Народився 5 листопада 1981 року від Різдва Христова в м. Шахтарську Донецької
області, хоча своєю батьківщиною вважаю Полісся (Житомирська область).
Моє дитинство пройшло усе в тому ж м. Шахтарську. У нас був дуже дружний і
великий двір, тому в дитинстві нудьгувати не доводилося. Ходив у дитячий садок,
як і багато дітей. У дитячому садку навчився пришивати ґудзики, що роблю сам і
донині. Але з кожним прожитим роком спогади про моє дитинство стають усе
мутніше і мутніше. Хоча деякі моменти не забуду ніколи (наприклад, як їздили на
шахту кататися на вагонетках).
1 вересня 1988 р. я був записаний у 1-В клас СШ №5 м. Шахтарська.
У школі мені було цікаво. Я ще застав радянські часи, тому пам'ятаю і як
приймали в жовтенят, і в піонери, і навчання в дві зміни, і радянську систему освіти. У школі з початку вчився добре, але,
починаючи з 8-ого класу почав вчиться практично на відмінно. Школу закінчив із
двома четвірками, а інше – відмінно. Нудьгувати в школі не доводилося, зі мною
вчилося багато хлопців, що ходили зі мною в дитячий садок, а також мій друг дитинства Дімка Шумілов. За увесь час, що вчився в школі, не
пропустив жодного заняття без поважної причини. До уроків завжди був готовий, ще і допомагав іншим. З усіх предметів я любив математику, любив що-небудь вирішувати.
Це в мене було щось начебто хобі, яким займаюся і донині. У шкільних олімпіадах брав участь один раз по хімії
(міська олімпіада), зайняв 8 місце. В школі зрозумів, що якщо хочу чогось
досягти в житті, то необхідно вчитися, тому мої батьки ніколи не змушували мене
вчитися, робити уроки. Вони зрозуміли, що я зрозумів це сам, за що їм велике
спасибі.
Вибір спеціальності і ВНЗ дався нелегко. Я хотів і зараз маю бажання стати інженером-технологом з виробництва хлібобулочних виробів. Але мама не
відпустила мене в м. Київ в університет харчових технологій. Тому, подумавши, я
вибрав Донецький державний технічний університет (зараз Донецький національний технічний університет (ДонНТУ)).
У виборі спеціальності зіграв Горпініч Валерій Сергійович
(провідний інженер Київської міської дирекції ВАТ “Укртелеком”). Тому я вибрав спеціальність ТКС. Зарахований я був в університет у 1998 році за
результатами співбесіди.
Під час навчання в університеті почалося зовсім інше життя. З'явилися нові
захоплення, нові інтереси і нові знайомства. Проблем з навчанням в університеті
в мене не було. Ще в школі я виробив в собі таку якість як посидючість. Крім того, допомагав іншим студентам у навчанні.
Єдиним, що мені не подобалося під час навчання – це програмування. Мені дотепер
не подобається програмувати. У 2003 році захистивши дипломний проект на
відмінно, я одержав диплом фахівця з кваліфікацією інженера з
телекомунікаційних системах та мереж. Університет закінчив практично на
відмінно, трошки не дотягнув. Саме в університеті відбулося становлення моєї
особистості. Після закінчення пішов працювати на виробництво, а точніше в ДД
ВАТ “Укртелеком”, де працював у проектно-кошторисному відділі, на МТМ м.
Донецька. Проробивши рік і два місяці, перейшов працювати у ВАТ
“Донецькміськгаз”, де зараз і працюю. Але саме в “Укртелекомі” мене відвідало
бажання одержати вчений ступінь магістра. Тому, подавши документи влітку 2004
року, мене зарахували на п'ятий курс моєї спеціальності. Одержати ступінь магістра я вирішив тому, що зробивши свій власний аналіз, я прийшов до висновка, що в майбутньому це може мені знадобитися для подальшого життя.
Моїм науковим керівником є Бессараб Володимир Іванович. Доцент,
к.т.н., завідувач кафедрою АТ. Завідує кафедрою з 2000 року. Закінчив ДПІ за
фахом АСУ й очолив кафедру після передчасної смерті свого вчителя - Борисова А. А.
Завдяки його ініціативі і наполегливості відкрита нова спеціальність - "Телекомунікаційні системи та мережі",
перший випуск фахівців відбувся в 2002 році.
Область науковіх інтересів керівника:
цифрові телекомунікаційні системи та мережі;
автоматичні й автоматизовані системи управління.
Автор близько 50 наукових праць, у тому числі 6 авторських посвідчень на винаходи.
Читає лекції з дисциплін:
"Аналогові і цифрові системи передачі".
"Мережі електрозв'язку".
"Оптоелектроніка та оптоелектронні системи".
"Телекомунікаційні технології супутникового зв'язку".
"Технології мобільного зв'язку".
Ближче до закінчення університету кожен студент визначається з
напрямком у спеціальності, яку він обрав. Не винятком і став я. Помізкувавши,
чим хочу займатися в майбутньому, я вибрав напрямок - телефонія. Тому і вибрав
своїм науковим керівником Бессараба В. І., оскільки він працює в тому же
напрямку. Тому і тема моєї магістерської роботи і пов'язана з телефонією. Крім
того, тема мого дипломного проекту теж пов'язана з телефонією (“Спроектувати
цифровий сегмент міської телефонної мережі для умов Київського району м.
Донецька”), науковим керівником дипломного проекту був також Бессараб Володимир
Іванович.
Яким я бачу майбутнє своєї спеціальності? Питання звичайно
цікаве. Моя спеціальність вважається однією із самих престижним і актуальних. І
я думаю, завжди буде актуальна і потрібна. Я вчився в групі ТКС-98б, другий
випуск нашої спеціальності. На нас і на ТКС-97 відпрацьовувалося все, більше
всього, звичайно, дісталося студентам групи ТКС-97. У нас є серйозні
конкуренти: Національна академія зв'язку ім. Попова (м. Одеса) і Київський
інститут зв'язку. Але в нас не гірше, тому ми зможемо з ними конкурувати.
Плани на майбутнє. Поки я молодий – у найближчому майбутньому хочу вивчити
англійську мову і закінчити мережеву академію "Крок". Після цього хочу одержати другу вищу освіту (економічну), крім того,
продовжувати працювати на виробництві, реалізовуючи свій потенціал, свої
можливості, підвищуючи свій досвід, тобто стати хорошим спеціалістом в своїй галузі, щось винайти цікаве і корисне. Ну і, звичайно, як усі нормальні люди обзавестися родиною.
© DonNTU, 2005
© Kovalchuk Nikolay, 2005
|