Задорожна Галина Сергіївна
Керівник роботы: доцент Масюк Леонід Миколайович
|
З'явилася на світ 10 жовтня 1979 року в невеликому містечку Курахове, головна визначна пам'ятка якого - теплова електростанція. Батьки - Задорожні Сергій Дмитрович і Людмила Володимирівна - потрапили туди за розподілом після закінчення Новочеркаського політехнічного інституту як фахівці з релейного захисту.
Подароване небом чадо бабусі - дідусі нарекли Галочкою за смаглявий колір шкіри, чорний пушок на голові і надмірну крикливість.
З дворічного віку була віддана до дитячого садочку, де часто бунтувала і висувала свої вимоги, за що й одержувала догани у вигляді перекинутих на голову тарілок із кашею. Як повзрослішала, зрозуміла: щоб домогтися свого, потрібно діяти хитро і реагувати швидко. Звідси, напевно, бере початок спроможність до творчості: фантазувала, придумувала історії, у правдивість яких вірили навіть дорослі. Водночас загальна думка була однозначною: тиха, спокійна, розумна, посидюща і слухняна дитина. Ех, корону мені, корону!
Вільний час проводила у товаристві хлопчиськів, граючи в "чоловічі" ігри, зокрема у футбол. Ляльок, коляски, усякі дівочі ігри просто нехтувала.
1986 рік - учениця 1 класу середньоосвітньої школи № 2 м. Курахове. Відмінна успішність, хоча поведінка мала бути кращою: неврівноважність і запальність дуже засмучували мою першу вчительку - Охмуш Ольгу Сергіївну, що згодом стала для мене гарним наставником. Спостерігалася особлива схильність до мов, біології, історії, техніка читання й об'єм книг,що читалися, уражав багатьох. Читання підвищувало ерудицію і граматику, прищеплювало любов до поезії, породжувало високі почуття. Почала пробувати себе у віршуванні, написання творів було легкою і приємною справою. Брала участь у постановках спектаклів, сценок.
1994 року, маючи за плечима 8 років навчання в школі і семирічну музичну освіту з класу фортепіано, вступила до політехнічного ліцею учбово-виховного комплексу м. Курахового.
Усе так само справно і старанно навчалася, брала участь в олімпіадах по історії, правознавству, мовам і літературі, біології, хімії, маю диплом Ш ступеня за зайняте призове місце в обласній олімпіаді з української мови і літератури. Стиль мого почерку легко пізнаваемий у творах, вітальних листівках вчителям і друзям, у сценічних чотиривіршах.
Спроможність до гуманітарних наук не могла залишитися непоміченою, допомагали і заохочували її розвиток директор ліцею Ванярха Олександра Іванівна, куратор Садовниченко Олена Григорівна, вчитель української мови Гаврилова Любов Іванівна, учитель біології Флінта Наталя Альбертівна, вчитель англійського мови Дормидонтова Ніна Іванівна. Низький їм уклін!
Що ж стосується точних наук, батьки прищепили мені спроможність до них, але не змогли зростити інтересу і захоплення фізикою, математикою, інформатикою, чого вже ніяк не скажеш про молодшого брата Володимира, студента фаху "Програмне забезпечення комп'ютерних систем" ДонНТУ із 2002 р.
По закінченні у 1998 р. ліцею із золотою медаллю, стала студенткою фаху "Промислова екологія й охорона навколишнього середовища" факультету екології і хімічної технології ДонДТУ (нині ДонНТУ). Чому яскраво виражений гуманітарій, якому усі пророкували кар'єру філолога, опинився в стінах технічного закладу? Дуже просто: обравши цікавий для мене фах еколога, здавалося б, престижний і затребуваний, успішно пройшла рейтингові іспити; справу завершила моя нерішучість, легка байдужність і відсутність пріоритетів у виборі професії. Мріючи в дитинстві про "небесну" роботу стюардеси, перебрала десяток професій: кулінара, ветеринара, учителя, медика, юриста, журналіста... Мрії залишилися мріями, а реальність виявилася приземленою, безрадісною. Знання, що отримала в ліцеї, допомагали одержувати високі оцінки, навчання давалося легко. Однак поступово інтерес почав поступатися місцем байдужності, розчаруванню. Приваблива професія виявилася нудною, важкою, абсолютно не відповідала моєму уявленню про неї. З прикрістю зрозуміла, що зробила помилковий вибір, і доля представила шанс виправити положення: інформація про новий фах "Якість, стандартизація, сертифікація" була порятунком. Зрадівши, виношувала думку про переведення на новий фах протягом двох років, відбивалася від пропозицій серйозно зайнятися наукою хімією. Написала кваліфікаційну роботу бакалавра на тему: "Математичне моделювання реакції аквотації діхлородіфенантролінкобальту(Ш)" під керівництвом професора Паладе Д.М., одержала диплом бакалавра з відзнакою по екології. А попереду з'явилися нові перспективи, цікаве навчання, новий напрямок діяльності. Відгомони світових тенденцій щодо якості, MC IСO серії 9000, акредитації і сертифікації проникали в суспільну свідомість усі більше, і необхідність прянувати їм у нашій країні стала явною.
Новий фах моїх очікувань не обдурив. Думаю, що зробила цього разу правильний вибір. Вибір теми магістерської дисертації під керівництвом доцента Масюка Л.М. мотивований саме бажанням вивчити і зрозуміти тенденції і спонукальні причини стабільного і високого економічного росту закордонних країн, застосувати досвід в управлінні якістю у високорозвинених країнах стосовно підприємств України з глобальною метою - вивести якість товарів вітчизняних виробників на світовий рівень, підняти і підтримати конкурентноздатність продукції на світовому ринку, сприяти світовому визнанню нашої країни.
Працювати хотілося б у тій галузі, де можливий творчий підхід до роботи, де немає шаблонів и канонів щодо виконання своїх обов'язків. Хотілося , щоб моя майбутня посада передбачала спілкування з широким колом людей, різноманітні контакти й творчий політ думок. Найбільш цікавими я бачу організації по аудиту, центри стандартизації, сертифікації й метрології, спілки по захисту справ споживачів. Бо саме там потрібні молоді, іниціативні, цілеспрямовані та творчі люди, котрим далеко небайбуже майбутнє нашої країни. Далека мрія (а можливо, й мета) - Національна рада з якості при Кабінеті Міністрів України...