Усе розпочалося із зустрічі моїх батьків у славетному городі Донецьку. Вони одружилися, і 14 жовтня 1983 року на світ з'явилася я. Не пам'ятаю своїх вражень про це, але мати говорить, що перші декілька днів була спокійною та тихою дитиною. Потім все змінилось... Оскільки мати готувалася до сесії, то вже через два місяці мене передали улюбленим бабусям та дідусям, які дозволяли мені робити практично усе! Таким чином постраждали старовинний годинник, два десятка яєць, велика кількість цукру та борошна, а особливою моєю пристрастю стали книжки. Їх у нас було дуже багато, так що з них можна було будувати замки. В 3 роки я пішла до дитсадку. Але мені там не сподобалося – усе треба і нічого не можна: треба їсти все до кінця, треба вмиватися, треба спати в обід, не можна ходити додому, коли забажаєш... Тому кожний ранок розпочинався зі сліз... Але, завдяки бабусям та дідусям, я якось пережила цей період! (До дитсадку я майже не ходила!)

У 1991 році я пішла в перший клас. Пам'ятаю, думала, що тепер розпочнеться цікаве життя, але після першого шкільного тиждня мені зовсім не хотілося вчиитися далі. Читати до того часу я вже навчилася, а більшого мені і не треба було. Так закінчився 1-й клас: з трійками та четвірками. Бабуся тоді сказала, що це також оцінки. Мене це так зачепило, що я вирішила отримувати тільки п'ятірки. Наприкінці 3-го класу я стала відмінницею. З часом у мене з'явилися добрі друзі, з якими я ділила усі свої перемоги та поразки. В цей же час моя мати, працюючи класним керівником, їздила в різні подорожі і брала мене та сестру з собою. Так мені довелося побачити Київ, Севастопіль, Львів, Яремчу та багато інших міст України. У Севастополі ми були навесні, усе розквітало, було дуже тепло і, мабуть, тому це маленьке містечко сподобалося мені більше всіх, хоча усі вони по-своєму красиві та цікаві.

Мені завжди подобалася математика і, побачивши мої такі здібності, мати запропонувала мені після 8-го класу вступити до ліцею "Інтелект". Доклавши деяких зусиль, я стала ученицею математико-інфрматичного класу. Одним з перших уроків була ділова англійська мова. А, оскільки програма в нас була більш складною, ніж у звичайній школі, то довелося посилено займатися вивченням англійської мови. Однак, і окрім англійської було що робити. В ліцеї життя просто вирувало: поїздки до лісу, дебюти, різноманітні концерти. Кожної зими наші вчителі організовували щедрівки. Ми вивчали сценарій, пісні, одягали костюми та їздили щедрувати. Це було дуже і дуже цікаво. В цей же час я вперше побачила і мала змогу попрацювати з комп'ютером. Практично кожного вечора я залишалася у комп'ютерному класі до 6 години, а додому приїздила у 8. На заняття залишалося 2-3 години. Зараз я навіть не знаю, як я витримала такий ритм... Однією з перших програм став калькулятор, що був написаний разом з однокласницею на Delphi. Тоді це здавалося надзвичайним... В 11-му класі повстало питання про майбутнє. І, оскільки навчалася я в математико-інформатичному класі, то було вирішено здавати рейтинги на ПЗ. Математика була для мене зовсім не складною, але з інформатикою виникли проблеми. Але набравши свої бали, я була зарахована до університету. Випускні екзамени минули майже непомітно. Завдяки рейтинговим іспитам я змогла без проблем скласти додатковий екзамен з інформатики та отримати свідотство оператора ПК.

Таким чином, у 2000 році я стала студенткою 1-го курсу тоді ще ДГТУ. Своє перше враження про групу пам'ятаю й досі: стільки різних нових імен – як же я їх усі запам'ятаю??? Водночас з навчанням я почала писати статті до студентської газети, але з часом ці заняття довелося покинути – часу не вистачало... Паралельно я займалася англійською мовою і після екзамену на 1-му курсі була зарахована до спеціальної групи, що закінчилося на 4-му курсі отриманням сертифіката. Другий курс відзначився травневим пішохідним походом по Криму. Це було вражаюче. Залишилось багато вражень та позитивних емоцій. В кінці четвертого курсу я склала бакалаврський екзамен та отримала червоний диплом, що і визначило майбутнє навчання в магістратурі.
Зараз я навчаюся на 5-му курсі і водночас працюю на фірмі "Геркулес". Робота моя полягає в написанні форм з використанням HTML та VBScript. Коли я вперше туди прийшла, мені здалося, що я майже нічого не знаю... Але, дещо почитавши та згадавши дещо, я зовсім пристосувалася до своєї роботи. Книжки взагалі нерідко допомагали мені у критичній ситуації. Одним з улюблених авторів є Річард Бах. Дуже подобається його вираз: "Разорвите цепи, сковывающие вашу мысль, и вы разорвете цепи, которыми сковано ваше тело..."
Темою моєї магістерської роботи є "Оцінка ефективності паралельних однокрокових чисельних методів рішення задачі Коші для ЗДР".
Керівник: Фельдман Л.П.

В майбутньому хочеться закінчити університет, знайти себе у житті, ще більше пізнати, побачити, зрозуміти. Ще дуже хочеться зберігти такі ж теплі відносини зі своїми друзями, які допомагали мені у різні проміжки мого життя.