Дитинство

Народився 24 червня 1983 року в славному місті козацтва Запоріжжі тоді ще в СРСР. Незабаром після цього волею долі я опинився в Донецьку, місті мільйона троянд. Мільйона троянд вже немає, а я, як не дивно, все ще тут.

Мабуть, назавжди запам’ятаю, як за декiлька днів довів до білого каління виховательок в дитячому саду, після чого більше не переступав порогiв дошкільних виховних установ. Вже в ту пору в мене з'явилося захоплення, яке й дотепер мені не байдуже, — авіаційна та взагалі військова техніка. Я збирав і зклеював достатньо складні моделі літаків і кораблів (якими без зайвої скромності пишаюся), колекціонував книги, журнали, газетні вирізки, присвячені радянській і зарубіжній авіатехніці. А ще мені пощастило об’їздити багато тисяч кілометрів дорогами неосяжного Союзу, побувати на борту справжнього авіаносця.

Шкільні роки

У 1990–му році почався шкільний період мого життя. У перший клас я пішов до середніої школи N 33 Ленінського району м. Донецька, де успішно навчався 3 роки. У 5–ий клас разом з кращим другом я відправився гризти граніт наук вже до 32–ої школи, про яку залишилися найтепліші спогади і мої малюнки із зображенням величезного котловану на місці вищезазначеної школи. Проте, підліткові мрії залишилися мріями — школа N 32 й дотепер стоїть на тому ж місці. Серед заслуг цього періоду — успішна участь в олімпіадах різних рівнів з фізики, історії, біології.

Після 9–го класу за результатами іспитів я поступив до фізико–математичного ліцею при Донецькому Національному Університеті (ДонНУ), щоб одержати більш глибокі знання в області точних наук. І не помилився з вибором. Хоча мене і раніше цікавило все, що пов’язане з комп’ютерами (правда, в основному це стосувалося комп’ютерних ігор), але саме в ліцеї, вивчаючи ази програмування і набуваючи корисних навичок «спілкування» з комп’ютером, я зрозумів, що свою подальшу освіту і майбутню професійну діяльність хочу пов’язати тільки з комп’ютерами. Про роки в ліцеї у мене залишилися найяскравіші спогади. Це й успішна участь в різних наукових конференціях і конкурсах, що проводилися Малою Академією Наук України, і вікторини «Кенгуру», і шокуючі пародії на улюблених викладачів на гумористичних вечорах в ліцеї, і багато чого іншого!

У ці роки до мого колишнього захоплення додалося ще одне — колекціонування тематичних енциклопедій. На даний момент в моїй колекції більш ніж 25 томів енциклопедій, присвячених військовій техніці, геології, біології, мистецтву, хімії, фізиці, спорту і т.д., причому я збираюся і далі поповнювати ці зібрання.

Вибір спеціальності

Як я вже згадував, ще в ліцеї я вирішив пов’язати своє майбутнє з комп’ютерами і програмуванням. Особливо це бажання посилилося, коли у мене з’явився мій власний комп’ютер, тоді ще старий добрий Celeron. Спочатку я не міг визначитися, обираючи між спеціальністю «Прикладна математика» В ДонНУ і спеціальністю «Автоматизовані системи управління» (АСУ) на факультеті комп’ютерних інформаційних технологій і автоматики (КIТА) Донецького Національного Технічного Університету (ДонНТУ). Але безліч захоплених відгуків знайомих про АСУ схилили мене зробити вибір саме на користь цієї спеціальності. Таким чином, влітку 2000 року за результатами іспитів я став студентом 1–го курсу ДонНТУ за спеціальністю АСУ.

Університет

Університетські роки також були насичени всякими подіями. Напевно, тому вони і пролетіли непомітно, особливо останній рік, коли я з головою поринув у роботу в інформаційно–обчислювальному центрі Донецького металургійного заводу і рідко, але влучно з’являвся в стінах alma mater. Проте, мені є що пригадати в далекій старості, сидячи на призьбі: веселі неформальні вилазки на шашлики або, за їх відсутністю, смажені сосиски, майстерно приготовані нашою беззмінною старостою Наталею Червінською; бурхливе сумісне відзначення різних свят на зразок Дня узяття Бастілії і Дня бджоляра–любителя; зайняте 3–є командне місце на університетській олімпіаді з програмування в 2004 році; нарешті, 3 роки інтенсивного і поглибленого вивчення англійської мови за програмою «First Sertificate in English» під керівництвом суворої, але справедливої Некропас Лесі Станіславівни.

На третьому році навчання я познайомився з чудовим викладачем — Лаздинем Сергієм Володимировичем, доцентом кафедри АСУ. Він читав нам курс з системного програмування. Оскільки до цього часу в мене вже був пристойний досвід програмування, Сергій Володимирович запропонував мені замість звичних лабораторних робіт виконувати спеціальні завдання підвищеної складності, але набагато цікавіші. Не замислюючись, я згодився. Виконуючи ці завдання, я глибоко засвоїв технологію і тонкості програмування на Borland^® C++Builder™ під СУБД Interbase, Oracle, набув навички програмування для технології COM.

Після достатньо тривалої та успішної співпраці не дивно, що, коли прийшов час мені визначатися з науковим керівником, ним став Лаздинь С.В. Потім була успішна здача державного іспиту, і, оскільки результати мого навчання за 4 роки дозволяли, я поступив у магістратуру. Тема моєї роботи магістра: «Моделювання і розрахунок основних параметрів корпоративних інформаційних систем». Її мені порадив науковий керівник, оскільки вона входить до сфери його наукових інтересів. Мені ця тема здалася надзвичайно цікавою, оскільки за родом своєї професійної діяльності на ДМЗ я займався подібними питаннями. Більш того, у світлі стрімкого розвитку комп’ютерних інформаційних технологій ця тема актуальна і перспективна в плані подальших досліджень і розробок.

Погляд у майбутнє

Що стосується майбутнього, те, як мені здається, у спеціальності АСУ воно велике і світле, зовсім як при комунізмі. Щорічно кількість учасників рейтингових випробувань для вступу на нашу спеціальність неухильно росте, як є стабільно високим конкурс на кожне місце на нашій спеціальності під час літніх вступних іспитів. Це, а також незмінно великий попит на наших випускників як на високопрофесійних фахівців, служить достовірним індикатором популярності цієї спеціальності і потреби в ній.

Своє майбутнє я також бачу великим і світлим, тому що збираюся створити його власними руками і докладу до цього всі свої сили, не чекаючи подарунків від долі. Фундамент свого майбутнього я закладаю вже зараз, удосконалюючи себе, набуваючи нових знань і умінь, щоб добитися професійного зростання як запоруки майбутнього успіху. Я вже чималого досяг на своїй нинішній роботі і не збираюся на цьому зупинятися. У найближчі декілька років хочу настільки просунутися по професійних сходах, щоб одержати достатню частку самостійності, тому що хочу бути сам собі господарем. У перспективі — самостійне або сумісно з надійними, перевіреними часом людьми відкриття власної фірми, що спеціалізується на програмних розробках.

У віддаленішому майбутньому, як би непатріотично це не здалося, хочу переселитися кудись, де «добре і нас там немає», наприклад, до Німеччини або Чехії. Чому саме ці країни? Тому що там пиво добре! А якщо серйозно, я як будь–який справжній чоловік обов’язково побудую будинок, посаджу дерево і виховаю сина (або доньку, що загалом не принципово).