Олександр Корченко
Головна
Контактна інформація
Найважливіші факти
Розповідь про себе:
   • раннє дитинство
   • шкільні роки
   • технікум
   • ДонНТУ
   • плани на майбутнє

Матеріали випускної роботи магістра

Огляд результатів пошуку за темою магістерської роботи

Добір статтєй, публікацій та інших джерел
[Головна]
О.Корченко, 2004
Корченко Олександр Олександрович
ФОТІ, ВТ99
email: meskalito@mail15.com
icq: 331-756-540

Науковий керівник:
к.т.н., доц. Зінченко Ю.Є. zinchenko@cs.donntu.ru

Тема магістерської роботи:
«Розробка способів рішення HDL-задач
і системи тестування знань на їх основі»
 
Дата народження:
Місце народження:
Освіта:
3 грудня 1979 року
м.Макіївка, Донецька область, Україна
• неповна середня школа №43 м.Макіївки,
• Донецький технікум промислової автоматики (спеціальність «Електронна обчислювальна техніка»),
• магістр Донецького національного технічного університета (спеціальність «Комп’ютерні системи та мережі»)
 
«Світ є концепція і лише концепція. Він саме такий, яким ти його бачиш. Коли ти узнаєш про нього інше, він стане іншим. Те, що для тебе зараз очевидно, і є твій очевидний світ. Те, що умогляд або гіпотеза, і є умогляд або гіпотеза...»
Кротоно Сумус

Мої дитячі роки пройшли в місті Макіївці Донецької області. Все ж таки важко писати про події 20-річної давнини, від яких залишилось тільки відчуття безтурботного щастя, бо нелегко передати словами той стан безжурності, захищенності та всеохоплюючого поєднання зі світом, який виникає при спогадах про події того періоду.

Я був дуже допитливою дитиною. Мені постійно хотілося знати, чому, як, навіщо? Чому літають птахи? Як побудован телевізор? Навіщо в розетці два отвіра? З усіма своїми питаннями, прихопивши із собою дитячу безпосередність, я звертався до дорослих, чим часто ставив їх в тупик. Це зараз я розумію, що далеко не кожен дорослий може відрізнити резістор від рефрактора, але тоді мені здавалось, що кожен з них все знає і все може.

Як і багато інших советських дітей, я проводив більшу частину свого часу в дитячому садку. Не можу сказати, що мені це занадто подобалось, оскільки вихователі були «справжніми» носіями культури того часу, які виховували нас в дусі соціалістичного патріотизму. Сітуація дещо змінилась, коли мама прочитала мені розповідь А.Барто про хлопчика, що не любив ходити в дитячий садок. В цій розповіді хлопчик знаходить собі друга, який ще молодший від нього та ще менше любить навідувати цю невигадливу установу, і охоче йде кожного дня до садику, щоб зустрітися там з ним. Як не дивно, я сприйняв цю історію буквально, щоправда при цьому не обмежився одним другом, а намагався подружитися по можливості з максимальною кількістю дітей, і після цього спокійно проводив час в компанії своїх колег по спосібу життя.

До школи я почав готуватися майже за рік до заповітної дати першого вересня. Я приміряв новенького шкільного костюма, одягав на спину ранець, набітий шкільним приладдям, і вже тоді твердо знав, що буду вчитися лише на «сім». Коли ж нарешті я прийшов до першого свого класу та зіткнувся з суворою реальністю п’ятибальної системи, то був змушений переоглянути свої життєві позиції у відношенні цього питання.

Школа надала мені великий обсяг нової інформації, як усної, так і печатної. Починаючи з того часу, я був просто зачарован читанням, і до мого лексікону міцно вішли такі слова, як детектив, пригоди і фантастика. Я став постійним відвідувачем місцевої бібліотеки, де завжди можна було, зборовши своє негативне відношення до підстаркуватої та дуже врідної бібліотекарки, отримати нову порцію читательного матеріалу.

Враховуючи той факт, що до першого класу я пішов у 1986 році, коли до розвалу Союзу залишалось ще 5 років, то мене встигли навчити, як правильно любити Батьківщину та Леніна, і як ходити з прапорцями на свято першотравня. Мабуть, найкраще у всій цій історії — це те, що мені ці знання не згодились...

У молодших класах, да і в старших також, я вчився відмінно, оскільки більшість предметів мені були інтересні та в деякій мірі задовольняли мою розпалену цікавість. Засвоюючи нову предметну область, я завжди намагався знайти для себе в формалізовано-сухому викладенні матеріала що-небудь особливе, деяку ізюмінку, опираючись на яку, можна було би зв’язати всю ту купу нудних фактів, що становять основу шкільної програми.

Великим стимулом для вивчення цілого ряду предметів стала поява у мене комп’ютера «Поиск 1». При цьому особливо мене цікавили англійська мова, фізика та математика, оскільки значна частина програм і документації були англомовними, а для налагодження постійно псующегося «заліза» були потрібні деякі знання та навички з області точних наук (бо треба було точно знати, куда вдарити, щоб воно заработало). Захоплення комп’ютером призвело до того, що після закінчення 9-го класу школи я поступив до Донецького технікуму промислової автоматики на спеціальність «Електронна обчислювальна техніка».

У технікумі для мене почалось нове життя, повне заліків та екзаменів. Зміна звичного спосібу життя призвела до зміни моєї картини світа, за що я вдячний своїм викладачам і друзям. Напруженні та втомлюючі заняття за спеціальними предметами змінювались цікавими та захоплюючими дискусіями по самим різним темам і питанням, що відносились до усіх областей людського знання, починаючи від філософії та психології, і закінчуючи тонкощами взяття аккорду барре на сьомиструнній гітарі.

Розмаїття теорій, ідей і концепцій турбували в той час мою свідомість, багато з яких у тому чи іншому вигляді уввішли до структури мого світогляду. Не меншу кількість інформації у вигляді рафінованого знання отримав я і за своєю спеціальністю — це основи програмування на мовах високого рівня і на асемблері різних процесорів, принципи роботи електроних пристроїв, практичні навички радіоелектроники, а також багаж інших, корисних і не дуже, відомостей.

Задумуючись про минуле, так і хочеться сказати про те, як було багато гарного та радісного в ті чи інші моменти життя. При цьому я розумію, що таке сприйняття диктується виключно особливостями роботи людського мозку. Бо підсвідомо ми ховаємо поганні та тривожні спогади, ігноруємо нудні періоди, але яркі та приємні події виводимо на поверхню свідомості. Хоча, треба зізнатися, були в моєму житті й темні, й сірі полоси. І я прикладав великі зусилля, щоб долати складнощі, внутрішні та зовнішні, залишаючись у рамці світлої полоси. Перш за все у цьому мені допомогало захоплення філософією, псіхологією та езотерікою. Питання самовдосконалення особистості, розширення свідомості та розвитку сприйняття були і залишаються для мене цікавими та актуальними.

Як би то не було, по мірі наближення терміну закінчення технікуму, я все частіше почав замислюватися про подальші свої кроки в житті. Я відчував у собі сили для продовження навчання, про що, доречі, говорить отриманний мною диплом з відзнакою. Тому передо мною стало питання вибору ВНЗ.

Щоправда, обирати не довелось занадто довго, оскільки в Донецьку є не дуже багато вищих навчальних закладів, які готують спеціалістів по комп’ютерним технологіям. І беззаперечно кращим вибором серед них по більшості пунктів став Донецький національний технічний універсітет.

Таким чином, я поступив до ДонНТУ на факультету обчислювальної техніки та інформатики на спеціальність «Комп’ютерні системи та мережі». При вступі відносно факультета не було жодних сумнівів, а от щодо вибору спеціальності я трохи вагався. Альтернативою бачилась спеціальність «Програмне забезпечення», яка відрізнялась ухилом у висогорівневе програмування. Але, після всебічного розглянення вибір все ж таки пав на спеціальність «Комп’ютерні системи та мережі» як на золоту середину у вивченні апаратної та програмної складаючих комп’ютерних систем.

Навчання продовжувалось за сценарієм, аналогічним технікуму. Лекції, практичні заняття, курсові роботи гармонійно доповнювались живим і віртуальним спілкуванням із багатьма новими знайомими. В навчальному процесі університета практично всі основні дісциплини моєї спеціальності так чи інакше пов'язані з програмуванням. Найбільше мене приваблюють дісциплини, що пов'язані з програмуванням на системному рівні — це «Системне програмування», «Операційні системи», «Мережі ЕОМ» та інші. Виконуючи лабораторні роботи та курсові проекти з цих дісциплин, я отримав поглиблені знання о роботі апаратної частини комп'ютерних систем, засвоїв тонкощі функціювання операційних систем, одержав теоретичні відомості та практичні навички щодо проектування і адміністрування комп'ютерних мереж.

Захоплення програмуванням та HDL-технологіями дозволило мені взяти участь в розробці системи тестування знаннь ATP (Advanced Testing Package), що проводиться під керівництвом доцента кафедри ЕОМ Зінченко Ю.Є. Ця система перш за все призначена для проведення тестування з дісциплин, пов'язаних з програмуванням і розробкой цифрових схем. Визначальною особливістю ATP є підтримка нових типів питаннь: задач HDL-програмування та задач синтеза цифрових схем. Крім того, в цій системі використовується підхід до перевірки рішення задач за допомогою засобів САПР Active-HDL фірми Aldec Inc, що дозволяє повністю автоматизувати процес проведення тестування.

Серед інших проектів можна згадати мою участь в створенні серії мультімедійних підручників для учнів ПТУ в межах проекту Центра дистанційної освіти Донецького інститута післядипломної освіти. Ця серія складається з підручників «Кам'яні роботи», «Штукатурні роботи», «Малярні роботи» та інших. Кожен підручник розроблено за модульною технологією і включає як текстовий матеріал, так і аудіо/відео супроводження. Робота над цим проектом дозволила мені оцінити складність взаємодії людського колективу в умовах реальних робочих обставин, коли бажання одних та можливості інших знаходяться на різних рівнях усвідомлення.

В мене немає чітких планів на майбутнє, але в загальних рисах я уявляю собі можливий шлях розвитку. Для початку я хотів би отримати досвід роботи в солідній установі, при цьому накоплюючи деякий стартовий капітал. Наступним кроком стало би заснування власної справи, яке буде приносити як фінансове, так і моральне задоволення. І неважливо, якою саме буде ця справа, головне, щоб вона мені подобалась і, окрім того, була корисною для оточуючих. Можливо, пізніше я почну приймати участь у діяльності деяких громадських організацій, що дозволить мені задовольнити численні амбіції, що виникнуть на той час.

Звичайно, при цьому я не збираюсь забувати про ідеї самовдосконалення та розвитку свідомості. Я хотів би заглибитись у вивчення східної та класичної філософії, а також розширити свої познання в області психології.

А взагалі я намагаюсь додержуватися поглядів героя К.Кастанеди: «Всі шляхи однакові — вони ведуть в нікуди... Питання в тому, чи має шлях серце? Якщо він його має, то цей шлях добрий. Якщо він його не має, то толку від цього шляху немає. Обидва шляхи ведуть в нікуди, але один має серце, а інший — ні. Один шлях робить подорож по ньому приємним стільки, скільки ти по нему йдеш, і ти з ним одне ціле. Інший шлях примусить тебе проклинати своє життя». Тому я хотів би мати в собі сили для того, щоб бачити свій шлях серця та свідомо рухатися ним.

28.06.2004

 
© Олександр Корченко, 2004