факультет: Енергомеханіки та автоматизації (ФЕМА)
Тема магістерської роботи:
Я народився 5 жовтня 1980 року в славному місті Донецьку. Мої батьки: Баклах Валінтіна Іванівна, 1959р. та Баклах Миколай Миколайович, 1959р. Моє дитинство проходило так як і у всіх нормальних дітей. У дитинстві я був допитливою дитиною (очевидно з раннього дитинства почалася моя запопадливість до знань). Дитячий садок мені запам'ятався дуже добре, тому що я його просто обожнював. Мені подобалося спілкуватися з іншими дітьми. Узагалі я був, за словами батьків, товариською дитиною. З 7 до 12 років я навчався в ОШ№94 Кіровського району міста Донецька. В початкових класах школи навчання мені давалося легко, тому я навчався на тверді четвірки. Але потім моя родина переїхала в Куйбишевський район міста Донецька і я з 12 до 15 років продовжив своє навчання в ОШ№62. В нової школі я бистро познайомився зі своїми новими однокласниками. Однак, в новій школі моя запопадливість до знань суттєво охолонула і тому я закінчив школу майже на одні трійки.
У 1996 році я вступив до Донецького політехнічного технікуму (ДПТ) на спеціальність "Експлуатація автоматизованих систем" (ЕАС), що згодом була перейменована в "Автоматизація виробничих процесів" (АП). У ДПТ я зрозумів важливість навчяння і всього, що з цим зв'язане. Саме в технікумі я серйозно взявся за навчання. Усі спецпредмети я освоював з великим бажанням і легкістю, тому для мене не було подивом, коли по закінченні я одержав червоний диплом. По закінченні технікуму, а насправді на стадії дипломирования, я знову став перед вибором: або йти в ряди Української Армії і пізнати всі "насолоди" армійського життя, або продовжити своє навчання вступивши до ВУЗу. Не треба бути семи п'ядей у чолі, щоб догадатися, що я вибрав друге, тому що армія мене не приваблювала.
Вступав я до Донецького Державного технічного університету (тоді ще ДДТУ) як і багато інших по рейтингових іспитах. Мені особливо важко давалася математика, і тому мені довелося додатково займатися з викладачем. Однак праці мої і викладача не пройшли даром, тому що я за результатами рейтингових іспитів набрав 48 балів. При виборі спеціальності я віддав перевагу спеціальності "Автоматизоване управління технологічними процесами" (АУП) Факультету енергомеханіки та автоматизації (ФЕМА), тому що вирішив продовжити своє навчання саме в цьому напрямку. Ще під час навчання в технікумі я зрозумів, що мені дійсно цікава автоматизація.
За час мого навчання в ДНТУ ставалося різне, але я можу з упевненістю сказати, що це найкращі роки в моєму житті студента. Після складання іспита на Бакалавра перед мною знову став вибір: або йти на Фахівця, або на Магістра. Після недовгих міркувань я вирішив продовжити своє навчання на Магістра.
При виборі теми Науково-дослідної роботи студента (НДРС) я вирішив зв'язати себе з вивченням автоматизованого електропривода. Як свого наукового керівника я вибрав для себе к.т.н. Ставицкого В.М. І хоч він ще молодий, але я його вважаю гарним фахівцем з питанням электроприврда. Як науковий керівник він остаточно зорієнтував мене на подальше вивчення електропривода. На даному етапі я займаюся дослідженням і удосконалюванням Апарата запуску приводу гірської машини АПМ. Моя магисторская робота прямо зв'язана з цим апаратом, і після закінчення ВУЗа я планую продовжити практичне вивчення електропривода, тому що дана сфера ще має потребу в багатьох змінах і удосконаленнях.
Мені хотілося б залишитися працювати на кафедрі Гірська електротехніка й автоматика (ГЕА), однак не знаю на скількі це можливо. У цілому, в майбутньому я планую багато домогтися у житті, тому що я дуже наполегливий і готовий досягати своїх цілей самими нелегкими шляхами, простіше кажучи я не боюся труднощів, що готує мені життя. За таку запопадливість я дякую своїх батьків і всіх тих, хто волею чи неволею виховав в мені ці якості..
