ВИКОРИСТАННЯ ВОДНИХ РЕСУРСІВ РОЗРІЗНЯЄТЬСЯ: -за методом використання: загальне водокористування, яке виконується без застосування технічних засобів, що впливають на стан води, використання під риборозведення, водоплаваючу птицю, спорт і т.п. І спеціальне водокористування, яке виконується із застосуванням технічних засобів (водозабірні гідротехнічні споруди, насосні станції і т. п);-за умовами надання об'єкта в користування: суміщене – в користуванні декількох водокористувачів і одноосібне- в користуванні одного водокористувача;-за черговістю використування (первинне і вторинне). Первинне водокористування - якщо водний об'єкт переданий в користування одному підприємству (господарству). Вторинне - якщо первинним водокористувач дозволяє передати водний об'єкт іншому підприємству(господарству);-за видом використання води повне водокористування (забрана із джерела вода скинута в це ж джерело), безповоротне - використана вода забрана із джерела і частина її випарувалась, або увійшла в технологічний процес і. таким чином, використана безповоротно.
3 водного об’єкта (став, водосховище, ріка і т.п.) можна забрати тільки ту частину води, яка не зробить впливу на гідрологічний і екологічний режим водного об'єкта, розташованого нижче. Після водозабору повинна залишитись так звана "санітарна витрата". Санітарна витрата визначається витратою води на потреби нижче розташованих споживачів плюс мінімально спостережену витрату в річці в меженний (літній) період в природному стані річки до її зарегульованності. Ця величина, як – правило, розрахункова встановлюєтся проектом і зазначаєтся в дозволі на спеціальне використання.
Екологічний стан водного об’єкта визначається сукупністю його кількісних і якісних показників відповідних видів водокористування. До кількісних і якісних показників відносяться: витрата води, швидкість течії, глибинна водного об'єкта, температура вода, кількість донних відкладів, водневий показник рН, шкідливі речовини, солоність і жорсткість, біологічне споживання кисню (БСК) і ін.
Водні об'єкти .якість води яких відповідає встановленим санітарним вимогам, надаються в першу чергу для господарсько-питного водопостачання. Забороняється скид в ці водні об'єкти виробничих, побутових та інших видів неочищених стічних вод, а також відходів. 3 метою підтримання нормального водного режиму об'єктів, попередження ерозії грунтів, замулення водоймищ, погіршення умов існування тварин, які проживають у воді, зменшення коливань стоку і т.п., встановлюються водоохоронні зони, а також виконуються лісомеліоративні, протиерозійні та інші заходи, в першу чергу, в заплаві ріки і першій надзаплавній терасі. Підприємства, організації, господарства, в користуванні яких знаходяться водні об'єкти, зобов’язані вести облік води та її використання, не допускати порушення встановлених режимів водокористування визначених в дозволі на спеціальне водокористування.
Критеріями екологічної стійкості малої річки вважають: - стабільність гідрохімічних і гідробіологічних характеристик у всіх фазах гідрологічного режиму, відсутність випадків замору риби, - забезпеченість санітарних витрат води в річці в літньо-весняний і в зимовий період; - стан заплавних земель (дренованість заплави, протиерозійний захист та ін); - забезпеченість екологічними осередками для зимівлі та відтворення іхтіофауни (зимувальні ями, природні нерестилища, заплавні озера як місце нагулу молоді риб). Екологічний мінімум площі нерестилишних і нагульних ставів, а також місць зимівлі риби визначається за спеціальною методикою; - висока біологічна продуктивність всього басейну (високі та стабільні врожаї с/г культур), належний стан лісів, висока рибо продуктивність в річні та водоймищах її басейну, необхідна якість води і т.п., - співвідношення порушених і непорушених елементів площ водозабору, яке визначається виходячи з конкретних умов.
ОСНОВНІ ЗАХОДИ, СПРЯМОВАНІ НА ОХОРОНУ ТА ВІДНОВЛЕННЯ ПРИРОДНОГО ПОТЕНЦІАЛУ МАЛИХ РІК. Підприємства і організації, яки використовують води малих річок, а також селянські господарства, на землях яких вони протікають, зобов'язані забезпечити виконання агролісомеліоративних робіт, заходів боротьби з водною, русловою і вітровою ерозією, з метою збереження водності.
ВОДООХОРОННІ ЗОНИ. Для захисту вод ВІД замулення, попередження пестицидами, добривами і біогенними речовинами створюються водоохоронні зони вздовж прибережних смуг малих рік. Прибережні смуги встановлюються з обох берегів річок вздовж урізу води (в меженний період) шириною: - для рік довжиною більше 100 км водосховищ на них та озер до 100 м; - для рік довжиною 50 - 100 км, а також ставків площею понад 3 га – до 50 м; - для річок довжиною до 50 км та ставків площею до 3-х га – не менше 25 м. Вздовж берегів водоймищ прибережна смуга встановлюється шириною не менше 25 м від рівня води, який відповідає нормальному підпертому рівню водоймища. Для відрегульованих ділянок річок ширина прибережних смуг встановлюється проектом у відповідності до характеру використання заплавних земель у кожному конкретному випадку. Наприклад, якщо крутизна схилів перевищує 3 градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. В межах населених пунктів прибережна смуга встановлюється залежно від конкретних умов планування і забудови. В населених пунктах, присадибних земельних ділянках, які прилягають до водних об'єктів, прибережна смуга встановлюється шириною не менше 10 м від рівня води, який відповідає нормальному підпертому рівню водоймища.
Якщо водний об'єкт використовується як джерело питного водопостачання, прибережна смуга включається в склад зони санітарної охорони. В межах прибережної смуги забороняється: - регулярне розорювання земель; - застосування отрутохімікатів /особливо стійких та сильно діючих пестицидів/; - випас худоби і організація літніх таборів для .худоби; - будівництво баз відпочинку , наметових містечок , стоянок автомобілів (миття і обслуговування транспорту, та техніки); - розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; - виконання русло регулюючих робіт без затвердженого проекту; - влаштування кар'єрів з вибиранням ґрунту, піску, гравію, каменю та ін; - влаштування звалищ сміття, відходів виробництва, гноєсховищ таїн: - розведення вогнищ в хвойних посадках в пожежонебезпечний період; - засипання без відповідних проектів заплавних озер і старорічищ і виконання інших робіт, які можуть негативно вплинуть на стан водних об'єктів: - забудова берегової зони будовами або спорудами, крім гідротехнічних; - розорювання зони санітарної охорони річок, каналів, озер і ставків під однорічні с/г культури: - купання людей і тварин , водопій худоби, прання білизни, в'їзд транспорту в випадках, коли прибережна смуга входить в перший пояс зони санітарної охорони господарсько-питного водозабору.
Залуження, а також винесення будівель, споруджених раніше в прибережних смугах з порушенням санітарних вимог, виконується силами землекористувачів. Травосумішні для залуження підбираються з врахуванням ґрунтового покриву і тривалості затоплення заплави. Посадка дерево-чагарникових лісонасаджень на землях сільськогосподарських підприємств і організацій виконується силами лісогосподарських підприємств за планом створення захисній лісових посадок по ярах, балках, берегах річок і водоймищ. Відведення земель під заліснення в натурі виконується не пізніше, як за один рік до посадки і оформлюється актом. Водоохоронні лісопосадки в прибережних смугах, як правило, створюється змішаними, з декількох порід дерев і кущів. Рекультивація порушених земель в прибережних смутах виконується землекористувачами в необхідних обсягах і в терміни, які встановлюються державною землевпорядною службою і державними органами з охорони природи.
Границі водоохоронних зон і прибережних смуг малих річок і водних об’єктів у відповідності до технічної документації повинні бути відображені на планах . внутрігосподарського землекористування господарств. Границями прибережних смуг (в місцях перетину доріг, масового відпочинку населення та інтенсивного використання земель) встановлюються попереджувальні водоохоронні знаки. На знаках показуються основні водоохоронні вимоги і відповідальний землекористувач.