МАНДАЖИ ПАВЛО ПАВЛОВИЧ

Моє дитинство як і всі останні роки пройшли у Донецьку, у мікрорайоні Текстильник. Це був дуже щасливий час. У ці роки, а це – кінець вісімдесятих, початок дев’яностих, наш район активно будувався. А я, не дуже люблячи сидіти вдома, майже весь вільний час у теплі часи року проводив на вулиці разом із сусідськими хлопчаками. Тому, за різноманітними іграми нами були вивчені всі найближчі будівельні майданчики та пустощі. Я гадаю, саме це привило мені інтерес до мандрувань та всього нового.

До школи я пішов тоді в один з перших на Україні класів з поглибленим вивченням англійської мови. Навчання завжди давалося мені легко, якщо я і мав четвірки – то не більш як дві-три. Проблеми виникали мабуть лише з поведінкою. При цьому я мав багато вільного часу і вже з першого класу почав шукати як його заповнити. У першому класі я протягом року займався бальними танцями. Потім був футбол, баскетбол, кікбоксинг. І нарешті, у дев’ятому класі я знайшов собі заняття по душі – волейбол. У складі команди свого класу я став переможцем шкільних змагань, а потім у складі команди школи – призером районних шкільних змагань. У цей ж час проявилася і моя любов до мандрів. У свої останні шкільні роки я був постійним учасником різних туристичних поїздок, які організовувала школа. За цей час я встиг декілька разів відвідати Слав’яногірськ, Великоанадольский ліс, Крим та Західну Україну. Вже у старших класах мене тягнуло до гуманітарних наук, особливо мені подобалися Історія і Право. Тому, вже у десятому класі я вирішив присвятити своє життя юриспруденції. Цьому, однак, не повинно було здійснитися – за різних обставин я зв’язав своє життя з економікою.

У 1999 році я вступив до тоді ще Донецького Державного Технічного Університету на факультет Економіки та Менеджменту на спеціальність зовнішньоекономічної діяльності. А після першого курсу я пройшов відбір на спеціальність Міжнародна Економіка з поглибленим вивченням англійської мови. Перші роки в університеті зробили на мене дуже сильний вплив – абсолютно нове коло спілкування, зовсім інше аніж у школі відношення збоку викладачів. І саме головне те, що вже на другому курсі я абсолютно не жалкував, що зв’язав свою майбутню професійну діяльність з економікою. У процесі навчання я відкрив для себе багато інтересних тем та практичних проблем, рішення яких є сьогодні дуже актуальним для нашої молодої української економіки. Саме цим я і планую зайнятися одразу по закінченні магістратури.

Практично протягом всього процесу навчання в університеті мене цікавила проблема виходу української економіки із кризи та шляхи її стабільного розвитку. Тому, недивно, що тема моєї магістерської роботи звучить: “Оцінка інтелектуальної власності та її вплив на вартість міжнародної компанії”. Ця тема включає як чисто методологію оцінки нематеріальних активів, так і проблему інноваційного розвитку української економіки в цілому – як одного зі шляхів економічного зростання в Україні.

Що стосується мого майбутнього, то я зроблю все від мене залежне для того, щоб зробити успішну кар’єру у тій сфері, яку я обрав для себе у якості професійної.