Народився я 5 березня 1982 року в місті Донецьк. Мій батько - Павлiй Олександр Анатолійович - за професією інженер-будівельник, мати - Павлiй Світлана Вікторівна - бухгалтер. Саме їм, а також моїй бабусі - Сусловiй Анастасії Прокоп'ївнi - я зобов'язаний щасливим і безхмарним дитинством. Мабуть, дитинство - сама дивна пора в житті будь-якої людини. Моє дитинство не виключення - безліч нових вражень, нових поглядів на навколишній світ, які у звичайному житті здаються самими буденними та звичними. Хоча й у дитячий сад я не ходив, - батьки вирішили залишити дома, - читати і писати навчився дуже рано. У 7 років я пішов у СШ № 30, тепер ДЕОШМ № 30 (Донецьке експериментальне об'єднання шкільних модулів). Дивно, але вчитися мені сподобилось, починаючи з першого класу. Можливо це і допомогло мені закінчити перші 3 класи на "відмінно". У старших класах я виявив особливу цікавість до точних наук, зокрема до радіотехніки, навіть якийсь час відвідував шкільний радиокружок. Тоді я щиро, аж до 9 класу, вірив, що радіотехніка і залишиться моєю основною спеціальністю. Але...

Починаючи з 10 класу, у нас з'явився новий предмет - інформатика. Вела її одна з моїх самих улюблених учителів - Петренко Лариса Петрівна. Саме вона, в остаточному підсумку, змогла зацікавити мене своїм предметом настільки, що я навіть на час забув про своє захоплення радіотехнікою. Я став відвідувати додаткові заняття по інформатиці і незабаром переконався, що знання основ комп'ютерної техніки - велика справа. Володіючи на рідкість дивним талантом викладання, Лариса Петрівна дуже сильно допомогла мені з вибором моєї майбутньої спеціальності, зуміла прищепити інтерес до комп'ютерного світу.

Тому вибір факультету при вступі до ВУЗу для мене був відносно простим. Я постарався об'єднати обидва захоплення, та й поради батьків зіграли далеко не останню роль. Здавши іспитовий екзамен з математики на "4", у 1999 році я був зарахований до Донецького Державного Технічного Університету (тепер Донецького Національного Технічного Університету) на кафедру електронних обчислювальних машин (ЕОМ) за спеціальністю "Комп'ютерна Інженерія". Вчитися мені сподобалося відразу; нова обстановка, нові, відмінні від шкільних, правила. Та й до більшості предметів я вже був потенційно підготовлений. При вивченні апаратних дисциплін мені сильно допомогли мої знання основ радіотехніки, а програмних - початковий досвід в області інформатики, хоча досвіду програмування на першому-другому курсі в мене було набагато менше, ніж досвіду в області апаратури.

У 2003 році в мене з'явилася можливість продемонструвати свої знання. Я був запрошений для участі у всеукраїнській олімпіаді по ЕОМ, яку проводив Харківський Національний Університет РадіоЕлектроніки (ХНУРЕ). Я зайняв тоді третє місце і був нагороджений дипломом переможця . Дома незабаром відбулася зустріч з ректором ДонНТУ Мiнаєвим О.О., який особисто вручив подяку за участь в олімпіаді.

До початку 4 курсу мене зацікавили проблеми захисту інформації і програмного забезпечення від нелегального поширення. Тому свою Науково-Дослідну Роботу Студента (НДРС) я вирішив присвятити обговорюванню основних методів захисту інформації, їхніх достоїнств та недоліків. Керівником НДРС став Iванов Олександр Юрiйович , доцент кафедри ЕОМ. Після закінчення чотирьох курсів і здачі випускних держіспитів на "відмінно" я одержав Червоний диплом бакалавра та був зарахований у магістратуру.

Після вивчення відомих методів захисту інформації, я вирішив продовжувати розвивати дану тему в пошуках оптимального і недорогого методу захисту. Ця проблема і стала темою моєї майбутньої магистерської роботи і скоріше за все, викличе інтерес у розроблювачів професійного програмного забезпечення, що захочуть убезпечити свої розробки.

Що ж буде далі? Рано чи пізно це питання задає собі кожна людина. Своє життя в майбутньому я не представляю без комп'ютерної діяльності. Одна з основних цілей найближчого майбутнього - вступ до аспірантури. Хочу стати викладачем, готувати нові покоління кращих спеціалістів. Я усвідомлюю, що це велика відповідальність, але я думаю, що справлюся. Надалі, працюючи на кафедрі, прийдеться постійно вдосконалювати і систематизувати свої знання, оскільки наука не стоїть на місті, а невтомно ступає вперед великими кроками. Я маю намір ніколи не зупинятися на досягнутому, постійно ставити перед собою все нові цілі, оскільки життя без цілі утрачає всяке значення. А взагалі - час покаже. Як говориться, що буде, те буде... а наша справа - гідно це зустріти...

На початок

Життєопис складено 07.05.04.