Лук'янов Сергій Вікторович

Автобіографія

Народився 11 квітня 1983 року в місті Красноармійськ, розташованому 70 кілометрами західніше Донецька. Перші роки життя провів у місті Родинське, розташованому в 5 км від Красноармійська.

25.11.1984 у мене з'явився брат Вова, з яким треба було поділятися і за яким треба було доглядати і з думкою якого треба було вважатися. Не скажу, що це мені було в тягар, та й що я тоді міг розуміти... Як і багато хлопців того часу, захоплювався машинами. Хотів стати шофером. З дитинства хвилювало питання : "Як воно усередині улаштоване?", - стосовно до будь-якої речі.

Особливо яскравих спогадів про раннє дитинство моя пам'ять не зберегла. Не було в ньому ні травм, ні аварій, рос простим і щасливим. Дитячий сад запам'ятався лише одним - відсутністю бажання спати вдень.

У січні 1990 у будинку з'явився комп'ютер. Це був ZX Spectrum 48K. Його основне призначення - iгри, яким тепер присвячувалась велика частина вільного часу.

Улітку 1990 року переїхали у Красноармійськ. Нове місце вимагало вивчення. У чому незамінну допомогу робив велосипед - друг з 5 років. Восени 1990 року пішов у школу N 9. Не скажу, що мені дуже подобався наш клас, але були в ньому люди, до яких мене тягло. Навчальний процес не викликав ніяких проблем. Ходив у секцію по настільному тенісу, але великих успіхів на цьому поприщі не досяг і через півроку року кинув.

Восени 1992 року було закінчене будівництво нової школи N 10, яку я споглядав зі свого вікна. Весь мій клас перейшов у неї. Але волею долі нас розформували, тепер у мене новий клас, до якого треба було звикати. Батько записав мене в секцію дзюдо. Але й у цьому виді спорту я не знайшов себе. Через пару місяців пішов на баскетбол.

Баскетбол став для мене другим видом активного відпочинку. Першим залишався велосипед. Я годинами колесив по місту, спочатку в дослідницьких цілях, а після насолоджуючись самим процесом їзди. Я міг прислухаючись визначати несправність велосипеда. А до кінця 9го класу я настільки з ним сжився, що процес ходьби і бігу викликав почуття чогось давно забутого.

Не варто забувати і про комп'ютер, він по колишньому залишався улюбленим відпочинком, особливо в холодний час року. Стопка касет, на яких були записані ігри, росла. А у друзів у під'їзді з'являлися комп'ютери такого ж класу, що ще більше підстьобувало бажання віддати цьому чуду техніки свій час.

У 1994 році батько знайшов для мене книжку про програмування на BASIC. Інтерпретатор саме цієї мови був убудований у мій комп'ютер. Спогадів про самий процес навчання програмуванню не збереглося. Це були цеглинки. Питання як їх збирати не стояло. Було питання, які вони бувають. Через рік було не складало писати програми. Доходило навіть до перепрограмування знакогенератора комп'ютера.

У цей же час (кінець 1995 року) у будинку з'являється PC на базі і386. А мені в руки попадає книжка по програмуванню на Паскале і компілятор Паскаля за допомогою польською мовою . Батько пропонує мені задачі, перші з рішень яких датовані серединою 1996 року.

Встигати в школі не було проблемою. До 9му класу рутинна процедура підготовки домашнього завдання скоротилася до 1 години. Сюди входили в основному точні науки. Усі гуманітарні виконувалися в школі.

У 1998 році надходжу в міський ліцей "Надія". Тут зібралися кращі вчителі міста, а, як наслідок, і кращі учні. Крім того, ліцей відрізняється безліччю нововведень як у навчальний процес, так і в культурно-масові заходи. З перших варто згадати перевірку на психологічну сумісність при формуванні груп, поділ учнів на підгрупи (по 15 чоловік), безліч факультативів і позапрограмних олімпіад, розширена програма і науково-дослідна робота. Перше, що пригадується, з культурно-масових заходів - щорічний похід 1го вересня в Мерцаловский ліс. Це те, що з головою тебе занурює в атмосферу ліцею і робить всіх одногруппников майже друзями. Після першого тижня навчання не проблема згадати ім'я одногруппника, проблема - згадати його прізвище. Це тільки один захід, а їх було багато... День знайомств, День ліцею, інтелектуальні ігри, Колесо Історії, походи в Крим і на Блакитні Озера, День зустрічі випускників, День святого Валентина, 1 квітня ...

Перший рік у ліцеї я жив ним. Досить велике навантаження не давало розслабитися, довелося згадати, що значить "посидіти за книжками". Атмосфера в ліцеї супроводжувала розвиток людини як особистості. Другий рік я б назвав розквітом сил - це той період, коли я був наданий собі в тім обсязі, у якому хотів. Навчання вже не з'їдало стільки часу. Я присвячував час професійному удосконалюванню. Брав участь в інтелектуальних іграх. Виграв міські олімпіади по інформатиці і хімії. Брав участь в обласній олімпіаді по інформатиці. Спогадів про ліцей безліч... можливо, коли-небудь вони оформляться в проект "Ліцей, яким ми його пам'ятаємо."

У ліцейський період відбулося три важливих події які підштовхнули до вибору шляху подальшого професійного розвитку. Першим є поїздка 2 січня 1999 року на Донецький радіоринок. Це подія знаменна тим, що придбаний компакт диск розширив мій кругозір у сфері ІТ. Я довідався багато чого об Інтернет і про існування ОС сімейства UNІX.

Друге відбулося влітку 1999, спочатку я придбав журнал "ЧИП", у якому прочитав статті про "Альтернативу Wіndows". А пізніше в моїх руках виявився дистрибутив Lіnux RedHat 6.0. И мене затягло. З тих пір, процентне співвідношення дискового простору під Lіnux постійно росте. На сьогоднішній день це 50%. А відсоток проведеного часу за комп'ютером під керуванням цієї ОС часу вже переступив за оцінку 70%.

Третім є обласна олімпіада. Вона підштовхнула мене до професійного росту, поставивши задачі, з якими я раніш не зіштовхувався. Рішення цих задач відкрили для мене динамічну пам'ять, що з тих пір перестало бути дивиною і є вірним інструментом при програмуванні. Крім того, у той день я побачив своїх майбутніх одногруппників, хто, як і передбачалося, виграв олімпіаду.

У рік мого надходження міністерство утворення дозволило складати іспити відразу у кілька університетів, чим я й скористався. Першим була Донбаська Машинобудівна Академія, чиї курси проводилися в одній зі шкіл міста. Другим був Донецький Державний (нині Національний) Технічний Університет. Ліцей мав домовленість з цим вузом, по якій абітурієнтам дозволялося пройти спробні іспити. Третім виявився Донецький Інститут Проблем Штучного Інтелекту. Що конкретно залучило мене в цьому вузі не пам'ятаю. Можливо, загадковість назви, відношення до абітурієнтів чи внутрішній благоустрій... Хотів я вступити в останній.

Питання про спеціальність не стояло. Однозначно "Програмне забезпечення". Це те, чим я займався протягом уже 5ти років і що мені подобалося.

Доля розпорядилася так, що я не пройшов вступних іспитів у "Інтелект". І мені "довелося" йти в ДОННТУ. У той момент я і не підозрював наскільки мені повезло. Тепер, порівнюючи програми спеціальностей ПЗАС цих вузів, можу сказати, що "Інтелект" має більш повну програму, але якість подачі матеріалу і матеріальна база краще в ДОННТУ.

Перші два курси не принесли нічого видатного. Багато чого з того, що давали я вже знав. А до цікавого я б відніс дискретну математику і теорію алгоритмів.

Існує думка: "Той не студент, хто не здав ні однієї сесії".
Але існує ще одне: "Той не студент, хто не завалив ні однієї сесії".
Я себе можу віднести до обох. У третьому семестрі Скворцов Анатолій Єфремович показав мені мої помилки, за що йому окреме спасибі.

Наступні курси були більш цікаві. Особливо хотілося б відзначити "Функціональне і логічне програмування". Цей курс чудовий не стільки мовами преподаваних у його рамках, скільки моделями мислення необхідними для програмування на них.

До досягнень можна віднести створення в рамках курсу "Основи комп'ютерного навчання" довідника про межпроцесову взаємодію і роботу над дослідженням часу завантаження веб-страниц, виконану під час практики в Ладиженського Юрія Валентиновича.

Довідник про межпроцесову взаємодію містить як теоретичні зведення, так і приклади програм, що наочно демонструють відповідні види взаємодії. Крім того, у довіднику міститься тест, що дозволяє перевірити якість засвоєння матеріалу. Довідник застосовується в курсі "Теорія операційних систем" як посібник для виконання лабораторних робіт.

Робота над дослідженням часу завантаження веб-страниц виграла конкурс студентських робіт у 2004 році. А її результати застосовуються в курсі "Комп'ютерні системи і мережі" Ладиженського Юрія Валентиновича.

Не варто забувати і про те, що паралельно з навчанням я допомагав батьку своїми програмами. Це було програмування флеш пам'яті, розробка БД із використанням MS Access і зв'язування php+mysql. Піком робіт можна назвати ядро мініАТС, крім написання самої програми керування я брав участь і в проектуванні архітектури майбутньої мініАТС, що наблизило мене до апаратури і дало відчути і зрозуміти суть розроблюваної станції. У рамках курсу "Основи комп'ютерних технологій" підготував доповідь про архітектурні особливості цієї мініАТС. Я шукав би тему магістерської роботи близьку до телекомунікацій, якби не одне але. До моменту виявлення мого бажання вже була перевищена кількість керівників з інших кафедр. Так я потрапив до Башкова Евгенния Олександровича, що запропонував мені нову тему про якість контекстного пошуку. Я прихильник тієї думки, що кожна людина не повинна замикатися лише в тій області, де вона є фахівцем, а повинна усмоктувати знання і з інших областей. Тому дана тема показалася мені дуже привабливою.

Плани на майбутнє дуже різноманітні. Але однозначна робота в команді, там де буде розуміння як з боку начальства, так і колективу. З пріоритетів мабуть варто відзначити розробку додатків під Lіnux, розробку архитектур і внутрішнього устрою комплексів програмного забезпечення, не лежить у мене душа до розробки користувальницьких інтерфейсів.

У далекому майбутньому планую очолити якщо не компанію, то хоча б відділ компанії по розробці програмного забезпечення.

Не вважаю, що правильно забувати про родину і близьких на користь роботи. Хочу не попадати до таких ситуацій.