженер - це еліта суспільства і повинен бути різнобічно освіченою людиною, то в вузі хтось повинен залучати студентів, починаючи вже з першого курсу, до світу прекрасного, допомогти пізнати особливості культури, історії, хоч би того краю, землі, на якій вони живуть.

Сподіваюсь, що тепер у розв'язанні цього питання нададуть допомогу зам. деканів з виховної роботи.

до верху

Катерина Безлепкіна,
Донецький політехнік
від 14 квітня 1998, №1

Під таким девізом відбувся 24 березня в актовому залі IX навчального корпусу прекрасний концерт, організований відділом українознавства бібліотеки та студклубом у рамках виконання програми "Молодь - за майбутнє України", розробленої національною радою з питань молодіжної політики при Президентові України. Наш студентський кореспондент Катерина БЕЗЛЕПКІНА була серед глядачів і тепер ділиться своїми враженнями.

- Як відомо, театр розпочинається з вішалки. А з чого ж починається концерт у ДонДТУ? Звичайно ж, із залу для глядачів, який на цей раз був весь заповнений. Я, як представник преси, нахально зайняла одне із елітних місць у третьому ряду. Правда, потім виявилось, що наші студенти надають перевагу галерці або центру зали.

І ось вона, настільки бажана хвилина початку. Занавіс розсунувся, і перед нами постала нарядна, але строго прибрана сцена. На заднику великими літерами була виписана назва свята "Таланти наші молоді - тобі, Україно!". Ведуча концерту Луїза Юхимівна Добровольська, зав. відділу українознавства бібліотеки, зразу покорила залу.

Відкривав концерт Народний ансамбль танцю Донецького обласного палацу дитячої та юнацької творчості "Сувенір" під керівництвом Тамари Ткаченкової. Своїм першим танцем "Ранок України" дівчата просто потрясли залу. У ньому відобразилась культура майже всіх національностей. які проживають в Україні.

І кожний в залі, мабуть, відчув: нехай усі ми різні, але ми діти нашої матері України. Відточенністю жестів, віртуозністю і запальними посмішками артистки ансамблю зачарували залу, виконавши сучасні українськи танці "Березнянка", "Волинська полька", "Україно моя". Талановитих танцюристок змінили студенти Донецької державної консерваторії класу бандури лауреата міжнародного конкурсу Олени Симонової. Для багатьох глядачів стало відкриттям, що древній український народний інструмент бандура може звучати так красиво і сучасно. Руки дівчат-бандуристок ніби вишивали тонкий і складний візерунок, торкаючись струн. І весняними струмочками дзвеніли їх голоси, коли вони співали пісні "Наша Анечка" і "Стелися, барвінку". Покорили залу і оперні виконавці - студенти консерваторії класу оперного співу професора, народного артиста України Петра Ончула О.Порватова і О.Неупокоєв, які виконали арії з опер М.В.Лисенка "Наталка-Полтавка" і "Запорожець за Дунаєм". Так, співати консерваторці вміють. Мабуть, тому на їх фоні меншим успіхом у глядачів користувались вокалісти університету. Проте порадували залу своєю майстерністю учасники студії художнього слова ДонДТУ, які читали вірші Тараса Шевченка, Володимира Сосюри, Ліни Костенко.

Взагалі, концерт вдався на славу. А глядачі одержали заряд бадьорості, енергії і добра.

Після концерту відбулась зустріч з кандидатами в депутати Рад різних рівнів.

до верху

Ю.Кондратська,(гр.МС97а)
та студенти групи МП97.
Донецький політехнік
від 10 лютого 1997, №1

У листопаді та початку грудня цього року відділ українознавства бібліотеки разом з кафедрою культурології провели в деяких студентських групах І курсу факультетів економіки і менеджменту та механічного заняття з розділу "Українська культура". Пройшли вони у незвичній, нетрадиційній формі й дуже цікаво. А як саме, розповідають студенти.

- До лекційних занять ми вже звикли, але не до таких, які відбулися нещодавно. Особливого звучання їм надали гості - мистецтвознавець Донецької обласної філармонії В.Тиха, зав.відділом українознавства бібліотеки Л.Добровольська та студенти нашого університету, які навчаються в студії художнього читання під керівництвом заслуженної артистки України Н.Харченко: Оксана Юренко та Юлія Курилова (ФЕІМ), Юра Кивалін, Саша Колесник, Артем Скрипкін (ГГФ) і бібліотекар Оксана Ізвєкова. Їх чудові емоційні виступи були як ілюстрація, як додаток до того, про що йшлося в лекції.

При першій зустрічі В.Тиха розповіла багато нового й цікавого з життя і творочості одного з видатних поетів України, нашого земляка В.Сосюри. Ми дізнались про найцікавіші сторінки життя поета та нелегкі випробування, що випали на його долю. Вірші В.Сосюри, наповнені життєвою енергією, любов'ю до землі, рідного краю, України, жінки, прочитали студенти - учні студії художнього читання.

Прозвучав також авторський вірш викладача енергетичного факультету В.А.Павловського, присвячений В.Сосюрі, який був таким же прекрасним, як і лірика самого поета. Після кожного виступу наших гостей серед навчальної тиші корпусу лунали оплески. На наступній, не менш цікавій зустрічі ми пірнули у бездонний світ інтимної лірики сучасної української поетеси, яка живе й працює зараз у Києві - Ліни Костенко. Ця поетеса за життя визнана на світовому рівні геніальною, її твори зараз видаються багатьма мовами світу, вона нагороджена однією з найвищих світових премій у галузі поетичноі творчості ім.Франческа Петрарки. Завдяки розповіді В.Тихої перед нами постав образ Л.Костенко як дуже гарної, мудрої, мужньої і в той же час сповненої ніжної жіночості, талановитої жінки з вічною таємницею в очах. Лекції пройшли дуже цікаво, час пролетів як одна мить, бо як сказала Л.Костенко: "Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі".

Думаю, що з нами погодяться наші співкурсники, що таких лекцій потрібно проводити побільше, і ми, студенти, виражаємо щиру вдячність організаторам цього заходу за радість, світло, яке вони принесли в наші аудиторії, світло, яке робить нас кращими, духовно багатшими, добрішими.

Спасибі вам!

до верху

Донецький політехнік
від 10 лютого 1997, №1

Каждую весну в университете проходит смотр научной активности молодежи. На студенческих научных конференциях студенты докладывают о результатах своей работы за прошедший учебный год. Кафедры, проводя конференции, стремятся вносить в них какие-то злементы новизны, духовности. Вот как это было на конференциях, о которых пойдет речь в публикуемых заметках.

У студентськіх потоках першого курсу ФЕ і ХТ, ГЕМФ, ГГФ та ГФ були проведені конференції, присвячені світлій пам'яті украінського художника, поета, мислителя Т.Г.Шевченка, які були організовані відділом українознавства НТБ сумісно з кафедрами культурології, української мови та деканатом факультету екології іа хімічної технології. Тема конференцій - жіноча доля у творчості Т. Шевченка. Цю тему дуже цікаво розкривали спільними зусиллями викладачі та студенти. Були доклади, читалось багато віршів Кобзаря. Про жіночі образи, втілені в живописні твори Шевченка, розповідали викладач кафедри української мови Л.В. Гречаніченко та студент С. Ульянов.

У кінці кожного засідання проводилась невеличка вікторина "Сторінками творчості Т. Шевченка". Кожному студенту-переможцю та активним учасникам конференції вручений "Кобзар" Т. Шевченка. Ось які враження винесли студенти.
А. Биковська, ФЕ і ХТ.

- На захід, присвячений пам'яті Т.Шевченка зібрались усі першокурсники факультету екології і хімічної технології. Першою виступила гостя із ДонДУ доцент М.В.Бородінова, якапрочитала доповідь "Жіноча доля у творчості Т. Шевченка". Можна сказати, що цією темою було переглянуте усе особисте життя поета. Ми по-новому пережили зміст поем "Катерина", "Сова","Наймичка" та інших, у яких з такою любов'ю Шевченко подає образи жінки-страдниці, розкриває внутрішній світ матері, її безмежну любов до своєї дитини. Усі жіночі образи Шевченко щедре наділив зовнішньою і внутрішньою красою, душевним багатством, прагненням створити здорову сім'ю, родинне благополуччя. Та доля не до всіх жінок була мілосердною. Обійшла вона і самого поета, який помер самотньою людиною з думкою про те, що найціннішим є родина, сім'я. Після конференції студенти виходилі з аудіторіі у піднесенному настрої. Спасибі усім організаторам за зустріч з прекрасним, чого тепер нам так не вистачає.
Н. Гребенюк, ГЕМФ.

- Жінка!.. З давніх давен чоловікі оспівували це чарівне творіння природи. Не міг обділити її увагою і наш талановитий письменник, поет та художник Тарас Шевченко. Які стосунки були між ним і Жінкою, яку жінку він кохав, кому присвячував свої твори? Про це ми, студенти гірничоелектро механічного факультету, дізнались з доповіді доцента кафедри української літератури ДонДУ М.В. Бородіновоі на конференції, що відбулася завдяки зусиллям завідуючої відділом украінознавства ДонДТУ Л.Є.Добровольскій та викладачу культурології В.П. Гомаль. На зустрічі також були прослухані доповіді студентів нашого університету Н. Гребенюк, С. Ульянова, В. Байкова та інших і показані репродукції картин Т. Шевченка, головною героїнею яких є жінка.

Конференції, схожі на цю, треба проводити частіше, бо завдяки їм дізнаешся про щось нове, цікаве, маєш змогу торкнутися таємного прекрасного почуття - кохання.

до верху

Е. Стельмах
Донецький політехнік
від 18 березня 1997, №3

Студия художественного чтения, созданная в вашем университете около года тому назад, с 1 октября продолжит свой работу. Ее участницы уже демонстрировали свое умение в этом жанре на вечерах, посвященных творчеству нашего земляка украинского поэта Владимира Сосюры и 182-й годовщине со дня рождения Тараса Шевченко.

В начавшемся учебном году отдел украиноведения библиотеки ДонГТУ планирует проведение новых встреч и вечеров.И снова будут звучать стихи, литературные композиции, и снова любители украинской культуры и литературы будут наслаждаться высокой поэзией в исполнении учениц руководителя студии - актрисы Донецкого музыкально-драматического театра, заслуженной артистки Украины Нины Харченко. Она щедро делится с молодежью секретами своего мастерства и приглашает желающих овладеть ими на свои занятия. Это приглашение в первую очередь адресуется парням - для создания литературных композиций нужны мужские голоса. А если скептики на такое предложение иронично усмехнутся, то скажу: - выпускник металлургического факультета Сергей Игрунов уже давно и успешно работает диктором областного радио, а в студенческие годы он занимался в подобной студии. Так что всякое умение может в жизни пригодиться. И если мне удалось в этом кого-то убедить, не мешкайте, а наберите номер 3-93, по которому вам ответят, где и когда состоится очередное занятие.

до верху

Донецький політехнік
від 10 лютого 1997, №1

- Так назывался концерт, организованный отделом украиноведения библиотеки. В нем приняли участие студенты университета - ученики школы художественного чтения, солисты филармонии и самодеятельный хор почитателей украинской песни СШ № 55.

до верху

Дмитрий Догадайло,
студент ДГТУ
Жизнь
від 26 березня 1996, №45

В Донецком государственном техническом университете открылся отдел украиноведения, занимающийся просветительской деятельностью. С его появлением стали частыми литературно-художественные вечера, переходящие в настоящие театрализованные представления, в которых охотно принимают участие и студенты, и преподаватели. Последняя встреча посвящалась творческой биографии нашего земляка Владимира Сосюры. Для многих ее участников настоящим открытием стали малоизвестные страницы биографии украинского классика, чьи произведения они в свое время благополучно "проходили" в школе и о которых рассказала искусствовед филармонии Валентина Тихая: например, что мама будущего поэта еще в начале века заняла первое место в конкурсе красоты на звание "Мисс Каменный Брод", что в молодости Сосюра работал на шахте, а затем воевал в белой армии; что великая сила искусства не раз спасала его от верной гибели и она же подводила его к роковой черте...

Затем участники студии художественного чтения Александра Босенко, Наталья Овчаренко и Оксана Юренко читали стихи Сосюры. Особый резонанс у зала вызвали строчки: "Якщо ти знаеш це,мій друже, ти знаеш, що таке любов!". Свои знания в этой сфере человеческих чувств зрители подтвердили дружными аплодисментами.

до верху

Донецький політехнік
від 10 квітня 1996, №1

Отдел украиноведения библиотеки ДонГТУ снова порадовал любителей украинской культуры концертами, посвяшенными творчеству нашего земляка, выдающегося украинского поэта Владимира Сосюры и 182-й годовщине со дня рождения Тараса Шевченко. На них вместе с уже известными нашим зрителям приглашенными коллективами и исполнителями успешно выступили студентки университета - учащиеся студии художественного слова ДонГТУ И.Овчаренко, А.Босенко, Д.Юренко и

до верху

Наша адреса:

м.Донецьк, вул.Артема, 96 3-ій учб.корпус ДонНТУ, кімн.3.246 Відділ українознавства Науково-технічної бібліотеки Тел. 91-03-79 bibl@library.dgtu.donetsk.ua