Шатохін О.Л. Особиста сторінка

    Народився 1 вересня 1979 року у місті Донецьк.
    У дитячі та шкільні роки улюбленим заняттям було що-небудь майструвати. Перепробував усе: від випилювання лобзиком до в'язання гачком. Виписував журнал «Юний технік», який як правило, і виступав у ролі генератора ідей для наступних виробів.
    У 1986р. пішов у СШ №124, де провчився до п'ятого класу. Після переїзду нашої родини в інший район міста, у шостий клас пішов вже в СШ №69. У 1994 закінчив 9 класів.
    Крім навчання в школі відвідував шаховий гурток, займався плаванням. Починаючи з третього класу, займався в музичній школі по класу «флейта» плюс додатково «фортепіано». У 1993р. одержав свідоцтво про її закінчення. Пропонували поступати у музичне училище, але я відмовився, – більше цікавили технічні спеціальності. Однак «форте» дотепер залишається моїм одним з основних хоббі, щоправда, вже у симбіозі з комп'ютером, але про це далі...

    Після закінчення школи у 1994р. вступив у Донецький Політехнічний Технікум (ДПТ) на спеціальність «Експлуатація автоматизованих систем» (група ЕАС-94). Мій куратор групи – Раїса Олександрівна Андрієвська – один з досвідчених викладачів цього навчального закладу. Завдяки її наполегливості мені вдалося успішно завершити навчання в ДПТ та одержати диплом молодшого фахівця з відзнакою.
    У цьому навчальному закладі вперше познайомився з таким апаратом, як персональний комп'ютер (ПК). З тих пір ПК і всілякі сфери його застосування - моя основна зона інтересів. В даний час маю восьмирічний стаж роботи з ПК, починаючи з «ПОИСК-2», «286» і т.д. Років 6 назад у мене з'явився особистий ПК, що протягом наступних років не переставав модернізуватися, ламатися, забирати купу вільного часу, іноді приносити користь...
    Зараз мій ПК уже встиг познайомитися з таким «залізом» як: принтер, сканер, цифрова камера, 3D-окуляри, синтезатор. Цифрова камера плюс 3D-окуляри – інструменти, необхідні для моєї магістерської роботи; синтезатор (KORG M1 / семплер Live! / програмний синтез) – частина домашньої музичної студії на основі ПК, яку я вже практично сформував (принаймні, аматорського рівня).

    У 1998р. після закінчення технікуму запропонували поступати до Одеської академії зв'язку. Однак у самий останній момент з Одесою виникли деякі проблеми, тому довелося шукати ВУЗ у Донецьку. Вибір припав на Донецький Державний Технічний Університет (ДонДТУ, зараз нацiональний - ДонНТУ). У ньому є така ж сама спеціальність, що і в Одесі («Телекомунікаційні мережі»). Але тому, що в технікумі два останніх роки математики не було, а позайматися з репетитором перед вступом встиг тільки 4 рази – вступний екзамен з математики здав на «три». Зрозуміло, не пройшов за конкурсом. Щоб залишитися в університеті довелося погодитися на робочу групу (чотири дні працюєш на університет, а два - вчишся). Робочі групи є не на усіх факультетах. Єдиний факультет, що приймав «невдах» з інших факультетів виявився Гірничо-геологічний. І тільки з другого курсу я отримав статус нормального студента, коли перейшов на спеціальність Геоінформаційні системи та технології (ГIС). Розуміти, куди ж усе-таки потрапив, став ближче до кінця цього курсу. Тепер – я геодезист, з геоінформаційной орієнтацією.
    Спеціальність, усупереч всім упередженням, виявилася досить таки у моєму смаку: практично всі спеціальні предмети базуються на знанні математики і геометрії. Крім того, кафедра «Геоінформатики та геодезії» забезпечує гарну комп'ютерну підготовку (я не помилюся, якщо скажу, що на кафедрі одні з кращих в університеті комп'ютерні класи!).
    У 2002 році одержав диплом бакалавра з відзнакою і продовжив навчання у магістратурі університету.

Починаючи з третього курсу кожен студент ДонНТУ, крім основних предметів, займається науково-дослідною роботою. Нам запропонували самим визначитися з темою роботи. Пошукавши у журналах, знайшов статтю на фотограмметричну тематику, в якій обговорювалася можливість застосування непрофесійних фотограмметричних сканерів для сканування фотознімків. Показав її своєму керівнику, – він схвалив. Однак згодом тему змінили («дослідження калібровки сканера» замінили на «калібровку цифрової камери»), тому що в цей час на кафедрі саме починали займатися питанням застосування цифрових камер у геодезичному виробництві.
Остаточно тема моєї роботи одержала наступну назву: «Дослідження методів калібровки цифрової камери». Більш докладно, що це таке, дивіться у розділі «Магістерська робота». Якщо спрощено: треба визначити помилки (характер, порядок, закон розподілу і т.і.), які присутні у знімках досліджуваної камери, і розробити методику їх виключення (обліку). Зробити висновки про придатність використання конкретної камери у виробничих цілях.