Ващенко Володимир Геннадiйович

      Багато хто народжуються, щоб їм щастило. Мені ж пощастило, що я народився. Ця знаменна подія відбулася 26 квітня 1982 року, у роддом № 3 міста Донецька, у родині скромних радянських інженерів, один із яких захоплювався риболовлею, інша – туризмом, а разом – з корисливих спонукань – дачею. Тому в подальшому житті мені довелося багато рибалити, їздити в походи і вибирати каменя з того, що батьки називали землею, під час сезонного перекапування шести соток.
      Аварія на Чорнобильської АЕС, що відбулася через чотири роки, ніяк не зв'язана з моєю появою на світ. У дитинстві хворів часто і густо, тим самим не даючи мамі розслабитися. Перехворів і стандартним набором дитячих хвороб, тому що на другому році життя мене відправили в ясла дитячого комбінату. У ньому мені явно щось не подобалося, і з цього приводу весь вільний час я виражав своє невдоволення. У результаті мене перевели в менш престижний дитячий садок, що розташовувався ближче до дому. Після його закінчення, в шість років я пішов у "Пінгвін" (теж дитячий садок). У цей же час я зайнявся бальними танцями.
      У 1988 році мене забрали в школу, у середню, з номером чотирнадцять, де я від дзвоника до дзвоника відсидів 10 років свого життя. В шкільні роки у мене було два класних керівника: Олена Василівна Сафонова – моя перша вчителька та у старших класах – Ніна Петрівна Шухнина. Вони дійсно були гарними, тому що любили свою роботу, вміли знайти загальну мову з дітьми та вчити їх. У школі я одержав основи знань, а також познайомився з іншими чудовими людьми, такими як Микита, Близнюки, Жорiк, Рома, Ярик, Юрко, Сашко (нехай їм буде приємно).
      Протягом навчання брав участь в олімпіадах по фізиці, математиці, географії, хімії, але першого місця не займав. Паралельно зі школою відбув 3 роки у виправному факультеті до вузівській підготовки Донецької Державної Академії Керування по напрямку "Економіка, менеджмент". Але через різне розуміння граматики української мови Академія не стала рідною. Після виходу зі школи в 1999 році по співбесіді вступив на гірничо-геологічний факультет Донецького Національного Технічного Університету на спеціальність "Технологія і техніка розвідки родовищ корисних копалин" (простіше говорячи "Буравлення"). У процесі навчання я зайняв друге місце на мiжвузiвськiй олімпіаді по опору матеріалів і запропонував кілька нестандартних рішень екологічних проблем, якi були оцінені належним образом, але на практиці не застосовані.
      Після одержання коринки бакалавра, вирішив відсидіти ще півтора року й одержати магістерську.
      З 2001 року по 2003 рік перебував на службі військовій кафедрі. На подяку, по закінченню, мені привласнили звання молодшого лейтенанта.
      Увесь час я боровся зі своїм здоров'ям. І можна з упевненістю сказати, що я переміг. Мій експеримент по виведенню морозотривких громадян України увінчався успіхом.
      З дитинства я захоплювався спортом. На початку займався спортивною гімнастикою в комплексі "Шахтар", потім ростив мускули в тренажерному залі "Ровесник", рік займався в школі виживання Черепахина при Національному Університеті. Вижив. До дев'ятого класу був готовий до занять в одній із секцій школи східних єдиноборств С.А. Лапшина з карате-до. Одержавши зелений пояс 4 к'ю і перейшовши на 3 курс університету, довелося залишити заняття карате в зв'язку з можливістю влаштуватися на роботу на підлогу ставки у відділ по забезпеченню комп'ютерної мережі одного з державних підприємств Донецька.
      У майбутньому я бачу себе гарним фахівцем, що виконує роботу інженера-буровика зі застосуванням комп'ютерної техніки, на підприємстві, що має зв'язок з закордонними країнами або учасником спільного проекту декількох держав по удосконалюванню технології і техніки розвідки родовищ корисних копалин.