Тема магістерської роботи: "Дослідження газодинамічних явищ на шахті "Краснолиманська"
Кафедра: Розробка родовищ корисних копалин
Научний керівник: професор, доктор технічних наук Ніколін Віктор Ігнатійович
Я народився 20 жовтня 1981 року в місті Торез. Мій батько, Бербенець Сергій Вікторович, і мати, Бербенець Тамара Олексіївна, через рік після мого народження вирішили переїхати в російське місто Ліпецьк, де нас вже чекали двоє рідних братів батька. Тут я пішов у садок. Тут з'явився в мене перший друг, якого кличуть Павло Корчагін.
У 1986 році в мене з'являється рідний брат Сергій, і по невідомих причинах батьки вирішують повернутися на батьківщину. Невеликий період часу ми жили в дідуся з бабусею, що дали мені першу базову освіту (навчили читати і писати друкованими літерами). У 1987 році ми переїжджаємо в місто Красноармійск, де живу я сьогодні. Восени цього ж року я йду в школу , де в мене з'являється перша улюблена вчителька Полина Федорівна, нові друзі, нова любов. Наступний період часу для нашої родини був неймовірно складним. У 1989 році мій батько, працюючи в шахті, одержав дуже серйозну травму, в результаті якої він став інвалідом 1-й групи. Ми пережили це лише завдяки духовній силі моєї мами, що боролась з усіма негодами сама... Через якийсь час ми переїжджаємо на нове місце проживання, і я навчаюсь в іншій школі м.Красноармійска.
В мене з'являються улюблені предмети(англійська мова і географія), нова улюблена вчителька Інеса Володимирівна, що вміло сполучала викладання англійської та всілякі ймовірні і неймовірні історії зі свого життя. Починаючи з 6-го класу, я беру участь у багатьох міських олімпіадах з математики та фізики, кілька разів навіть попадав у трійку лідерів.
У 1996 році я вирішив піти учитися в міський (тоді ще гірничотехнічний) ліцей "Надія", що відрізнявся "домашньою атмосферою" і більш кращою освітою, ніж у звичайній школі. У нашому ліцеї усі вчителі - улюблені, спілкування - майже на "ти". Тут я почував, що мене цінують, учився дисципліні і серйозності. На відміну від загальноосвітніх шкіл, у ліцеї нам читали деякі нестандартні предмети як, наприклад, філософія і психологія. Також тут я прослухав курси "Діловодство і бухгалтерський облік" і "Користувач персональним комп'ютером". На 2-м курсі ліцею я захистив науково-дослідну роботу на тему "Утилізація відходів вугільної промисловості й одержання подвійного врожаю сільськогосподарських культур".
У ці ж роки в мене з'являється чудове захоплення - риболовля, що учить любити природу і світ, робить людину добріше і життєрадісніше, заспокоює душу… Дуже люблю бувати в місцях, де не ступала нога людини…У 1998 році, не дивлячись на нещастя, що случилося з моїм батьком, я вибираю подальший освітній шлях, безпосередньо зв'язаний із шахтою, і вирішую одержати спеціальність "Технологія розробки родовищ корисних копалин". Одержати її я вирішив у Красноармійській філії Донецького національного технічного університету (тоді ще Донецького державного технічного університету). Навчаючись у своєму місті, а не в іншому, я мав можливість сполучати навчання і риболовлю, мабуть, це і послужило головним фактором у виборі вузу.
У 2002 році я одержую диплом бакалавра. Як не дивно, я ніколи не збирався зв'язати своє життя з наукою і науковою діяльністю, навіть не розумів молодих викладачів. Але коли мені офіційно запропонували продовжити навчання в магістратурі, я погодився без яких-небудь замішань і жалів. Тепер моєю задачею на майбутній період стає осмислення і рішення самої "наболілої" проблеми вугільної промисловості - проблеми раптових викидів вугілля і газу. Моїм науковим керівником стає професор, доктор технічних наук Ніколін Віктор Ігнатійович, що є одним з ведучих і шановних вчених України і колишнього СРСР.
Проблема викидів вугілля(породи) і газу встала перед людиною ще в позаминулому столітті. На її рішення виділялася величезна кількість ресурсів, нею займалося і займаються десятки вчених світу як А.А.Скочинський, С.А.Христианович та інші, у тому числі й іноземні. Це не просто повсякденна проблема, - вона уносить життя, сотні життів тих, хто трудиться для нас, хто місяцями не бачить … сонця! Від рішення даної проблеми в глобальному мисленні залежить майбутнє вугільної галузі, що займає сьогодні і буде займати головні позиції в економіці нашої країни, щоб там не казали.
В завершення хочу сказати, що на своєму перспективному обрії я бачу поки три головні мети: зайнятися професійною риболовлею на Заході, стрибнути з парашутом у вільному падінні і, звичайно ж, внести своє ім'я в історію науки.