1. Володимир Іванович Вернадський- один із творців сучасної наукової картини світу: це проблеми біосфери і ноосфери, екології, наукової етики та відповідальності вчених за можливі наслідки свого відкриття.

2. Кожне окреме відкриття Вернадського достатнє, щоб ім`я його стало всесвітньо-відомим. А у нього їх було надзвичайно багато: це генезис силікатів, вік Землі, вплив живих організмів на утворення геологічних відкладень, хімічний склад живої речовини, роботи по розповсюдженню радію та роль радію в історії земної кори і багато-багато інших. Він засновник найбільших наукових центрів, наукових шкіл і напрямків.

1. Бувши геніальним вченим, Вернадський, в той же час, залишався звичайною земною людиною: радувався і журився, мав свої власні нахили і звички, свою особливу манеру спілкування з людьми, свої пристрасті і смаки.

2. За браком часу ми дуже коротко розповімо про життєвий шлях геніального вченого і зупинимось тільки на деяких істинах, що він стверджував.

1. Володимир Іванович Вернадськийнародився 12 травня 1863 року в Петерурзі.

2. Батько - Іван Васильович Вернадський- потомствений дворянин, народився в Києві, закінчив університет, захистив докторську дисертацію, працював у різні часи в Київському, Московському і Петербурзькому університетах.

1. Мати - Ганна Петрівна Константинович, донька українського поміщика з Полтавщини. У той час, коли Іван Васильович познайомився з нею, Ганна Петрівна давала уроки співу в Петербурзі і брала участь у відомому хорі композитора Балакірєва.

2. Коли Володі виповнилося 4 роки, сім`я Вернадських переїхала до Харкова. Якраз у Харкові і на Полтавщині у родичів матері пройшла щаслива, весела пора його дитинства.

ВЕРНАДСЬКИЙ Мене вражав ярмарочний натовп, барвисті хустки і кофти жінок, крики торгівців. Усе перетворювалось у якесь оглушливе свято.
А увечері я слухав мелодійні українські пісні та дивився на зоряне небо. Падаючі зорі оживлялись уявленням, а місяць населявся незвичайними істотами. Жага розуміти космос оберталась у таємну пристрасть.

2. Закінчував гімназію Володя у Петербурзі, куди знову переїхали його батьки. Тут він опинився серед друзів надзвичайно розумних і талановитих, дуже схожих на нього самого: Енрольд читав класиків в оригіналі, Краснов захоплювався Геродотом, Зайцев - хімією, Тюрін - математикою.

4. Роль натураліста в житті Вернадського зіграв Краснов. Вони разом відправлялися в екскурсії на околиці Петербурга: ловили жуків, метеликів, вивчали рідкісних рослин.
Якраз із Красновим він уперше почав займатися хімією.

У гімназії кипіло духовне життя у формі наукових гуртків, товариств, незалежне від гімназичного викладання.
Наукові гуртки існували, розпадались, але:

ВЕРНАДСЬКИЙ Це спілкування було дуже корисним і дало нам усім багато-чого, оскільки у вільній бесіді тут стикались люди різних думок і настроїв.

3. Якось, знаходячись під час літніх канікул у Мілані, батько Володі приніс газету "Вперед", яка видавалась емігрантом Лавровим.

ВЕРНАДСЬКИЙ Батько почав читати газету, руки безпомічно опустились, газета впала на коліна. Я схопив її. У газеті прочитав повідомлення про циркуляр, який забороняв у Росії друкувати будь-що українською мовою.
Що це значить? Як це і навіщо?
Батько розповів мені історію України, історію боротьби українців за незалежність, про таємне Кирило-Мефодіїївське братство.

4. Додому Володя повернувся українцем і залишився ним за своєю прихильністю і симпатіями усе життя.
Він вивчив українську мову, став читати українську літературу. Дізнавшись, що є багато книг про Україну польською мовою - вивчив польську.
Захоплений історією України, Володя заразив своїм захопленням Краснова і Кульжинського.

3. Вернадський одержав атестат зрілості, який давав право на вступ до університету без іспитів. Він вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Петербурзького університету.

ВернадськийСклад професури у цей час був неповторний: Менделєєв, Бутлєров, Бекетов, Сєченов, Вагнер, Докучаєв…
Ми енергійно і пристрасно кинулись в наукову роботу.
Я не можу не згадувати тієї творчої роботи, яку пережив у колі молоді, що групувалась у мінералогічному кабінеті мого вчителя Докучаєва.

4. Докучаєв читав мінералогію і кристалографію, хотя науковий інтерес його йшов у напрямку грунтознавства.

ВЕРНАДСЬКИЙ Він став моїм істинним учителем і науковим керівником на все моє життя. Докучаєв включав мене в усі експедиції по обстеженню грунтів, під керівництвом Докучаєва з`явились мої перші наукові публікації.

3. Перед закінченням університету Вернадськийввійшов в один із Петербурзьких народницьких гуртків, члени якого потім стали відомими вченими і громадськими діячами: це Іван Гревс, Олександр Корнілов, Андрій Краснов, Бірюков - біограф Льва Толстого, Олександр Ульянов та інші.

4. Тут він познайомився з Наталією Єгорівною Старицькою, в ті роки просто Наташа.
Вона належала до типу жінок, літературним уособленням яких була Віра Павлівна з роману Чернишевського "Что делать?", а живим уособленням могла бути Марія Миколаївна Вернадська - перша дружина батька, портрет якої все своє життя Володимир Іванович бачив у кабінеті свого батька.

НАТ.ЄГОРІВНА Якось Володимир Іванович в черговий раз проводжав мене. Був травневий вечір, теплий і ніжний, По блакитній воді йшов караван барж і на хвилях, що розходилися від них, колихалися човни з веселими людьми.
Спершись на поручні я дивилась на Неву і тоді Володимир Іванович сказав просто:
- Будьте моєю дружиною, Наташа.
Я не здивувалась, а так же просто відповіла:
Ні, Володимире Івановичу, дружиною Вашою я бути не можу.
Ви мене не любите? Ви обіцяли кому-небудь? - запитав він.
Ні. Ні те, ні друге, - відповіла я. Мені з вами завжди дуже добре, як ні з ким іншим… але я на три роки старша за Вас. А це значить, що коли ви будете у повному розквіті сил і таланту, я буду бабусею, буду висіти каменем на Вашій шиї, а Ви, завдяки Вашому характеру і доброті, будете нести свій хрест.
Володимир Іванович категорично відкинув мої докази. Наша розмова була продовжена через місяць, коли Володимир Іванович повернувся з відрядження.
Я дала згоду на одруження. На початку листопада відбулося весілля.
Володимир Іванович зняв квартиру в 3 кімнати і ми стали жити своїм щастям.

4. Володимир Вернадськийз відзнакою закінчив університет і був залишений в університеті для підготовки до наукового звання.

ВЕРНАДСЬКИЙ У березні 1887 року я пережив страшні роки свого життя. Були арештовані 36 осіб товариства за спробу замаху на царя. Вирок був нещадний.
Я виїхав із Петербурга в Рославльський повіт в експедицію з фосфатів, а Наталію Єгорівну батько відвіз на дачу в Теріокі, що під Петербургом.
Та експедицію прийшлось перервати. Мене викликав для пояснень спочатку ректор університету, а потім міністр освіти.

1. Ви, пане Вернадський, знаходячись на державній службі, ведете у стінах імператорського університету протиурядову діяльність. Я не хочу псувати Вам послужний список. Подайте заяву про відставку за власним бажанням або за яких-небудь сімейних обставин.

4. Вернадський їде за кордон для вивчення методів дослідження кристалічних речовин. На геологічному конгресі в Англії зустрічається з Олександром Павловим - професором Московського університету.

1. Я інформований про Ваші плани вивчати мінералогію в часі і взаємодії з іншою природою. Якби Вам удалось захистити дисертацію в найближчі рік-два, я б охоче підтримав Вашу кандидатуру в Московському університеті.

4. Відрядження Вернадського закінчилося у Парижі, де він вчився і напружено працював у лабораторіях Ле Шательє і Фукє. Зібрав матеріал для дисертації.

3. Вернадський повертається в Росію, захищає дисертації: спочатку кандидатську, потім докторську і отримує звання, відповідно, доцента, професора, академіка. Працює, в різні часи, то в Московському то в Петербурзькому університетах.
Створює студентські наукові гуртки, які з часом перетворюються у його школи.

ВЕРНАДСЬКИЙ Не шукайте в науковій роботі собі вчителів. Учителем у вас повинні бути тільки закони природи. Хто їх не знає, той помиляється, а тому старайтесь в науковій роботі керуватись тільки ними. У той же час наука не існує поза людиною, вона - її витвір, як її витвором є слово, без якого не може бути науки.
Крім цього пам`ятайте, що наука єдина і нероздільна. Не можна турбуватися про розвиток одних наукових дисциплін і залишати без уваги інші. Не можна звертати увагу тільки на ті, застосування яких в житті зрозуміле, і залишати без уваги ті, значення яких поки-що не усвідомлене і не розуміється людством.

4. Вернадський поступово переходить від вивчення мінералів і кристалів до вивчення земної кори, від вивчення мертвої природи до вивчення живої речовини. Починає грандіозну роботу "Історія мінералів земної кори."

3. Популярність Вернадського у Європі швидко поширюється. Його статті, доповіді привертають увагу новизною поглядів і переконливістю доказів.

ВЕРНАДСЬКИЙ Матеріально Земля й інші планети не відокремлені. Космічна речовина постійно в різних формах попадає на Землю, а земне переходить в космічний простір. Жива речовина у найтоншій формі може проникати всюди і виходити із земного тяжіння. Життя в латентному стані - в спорах, насінні може зберігатися невизначений час.
Допускаю, що мимовільне зародження життя існує і зараз, але не уловлюється нами.
Життя є така ж частина космосу, як енергія і матерія.

4. Володимир Іванович розмірковує далі:

ВЕРНАДСЬКИЙ Крім цього, процеси життя на Землі необоротні - дисиметричні. Живий організм народжується, старіє, помирає але ні до однієї із стадій свого розвитку не може повернутись.

3. Виходять з друку книги Вернадського "Геохімія", "Біосфера". Спочатку російською мовою, а потім різними мовами в різних країнах світу.
До речі, епіграфом до книги "Біосфера" Вернадськийпоставив слова Тютчева:
Невозмутимый строй во всем,
Созвучье полное в природе.

ВЕРНАДСЬКИЙ Біологічні явища підпорядковуються певному порядку природи, організованості, а не сліпому збігу випадковостей.

НАТ.ЄГОРІВНА . У нашій сім`ї також повна гармонія, повне взаєморозуміння. Ми уже маємо сина і доньку. Живемо душа в душу. Допомагаю Володимирові Івановичу в усьому: в перекладах статей, оскільки володію кількома мовами, супроводжую його в подорожах, фотографую рідкісні види порід, окремі взірці мінералів, все, що знаходиться в музеях Європи.
На квартирі у нас збирається квіт московської інтелігенції. Однак це не порушує розпорядку нашого життя.

5. У серпні 1908 Володимир Іванович бере участь в роботі Дублінського з`їзду Британської асоціації наук, де виступив професор мінералогії і кристалографії Джон Джолі. Його промова була присвячена геологічному значенню відкриття явища радіоактивності. Найбільшу увагу до себе привернув Резерфорд. За його вченням модель атома тепер розглядалась як якась сонячна система, що складається із ядра - сонця і електронів - планет.

6. Усе це суперечило основам тодішньої фізики. Однак Вернадському знадобилися години, щоб повністю примкнути до нового наукового руху, який в корені змінював основи усіх наук.

5. Тепер у кожному виступі Вернадськийпідкреслює значимість нового могутнього джерела і багатства, якими уже тоді він вважав радіоактивність.

ВЕРНАДСЬКИЙ Вона відкриває можливості для вивчення будови речовини і проникнення в глибину атома.
Збулися старовинні мрії алхіміків про перетворення одного елемента в інший. Це стало цілком реальним і здійсненним.
Володіння великими запасами радію дасть власникам силу і владу, перед якою зблідне та могутність, яку мають власники золота, землі, капіталу!
Той час, коли людина візьме в свої руки атомну енергію, вийде за межі своєї планети, в космічний простір, недалекий. Це може статися в найближчі роки, може статися через століття. Але, зрозуміло, що це повинне бути.
Та чи зуміє людина скористатися цією силою, спрямувати її на добро, а не на самознищення?
Вчені не повинні заплющувати очі на можливі наслідки їх наукової роботи. Вони повинні відчувати себе відповідальними за усі наслідки їх відкриття.

5. Весною 1911 року серед московських студентів різко зріс революційний настрій. Міністерство Народної освіти звільнило з викладацької роботи 124 викладачі, у тому числі й Вернадського, "как не проявивших достаточной энергии в подавлении студенческих беспорядков."

6. Вернадський відправився у радієву експедицію до Середньої Азії і зосередив увагу на роботі з радіоактивними елементами.
На цей час, крім Вернадського, у цьому напрямку працювали Ненадкевич, Ферсман, Ліндер, Коловрат-Червинський - учень Кюрі, Карпов і Хлопін.

5. Створювалась наукова школа геохіміків і мінералогів, яка підготувала підгрунтя для створення в Радянському Союзі особистої радієвої промисловості.

6. І тільки в 1921 році були одержані перші радянські препарати радію на радієвому заводі в Бондюгах, що на Камі.

3. Дія радіовипромінювання на людину на той час ще не була вивчена. Усі працювали без будь-якого захисту.
Одного разу Вернадський, слухаючи інформацію Віталія Хлопіна про результати останніх досліджень, звернув увагу на невеличкі виразки у нього на пальцях.
Зустрічаючись з ним постійно, Володимир Іванович помітив, що вони не проходять, а пальці викривлюються.
Вернадськийзапитав:
Що це? Дія радію?
Хлопін знизав плечима:
- Не гоїться.
В цей час розпочалисяя роботи організаційного характеру. Хлопін припинив безпосередню роботу з радієм і рани на пальцях поступово почали гоїтись. Тоді стало зрозумілим їх походження.

5. Було організовано радієвий науково-дослідний інститут, який складався із трьох відділів: фізичного, хімічного і геохімічного. Директором інституту призначили Вернадського.
У 1928 році у радієвому інституті збудовано перший у світі циклотрон, на якому пізніше працював Ігор Курчатов.

6. За станом здоровья Володимирові Івановичу порадили виїхати з міста і сім`я Вернадських повернулася в Україну. Володимир Іванович поїхав в Старосілля на Полтавщину, де займався питанням геохімії.
І якраз тут уперше з`явилось поняття "жива речовина" - як сукупність живих організмів, нерозривно зв`язаних з біосферою.

4. Вернадський зайнявся питанням створення Української Академії наук. Його було вибрано першим Президентом Української Акакдемії наук. В Українській Академії наук вперше в світі була відкрита біогеохімічна лабораторія і розпочаті роботи з питання ролі живої речовини в хімії планети і, таким чином, і в космічній хімії.

5. Вернадський починає працювати в новому напрямку. Розробляє вчення про ноосферу - царство людського розуму (від грецького ноос - розум).

6. Володимира Івановича запрошують до Паризького університету - знаменитої Сорбони - прочитати курс лекцій з геохімії.

1. Цікаво. А чому Паризький університет називається Сорбона?

3. О! Історія виникнення цієї назви цікава. Понад сімсот років тому священник Робер Сорбон влаштував у Парижі богословську школу з гуртожитком для незаможних студентів. Вона надавала у себе місця чотирьом національностям Європи: французам, німцям, англійцям, італійцям. Спочатку по 4, а потім по 9 осіб від кожної національності.
Термін навчання був 10 років. Н а останньому році студент здавав іспит, який тривав 12 годин без перерви.

4. Іспит полягав у диспуті студента з 20 екзаменаторами, які змінювалися кожні півгодини. Той, хто витримував такий іспит, зразу отримував звання доктора Сорбони. Звання, яке цінили в світі протягом п`яти віків занадто високо.
Французька революція припинила існування цієї школи, а в 1808 році Наполеон будівлі Сорбони передав у розпорядження Паризького університету. Наукова слава Сорбони перенеслась на Паризький університет, який до цього часу називається Сорбоною.

3. Знаходячись у Сорбоні Вернадськийдеякий час працював у лабораторії Марії Складовської-Кюрі.
Тут працювали десятки вчених із різних країн і різних національностей. Ішла робота світового масштабу. Вернадськийпрацював разом з однією із учениць Кюрі - француженкою Шамьє.

1. Маючи визначне філософське значення, чи носять відкриття Вернадського прикладний характер?

3. Звичайно. Його відкриття знайшли застосування, як в техніці , так і в медицині. Так, наприклад, за концентрацією рудних елементів у рослинах і грунтах, а також за своєрідним розподілом рослин в рудних басейнах шляхом біохімічних аналізів знайдені і знаходять все нові і нові родовища в різних районах Землі.

2. Цікавий випадок відбувся на одному із скляних заводів під Петербургом. Керівництво заводу звернулося в Академію наук з проханням: вияснити, чому скло останнім часом фарбується у зелений колір?
В Академії наук під керівництвом Вернадського зробили хімічний аналіз скла і виявили речовину, яку до цього часу в природних умовах ніхто і ніде не знаходив. А в лабораторних умовах одержували з великим трудом - це сірчистий хром. Переглянули літературу. І тільки в одному з довідників знайшли, що така речовина зустрічається в метеоритах.

ВЕРНАДСЬКИЙ -Це дюнний пісок? - запитав тоді я.
- Так. Це пісок сестроріцьких дюн, - підтвердив керівник заводу.
- Із цього виходить, що дюнний пісок, дуже чистий пісок. Вітер переносить дюни з місця на місце і, таким чином, він збирається з великих площ. Я бачу в ньому природний приймач космічного пилу, падаючого на нашу планету протягом декількох міліардів років
Ось звідки взявся сірчистий хром і зелене скло…

4. Відкриття Вернадського застосовуються і в медицині. Так, наприклад, при виявленні і лікуванні хвороб, що носять ендемічний характер, тобто які не виходять за рамки постійних географічних меж.

2. Володимир Іванович Вернадськийкерував в Радянському Союзі найкрупнішими науковими ценрами і йому була надана необмежена можливість продовжувати наукову роботу в будь-якому напрямку.

ВЕРНАДСЬКИЙ Розпочинаю роботу по вивченню хімічного складу космічного пилу. Вивчення космічного пилу відкриє шлях до вивчення поки-що недоступних надр Землі.

4. Та розпочалася Велика Вітчизняна війна і роботу прийшлось припинити.
Повідомлення про напад гітлерівських військ на Радянський Союз Вернадського приголомшило. Його вразила безглуздість страждань, жорстокості і горя, обрушених фашизмом на людство.

ВЕРНАДСЬКИЙ Німці намагаються силою повернути хід історії. Завдяки поняттю про ноосферу я дивлюсь в майбутнє надзвичайно оптимістично. Німці програють війну. Вони не можуть не програти! Це науковий факт! Оскільки людська історія не є що-небудь випадкове і найтіснішим чином зв`язана з історією біосфери.
У що перетворилася Німеччина! Який жах і ганьба! Я знаю їхніх вчених. З деякими у мене велась дружба понад півстоліття. Що вони скажуть?

2. Академіків евакуювали із Москви в Борове, що в Казахстані. Володимир Іванович продовжував працювати. Але про недалекий кінець життя йому нагадували зір, зростаюча слабкість серця і необхідність користуватися послугами близьких людей.

1. Геолог Петрушевський згадує:
Вернадські вже були глибокі старики, обоє хворі і слабі, але ні разу від них ніхто ніколи не чув якої-небудь скарги на неувагу з боку обслуговуючого персоналу; чи на несмачно приготовлену їжу. Тон їх у спілкуванні з усіма був рівним, спокійним, доброзичливим. Володимир Іванович завжди був зосереджений, завжди над чимось думав.

ВЕРНАДСЬКИЙ Якщо мені судилося ще прожити, то хотів би я написати книгу "Пережите і передумане". Я бачив стільки незвичайних людей в різних країнах…я пережив свідомо такі світові події, які раніше ніколи не бували.

4. Та із життя 3 лютого 1943 року першою пішла Наталія Єгорівна. Поховали її в Боровому.

2. Пустоту, що утворилася після смерті Наталії Єгорівни Володимирові Івановичу заповнила наука, і з кожним днем зростаюча соціальна чуйність.
Списки, кому і скільки вислати грошей все збільшувались і в кінці місяця домашній робітниці приходилось позичати гроші на господарство.

4. У серпні 1943 року Вернадськийразом з іншими вченими повернувся до Москви. З кожним днем зменшувалися сили.

ВЕРНАДСЬКИЙ Готуюсь до відходу із життя. Ніякого страху. Розпад на молекули і атоми.
Думаю, що книжка"Хімічна структура біосфери і її оточення" та окремі екскурси, з нею пов`язані, будуть останніми моїми роботами.

Та цю книгу Володимирові Івановичу не вдалось закінчити. Помер він 6 січня 1945 року від крововиливу в мозок, як і його батько.

(музика)

2. Пройшло декілька десятиліть, як Володимир Іванович Вернадськийзалишив нас.
Бурхливий розвиток науки забезпечив владу над атомною енергією і вивів людство за межі нашої планети.
Казкові узагальнення і передбачення Вернадського стали повсякденною реальністю. А про будову атома, про радіоактивність хімічних елементів знає кожен школяр.
Імені геніального вченого ми віддаєм заслужену честь і славу.

до верху