Гавриленко Антон Борисович

       Я, Гавриленко Антон Борисович народився 1 січня 1983 року у місті Донецьку. Мої батьки: батько - Гавриленко Борис Володимирович, у 1975 р. закінчив Донецький політехнічний інститут за фахом «Електрифікація та автоматизація гірничіх робіт», мати - Гавриленко Ірина Володимирівна, у 1976 році одержала диплом Донецького державного університету за фахом «Хімія».

       Виріс я у високоінтелектуальній та інтелігентній сім'ї. З малих років мене привчали поважати старших, допомагати батькам, захищати свою старшу сестру, а також привчали до працьовитості, культурі та правилам поведінки в суспільстві.

       Коли мені виповнився 1 рік, я потрапив у свій перший навчальний заклад – дитячий садок, де швидко освоївся. 1989 рік запам'ятався вступом у середню школу №12 м. Донецька. Навчання в школі мені подобалось, особливо математика та уроки праці. У п'ятому класі моїм класним керівником стала Барабаш Людмила Леонідівна, прекрасний викладач і організатор, учитель з великої літери. Під її керівництвом проводилися постійні виїзди на природу, походи в театри та філармонію, а навчання відбувалося легко й ефективно. Паралельно з навчанням брав участь у роботі спортивних секцій по дзюдо і баскетболові.

       По закінченні восьми класів я прийняв рішення поступати в Донецький технічний колеж (зараз Донецький колеж), про існування якого довідався від батька. Вступ до колежу здійснювалося на конкурсній основі. Після успішної здачі трьох вступних іспитів я поповнив ряди студентів колежа. З перших же днів почувався принципово інший рівень навчання, що сильно відрізнявся від шкільного: демократичні принципи у відносинах викладач – учень, а також максимальне наближення навчального процесу до умов вузу. Перший місяць навчання був важким для адаптації, однак, усе це вдало компенсувалося великою розважальною програмою: бридж-клуб, КВВ, День колежу, різні економічні ігри.

       У десятому класі я зробив вибір на користь технічного ухилу підготовки. Запам'яталося технічне креслення й елементи нарисної геометрії, а також участь в олімпіадах, конференціях, відзначене нагородами і дипломами. За час навчання в колежі мені добре дали зрозуміти одну просту істину: якщо хочеш досягти чогось у житті, треба трудитися над собою і постійно підвищувати свій освітній рівень, розвивати світогляд.

       Коли підійшов час визначатися з вузом, однозначно був обраний Донецький державний технічний університет, що завжди славився висококваліфікованими викладачами і високою якістю підготовки фахівців. Серед переліку пропонованих спеціальностей я вибрав спеціальності «Автоматизоване управління технологічними процесами та виробництвами», що у свій час з відзнакою закінчили мій батько і дядько. Вони мені розповідали, що навчання отут цікаве і захоплююче. Немаловажним фактором при виборі цієї спеціальності став також напрямок підготовки - «Автоматизація і компьютерно-інтегровані технології».

       Скажу відразу, що я не помилився. Конкурс на обрану спеціальність був не маленький, тому довелося серйозно готуватися до вступу. За підсумками рейтингових іспитів я зайняв лідируюче місце й у травні 1999 року став студентом ДонДТУ (зараз ДонНТУ).

       Спочатку навчальний процес в університеті практично нічим не відрізнявся від навчання в колежі і навіть показався більш легким, чим очікувалося, але більш динамічним і захоплюючим. Вже в осінньому семестрі першого курсу я взяв активну участь у роботі конференції «Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів», а навесні 2000 року поїхав у м. Севастополь на студентську наукову конференцію «Системи автоматики й автоматичне управління», за підсумками якої був нагороджений дипломом.

       Прагнення подальшого підвищення рівня знань реалізувалося на другому курсі при написанні наукової праці по філософії. Особливо цей курс запам'ятався вступом на військову кафедру. Від письмового тесту я був звільнений, а фізичний здав з успіхом. За час навчання на військовій кафедрі разом з моїм другом Володимиром Кулішом, зробив два великих навчальних електрифікованих стенди з дистанційним керуванням, що успішно використовуються в навчальному процесі. За великий внесок у розвиток матеріально-технічної бази командуванням військової кафедри мені було оголошено дві подяки.

       У ході навчання я цікавився гідравлікою і шахтними водовідливними установками, у результаті чого моїм науковим керівником став талановитий вчений і досвідчений педагог, кандидат технічних наук, доцент Нікулін Едуард Костянтинович, що спеціалізується на автоматизації водовідливних установок. Відразу був визначений напрямок науково-дослідної роботи, над яким я почав посилено працювати. За результатами наукових розробок було опубліковано 5 статей, а результати досліджень апробовані на трьох міжнародних наукових конференціях, на двох з яких я був нагороджений дипломами.

       Наприкінці четвертого курсу за результатами випускних державних іспитів я одержав диплом бакалавра з відзнакою. Протягом чотирьох років я брав активну участь у роботі 10 конференцій, нагороджений 5 дипломами, а також опублікував 15 статей. З огляду на всі перераховані вище досягнення, прийшов до висновку про необхідність продовжити навчання в магістратурі.

       У магістратурі працюю над темою дисертації: «Розробка автоматичної системи діагностики несправностей головної водовідливної установки шахти». Метою цієї роботи є розробка модуля захисту, що буде забезпечувати ефективну і своєчасну діагностику магістрального трубопроводу при ймовірному виникненні витоків, а також випереджальний захист насосної установки від кавітаційних режимів роботи. За попередніми результатами розгляду даної теми була підготовлена дослідницька робота на внутрівузівський конкурс наукових праць, що була нагороджена дипломом.