Екологічна небезпека вугільної промисловості

студ. К.В. Волкова, д.г.н., проф. Т.П. Волкова.
"Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів" збірник доповідей, том 2, Донецьк, ДонНТУ, 2005. - 134-135 с.

Вугільна промисловість - надзвичайно складний багатогалузевий виробничо-господарський комплекс, який являє собою важку промисловість не тільки по змісту, але й по підвищеній небезпеці для навколишнього середовища. Видобуток вугілля сполучений з деструктивним впливом на атмосферу, земельні та водні ресурси, флору і фауну. Палаючі породні відвали, інтенсивна запиленість і загазованість повітря, гідротехнічні спорудження, пруди-освітлювачи і відстійники, хвістосховища, забруднення поверхневих і ґрунтових вод, вироблені підземні простори, просідання земної поверхні, штучні обводнювання, заболоченість і багато чого іншого є джерелами екологічної небезпеки, пов'язаними із роботою об'єктів вугільної промисловості. Сировина, яка використовується шахтами у вигляді викидів, скидань і відходів, впливає на навколишнє середовище.

На території Донецької області видобуток корисних копалин здійснюється 159 гірничодобувними підприємствами, з них - 107 вугільних. Вугілля постачається на збагачувальні фабрики, що розподіляють його по заводах. В наслідок видобутку, переробки і використання вугілля, на поверхні землі накопичуються шкідливі елементи. Рівень техногенного навантаження на навколишнє середовище при розробці родовищ і використанні вугілля складається з багатьох складових, серед яких особливе місце займають токсичні елементи. До категорії токсичних мікроелементів, які входять у мінеральну складову вугільної речовини, відносяться фтор, сірка піритна і сульфатна, а до потенційно токсичних мікроелементів - хлор. Оскільки головним споживачем вугілля є енергетика, вміст шкідливих елементів треба визначати для оцінки екологічної небезпеки при спалюванні вугілля. Кількість викидів мікроелементів в атмосферу буде залежати, поряд з вмістом шкідливих елементів у вугіллі, і від ефективності роботи системи золо- і газовловлювання.

Протягом 2002 року викиди забруднюючих речовин у повітряний басейн Донецької області здійснювали 1353 підприємства. В наслідок цього в атмосферу потрапило 1580,7 тис. тонн шкідливих речовин (38,8 % від загальної кількості по Україні). Найбільш забрудненим є атмосферне повітря в містах: Донецьку, Макіївки, Харцизьку, Авдеївки, Красноармійську, Дзержинську. Підприємства, розташовані в цих адміністративних одиницях, викидають в атмосферне повітря більш 74% усіх шкідливих речовин області. У структурі викинутих підприємствами області шкідливих речовин, переважають: пил, двооксид сірки, оксид вуглецю, вуглеводородні і летучі органічні сполуки. Концентрація підприємств - гігантів найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості у Донецькій області найвища по території України.

Підриємствами вугільної промисловості у рік викидається величезна кількість забруднюючих речовин (сірчистий ангідрит, окисли азоту, оксид вуглецю, вуглеводні органічні сполуки, летучі органічні сполуки). Забруднюючі речовини підрозділяють на тверді, газоподібні і рідкі. Тверді забруднюючі речовини викидаються в атмосферу без очищення. Газоподібні і рідкі забруднюючі речовини викидаються в атмосферу без попереднього уловлювання. Також підприємствами викидаються в атмосферу специфічні забруднюючі речовини: пил антрациту, метан, оксид заліза, марганець, свинець, мінеральні масла, сірководень. Розв'язання екологічних проблем охорони атмосферного повітря пов'язано, в першу чергу, з устаткуванням джерел забруднення високоефективними пилогазовловлюючими апаратами, скороченням кількості дрібних організованих і неорганізованих стаціонарних джерел, розробкою і впровадженням більш зроблених і чистих технологічних процесів. На даний час значна частина основного технологічного газоочисного устаткування застаріло. За станом на кінець 2002 року майже 60% технологічних агрегатів не оснащено газоочисним устаткуванням. Унаслідок цього в атмосферу надійшло 1329 тис. т. небезпечних речовин. Це зумовило перевищення ГПК (гранично припустимі концентрації) багатьох шкідливих речовин у повітрі промислових міст області.

В Донецькій області затверджені і зареєстровані запаси підземних вод потужністю 1067 тис. м3/сут. У 2001 році у водні об'єкти стічними водами підприємств скинуто 15,8 тис. т. зважених речовин: 15 тис. т. нітратів, 1,5 тис. т. азоту амонійного та ін. Водоймища, що є джерелами питного водопостачання через високу мінералізацію і твердість води не відповідають нормативним вимогам. В цілому склався напружений стан з очищенням господарсько-побутових стічних вод. За останні 15 років введені в експлуатацію спорудження для очищення господарсько-побутових стоків тільки в м. Іловайську. Через відсутність фінансування постійно переносяться терміни введення в експлуатацію очисних споруджень, що будуються або реконструюються. Безпосередньо в ставки-відстійники шахт скидаються: залізо загальне, сульфати, хлориди, нітрити, нітрати, фосфати, нафтопродукти, феноли, сполуки свинцю, марганцю, цинку, хрому, нікелю, кобальту. Більшість з них має перевищення ГПК у декілька разів.

Однієї з головних причин, що дестабілізують екологічну стійкість агроландшафта у світі, є високий рівень освоєння і забруднення території. Якщо в середньому по Україні забруднення території складає 59,6 %, то в Донецькій області цей показник дорівнює 63,6 %. Найбільшу площу земельного фонду Донецької області займають сільськогосподарські угіддя (77,3%). З них 1157,4 тис га орендують сільськогосподарські підприємства, а несільськогосподарські - 115,3 тис. га сільськогосподарських угідь. В наслідок промислової діяльності підприємств порушено близько 24 тис. га сільськогосподарських угідь. Землі, що відпрацьовуються і підлягають рекультивації, нараховуються близько 4,3 тис. га. У 2001 році порушено 175 га, а відпрацьовано тільки 132. Рекультивовано ж всього 122 га, що майже в 3,5 рази менше, ніж у 2000 році. Аналіз ґрунтів свідчить, що переважний рівень забруднення властивий верхньому ґрунтовому шарові до 5 см. У зоні розташування промвідходів рівень забруднення зростає в 2-3 рази. Підприємства вугільної промисловості забруднюють ґрунт на площах, відведених під терикони і прилягаючих до териконів і хвостохранилищ збагачувальних фабрик. Встановити ступінь відповідальності окремого підприємства в забруднення ґрунтів не можливо, тому що в багатьох випадках це відбувається непрямим шляхом через опади.

Основним недоліком існуючого фінансово-економічного механізму надрокористування є те, що він не враховує геологічні і технологічні фактори, що призводять до забруднення навколишнього середовища. Це призводить до напруженого стану навколишнього середовища. Природоохоронні заходи при проведенні геологорозвідувальних та гірничих робіт повинні базуватися на програмно-цільовій основі, що передбачає вирішення першочергових екологічних проблем на підставі детального моніторінгу вмісту шкідливих елементів в повітрі, грунтах та водах.