Мяснікова Євгенія Анатоліївна
Кафедра: "Електропостачання промислових підприємств та міст"(ЕПМ)
група: Ф-00б (ЕПМ)
Тема магістерської роботи: "Оцінка безпеки атомних електростанцій"
Керівник: Д.т.н, професор,зав. кафедрою ЕПМ Ковальов Олександр Петрович
Я, Мяснікова Євгенія Анатоліївна, народилась в місті Донецьку 16 липня 1982 року.
Дитинство моє було безтурботним й веселим: ходила в дитячий садок, а в 1989 році пішла до школи № 114. Саме тоді й почалася моя так звана «трудова діяльність», тому що до навчання я завжди відносилась серйозно. Вчилася добре, також крім цього завжди приймала активну участь у громадському житті школи: була ведучею концертів, випускних балів, грала в збірній команді КВН нашої школи. Пам’ятаю, як за зайняте нами перше місце серед усіх шкіл району місцева влада надала нам можливість поїхати на український зліт молоді в м. Юр’ївку на Азовському морі. Там ми й провели свої незабутні сім днів.
Так, що й говорити, дитинство – прекрасна пора. Але воно непомітно минає, настає доросле життя з його більш серйозними проблемами. Закінчив у 1999 році школу із золотою медаллю, я вступила до Донецького державного технічного университету (нині Донецький національний технічний університет - ДонНТУ) на Французький технічний факультет (спеціальність «Електропостачання промислових підприємств та міст»), тому як завжди мріяла освоїти технічну спеціальність із знанням іноземної мови. Саме тоді для тебе відкривається велика перспектива – бути водночас інженером і перекладачем.
Всі ці роки я займалась поглибленним вивченням французької мови, тому що знання іноземних мов в наш час є дуже важливою частиною професійної підготовки. Так трапилось й зі мною.
В 2003 році я приймала участь у Всеукраїнській олімпіаді з французької мови і зайняла друге місце . Для мене це було дуже серйозним випробуванням. В цій олімпіаді приймали участь студенти з різних міст України, із різним рівенем підготовки. Проте всі ці труднощі я все одно змогла подолати.
Закінчивши чотири курси ДонНТУ і отримавши диплом бакалавра, я відправилась на включне навчання на рік до Франції в м. Париж з метою придбати нові професійні знання й удосконалити свою французьку мову. Це так прекрасно – бути студентом Паризького вузу! Навчалася я у Вищій інженерній школі громадянських робіт, будівництва й промисловості (ESTP) за спеціальністю «електромеханіка». Цей ВУЗ – партнер Французького технічного факультету з міжнародного співробітництва. Він знаходиться в самому старинному й прекрасному куточку міста – Латинському кварталі, неподалік від Собору Паризької Богоматері.
Прослухавши курс лекцій в ESTP та успішно склавши іспити, я влаштувалась на чотиримісячну практику в одне з престижних підприємств Франції «VINCI Energies». Ця фірма – один із світових лідерів в області передавання й розподілу електроенергії, установлювання різних видів електрообладнання.
Основні питання, розглянуті мною під час проходження виробничої практики на
цьому підприємстві:
- проектування підстанції 220/20 кВ в Габоні (Африка);
- вивчення принципу когенерації;
- активна участь в будівництві
солодовенного заводу.
Приймаючи участь в реалізації різних інженерних проектів і розрахунків як при проходженні практики на підприємстві VINCI Energies Contracting, так і під час учбового процесу, я отримала нові знання та досвід, які мені будуть необхідні в моїй майбутній роботі. Також дуже важливим для мене є вдосконалення знань з французької мови (ділова, розмовна, технічна), яка полягає в основу розвитку міжнародних відносин.
На міжнародному форумі в Парижі, який проводився 20 січня 2004 року, я представляла ДонНТУ і Французький Технічний факультет. В цьому форумі приймали участь представники від ВУЗів та підприємств різних стран нашої огромної планети, таких як Мексика, Бразилія, США, Канада, Франція, Германія, Іспанія, Норвегія, Англія, Італія та ін. Було дуже цікавоо пізнати багато нового про кожну країну, познайомитися з цікавими людьми.
ППо закінченні практики я захистила дипломну роботу на тему «Управління проектами в електроенергетичній галузі» й отримала сертифікат Вищої інженерної школи ESTP.
Також маю наступні дипломи і сертифікати:
1. Диплом
Французької торговельно-промислової палати, який підтверджує володіння
діловою французькою мовою;
2. Диплом,
виданий Французьким центром документації та освіти, який підтверджує
свободне володіння французькою мовою.
3. Сертифікат,
виданий Донецьким національним технічним университетом та Інститутом
міжнародного співробітництва, який підтверджує свободне володіння
французькою мовою.
Однак, крім навчання, я також багато подорожувала по цій країні – до кінчиків пальців прониклася її історією, звичаями. Кожен день, прогулюючись невеличкими вузенькими вулочками, я насолоджувалась їх красою. Ах, Париж, Париж! Хто не пам’ятає слов Ернеста Хемінгуея про те, що Париж – це завжди свято? Він говорив, що в Парижі завжди хочеться їсти, пити, творити, любити. Про це великий письменник написав ще в 1921 році, проте до сих пір враження юного американця без грошей розділяють всі, кому довелося побувати вцьому місті.
Так сталося і зі мною. Який же він, Париж? Існує Париж туристичний – з видатними пам’ятниками минулого, Париж незнайомий і таємний – з крихітними музеями й куточками, Париж дорогих магазинів і високої моди, Париж з його незрівняною кухнею, Париж з набережними Сени і великолепними парками.
Та все ж таки, Париж тільки один – багатоликий, різноманітний, багатогранний. Протягом тисячоліть це місто залишалося вірним самому собі, й водночас постійно відновлювалося. «Париж, - писав Шарль Бодлер, - змінюється бистріше, ніж б’ється наше серце». Париж – це завжди Париж. Він – слава й прокляття, рай та ад. Це золота Мекка й рай для честолюбців, а також тиха гавань для тих, хто бажає покою й забуття.
Про Париж написано багато слов тими, хто його бачив, хто про нього бажав, хто в ньому жив і тими, хто лише міг намалювати його в своїй уяві. І на кожному з них Париж залишав свою печатку культури, любові, багатства, радості життя…
Це місто стало для мене близьким під час мого проживання в ньому. Але також мені пощастило побувати і за його межами. Я побачила Альпи, Атлантичний Океан, Середземне море, Північне море, Ла Манш, була в Марселі, Ліоні, Ліллі таінших містах.
Цей рік, який я провела у Франції, для мене не пройшов даремно і назавжди залишиться в моій пам’яті.
ВеПовернувшись на Україну, я продовжую своє навчання в магістратурі ДонНТУ на електротехнічному факультеті.
Тема моєї магистерської роботи: «Оцінка безпеки атомних електростанцій», керівник– професор, кандидат технічних наук, зав. кафедрою ЕПМ Ковальов Олександр Петрович. На вибір моєї теми вплинув той факт, що в Україні, на жаль, атомна енергетика залишає бажати найкращого. Рівень безпеки дуже малий, обладнання устаріло і не відповідає рівеням надійності. Про це свідчить аварія на Чорнобильскій атомній електростанції в 1986 році. Саме її наслідки заставили мене задуматись над цією проблемою. Я вважаю, що за атомною енергетикою майбутнє нашої планети. Головне – безпека АЕС та раціональне використовування атомної енергії.
ВНа даний момент моєю метою є поглиблене вивчення цієї теми, а також рішення конкретних задач.
Що стосується моєї перспективи на майбутнє, то після захисту магистерської роботи я планую зв’язати своє життя з енергетикою (слід сказати, що на цей момент я вже працюю в цій галузі, займаюсь розрахунками балансів електроенергії в електричних мережах); планую співпрацювати з різними французькими фірмами для розвитку енергетики в Україні.
Головне – мати бажання, і тоді обов’язково отримаєш бездоганний результат!
